«Детектор медіа» публікує репліку депутата Гостомельської селищної ради і викладача Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Тетяни Шальман. Саме реагуючи на її депутатське звернення, селищна рада ухвалила рішення, в якому медіаюристи і журналісти вбачають цензуру.

Однак пані Шальман запевняє, що в її депутатському зверненні не було бодай і натяку на незаконні речі. Вона лише пропонувала звернутися до авторів необ'єктивних, на її думку, публікацій з проханням спростування. Таке право надають будь-якому громадянину, юридичній особі чи державному органі закони про пресу та про інформацію.

Щоправда, у зверненні пані Шальман було висловлено також думку, що її аргументів «достатньо для того, щоб вимагати подання спростування та підготовки до публікацій матеріалів з об'єктивною, збалансованою, аргументованою інформацією, попередньо перед розміщенням у ЗМІ ознайомити тих, з ким будуть спілкуватися автори публікацій».

Саме ця думка депутата знайшла своє відображення в рішенні Гостомельської селищної ради 21 лютого, яка, з-поміж іншого, вирішила «зобов'язати» журналістів, чиї матеріали викликали негативну реакцію ради, «підготувати до публікації матеріали з об'єктивною, збалансованою, аргументованою інформацією».

Юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай називає рішення ради безграмотним з юридичної точки зору. «Рішення апріорі визначає, що журналісти поширили неточну, незбалансовану, недостовірну, неперевірену та непідтверджену інформацію. Очевидно, що рада не має компетенції та і фізичної можливості встановити, що інформація є незбалансованою і неперевіреною. Перша категорія є достатньо суб'єктивною, а чи перевірялася інформація може довести лише сам автор. Так, рада могла б ухвалити рішення, що у зв'язку з тим, що рада вважає, що в таких то статтях поширена дифамація, доручити своєму представникові звернутися до відповідних інформаційних ресурсів з вимогою спростування. А якщо б ресурси відмовилися, подати до суду, де доводити, що ЗМІ поширили недостовірну інформацію», - пояснив експерт.

Експерт Інституту медіа права особливо звернув увагу на третій пункт рішення, де авторів зобов'язують «попередньо перед розміщенням даної публікації у ЗМІ ознайомити депутатів, з якими будуть спілкуватися автори депутатів». У такому формулюванні мова йде про узгодження змісту тексту, а це в свою чергу є цензурою, адже відповідно до ст. 31 Закону України «Про інформацію». «На місці зазначених осіб я би звернувся до органів прокуратури з проханням надати правову оцінку таких дій депутатів», - порадив юрист.

Врешті-решт, після скандалу в медіа, який підняла журналіст СТБ і депутат Коцюбинської селищної ради Ірина Федорів, та протесту прокурора Гостомельська селищна рада більшістю голосів скасувала своє рішення від 21 лютого.

Тим часом випускники Інституту журналістики з ініціативи журналістів Наталі Соколенко та Ірини Федорів збирають підписи під зверненням до директора інституту Володимира Різуна з проханням звільнити пані Шальман.

Тож редакція «Детектор медіа» дає змогу Тетяни Шальман пояснити й обґрунтувати свою позицію.

До всіх журналістів, які небайдужі до ситуації, що сталася, але мають бажання розібратися в ній.

До всіх, хто перш за все, підтримує лист випускників Інституту журналістики з вимогою розібратися з викладачем.

По-перше, хочу, щоб всі, перед тим, як ставити свій підпис, хоча б трішечки вивчили ситуацію. Для цього і надсилаю текст свого депутатського звернення (.doc, 39 kb). Прошу - зверніть увагу, які два питання було винесено на голосування:

«Підсумовуючи вище зазначене прошу поставити на голосування такі питання:

1. Чи підтримуєте пропозицію звернення до авторів публікацій Олени Жежери та Михайла Лєзніка підготувати та розмістити на відповідних сайтах (зазначених вище) спростування з метою надання об'єктивної, збалансованої інформації.

2. Звернутися до інших авторів публікацій, розміщених на багатьох інших сайтах, з подібним зверненням».

Чи є в питаннях, винесених на голосування, бодай натяк на цензуру? Так, перед цим, завершуючи свої обґрунтування, я висловила, що «Можна й надалі продовжувати перераховувати неточності, які подані у публікаціях не лише на цих двох сайтах (а ще на більше 20), але вважаю, що саме цих аргументів достатньо для того, щоб вимагати подання спростування та підготовки до публікацій матеріалів з об'єктивною, збалансованою, аргументованою інформацією, попередньо перед розміщенням у ЗМІ ознайомити тих, з ким будуть спілкуватися автори публікацій».

По-друге, чому ми, журналісти, бачимо в законі заборону вимагати, але не бачимо передбачене законом право вимагати:

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»

Стаття 37. Спростування інформації

Громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Закон України «Про інформацію»

Стаття 30. Звільнення від відповідальності

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»

Стаття 2. Свобода діяльності друкованих засобів масової інформації

Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв'ю.

У моєму депутатському зверненні зазначено «ознайомити тих, з ким будуть спілкуватися автори публікацій». І, мабуть, і в цьому більш ніж була на той час переконана, що вже завдання журналістів не через мережу інтернет, а власне у спілкуванні визначити, з ким вони спілкуються, чи з посадовою особою, чи з автором інформації тощо. Але таке відбувається за однієї умови: журналіст ставить перед собою завдання - створити журналістський матеріал, дотримуючись усіх вимог законодавства: подавати достовірну інформації, дотримуватися стандартів журналістики - подавати правдиву, перевірену, об'єктивну, збалансовану інформацію.

Сподіваюся, що в нашій журналістській спільноті переможе здоровий глузд, а не бажання «розібратися» з тими, хто вказав журналістові на неточності у публікації». А ще, порадила б журналістам ознайомитися з есе «Собаки гавкають - караван іде», розмістити яке відмовилася «Детектор медіа» з причини того, що воно вже розміщено на інших сайтах. Алегорія, але в ній жодного образливого слова на нашу адресу.