НЕОБХІДНІ АКЦЕНТИ. І на цьому каналі оновлення менеджменту. Новий генпродюсер. Нові піарники. Знову ж таки, Ілля Ноябрьов. На каналі одна з найпотужніших інформаційних служб у країні (великою мірою завдяки Наталі Катеринчук). Тепер іще й розважальний вектор. РЕЙТИНГОВІ СТАВКИ. «Красуні» з Неллі Уваровою. Можливо, деякі шоу.

Генпродюсер НТН Олексій Семенов, який раніше працював у медіаструктурах Абрамовича і Березовського, повідомив «ДТ», що власники НТН хотіли б бачити канал не жовтим, а соціально-значущим, незаангажованим.

— Ви потрапили на НТН із корабля на бал: помітна навіть амбіційність планів — у стислий час один за одним вистрілюють якісь проекти...

— Канал у стадії формування. Йому лише два роки. А ось «Інтеру», наприклад, десять років — є різниця? Є. У нас, правда, 75% покриття України. Це досить важливо. Але завдання сучасного менеджменту — не озиратися на те, що було, а прийняти те, що дісталося.

— Ви працювали на Абрамовича?

— Так. І спокійно до цього ставлюся. Я робив для нього радіостанцію «Пурга».

— Чудова назва.

— Але я не людина Абрамовича. Я — людина, котра виграла тендер на створення його радіостанції. У 1998 році я й «Тефі» здобув. За проект «Дитячий адвокат». Тоді змагалися три претенденти: «До 16 і старші» (ГРТ), ми, «Вулиця Сезам» (НТВ). Ми тоді перемогли монстрів. У нас у кадрі спілкувалися школярі, говорили те, що думають. Говорили про те, чому лаються матом або обманюють батьків. Вони доносили через телеекран якусь свою правду, і в тій програмі було уловлено момент відвертості, коли вони могли сказати все, що думають.

— То ось чому образ у вас не «донецький», а радше, «білокам’яний» — московський. Чи не важко заглиблюватись у наші «підводні» проблеми, балансувати між побажаннями й вимогами засновників, котрі, як відомо, зі Сходу?

— Мені важко говорити про якісь політичні акценти. Власники вирішили, що НТН — канал незаангажований. Працюємо з усіма політичними партіями, всіма фінансовими структурами, всіма економічними компаніями. Водночас працюємо на глядача. І для глядача. За великим рахунком, сподіваюся, що протягом найближчих п’яти років спробуємо наблизитися до канонів справжнього громадського телебачення, яке ефективно поєднає в собі і комерційний аспект, і рівень певної соціально-корисної складової.

— НТН помітно намагається подати себе як «українізований канал». Це чудово. Але ви – людина російської культури.

— Багато пустопорожніх балачок, буцімто «москалі» не розуміють української культури. Але мої родичі живуть у Дніпропетровську. І я живу вже два роки в Києві. І не збираюся звідси від’їжджати. Я не така людина, щоб попрацювати рік-два, потусуватися, а потім змитися.

— І тому вас запросили сюди як кризового менеджера?

— На НТН немає кризи. Тут розширення виробничих потужностей. Це означає, що на каналі є якісні новини, хороші ведучі. Але, щоб канал розвивався органічно, потрібно розпочинати власне виробництво. Тому зараз активно і навіть агресивно втручаємося в зону саме цього виробництва. З 11 вересня запускаємо лінійку ток-шоу. По понеділках виходитиме програма «Наші».

— Якась слизька назва. Асоціації з фільмом Невзорова та однойменною партією.

— Це програма про захист прав наших дітей. Ведучий — психолог. Не телеспеціаліст, не підготовлений ведучий із університету ім. Карпенка-Карого, а професіонал своєї справи, жива безпосередня людина. З цією програмою нам дуже допоміг Ілля Ноябрьов. Ілля взагалі надає велику підтримку. Дуже багато проектів він «закрив» як продюсер. Той-таки проект «Наші»... Жоден наш телеканал, що займається комерційною діяльністю, чомусь не може собі дозволити соціальне ток-шоу про дітей. І хочеться робити не просто телепередачу, а загальноукраїнський глобальний проект.

— У вас, зважаючи на все, вже був досвід створення таких проектів на російському ТБ?

— Я брав участь у створенні багатьох регіональних російських компаній під ключ. Разом із Сергієм Бодровим був ведучим у «Погляді»... Працював на «Диск-каналі» — ТВ-6.

— Як це ви примудрилися потрапити на «Фабрику зірок»?

— Був учасником і цього проекту. Загалом, практикуючий менеджер, якому потрібно знати, що таке реаліті-шоу зсередини. Сама «Фабрика» — цікава як ідея. Але знаю багатьох молодих людей, долі яких після цих проектів виявилися скаліченими.

— Вони не зуміли впоратися з наслідками скороминущої слави?

— Добре, мені тоді було 27 років... І я потрапив до Макса Фадєєва — це була друга «Фабрика»: Юлія Савичева, Іраклі...

— У вас є голос, слух?

— Ні, немає. Я взагалі не вмію співати. Але на «фабриках» цього й не вимагають. Це — шоу.

— І все-таки ваша несподівана поява на НТН — це рішення безпосередньо Едуарда Прутніка?

— Скажемо так: це спільне рішення багатьох людей, причетних до каналу. Як на мене, на НТН справді треба було вдатися до неординарних кроків. Я гарантував, що за півтора місяця зможемо зробити три ток-шоу, змінити оформлення. У принципі, для ТБ – це невеликі терміни. Однак записано вже шість випусків ток-шоу «Красуні» з Неллі Уваровою. Відзняли пілоти передачі «Гра в класики». Багато програм у процесі виробництва... Думаю, все вийде. Наведу такий приклад. Знімали одну з програм «Наші» – про насильство над дітьми в сім’ях. І зробили телевізійну «підставу», пославши на Хрещатик «маму» з «дитиною». Мама серед вулиці стусає маля, воно кричить. Оператори фіксують реакцію перехожих: ті дивляться, хитають головами, але проходять мимо. А «мама» кричить голосніше, працює активніше. Вона вже починає просто бити дитину. І тільки через 25 хвилин підійшла людина і сказала: «Що ж ви робите?» І в цей момент наш ведучий повертається обличчям до телеглядачів: «Це — ви і я. Це ми проходимо повз наших дітей...» Люди ж нічого поганого не зробили. Але це й не означає, що вони щось добре роблять на цьому напрямі — у справі захисту дітей.

— Ви запускаєте не лише гуманітарний, а й нібито якийсь суперскандальний проект.

— Чому скандальний? Передача називається «Папараці». Багато хто стверджує, що папараці — це мерзотники, які втручаються в життя знаменитостей. А насправді все інакше. Це не папараці втручаються в життя відомих людей, а навпаки — відомі люди купують газетні площі, телевізійний час. Нічого не продукуючи, вони торгують лише тим, що в них є — добре, якщо є ім’я, голос, ще щось. Інколи ми самі собі кажемо: «Ну не хочу я бачити Кіркорова на всіх телеканалах!» Однак він уламується в наш телевізор. У наш світ...

— У наш світ «вломилася» й Неллі Уварова завдяки відомому серіалові. Ви спільно з російським каналом готуєте шоу «Красуні»?

— Робимо самі. У програмі багато цікавих тем. Недавно знімали одну з програм, у якій обговорювали тему зради. І в студії знайшлося п’ять-шість чоловіків, котрі відкрито говорили, що зраджують своїх дружин. І не соромилися про це говорити перед камерами. Треба було бачити, як точно працювала в передачі Неллі Уварова.

— Це ж ви персонально «перехопили» Уварову для НТН. Придбання вигідне. Та чи довго довелося умовляти?

— Майже не вмовляв. Людина вона складна, розумна. І тут «уламування» не спрацює. У неї справді безліч пропозицій. Гадаю, вона зробила правильний вибір.

— Але ж на питання вибору і фінанси явно вплинули?

— Ні, не вплинули. Наша робота виглядає зовсім інакше: це дуже творчий процес.

— Глядачі у студії сприймають її як Пушкарьову чи як акторку Уварову? Момент ідентифікації спрацьовує?

— Вона для нас не Пушкарьова, а Уварова. Публіка її приймає чудово. І звертається до неї не як до Каті, а як до Неллі. Вона складніший персонаж у житті, ніж у серіалі. Вона сексуальна, надзвичайна.

— У її новому іміджі справді є заслуга НТН, оскільки на ваших фотосесіях вона набагато привабливіша, більш несподівана, ніж у фінальній метаморфозі фільму.

— Її образ в Україні створювала стиліст каналу НТН Інна Лінкевич. Оскільки Неллі – людина чарівна, то й образ вдало склався. Їй у «Красунях» не бояться розкривати правду.

— У вас хоч учасники — не провінційні артисти, як у «Вікнах»?

— Звісно, ні. І в цьому головна складова — достовірність, реальність того, що відбувається. У нас уже записані теми — «Нетрадиційна медицина», «Шлюб», «Танці», «Домогосподарки». Хронометраж програми — 48 хвилин.

— Уварова втримує увагу аудиторії впродовж цього часу?

— Неллі — велика. Вона витримає все.

— Великих акторок у Росії можна перелічити на пальцях однієї руки — Нейолова, Демидова, Дороніна... Не Заворотнюк же.

— Уварова, на відміну від Заворотнюк, — ніби незакінчена історія. Неллі сильно працює в театрі, кіно, вона справді хороша акторка.

— Що ще у портфелі каналу на новий сезон?

— По п’ятницях транслюватиметься «Гра в класики» з Ноябрьовим. Він запрошує в передачу однокласників різних років. Вони грають у класики. Згадують різні історії. Зібрався на недавні зйомки один клас. Вони розповідали, що ще з шостого класу пили вино, яке тепер не виробляється. І редакторська група Ноябрьова знайшла завод, на якому вироблялося те вино, й одну пляшку навіть випросила для передачі. Коли ми їм його розлили, вони всі були просто шоковані.

— Ви якось засекречуєте свої ідеї, проекти, адже конкуренція загострюється?

— Хитрувати на телеринку, який для професіоналів прозорий, просто не має сенсу. Всі й так усе знають. Це — тележиття. І воно щодня змінюється. Мабуть, важливіше певне розуміння того, що робиш. Маленьких цілей немає, є великі. А вони в тому, що власників НТН цікавлять моральна складова телепроектів і те, що ми не можемо бути жовтим каналом.

— Деякі канали оновлюють ранкові блоки. Ви начебто теж маєте намір цим зайнятися.

— Вже відбулися кастинги. Працюють фокус-групи. Незабаром визначимося, хто і що. Є багато ведучих рубрик у ранковому ефірі. Це — знакові люди. Наприклад, Микола Тищенко, відомий у Києві ресторатор, він робить ранкову кулінарну рубрику: елегантні гарні чоловіки приходять у звичайну сім’ю, заглядають у холодильник і з того, що є, готують. Є рубрика «Книгожер», ведучого знайшли в підземному «Глобусі», він — продавець книжок. Реанімували «Золотого гусака» — вони знову разом. Виходитиме й нічна версія — «Гусак із перцем».

— Чи подобається вам узагалі варитися в київському телевізійному казані? Які відчуття? Можливі прогнози щодо розвитку нашого телеринку?

— Нині в Україні виготовляють багато телепродукту. Мене дивує, коли українці кажуть: «А ось чи наздоженемо Москву?» Але ж в Україні, наприклад, створено «24-й канал» цілодобовий, а в Росії такого немає. І тому стверджувати, що українці на телеринку вторинні, я б не став. Не треба прибіднятися.

 
Дзеркало Тижня, №33 від 2-9 вересня 2006 року