Андрій Шевченко: «Вчинків Юлі проти свободи слова я не пригадую»

24 Березня 2006
28230
24 Березня 2006
22:23

Андрій Шевченко: «Вчинків Юлі проти свободи слова я не пригадую»

28230
«Коли я сьогодні питав Баграєва, чи оплачуємо ми ефіри Тимошенко, він сказав, що ні».
Андрій Шевченко: «Вчинків Юлі проти   свободи слова я не пригадую»

Інтерв’ю з Андрієм Шевченко протягом виборчої кампанії-2006 «Детектор медіа» далося не просто. В тому сенсі, що з моменту реєстрації партійних списків ми вирішили не надавати шпальт «ТК» колегам, які вирішили балотуватися у парламент – щоб не піарити через них ті чи інші політичні сили. В той же час, запитань виникало до таких значимих фігур, якою є Андрій в українській журналістиці, досить багато. Тим більше їх стало, коли виникла криза 5 каналу, звинувачення каналу в ангажованості інтересами власника та «НУ», заяви Романа Скрипіна про можливе звільнення тощо. Тоді «ТК» взяла інтерв’ю у власника 5 каналу Петра Порошенка, в якому той неодноразово робив закиди на адресу Юлії Тимошенко щодо її ролі у медійному просторі.

Після цього вже навіть журналістські стандарти вимагали від нас поцікавится точкою зору протилежної сторони, тож ми звернулися і до самої Юлії Володимирівни, і до Андрія Шевченка. Сподіваємося, що відповіді Юлії Тимошенко на запитання «ТК» не забаряться. А з Андрієм, врешті решт, ми «поговорили» через спілкування електронною поштою. Щоправда, відповіді на запитання, надіслані йому ще тиждень тому, ми отримали тільки сьогодні пізнім вечором.

Отже, де в чому Андрія ми, звичайно, не «дожали» - що обов’язково зробили б при безпосередньому спілкуванні. Але, на наш погляд, деяку цікаву інформацію наш читач з цього інтерв’ю отримає.

- Що саме стало причиною твого входження до списку БЮТ?

- Спочатку, мабуть, треба відповісти, чому взагалі я вирішив іти на вибори. Тому що бачу це цінним особисто для себе і для нашої професії.

Це швидко забувається, але ще півтора роки назад через цензуру і «темники» журналістика в Україні була на межі смерті. Вижила, насамперед, завдяки безумству кількох десятків «маніяків з місією». І парламентські слухання щодо цензури у 2002-му, і «Дзеркало тижня», і факт існування «Детектор медіа», і диво «5 каналу», і звільнення державного телебачення з-під політичного контролю, і місіонерство Ігоря Куляса та Олександра Макаренка з «Інтерньюзу», і журналістська революція 2004-го, і лист на захист Сергія Лещенка від батька «Сина Бога» у 2005-му - все це по-геройськи виграні битви, але не перемога у війні. Це як будинок сержанта Павлова у Сталінграді – сил достатньо, щоб відстояти свій клаптик свободи, але замало, щоб зламати хід війни.

Після нашої історії з НТКУ я чітко для себе зрозумів, що для справжніх змін у професії і на ринку потрібен набагато масштабніший, системніший вплив, ніж ми маємо як журналісти або як найняті менеджери. Тому Верховна Рада для мене – це, насамперед, колосальні можливості для роботи на професію.

- Ти казав, що були пропозиції і від інших політичних сил. Справа тільки в тому, що БЮТ це зробив найбільш серйозно?

- Так, це виглядало однозначно сильно і осмислено. Юля і Томенко «купили» мене чіткістю позиції: поділяємо твої погляди на журналістику, стандарти, суспільне телебачення і готові своїми силами тобі допомагати. Підтвердження я отримав уже за кілька тижнів, коли суспільне телебачення з’явилося у виборчій програмі БЮТ (до речі, це, здається, єдина програма, де окремий блок відведений мас-медіа) і коли Левко Лук’яненко виявився єдиним депутатом, який вимагав не вбивати закон про суспільне мовлення, а відправити його на доопрацювання.

З інших пропозицій я серйозно думав лише над однією – від «Пори», яка на той час була ще без ПРП і без Кличка. Але тоді це, швидше, виглядало як красива мрія мого друга Влада Каськіва, ніж реалістичний і продуманий план. Якщо вірити соціологам, ця кампанія не стала успішною - на мій особистий жаль.

У БЮТі є, звичайно, і слабкі місця, які я як людина із незамиленим оком бачу, але важливіше інше – ефективність.

Думаю, ці вибори стануть холодним душем для багатьох. На цей момент маємо прогноз соціологів про шість партій, які подолають бар’єр. І це означає, що всі, хто відповідально ставляться до життя, хто хоче впливати на майбутнє професії, країни – всім треба буде в найближчі кілька років визначатися поміж однією з цих шести політичних сил. З-поміж них БЮТ виглядає, як на мене, найсимпатичніше і – найголовніше – найефективніше: вважаю, що в Україні немає політиків рівних Юлі за вмінням ставити цілі і досягати їх.

- Відомо, що твоє входження до списків було ідеєю, насамперед, Миколи Томенка. Які ваші стосунки зараз?

- З Миколою стосунки добрі вже багато років. Є спільні цінності – Україна, мова, свобода слова. Спілкуємося, правда, здебільшого телефоном: останні місяці і він, і я провели у поїздках.

- Чи плануєте тобою змінити Миколу на посаді голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації?

- Тема взагалі не обговорювалася, хоча для БЮТу цей комітет, думаю, буде пріоритетним. Мій підхід такий: треба все зробити, щоб Комітет з питань свободи слова максимально вивести з партійних розкладів. Є шанси отримати найпрофесійніший комітет з питань свободи слова за всю парламентську історію і дуже не хочеться, щоб його політику визначали люди, які опиняться там лише тому, що їхні прізвища вписані у сітку міжпартійного дерибану.

- Твої головні враження щодо цієї виборчої кампанії у регіонах?

По-перше, колосальне відчуття того, що столичні політики повернуті до регіонів не обличчям, а менш привітною частиною тіла. По-друге, дуже різні враження від місцевих списків різних партій. Є чимало і просто «лівих пасажирів», і відверто неприємних персонажів, але є і маса свіжих, успішних людей, які привнесуть у місцеві ради якісні управлінські підходи. Питання, як вони цим розпорядяться...

- А щодо ЗМІ?

- З позитивного – професійність, якої більшає, і дебати, які провели щонайменше десяток регіональних телеканалів на відміну від центральних.

З негативного – тотальна «джинса», а також поєднання журналістами виборів і роботи. В Одесі я був на ефірі у прес-секретарки місцевого «Не так!», яка балотується до міської ради, в Мукачевому моя ведуча була кандидатом до міської ради від ПРП. Їхні політичні симпатії дратували навіть глядачів, які дзвонили в студію. Шкода, що приклад у цьому показали київські журналісти та генеральні продюсери, які, пішовши у виборчі списки, не припинили своєї професійної діяльності.

- Як ти ставишся до того, що БЮТ використовувала для работи у ЗМІ російських піарників?

Це або неправда, або якесь дуже зашифроване підпілля, про яке я вперше чую. Хіба що російським піарником вважати великого українізатора Олега Медведєва (про роботу російських політтехнологів журналісти Симферополя повідомляли щодо програми «Календар», яка виходила в ефірі Чорноморської ТРК, котру пов’язують з відомим кримським політиком Андрієм Сенченком, який на сьогодні є лідером кримського відділення БЮТ – «ТК»).

- Твоє ставлення до конфлікту навколо «Чорноморки»?

- Закривати перед виборами телеканали – це кам’яний вік. Шкода, що цим займається не лише Партія регіонів, а і Інна Богословська, яка себе представляє як нову силу і при цьому через суд призупиняє ліцензію дніпропетровського «9 каналу». Щоб такого більше не було, треба підчистити закон про вибори.

Я мав приємність тренувати «Чорноморку» від «Інтерньюзу», і знаю, наскільки вона важлива для Криму. Це не знімає, втім, справедливих претензій до маніпуляцій, які, судячи з усього, були в ефірі каналу.

- Твої дії, якщо БЮТ піде у опозицію до коаліції «Нашої України» та Партії регіонів?

- На якість написання законів це не вливає. А країну буде шкода... І з урядом з таким «гібридним» буде, мабуть, непросто працювати. Суспільне телебачення, наприклад, обидві ці сили послідовно блокували. Будемо переконувати...

- Твої дії, якщо БЮТ блокуватиметься з Регіонами?

- Не буде, Наталю. Це уже навіть Янукович, здається, зрозумів...

- Які в тебе є гарантії від керівництва блоку, що всі передвиборчі гасла БЮТ щодо свободи слова, суспільного мовлення не будуть покладені у шухляду після виборів?

- Публічні зобов’язання, письмова виборча програма і особиста довіра. Хіба цього мало? Коли ми домовлялися з Порошенком про створення «5 каналу», тоді це взагалі багато-кому здавалося авантюрою чистої води...

- Якими особистими мотивами п. Тимошенко ти керуєшся, коли вважаєш, що зусиллями вашого політичного блоку можна зробити суспільне телебачення?

- Особисто для Юлі свобода – одна з головних цінностей, а до вільної преси у неї взагалі особлива мотивація: вона, як мало хто інший в Україні, натерпілася від інформаційних спецоперацій і відвертого бруду. Юля ніколи не була значущим гравцем медіа-ринку і не планує створення своїх медіа-імперій. Думаю, ці речі роблять її персонально зацікавленою у тому, щоб в країні перемагали журналістські стандарти.

- Чи вважаєш ти таким основним мотивом і конкуренцію п. Тимошенко із п. Ющенком? Мовляв, якщо він не зміг зробити громадське телебачення, то вона зможе?

- Так, це теж мотивація. Але і Юля, і ми з тобою розуміємо, що без Ющенка суспільне мовлення ми не зробимо. Інша справа, що ініціативу у цій справі Президент остаточно втратив. Принаймні, робоча група при Президентові, до якої ми з тобою обоє входимо, за півроку після її утворення не те, що нічого не зробила, а навіть жодного разу не збиралася.

Головне: суспільне телебачення і радіо, яке ми зробимо, буде не проектом Тимошенко, чи Ющенка, чи Литвина, а каналом стандартів, у якому будуть зацікавлені всі.

- Якими ти сам передбачаєш свої перші кроки у ВР щодо проблем медіа? Твої пріорітети щодо проблем?

- Пріоритет номер один: роздержавлення мас-медіа – від НТКУ та НРКУ і аж до районок. В подробиці не йду, але важливо, щоб ми не втратили адекватних професіоналів, які є у цій вертикалі. Зараз вони принижені жалюгідними зарплатами та ідіотськими вказівками чиновників. А сама бюджетна вертикаль в умовах ринку виглядає анахронізмом.

Номер два: прозорість ринку – це і про легалізацію зарплат, і про оздоровлення рекламного ринку, і про закони, які дозволять громаді знати реальних власників мас-медіа.

Пріоритет номер три: зміцнення ринку. Будемо працювати на те, щоб українським телеканалам, наприклад, було вигідно робити продукти для українського глядача, а не для російського.

Інші пріоритети – у Хартії свободи слова , яку презентував БЮТ.

Хочеться також вибудувати роботу Комітету ефективно. По-перше, по лінії співпраці з Секретаріатом Президента, Кабміном і Нацрадою, по друге – з громадськими організаціями та експертами.

- Чи є вже в тебе наробки для нового законопроекту щодо суспільного мовлення?

- Зі свіжих здобутків – македонський закон про суспільне мовлення, який ухвалили наприкінці минулого року. Передали друзі з ОБСЄ, які, сподіваюся, і надалі будуть підтримувати цю ідею.

- Відомо, що твої виступи проти «джинси» під час виборчої кампанії багатьма сприймалися неоднозначно, адже БЮТ теж користується усталеною практикою розміщенням матеріалів на замовлення. Що на це скажеш?

- Навпаки – з необхідністю вичистити «джинсу» погоджуються всі – навіть ті, хто цю «джинсу» замовляє або жене в ефір.

Про БЮТ скажу так: нам точно пропонують розміщати матеріали за гроші і, підозрюю, наші штаби могли цим користуватися. Це нічого не міняє у моїй позиції: «джинса» принижує і журналістів, і політиків, і країну. Її треба позбутися.

- Чи платили ви за ефіри на телеканалах, наприклад, за участь у новинах?

- Не знаю. Ми тут у дещо привілейованій ситуації: Юля – найбільш рейтинговий телевізійний персонаж в українській політиці. Можу нагадати про двогодинний ефір Тимошенко на «Інтері» після відставки, коли вона зібрала 67-відсотковий «шер» і тримала 30-відсотковий рейтинг. Це причина, чому здебільшого канали полюють на Юлю, а не навпаки.

- Чи відомо тобі про діяльність інформаційного департаменту БЮТ на чолі з Миколою Баграєвим? Чи відомо тобі, що саме М. Баграєв проплачує замовні сюжети про БЮТ?

- Микола займається роботою з центральними телеканалами. Здебільшого це питання якісних домовленостей і графіку, в який дуже непросто вписати Тимошенко та інші обличчя блоку. Зараз, наприклад, Баграєв розписує участь наших кандидатів у виборчих ночах на різних каналах.

Чи оплачує Баграєв сюжети – не знаю. Коли я сьогодні питав його, чи оплачуємо ми ефіри Тимошенко, він сказав, що ні. Хто знає Баграєва, той може підтвердити, що такі люди, як він, завдяки стосункам у «тусовці» можуть досягнути кращих домовленостей, ніж інші люди – за шалені гроші.

- Чи відомо тобі, що прес-секретарі ЮВТ Віталій Чепінога і Петро Якобчук інколи передають журналістам побажання начебто від неї? На твою думку, це їх особиста активність? Чи віриш ти у те, що ЮВТ не знає про таку активність її прес-секретарів? Чи все ж таки принаймні підозрюєш, що ЮВТ так побудувала свою роботу, коли вона просто доручає говорити те, що треба передати журналістам, Віталію Чепінозі і Петру Якобчуку?

- Як писати і показувати, полюбляють розказувати інші прес-секретарі, зокрема, в Секретаріаті Президента. Я, правда, в цьому ніколи не бачив проблеми. Робота прес-секретаря – завоювати журналіста, переконати його, навернути в свою віру. Відповідальність журналіста – вислухавши все це, працювати на совість і за стандартами.

Маю свіжий приклад з Волині. У розпал газового скандалу місцевим комунальним мас-медіа розіслали лист, у якому наполегливо рекомендували користуватися інформацією з офіційних сайтів Президента та Кабміну – такий собі «темник-лайт». Це проковтнули всі, крім обласної газети «Волинь», людина з якої прийшла в обладміністрацію і нагадала чиновникам, що часи в країні змінилися. Не пройшло і години, а губернатор уже видав прес-реліз про те, що чиновнику, який розіслав лист, оголошено догану. Це для мене приклад відповідального ставлення до професії з боку самих журналістів.

- В той же час тобі, напевне, відома репутація ЮВТ як жорсткої людини щодо свободи слова журналістів, коли це стосується особисто неї або її інтересів, партійних інтересів. Ти вважаєш, що ЮВТ можна в цьому «перевиховувати»?

- Я ціную добрі тости і минулого року зібрав непогану колекцію побажань журналістам до професійного свята. Тоді, у червні, чиновники влаштували справжній феєрверк привітань журналістів. Прем’єрка Тимошенко зібрала пресу останньою, але сказала найсильніші слова: журналісти, ваша місія – знаходити помилки влади і чітко й голосно про це говорити. Якщо вона у цих словах щира, «перевиховувати» її потреби не бачу – дай Бог, щоб інші українські політики думали так само.

Я знаю Юлю як жорсткого співрозмовника, непростого гостя для інтерв’ю. Вчинків Юлі проти свободи слова я не пригадую.

- Які в тебе стосунки з Олександром Турчиновим – якого журналісти знають як жорсткого цензора підконтрольних БЮТ ЗМІ?

- Підконтрольних мас-медіа всеукраїнського масштабу у БЮТ я помітив аж одне - газету «Вечерние вести». Тому Турчинов як цензор – це смішно. Я його знаю як ефективного і шалено працездатного керівника штабу.

- Чи поділяєш ти фактичну редакційну політику газети «Вечірні вісті»? Чи закликаєш ти ЮВТ зняти цензуру у цій газеті, а для початку – поміщати дві точки зору на політичні події?

- «ВВ» справді може виглядати партійним бойовим листком – так само, як і «Без цензури» або «Сільські вісті». Це, швидше, не бізнес, а засіб внутрішньої комунікації. Зробити ці газети плюралістичними – малореально. Реалістичніше узаконити ангажованість. Думаю, «ВВ» покаже приклад політично заангажованого видання, яке першим зафіксує правила гри у засадах редакційної політики. З Тимошенко я говорив про це ще при нашій першій розмові про вибори. Поки що, на жаль, руки не дійшли.

- Дай відповідь на своєму досвіді: чи здатна ЮВТ бути толерантною до іншої точки зору? Чи готова вона її терпіти? Конкретні приклади, якщо можна.

- Я це формулюю так: вона завжди вислуховує уважно, навіть тоді, коли ще до розмови склала свою думку. Якщо серйозно, то вона є дуже категоричною у речах, на яких знається, але вміє слухати, коли хоче в чомусь розібратися.

Коли Тимошенко писала виборчу програму, то видзвонила мене в Донецьку і по телефону звіряла весь блок з питань мас-медіа. Саме тоді у програмі з’явилися, наприклад, засади редакційної політики, які мають стати конституцією для кожної редакції. Якщо ви порівняєте тези, з якими ми зараз виходимо, з інформаційним блоком у грудневому виступі Тимошенко в палаці «Україна», то побачите зміни. Це результат нашого спільного росту.

- Чи готова буде ЮВТ відкритися щодо власності та контролю наближеними до неї силами та людьми різних ЗМІ? Зробити прозорими їх з точки зору власників?

Думаю, будемо йти іншим шляхом – потрібно зробити прозорими не свої мас-медіа, а всі! Це ефективніше і довговічніше.

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
28230
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду