Разом  з «Детектор медіаю» він був надісланий ще на багато інших  медіа адрес.  Здивувавшись тому, що припискою «Дякуємо за розміщення цього матеріалу» супроводжувалася не звичайна інформація про новини  з життя Першого каналу, а інтерв’ю, ми спочатку і гадки не мали розміщувати його на нашому  сайті. Але ім’я  ведучої нового проекту  Першого каналу «Ваш вихід» Наталі Розинської  зацікавило – адже  для багатьох на УТ-1 воно у 2004 році стало символом  беззастережного, натхненного, що називається – «з душею» -  виконання  «темників».

Коли ж переглянули  інтерв’ю – зрозуміли, що   його  треба-таки  публікувати. Без коментарів, лише в захваті від рівня роботи прес-служби каналу. 

Дозволимо собі  також  нагадати авторам нового ток-шоу „Ваш вихід” (до речі, до його керівника і сценариста Мар’яни Ангелової  ми ставимося з великою повагою, а   заявлений сам по собі   новий   формат   чекаємо з цікавістю)  істину із лабіринту Джерома К. Джерома. Пам’ятаєте – із «Троє в човні, за винятком собаки»? Вихід там, де вхід. 

Отже, публікуємо  інтерв’ю без будь-якого втручання в отриманий текст.

Вихід є. Головне – знайти „Ваш вихід”

З 31 березня в ефірі Першого Національного новий соціальний проект – ток-шоу „Ваш вихід”. Пошук і знайдення виходу там, де раніше бачили лише глухий кут – така мета авторів проекту.

Автори програми – ведуча Наталя Розинська та сценарист Мар´яна Ангелова концентрують свою увагу на найболючіших проблемах українських реалій – бідність, екологічна небезпека, невиліковні хвороби, наркоманія тощо. Чим живе більшість українців – про це щоп’ятниці о 22:10 на Першому Національному. Більш детально про ток-шоу „Ваш вихід” дізнаємось безпосередньо у ведучої Наталії Розинської.

 - Чому ви вирішили зайнятися саме соціальним проектом? Адже це досить невдячна робота...Що вас на це наштовхнуло, раніше ви були ведучою новин...

 - Коли я працювала ведучою новин, мені доводилось заглиблюватися у політику. Тоді я зрозуміла, що політика – це не частина нашого життя. На жаль, це все наше життя.

Сьогодні тільки дитині незрозуміло, що ведучий новин не вирішує нічого самостійно. І 6-річний досвід роботи у новинах переконує мене у тому, що ведучий – це ніби результат командної гри, і він не має права вирішувати щось самостійно. І розмови про те, що ведучий сам вирішує, що йому казати, а що ні – це не більше, ніж балачки.

Чому я взялась за цей проект? Тому що насправді така ідея завжди жила в моєму серці. І така ідея жила в серці тих людей, з якими ми разом працюємо. Задум народився не тільки в моїй душі і розумі. Це була спільна ідея з нашим керівником і сценаристом проекту Мар’яною Ангеловою.

 - Ви не боїтесь забагато на себе брати? Адже соціальні проблеми здатні довести людину до справжнього відчаю...

 - Чому вважаю, що маю право чомусь навчати і показувати людям приклад? Я не завжди була такою, якою є сьогодні. Я не завжди мала все, що мені необхідно навіть для життя. Колись, в 11 років, будучи ще дитиною, я залишилась без батьків. Мене виховувала моя бабуся. І я знаю, що таке, коли немає грошей на шмат м’яса. У нас на столі м’ясо було тільки по святах.  Моя бабця змушена була у пенсійному віці підробляти ще на одній роботі, щоб мати змогу купити для мене зимову курточку. Підростаючи, я усвідомлювала, що мушу зробити все, аби самостійно пробитися в цьому житті. Тому що ніхто мені не міг допомогати, крім мене самої. Тепер, на сьогоднішній день, слава богу, я можу утримувати і допомагати своїй бабусі. Тому що тієї пенсії у 300 гривень, яку вона отримує – достатньо тільки для того, щоб померти. Жити за ці гроші не можна. Я знаю багато таких людей, я знаю їхні проблеми. Більше того - я сама така. В моєму житті було дуже багато моментів відчаю. Мені здавалося все, виходу немає. І власне в ці моменти з’являлися люди, які навіть одним добрим словом, сказаним мені, могли змінити моє життя. Тому сьогодні я відчуваю, що для певної кількості людей я можу і повинна стати тією людиною, яка хоча б спробує змінити їхнє життя. Ми прагнемо показати і запропонувати людям новий формат життя, життя без страху. Соціальний проект створює  невеличка команда людей, але що дуже важливо – всі ці люди об’єднані однією ідеєю. Всі ці люди не один раз пережили в своєму житті складні ситуації, з яких вони вийшли. І вони перемогли. Філософія нашого проекту – якщо ми зробимо життя хоча б однієї людини кращим, це вже наша велика перемога.

- Отже, робота ведучої такого проекту як „Ваш вихід” набагато складніша, ніж ведучої новин..?

 - Звичайно. Я шість років працювала як ведуча новин. Робота ведучої новин – це дуже складна і відповідальна робота. Звичайно, ти відповідаєш за кожне слово, але ти не вирішуєш, що говорити. Так було, так є і так буде, хто б і що не говорив. Це моє тверде переконання. Однак якщо в новинах на тебе працює ціла команда, і тобі не обов’язково відчувати біль чи радість чи якісь інші почуття, про які йдеться у прочитаному тексті, чи в сюжеті, - то в проекті „Ваш вихід” працювати потрібно серцем. Його треба відкривати людям, треба зрозуміти кожну людину, треба встановити „контакт очей”, розумієте? Наприклад, перша тема, яку ми розробили – „Вільшина” – це зона екологічної небезпеки, в якій живуть люди. Я особисто туди їздила. Оскільки я не лише ведуча, а й журналіст, я змогла зрозуміти, який це біль, і який це страх, і що відчувають ці люди. Мені було дуже легко записувати цю програму, тому що я знала про цих людей все. І вони полюбили мене. І вони стали частиною мого життя. Маю надію, що я теж стала частиною їхнього життя. Принаймні, вони точно зрозуміли - у цьому світі вони не одні!

- А як ви шукаєте героїв для програми?

- В нас є сайт (www.vash-vihid.com ), на якому ми не лише обговорюємо наші теми, не лише їх анонсуємо, ми пропонуємо нашим відвідувачам заповнити анкету двох типів - „Знаю вихід” і „Шукаю вихід. „Знаю вихід”-  це людина, яка в потенціалі може бути нашим порадником, чи так званим „Експертом життя”, а „Шукаю вихід” – це потенційно наш герой.

Крім того, ще раз підкреслюю – в кожного члена нашої команди є великий життєвий досвід. Є він і в мене, незважаючи на те, що мені не так багато років. Моментами він складний і драматичний. Отож, якщо чітко відповісти на ваше питання - героїв нам дає саме життя... Немає жодної вигаданої історії. Тільки правда, тільки факти, реальні переживання і тільки реальне бажання допомогти людям. Це основа нашого проекту. У нас також є телефон довіри, на якому працює блок пам’яті. Він записує слова людей, які ми потім прослуховуємо, а потім телефонуємо їм і з’ясовуємо у чому річ. Якщо казати глобально, ми намагаємося в межах нашого проекту створити невеличке громадянське суспільство, де кожна людина має усвідомлювати свою роль і значущість. Кожна людина має усвідомити, що від неї залежить! Одна людина може не в стані змінити реальність, але дві, три, п’ять, десять... можуть змінити світ на краще...

- А якщо конкретніше? Як саме ви допомагаєте героям програми?

- Конкретно ми діємо таким чином. По-перше, ми беремо якусь життєву історію, і від конкретного прикладу виходимо на глобальну проблему. Намагаємося шукати шляхи виходу для цієї великої загальної проблеми, а відтак і для наших героїв. Крім того, ми намагаємося запрошувати у кожну програму не тільки „порадників життя”,  ми запрошуємо у студію і експертів. Вони дають рекомендації – як виходити з цієї ситуації.

Ще на кожну програму ми шукаємо тих людей, які здатні відкрити своє серце назустріч проблемам інших, і можуть їм допомогти. Наприклад, в нашій програмі про Вільшину, ми не могли зробити занадто багато, тому що це дуже складна проблема... Але ми знайшли приватну клініку, яка погодилась  безкоштовно обстежити і поставити діагноз, який вже декілька років ніхто не міг поставити – доньці однієї з наших героїнь.
 
І це неабияка допомога, адже людина знаходиться на такому рівні життя, що не може собі дозволити обстеження у дорогій приватній клініці. Ми зробили те, що могли. Звичайно, в нас були обіцянки від представників вищих ешелонів влади – відселити ці родини. На жаль, ці обіцянки не справдились. Якщо ці люди будуть ініціативними, якщо вони створять громадську організацію, то ми, звичайно, допоможемо їм, принаймні, надамо їм консультацію, забезпечимо їх юристами,  щоб вони зробили все грамотно і правильно. Відкриємо шлях – як достукатися до сердець і до дверей вже нового парламенту щоб якимось чином заявити про те, що Вільшина – це зона екологічного лиха, і такою її треба визнавати. Ми зробимо для цих людей все, що ми зможемо. Сподіваюся, що влада і ті люди, від яких залежить життя простих українців, будуть дивитися цю програму, і хоча б щось з неї брати і потім втілювати в життя.

- Наскільки ви самі переймаєтесь проблемами героїв, адже якщо надто перейматися, надовго може й не вистачити..?

- Я дуже переймаюся проблемами героїв, оскільки поки що в мене немає сім’ї, чоловіка, дитини, однак, як і будь-яка жінка, я до цього прийду в певний момент свого життя. Я переймаюся, оскільки я не можу інакше. Я сама це пережила. Ви знаєте, в мене навіть до сих пір такий своєрідний комплекс з дитинства – я не можу їсти в присутності інших людей, коли вони не їдять. Тому що я пережила момент, коли в нас удома був тільки чорний хліб і картопля в мундирах. А зараз це для мене делікатесна страва...

І якщо бог мені дав сили, якщо в мене є бажання допомогти іншій людині, я буду робити це до тих пір, поки є а це здоров’я і сили.

- Чи бувають ситуації, коли герой сам винен у своїй проблемі? Чи можете ви в такому разі це озвучити?

- Звичайно, в нас є ситуації, коли люди самі винні у своїх проблемах. Забігаючи трошки вперед, скажу - було б дивно, якби ми оминули тему наркоманії, однієї з найболючіших і найгостріших соціальних проблем нашого суспільства. Звичайно, усі наркомани самі винні у тому, що вони стали наркоманами. Хоча, розробляючи цю тему, ми наштовхнулися на жахливі історії в реальному житті, коли людину насильно зробили наркоманом, її просто спіймали і вкололи... Однак здебільшого ці люди самі винні.

Вони такими стали через свою слабкість, через зневіру. Ви знаєте, коли формується особистість? Коли вона вперше сказала слово „ні”. Тільки страждання можуть сформувати особистість. Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

Навіть коли людина сама винна, вона винна лише у тому, що була слабкою у певний момент часу. Не кожна людина може бути сильною. Ми  - програма, яка намагається допомагати людям, а не топити їх і у чомусь звинувачувати. Ми –не судова система, а рука допомоги. Однак якщо людина сама не розкриє своє серце і не запустить наші поради, і намагання їй допомогти, звичайно, нічого не буде. Це основа життя. По великому рахунку, тільки ти сам можеш зробити щось для себе.

- Чи є проблеми, з яких немає виходу?

- Є тільки одна проблема, з якої немає виходу – це смерть. Якщо людина померла, це вже незворотній процес. От в цьому разі людині вже ніхто не допоможе. Тоді треба помолитися за спасіння її душі, і відпустити з богом в кращі світи. До тих пір, поки людина жива, поки б’ється її серце, і поки в жилах тече кров, людина може вирішити будь-яку проблему. Вона на це здатна. Головне –вірити. Найбільша проблема нашого суспільства – людина не вірить у те, що вона здатна подолати проблему. Бог нас зробив усіх різними – одних сильними, інших слабкими. І я відчуваю, що якщо бог зробив мене сильною, то я маю взяти на себе відповідальність за слабших людей. Звичайно, є трагічні, драматичні ситуації, коли людина тяжко хвора, і коли їй вже неможливо допомогти, але в такому разі все одно можна хоча б полегшити її страждання, можна зробити останні дні її життя прекрасними. Можна все одно знайти якесь світло в кінці тунелю. Але на загал я переконана, що єдина проблема, яку неможна вирішити – це не можна оживити людину, яка померла. А всі інші проблеми можна вирішити.

Підготувала Анна Ландовська