Асоціацією медіа-юристів Львівщини за підтримки МФ "Відродження" проведено два дослідження “Визначення рівня правової обізнаності журналістів у сфері трудових прав” та “Самоорганізація та створення професійних організацій як механізм захисту прав журналістів”.

Опитано працівників медіа-сектору  із найбільших газет, радіо та телекомпаній Львівщини, а також не було залишено поза увагою ЗМІ, які працюють в спеціалізованих виданнях, наприклад, журналістів газети міської ради, спортивних ЗМІ, газет громадських організацій різних напрямків. В опитуванні взяли участь журналісти різних вікових категорій, статей та які мають стаж роботи журналістом від 6 місяців до 47 років. Також опитано юристів, які здійснюють обслуговування засобів масової інформації та надавали правові консультації журналістам.

З більшістю опитаних журналістів їх роботодавці укладали трудовий договір в усній формі, про це зазначили 51,9 % респондентів, проте з 18,5 % укладався письмовий договір. На жаль, з 3,7 % журналістами підписано контракт. Нагадаємо, що згідно зі статтею 21 КЗпП, контракт укладається лише у сферах, визначених законами України, і застосування такої особливої форми трудового договору у трудових відносинах із журналістами не передбачено законами. Роботодавцю є вигідно пропонувати працівнику укласти саме контракт, а не трудовий договір, адже згідно останнього звільнення можливе лише з підстав, визначених Кодексом законів про працю. Перевірками Головної державної інспекції праці Мінпраці України встановлено, що на більшості перевірених підприємств контракт застосовувався на розсуд роботодавця, що “значно погіршує становище працівника”.

На запитання “Чи проходили Ви випробування при прийнятті на роботу” 42,5 % відповіли, що до них не застосовувався випробовувальний строк, 18,5 % проходили випробовування строком 1 та 2 місяці. 7,4 % респондентів зазначили, що до них застосовувалося при прийнятті на роботу випробування строком 6 місяців. Згідно з статтею 27 КЗпП строк випробування не повинен перевищувати 3 місяців, в окремих випадках за погодженням з професійною спілкою можливе продовження цього строку до 6 місяців. Враховуючи, що в опитуваних ЗМІ відсутні професійні спілки журналістів, роботодавці допустили порушення норм Кодексу законів про працю та трудових прав журналістів.

Результати опитування засвідчили, що характерним для керівництва та власників засобів масової інформації є порушення прав журналістів на відпустку. Слід зазначити, що тривалість щорічної відпустки для працівників визначена Законом України “Про відпустки” та повинна становити не менше 24 календарних днів. Для журналістів у силу особливостей роботи Законом України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” передбачено триваліший термін – не менше 36 календарних  днів, а також санаторно-курортне  лікування  за   рахунок власників    (засновників,    співзасновників)   засобів   масової інформації. Проте 48 % працівників медіа-сектора Львівщини так і не отримали відпустки за останній рік, тривалість відпустки  більшості становить від 3 до 24 днів.

Така ситуація зумовлена у тому числі і тим, що більшість журналістів не знають, якими нормативно-правовими актами передбачені їхні права.  66,6 % опитаних зазначили, що їм відомий Кодекс законів про працю; 25,9 % - Закон України “Про друковані засоби масової іноформації”. На жаль, про Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, яким саме і визначено спеціальні гарантії для працівників медіа-сфери, чули лише третина респондентів. Журналісти також вказували на такі неіснуючі правові акти як Основи законодавства про працю України, Постанову Кабінету Міністрів України “Про оплату праці журналістів” тощо.

Не є кращими показники результатів опитування щодо ознайомлення журналістів із колективним договором у ЗМІ, де вони працюють. 40,7 % відповіли, що не ознайомлені із умовами колективного договору; 12,9 % читали його; 35,1 % зазначили, що такого договору у їхньому ЗМІ не укладено, решта цим питанням не цікавилися.

Варто зазначити, що КЗпП передбачає, що колективний договір повинен укладатися на усіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності та господарювання. Колективний договір є важливим засобом регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин між роботодавцем та працівником, а його відсутність у ЗМІ є порушенням трудових прав журналістів.

У відповідях на актуальні для працівників усіх категорій запитання про звільнення та застосування дисциплінарних стягнень перевірялися рівень знань респондентів. 64,8 % вірно вважають, що працівник вважається звільненим у день видання наказу про звільнення, водночас значна частина пов'язує звільнення із видачею трудової книжки (31,4 %) та проведенням розрахунків із працівником (24 %). Проте деякі опитані (3,8 %) вважають, що після того, як керівник усно заявив “Тебе звільнено”  або коли вони подали заяву на звільнення потрібно вважати себе звільненим і не ходити на роботу. 83,3 % опитаних знають, що працівникові потрібно повідомити роботодавця за два тижні про бажання розірвати з ним трудові відносини, проте є й такі (2%), які вважають, що його потрібно повідомити за 2 дні.

75,9 % респондентів відомо, що до працівників за порушення трудової дисципліни може застосовуватися такий вид стягнень як догана; 61,1 % знають, що застосовується звільнення. Водночас журналісти зазначили, що застосовуються також інші стягнення, які не є дозволеними трудовим законодавством: попередження (62,9 %), надурочні роботи (3,8%), а 20,3 % вважають, що відрахування із зарплати  також є трудовим стягненням.

Третина опитаних відзначили, що не знають строків накладення стягнення; 44,4 % вважають, що дисциплінарне стягнення може бути накладене не пізніше 1 місяця з дня порушення трудової дисципліни; 5,5 % зазначили, що не пізніше 2 чи 3 місяців, і лише 5,8 % вказали вірну відповідь – 6 місяців.

37 % респондентів зізналися, що за час роботи журналістом траплялися поодинокі випадки порушення їхніх прав зі сторони роботодавця; 22 % зазначили, що їх права порушуються ситематично; 41 % відзначили, що їх права не порушуються. Таким чином, трудові права більшості журналістів порушувалися чи продовжують порушуватися роботодавцями (Мал.1)

Серед порушень своїх трудових прав журналісти зокрема називали: ненадання щорічних відпусток, затримання виплати заробітньої плати, незаконні відрахування від зарплати, зарплатня у “конвертах”, ненормований робочий день, застосування надурочних робіт, які неоплачуються, ненадання відпустки у зв'язку з навчанням, неоплата лікарняних, несплата у соціальні Фонди внесків за працівників, тиск редакторів, неоформлення трудової книжки, незабезпечення робочого місця, відсутність засобів соціального захисту.

Також 37,5 % опитаних відповіли, що роботодавець чинив тиск на них з метою написання “замовного матеріалу”, внесення змін у готовий матеріал або відмовлявся від матеріалу без пояснення причин, решта такому тиску не піддавалися. 9,5 % жінок-журналісток зізналися, що мали місце випадки порушення їхніх прав, пов'язаних із статевою дискримінацією.

У разі невиплати або несвоєчасної виплати заробітньої плати журналісти перш за все б спробували порозумітися із роботодавцем, з'ясувати ці питання із керівником та бухгалтером, діяли б залежно від обставин. Також респонденти зазначили такі відповіді: звернулися б до міліції, міського голови, управління праці, оголосили страйк, посилалися на нормативно-правові акти тощо. Цікаво, що 7,5 % опитаних звільнилися б у такій ситуації з роботи, а 10 %  відповіли, що “тиждень чекатимуть”, “витримають паузу, доки роботодавець сам не виплатить”, “1-2 місяці почекають”.

Журналісти у випадку порушення їхніх прав надають перевагу звертатися до юриста (27,5 %), медіа-юристів (30 %), професійної спілки (27,5 %), вирішувати свої проблеми самостійно (15 %), проте лише 12,5 % воліють подавати спір до суду.

Серед судів представники медіа-сектора почали б із першої інстанції – районного суду (62,5 %), сподіваючись, що отримають справедливе та законне рішення. 12, 5 % більше подобається господарський суд, проте він не розглядає спір, якщо однією із сторін є фізична особа. 10 % покладають надії на адміністративний суд. 15 % вважають, що їхні порушені трудові права може захистити лише Європейський Суд з прав людини.

Опитані оцінюють свої знання у середньому на трійку: 7,5 % оцінили свої знання на 1; 22,5 % - на 2; 45 % поставили собі 3 бали, 25 % - 4, на п'ятірку опитані вирішили, що не претендують (Мал.2).

Слід зазначити, що журналісти ЗМІ, які діють при громадських організаціях, продемонстрували більш високий рівень правової обізнаності із трудовими правами журналістів, ніж видання, радіо та телебачення приватних власників.

Під час проведення дослідження “Самоорганізація та створення професійних організацій як механізм захисту прав журналістів” виявлено, що більшість журналістів наразі не розцінюють профспілкову організацію як найдієвішого захисника трудових прав, до неї звернулися б лише 27 % респондентів.

Опитаним також мало відомо про діяльність профспілок усіх рівнів. Так 11,7 % зазначили, що у їхньому засобі масової інформації діє професійна спілка, проте в опитаних ЗМІ такі відсутні.

Також мало відомо журналістам про ефективну діяльність професійних спілок журналістів, що діють у  місті Львові та Львівській області. На теренах України вони чули про Незалежну медіа-профспілку, Спілку журналістів України, проте не зверталися до неї за захистом трудових прав, здебільшого називали близькі назви цих організацій. Тому середню оцінку діяльності та ефективності професійних спілок поставлено респондентами двійку з плюсом (Мал.3).

На думку  журналістів, профспілки повинні виконувати такі основні завдання: здійснювати контроль за роботодавцем щодо дотримання трудового законодавства (70,5 %), представляти інтереси працівника у суді (23,5 %), вносити пропозиції щодо соціально-культурного та побутового забезпечення працівників (31,3 %), розподіляти фонд матеріального заохочення (17,6 %), представляти інтереси працівників перед роботодавцем (54,9 %), розподіляти путівки на відпочинок та оздоровлення (11,7%), займатися іншими соціальними питаннями (33,4 %).

На запитання “Чи відчуваєте Ви потребу у створенні професійної спілки у ЗМІ,  в котрому працюєте?” 56,8 % респондентів відповіли, що потребують ефективної профспілки, 23,5 % не вважають за потрібне створення профспілки, 11,8 % зазначили, що потрібно дієва міська профспілка, 7,9 % - обласна професійна організація журналістів.

Також журналісти прогнозують, що реакція керівництва ЗМІ, в якому вони працюють, щодо наміру працівників створити професійну організацію, може бути такою: скептичною і зневажливою, керівництво називатиме це «черговою авантюрою» журналістів (45 %), спокійною, виваженою і діловою по відношенні до трудового колективу та профспілки (49 %), винятково негативною, що супроводжуватиметься погрозами звільнення стосовно активістів профспілкового руху (5,8 %), керівництво запропонує юридичну та організаційну допомогу для реєстрації профспілки та початку роботи на підприємстві (7,8 %) або негайно розпочне переговори щодо покращення соціального статусу працівників (9,8 %).

Таким чином, настрої журналістів щодо створення професійних спілок є досить позитивними. Інша справа, що медіа-профспілки не мають ще достатньої історії діяльності, практики відстоювання трудових прав журналістів. Тому у цьому напрямку потрібно ще провести системну інформаційну та аналітичну роботу, спрямовану на стимулювання самоорганізації журналістів. Переконані, що профспілки є саме тим інститутом, який спільно з юристами та медіа-юристами може і повинен ефективно захищати права та інтереси журналістів. При цьому юристи, які обслуговують засоби масової інформації та надавали консультації журналістам, відзначають також, що однією із причин недостатньої самоорганізації журналістів є те, що реєстрація профспілки, а тим більше як юридичної особи, є досить ускладнена згідно норм чинного законодавства, а тому для того, щоб її зареєструвати, потрібно бути або юристом або покинути журналістику і вивчити юриспрунденцію.

Сподіваємося, що результати опитування допоможуть краще з’ясувати дану проблематику та планувати напрямки інформаційної, правозахисної роботи медіа-юристів, ЗМІ та органів державної лвдаи. Також на основі питань, які зацікавили респондентів, Асоціацією медіа-юристів готуються брошури щодо захисту трудових прав журналістів та правовими консультаціями про створення професійних спілок журналістів.

Підготувала Тетяна Яцків, Асоціація медіа-юристів Львівщини