Святослав Цеголко: «Упевнений, жодних нових звільнень на 5 каналі не буде»
Святослав Цеголко: «Упевнений, жодних нових звільнень на 5 каналі не буде»
Останні події на 5 каналі змушують шукати відповідей на багато складних запитань: чому люди, які стояли у витоків не тільки цього каналу, а й спротиву українських журналістів цензурі у 2002-2004 роках виявляються «зайвими» у «мирні» постреволюційні часи? Тому, що дехто хворіє на комплекс «вічного революціонера»? Чи тому, що «революція з’їдає власних дітей», що політикам-революціонерам потрібні журналісти-революціонери лише у «революційні» часи, а потім вони стають непотрібними, «використаними», і лише незручними у своїй наполегливій, але непотрібній для «мирного» часу «революційності»?
Чому саме політики, які підтримували «журналістську революцію» у 2004-му, «здають» її провідників зараз - роблячи вибір на користь бюрократів? Тільки тому, що останні більш керовані, тому, що бюрократ живе в одній системі координат із власником? Або й справді пасіонарні особистості не можуть бути ефективними менеджерами? Оскільки, як вважає дехто, робота менеджера потребує концентрації не на «революційних» проблемах або виключно масштабних проектах, а на суто рутинних справах, питаннях ПОТОЧНОГО телевізійного виробництва…
Які головні помилки були допущені при створенні 5-го каналу саме з боку журналістів: відсутність чітких, юридично закріплених «правил гри», революційний запал – який, врешті решт, заклав основи для подальшої перемоги «політичної доцільності» над професійними стандартами?
Чи не є сьогоднішня компромісність багатьох нас з новою «нашою» владою, якій і досі належать наші симпатії, і, отже, критику якої багато хто вважає «подарунком» для опонентів - початком чергового періоду використання українських журналістів політиками? Тільки зараз «гробарі злочинної влади» знову мають стати «охоронцями державного устрою», дарма, що зараз це зветься «не зрадь ідеалів Майдану», а у 2004 році звалося «не розхитуй човна стабільності». Чи розуміють журналісти 5-го, що всі ВЕЛИКІ компроміси складаються, врешті решт, із низки компромісів МАЛИХ?
Чому все ж таки колектив 5-го - незважаючи на те, що всі кажуть про відсутність на каналі прийнятного балансу між принципами і інтересами журналістів та інтересами топ-менеджменту – більше схилився, фактично, до позиції останнього? Які наслідки це буде мати у майбутньому: стабілізацію – але чого? Знайденого, врешті-решт, балансу чи подальшого скачування у болото? Чи криза на 5-му все рівно не буде зупинена – і тоді що? Чому, нарешті, ніяк не коментують публічно ситуацію на 5-му каналі відомі журналісти, в тому числі – колеги або екс-колеги Скрипіна і по 5-му, і по медіа-профспілці: Соболєв, Глібовицький, Андрій Шевченко, Дарка Чепак, Данило Яневський, Микола Вересень?.. Чи дійсно це локальна ситуація конкретних людей, « простий виробничий конфлікт» - тим більше, що всім відомий і справді складний характер Романа Скрипіна? Чи все ж таки насправді ми маємо ТЕНДЕНЦІЮ: журналісти знову дають себе заколисати політикам та власникам ЗМІ, під нові розмови про «вічне» - замість того, щоб, об’єднуючись, жорстко відстоювати власні позиції і інтереси суспільства? Чи розуміють журналісти телеканалу, що так і вводиться самоцензура, а потім і просто цензура (в тому числі – комерційна), і що цензура «темником» - це просто одна із технологій цензури, а може ще й бути цензура телефонного дзвінка, зрештою – незадоволення власника або топ-менеджера?
Чому, врешті решт, Петро Порошенко не зміг зробити певного вибору – або насправді зробив його, «м’яко» ставши на бік топ-менеджменту, а не шеф-редактора 5-го каналу? Наскільки відомо «ТК», у Романа Скрипіна було кілька зустрічей з Петром Порошенком, останній обіцяв підтримати проект перебудови каналу, який мають розробити під керівництвом Романа – але поки що ці перемовини не мають закріплених юридичних гарантій…
«ТК» вже публікувала розмову нашого кореспондента з Романом Скрипіним, зараз ми проводимо велике опитування як колег Романа Скрипіна, так і топ-менеджерів каналу і, сподіваємося, врешті-решт ми отримаємо і коментарі його власника – Петра Порошенка.
А сьогодні ми пропонуємо вашій увазі інтерв’ю двох журналістів 5 каналу – Святослава Цеголка, який зараз призначений в.о. шеф-редактора проектів, та Михайла Кукіна – призначеного в.о. шеф-редактора новин. Ми знаємо, що вчора відбулося голосування по членам Редакційної Ради, яка має почати функціонувати на каналі, і чекаємо офіційного повідомлення від прес-служби каналу щодо його результатів.
Питання Святославу Цеголку – за його проханням - надсилалися електронною поштою. На наш погляд, відповіді його насправді ставлять ще більше запитань, ніж прояснюють ситуацію. Але – читачу судити самому.
- Святославе! На 5-му відбулася низка нових призначень, в тому числі і ваше – з одного боку. А з іншого - гучна відставка шеф-редактора каналу Романа Скрипіна (про своє бажання звільнитися з каналу він заявив, хоч і перебуває зараз у відпустці). Зрозуміло, що такі події не відбуваються одномоментно, а визрівають протягом певного часу, про що й говорили як журналісти 5-го, так і сам Роман Скрипін в коментарях для «ТК». Навколо яких питань сформувалася конфліктна ситуація, на вашу думку?
- Конфлікт сформувався не навколо конкретних питань, а серед конкретних людей. «Детектор медіа» неодноразово повідомляла про нього. Тому вважаю недоцільним переповідати усе ще раз. Мене сьогодні цікавить майбутнє. Майбутнє найдемократичнішого і найсильнішого телевізійного колективу в Україні. Зараз він дещо деморалізований і відчуває, що втратив представництво у менеджменті телеканалу. Його слід відновити. Думаю, частково це може зробити Редакційна рада – представницький орган з 10-ти найавторитетніших журналістів каналу, яких обрали вчора. Інша частина відповідальності має лягти на нового шеф-редактора каналу.
- Які є кандидатури на сьогодні на цю посаду?
- Думаю, говорити про кандидатури, поки Роман Скрипін у відпустці, некоректно.- Що означає для 5 каналу, для вас «втрата» Романа Скрипіна, який стояв біля витоків каналу, був його «обличчям» тривалий час, і головне - був співавтором концепції каналу, його редакційних засад.
- Як глядач я сподіваюся, що ми його не втратили остаточно. Роман найсильніший в Україні «хард-токер» і країні потрібні його програми. Я дуже хочу, щоб вони з’явилися саме на 5 каналі. Як журналіст - упевнений, що найближчим часом ми підпишемо нову редакційну угоду.
- Чи є претензії у журналістів до Романа як до шеф-редактора каналу? Ви вважаєте, що посада шеф-редактора каналу потрібна? Що входитиме в вашу компетенцію, як шеф-редактора проектів?
- Некоректно, якщо я висловлюватиму думку ньюзруму, в ньому не перебуваючи. Думаю, треба це питання задати людям, які працюють в новинах. Що ж до посади шеф-редактора каналу, вона, безумовно, потрібна. А шеф-редактор проектів у першу чергу займатиметься контентом усіх неновинних програм, що виходять на каналі, запуском нових проектів. У планах також створення редакції публіцистичних програм і документального кіно.
- В багатьох коментарях, які публікувала «ТК», йшлося про неефективну систему прийняття рішень на каналі, про існування певних неузгодженостей. Зі змінами, які відбулися, чи зняті повністю ці проблеми? Яка система взаємовідповідальності в менеджменті каналу вибудована тепер?
- Система взаємовідповідальності в розбудові. Її буде до кінця сформовано з приходом на канал нового шеф-редактора. Окрім того, частину відповідальності на себе візьме Редакційна рада. Я вважаю, що цей авторитетний орган вибудує нову схему стосунків з керівництвом каналу.
- Що конкретно може врятувати 5 канал від кризи, в якій він опинився? Кризи технологічної, кризи падіння популярності, тепер – кризи довіри в колективі? Наскільки у конфлікт у менеджменті виявився втягнутий колектив – враховуючи два листи, розповсюджених на каналі, і те, що в другому критикувалися рішення частини менеджменту, прийняті на підставі першого листа? Чи уникне, на вашу думку, колектив розколу і нових звільнень?
- Упевнений, жодних нових звільнень на 5 каналі не буде. Більше того, я почав перемовини з журналістами інших каналів щодо їх роботи на нових проектах П’ятого. Що ж до кризи. Як на мене, колективу новин потрібна нова велика мета. МЕТА, яка б допомогла перемогти зневіру. Довгий час канал гордився тим, що його цільовою аудиторією є політики. Але їх для рейтингу замало. Більше того, самі політики все менше цікавлять людей і тому каналові слід переорієнтовуватися на простого глядача. СNN і BBC зрозумілі кожному, 5 канал не завжди. Окрім мети, колективу потрібні механізми впливу на керівництво. Одним з них може стати Редакційна рада. Однак ключову роль у вирішенні проблеми має зіграти новий шеф-редактор каналу.
- На ваш погляд, ці «механізми впливу» на керівництво каналу Роман Скрипін не мав? Чому? І в чому є розбіжності між позицією журналістів та позицією керівництва каналу – треба розуміти, маються на увазі Іван Адамчук, генеральний директор, та Юрій Стець, генеральний продюсер каналу? Чому Редакційна рада не була сформована під час роботи на каналі Скрипіна? Чому не виправдало себе керівництво каналом його Правлінням? Чому так сталося, що призначення Михайла Кукіна не було погоджене зі Скрипіним?
- Чи мав Роман Скрипін «механізми впливу» на керівництво каналу, чому не була за його каденції створена Редакційна рада – це запитання до самого Романа. Що ж до призначення шеф-редактора новин, то це слід коментувати генеральному директорові. Участі в кадрових призначеннях я не брав.
- Останнім часом спостерігається падіння рейтингів 5 каналу. Серед причин, мабуть, є й те, що канал не розвивається, немає нового обладнання тощо. Приступаючи до роботи, чи отримали ви запевнення, що ці проблеми вирішуватимуться? Якщо ні, на що Ви розраховуєте?
- До цього дня, працюючи на 5 каналі, я завжди реалізовував задумане. Зараз я подав на розгляд керівництва кілька ідей щодо нових проектів. Після їхнього схвалення (або несхвалення) зможу сказати, наскільки канал готовий іти далі. Моє внутрішнє відчуття – на місці ніхто стояти не буде. Інакше нас «з’їдять» конкуренти.
- Але чи є для реалізації цих проектів технічна база? Врешті решт, чому, на ваш погляд, не зважаючи на розмови протягом досить тривалого часу, на каналі так і не має бізнес-плану розвитку, нічого не чути про будівництво нового апаратно-студійного комплексу? І в чому, все-таки, була головна причина того, що Адамчук-Стець та Скрипін не змогли знайти спільної мови?
- Чинної технічної бази для нових проектів не вистачить. Тому доведеться арендувати нові студії і докуповувати техніку. Зрештою, так робилося, коли перезапускали «5 копійок» і запускали «Майдан». Що ж до бізнес-плану, то, за словами керівництва каналу, він є. Я з ним не ознайомлений. Але обов’язково це зроблю. Новий апаратно-студійний комплекс – це не моя парафія. Зрештою, як і неможливість знайти спільну мову між керівниками.- І все ж таки: 5 канал вважався взірцем української журналістики, чесної журналістики. Сьогодні на каналі немає людей, які стояли у витоків прийняття редакційного кодексу у 2003 році – Р. Скрипіна, А. Шевченка, Є. Глібовицького. Чи вплине це на подальшу долю, імідж телеканалу? Чи вдасться втримати стандарти роботи і власне «обличчя»?
- 5 канал став моїм захистом від цензурованого у 2004 році Нового каналу. Жодного дня я не працював тут нечесно. І хоча сьогодні на каналі немає ні Шевченка, ні Скрипіна, ні Глібовицького, я не вважаю, що це змусить працювати мене нечесно. Переконаний, схожі думки мають багато інших журналістів П’ятого.
- Чи не здається вам, що ситуація з А. Шевченком, Є. Глібовицьким, Р. Скрипіним вказує на те, що політики та бізнесмени використали їх революційний та професійний запал, коли це їм було потрібно для перемоги над «злочинним режимом», а тепер вступили у гру інші правила і потрібні більш керовані люди? Чи не боїтеся ви згодом опинитися в їх ситуації?
- Той, хто боїться, ніколи не переможе. Себе я НЕ вважаю «більш керованим». Сподіваюся, наступний шеф-редактор каналу таким теж не буде.
- Чи припускаєте ви, навіть теоретично, можливість такого «компромісу»: власник закриває очі на існування на каналі проплачених замовних матеріалів, дає можливість менеджерам та журналістам «заробляти», натомість канал відходить від журналістських стандартів на користь підтримки політичної сили, до якої належить Петро Порошенко?
- «Заробляння» на проплачених матеріалах – це криве дзеркало. Журналіст, який хоч раз зробить це, буде змушений дивитися на себе в це криве дзеркало. І перестане бути журналістом. Я переконаний, що відходити від журналістських стандартів канал не буде. Більше того, найближчим часом деякі телепроекти стануть об’єктивнішими. Для мене це пріоритет.
ДОВІДКА "ТК"
Цеголко Святослав Петрович
Народився 30 квітня 1979 року у м. Бурштин Івано-Франківської області
Освіта вища. Журналіст. Закінчив Львівський національний університет імені І. Франка.
Досвід роботи:
1996-1997рр. – журналіст газети «Разом» (Львів)
1997-2001рр. – головний редактор журналу «Молода Дипломатія» (Львів)
1998-2000рр. – журналіст газети «Поступ»
1999-2000рр. – дописувач газети «За вільну Україну» (Львів)
1999-2001рр. – редактор міжнародних і національних новин на радіо «Люкс ФМ» (Львів)
2001-2004рр. – репортер «Нового каналу», співавтор програми «Спецрепортер»
На «5 каналі» – з 2004 року.
2004-2005рр. – репортер 5 каналу
2005р. – автор програми «Час: Важливо», 5 канал
2005р. – автор фільму «Українська революція: за півкроку до крові»
2005-2006рр. – спеціальний кореспондент 5 каналу
2006р. – автор політичного проекту «П’яте скликання», редактор програми «Час: Важливо», 5 канал
