Андрій Шевченко: «Вчинків Юлі проти свободи слова я не пригадую»
Андрій Шевченко: «Вчинків Юлі проти свободи слова я не пригадую»
Інтерв’ю з Андрієм Шевченко протягом виборчої кампанії-2006 «Детектор медіа» далося не просто. В тому сенсі, що з моменту реєстрації партійних списків ми вирішили не надавати шпальт «ТК» колегам, які вирішили балотуватися у парламент – щоб не піарити через них ті чи інші політичні сили. В той же час, запитань виникало до таких значимих фігур, якою є Андрій в українській журналістиці, досить багато. Тим більше їх стало, коли виникла криза 5 каналу, звинувачення каналу в ангажованості інтересами власника та «НУ», заяви Романа Скрипіна про можливе звільнення тощо. Тоді «ТК» взяла інтерв’ю у власника 5 каналу Петра Порошенка, в якому той неодноразово робив закиди на адресу Юлії Тимошенко щодо її ролі у медійному просторі.
Після цього вже навіть журналістські стандарти вимагали від нас поцікавится точкою зору протилежної сторони, тож ми звернулися і до самої Юлії Володимирівни, і до Андрія Шевченка. Сподіваємося, що відповіді Юлії Тимошенко на запитання «ТК» не забаряться. А з Андрієм, врешті решт, ми «поговорили» через спілкування електронною поштою. Щоправда, відповіді на запитання, надіслані йому ще тиждень тому, ми отримали тільки сьогодні пізнім вечором.
Отже, де в чому Андрія ми, звичайно, не «дожали» - що обов’язково зробили б при безпосередньому спілкуванні. Але, на наш погляд, деяку цікаву інформацію наш читач з цього інтерв’ю отримає.
- Що саме стало причиною твого входження до списку БЮТ?
- Спочатку, мабуть, треба відповісти, чому взагалі я вирішив іти на вибори. Тому що бачу це цінним особисто для себе і для нашої професії.
Це швидко забувається, але ще півтора роки назад через цензуру і «темники» журналістика в Україні була на межі смерті. Вижила, насамперед, завдяки безумству кількох десятків «маніяків з місією». І парламентські слухання щодо цензури у 2002-му, і «Дзеркало тижня», і факт існування «Детектор медіа», і диво «5 каналу», і звільнення державного телебачення з-під політичного контролю, і місіонерство Ігоря Куляса та Олександра Макаренка з «Інтерньюзу», і журналістська революція 2004-го, і лист на захист Сергія Лещенка від батька «Сина Бога» у 2005-му - все це по-геройськи виграні битви, але не перемога у війні. Це як будинок сержанта Павлова у Сталінграді – сил достатньо, щоб відстояти свій клаптик свободи, але замало, щоб зламати хід війни.
Після нашої історії з НТКУ я чітко для себе зрозумів, що для справжніх змін у професії і на ринку потрібен набагато масштабніший, системніший вплив, ніж ми маємо як журналісти або як найняті менеджери. Тому Верховна Рада для мене – це, насамперед, колосальні можливості для роботи на професію.
- Ти казав, що були пропозиції і від інших політичних сил. Справа тільки в тому, що БЮТ це зробив найбільш серйозно?
- Так, це виглядало однозначно сильно і осмислено. Юля і Томенко «купили» мене чіткістю позиції: поділяємо твої погляди на журналістику, стандарти, суспільне телебачення і готові своїми силами тобі допомагати. Підтвердження я отримав уже за кілька тижнів, коли суспільне телебачення з’явилося у виборчій програмі БЮТ (до речі, це, здається, єдина програма, де окремий блок відведений мас-медіа) і коли Левко Лук’яненко виявився єдиним депутатом, який вимагав не вбивати закон про суспільне мовлення, а відправити його на доопрацювання.
З інших пропозицій я серйозно думав лише над однією – від «Пори», яка на той час була ще без ПРП і без Кличка. Але тоді це, швидше, виглядало як красива мрія мого друга Влада Каськіва, ніж реалістичний і продуманий план. Якщо вірити соціологам, ця кампанія не стала успішною - на мій особистий жаль.
У БЮТі є, звичайно, і слабкі місця, які я як людина із незамиленим оком бачу, але важливіше інше – ефективність.
Думаю, ці вибори стануть холодним душем для багатьох. На цей момент маємо прогноз соціологів про шість партій, які подолають бар’єр. І це означає, що всі, хто відповідально ставляться до життя, хто хоче впливати на майбутнє професії, країни – всім треба буде в найближчі кілька років визначатися поміж однією з цих шести політичних сил. З-поміж них БЮТ виглядає, як на мене, найсимпатичніше і – найголовніше – найефективніше: вважаю, що в Україні немає політиків рівних Юлі за вмінням ставити цілі і досягати їх.
- Відомо, що твоє входження до списків було ідеєю, насамперед, Миколи Томенка. Які ваші стосунки зараз?
- З Миколою стосунки добрі вже багато років. Є спільні цінності – Україна, мова, свобода слова. Спілкуємося, правда, здебільшого телефоном: останні місяці і він, і я провели у поїздках.
- Чи плануєте тобою змінити Миколу на посаді голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації?
- Тема взагалі не обговорювалася, хоча для БЮТу цей комітет, думаю, буде пріоритетним. Мій підхід такий: треба все зробити, щоб Комітет з питань свободи слова максимально вивести з партійних розкладів. Є шанси отримати найпрофесійніший комітет з питань свободи слова за всю парламентську історію і дуже не хочеться, щоб його політику визначали люди, які опиняться там лише тому, що їхні прізвища вписані у сітку міжпартійного дерибану.
- Твої головні враження щодо цієї виборчої кампанії у регіонах?
По-перше, колосальне відчуття того, що столичні політики повернуті до регіонів не обличчям, а менш привітною частиною тіла. По-друге, дуже різні враження від місцевих списків різних партій. Є чимало і просто «лівих пасажирів», і відверто неприємних персонажів, але є і маса свіжих, успішних людей, які привнесуть у місцеві ради якісні управлінські підходи. Питання, як вони цим розпорядяться...
- А щодо ЗМІ?
- З позитивного – професійність, якої більшає, і дебати, які провели щонайменше десяток регіональних телеканалів на відміну від центральних.
З негативного – тотальна «джинса», а також поєднання журналістами виборів і роботи. В Одесі я був на ефірі у прес-секретарки місцевого «Не так!», яка балотується до міської ради, в Мукачевому моя ведуча була кандидатом до міської ради від ПРП. Їхні політичні симпатії дратували навіть глядачів, які дзвонили в студію. Шкода, що приклад у цьому показали київські журналісти та генеральні продюсери, які, пішовши у виборчі списки, не припинили своєї професійної діяльності.
- Як ти ставишся до того, що БЮТ використовувала для работи у ЗМІ російських піарників?
Це або неправда, або якесь дуже зашифроване підпілля, про яке я вперше чую. Хіба що російським піарником вважати великого українізатора Олега Медведєва (про роботу російських політтехнологів журналісти Симферополя повідомляли щодо програми «Календар», яка виходила в ефірі Чорноморської ТРК, котру пов’язують з відомим кримським політиком Андрієм Сенченком, який на сьогодні є лідером кримського відділення БЮТ – «ТК»).
- Твоє ставлення до конфлікту навколо «Чорноморки»?
- Закривати перед виборами телеканали – це кам’яний вік. Шкода, що цим займається не лише Партія регіонів, а і Інна Богословська, яка себе представляє як нову силу і при цьому через суд призупиняє ліцензію дніпропетровського «9 каналу». Щоб такого більше не було, треба підчистити закон про вибори.
Я мав приємність тренувати «Чорноморку» від «Інтерньюзу», і знаю, наскільки вона важлива для Криму. Це не знімає, втім, справедливих претензій до маніпуляцій, які, судячи з усього, були в ефірі каналу.
- Твої дії, якщо БЮТ піде у опозицію до коаліції «Нашої України» та Партії регіонів?
- На якість написання законів це не вливає. А країну буде шкода... І з урядом з таким «гібридним» буде, мабуть, непросто працювати. Суспільне телебачення, наприклад, обидві ці сили послідовно блокували. Будемо переконувати...
- Твої дії, якщо БЮТ блокуватиметься з Регіонами?
- Не буде, Наталю. Це уже навіть Янукович, здається, зрозумів...
- Які в тебе є гарантії від керівництва блоку, що всі передвиборчі гасла БЮТ щодо свободи слова, суспільного мовлення не будуть покладені у шухляду після виборів?
- Публічні зобов’язання, письмова виборча програма і особиста довіра. Хіба цього мало? Коли ми домовлялися з Порошенком про створення «5 каналу», тоді це взагалі багато-кому здавалося авантюрою чистої води...
- Якими особистими мотивами п. Тимошенко ти керуєшся, коли вважаєш, що зусиллями вашого політичного блоку можна зробити суспільне телебачення?
- Особисто для Юлі свобода – одна з головних цінностей, а до вільної преси у неї взагалі особлива мотивація: вона, як мало хто інший в Україні, натерпілася від інформаційних спецоперацій і відвертого бруду. Юля ніколи не була значущим гравцем медіа-ринку і не планує створення своїх медіа-імперій. Думаю, ці речі роблять її персонально зацікавленою у тому, щоб в країні перемагали журналістські стандарти.
- Чи вважаєш ти таким основним мотивом і конкуренцію п. Тимошенко із п. Ющенком? Мовляв, якщо він не зміг зробити громадське телебачення, то вона зможе?
- Так, це теж мотивація. Але і Юля, і ми з тобою розуміємо, що без Ющенка суспільне мовлення ми не зробимо. Інша справа, що ініціативу у цій справі Президент остаточно втратив. Принаймні, робоча група при Президентові, до якої ми з тобою обоє входимо, за півроку після її утворення не те, що нічого не зробила, а навіть жодного разу не збиралася.
Головне: суспільне телебачення і радіо, яке ми зробимо, буде не проектом Тимошенко, чи Ющенка, чи Литвина, а каналом стандартів, у якому будуть зацікавлені всі.
- Якими ти сам передбачаєш свої перші кроки у ВР щодо проблем медіа? Твої пріорітети щодо проблем?
- Пріоритет номер один: роздержавлення мас-медіа – від НТКУ та НРКУ і аж до районок. В подробиці не йду, але важливо, щоб ми не втратили адекватних професіоналів, які є у цій вертикалі. Зараз вони принижені жалюгідними зарплатами та ідіотськими вказівками чиновників. А сама бюджетна вертикаль в умовах ринку виглядає анахронізмом.
Номер два: прозорість ринку – це і про легалізацію зарплат, і про оздоровлення рекламного ринку, і про закони, які дозволять громаді знати реальних власників мас-медіа.
Пріоритет номер три: зміцнення ринку. Будемо працювати на те, щоб українським телеканалам, наприклад, було вигідно робити продукти для українського глядача, а не для російського.
Інші пріоритети – у Хартії свободи слова , яку презентував БЮТ.
Хочеться також вибудувати роботу Комітету ефективно. По-перше, по лінії співпраці з Секретаріатом Президента, Кабміном і Нацрадою, по друге – з громадськими організаціями та експертами.
- Чи є вже в тебе наробки для нового законопроекту щодо суспільного мовлення?
- Зі свіжих здобутків – македонський закон про суспільне мовлення, який ухвалили наприкінці минулого року. Передали друзі з ОБСЄ, які, сподіваюся, і надалі будуть підтримувати цю ідею.
- Відомо, що твої виступи проти «джинси» під час виборчої кампанії багатьма сприймалися неоднозначно, адже БЮТ теж користується усталеною практикою розміщенням матеріалів на замовлення. Що на це скажеш?
- Навпаки – з необхідністю вичистити «джинсу» погоджуються всі – навіть ті, хто цю «джинсу» замовляє або жене в ефір.
Про БЮТ скажу так: нам точно пропонують розміщати матеріали за гроші і, підозрюю, наші штаби могли цим користуватися. Це нічого не міняє у моїй позиції: «джинса» принижує і журналістів, і політиків, і країну. Її треба позбутися.
- Чи платили ви за ефіри на телеканалах, наприклад, за участь у новинах?
- Не знаю. Ми тут у дещо привілейованій ситуації: Юля – найбільш рейтинговий телевізійний персонаж в українській політиці. Можу нагадати про двогодинний ефір Тимошенко на «Інтері» після відставки, коли вона зібрала 67-відсотковий «шер» і тримала 30-відсотковий рейтинг. Це причина, чому здебільшого канали полюють на Юлю, а не навпаки.
- Чи відомо тобі про діяльність інформаційного департаменту БЮТ на чолі з Миколою Баграєвим? Чи відомо тобі, що саме М. Баграєв проплачує замовні сюжети про БЮТ?
- Микола займається роботою з центральними телеканалами. Здебільшого це питання якісних домовленостей і графіку, в який дуже непросто вписати Тимошенко та інші обличчя блоку. Зараз, наприклад, Баграєв розписує участь наших кандидатів у виборчих ночах на різних каналах.
Чи оплачує Баграєв сюжети – не знаю. Коли я сьогодні питав його, чи оплачуємо ми ефіри Тимошенко, він сказав, що ні. Хто знає Баграєва, той може підтвердити, що такі люди, як він, завдяки стосункам у «тусовці» можуть досягнути кращих домовленостей, ніж інші люди – за шалені гроші.
- Чи відомо тобі, що прес-секретарі ЮВТ Віталій Чепінога і Петро Якобчук інколи передають журналістам побажання начебто від неї? На твою думку, це їх особиста активність? Чи віриш ти у те, що ЮВТ не знає про таку активність її прес-секретарів? Чи все ж таки принаймні підозрюєш, що ЮВТ так побудувала свою роботу, коли вона просто доручає говорити те, що треба передати журналістам, Віталію Чепінозі і Петру Якобчуку?
- Як писати і показувати, полюбляють розказувати інші прес-секретарі, зокрема, в Секретаріаті Президента. Я, правда, в цьому ніколи не бачив проблеми. Робота прес-секретаря – завоювати журналіста, переконати його, навернути в свою віру. Відповідальність журналіста – вислухавши все це, працювати на совість і за стандартами.
Маю свіжий приклад з Волині. У розпал газового скандалу місцевим комунальним мас-медіа розіслали лист, у якому наполегливо рекомендували користуватися інформацією з офіційних сайтів Президента та Кабміну – такий собі «темник-лайт». Це проковтнули всі, крім обласної газети «Волинь», людина з якої прийшла в обладміністрацію і нагадала чиновникам, що часи в країні змінилися. Не пройшло і години, а губернатор уже видав прес-реліз про те, що чиновнику, який розіслав лист, оголошено догану. Це для мене приклад відповідального ставлення до професії з боку самих журналістів.
- В той же час тобі, напевне, відома репутація ЮВТ як жорсткої людини щодо свободи слова журналістів, коли це стосується особисто неї або її інтересів, партійних інтересів. Ти вважаєш, що ЮВТ можна в цьому «перевиховувати»?
- Я ціную добрі тости і минулого року зібрав непогану колекцію побажань журналістам до професійного свята. Тоді, у червні, чиновники влаштували справжній феєрверк привітань журналістів. Прем’єрка Тимошенко зібрала пресу останньою, але сказала найсильніші слова: журналісти, ваша місія – знаходити помилки влади і чітко й голосно про це говорити. Якщо вона у цих словах щира, «перевиховувати» її потреби не бачу – дай Бог, щоб інші українські політики думали так само.
Я знаю Юлю як жорсткого співрозмовника, непростого гостя для інтерв’ю. Вчинків Юлі проти свободи слова я не пригадую.
- Які в тебе стосунки з Олександром Турчиновим – якого журналісти знають як жорсткого цензора підконтрольних БЮТ ЗМІ?
- Підконтрольних мас-медіа всеукраїнського масштабу у БЮТ я помітив аж одне - газету «Вечерние вести». Тому Турчинов як цензор – це смішно. Я його знаю як ефективного і шалено працездатного керівника штабу.
- Чи поділяєш ти фактичну редакційну політику газети «Вечірні вісті»? Чи закликаєш ти ЮВТ зняти цензуру у цій газеті, а для початку – поміщати дві точки зору на політичні події?
- «ВВ» справді може виглядати партійним бойовим листком – так само, як і «Без цензури» або «Сільські вісті». Це, швидше, не бізнес, а засіб внутрішньої комунікації. Зробити ці газети плюралістичними – малореально. Реалістичніше узаконити ангажованість. Думаю, «ВВ» покаже приклад політично заангажованого видання, яке першим зафіксує правила гри у засадах редакційної політики. З Тимошенко я говорив про це ще при нашій першій розмові про вибори. Поки що, на жаль, руки не дійшли.
- Дай відповідь на своєму досвіді: чи здатна ЮВТ бути толерантною до іншої точки зору? Чи готова вона її терпіти? Конкретні приклади, якщо можна.
- Я це формулюю так: вона завжди вислуховує уважно, навіть тоді, коли ще до розмови склала свою думку. Якщо серйозно, то вона є дуже категоричною у речах, на яких знається, але вміє слухати, коли хоче в чомусь розібратися.
Коли Тимошенко писала виборчу програму, то видзвонила мене в Донецьку і по телефону звіряла весь блок з питань мас-медіа. Саме тоді у програмі з’явилися, наприклад, засади редакційної політики, які мають стати конституцією для кожної редакції. Якщо ви порівняєте тези, з якими ми зараз виходимо, з інформаційним блоком у грудневому виступі Тимошенко в палаці «Україна», то побачите зміни. Це результат нашого спільного росту.
- Чи готова буде ЮВТ відкритися щодо власності та контролю наближеними до неї силами та людьми різних ЗМІ? Зробити прозорими їх з точки зору власників?
Думаю, будемо йти іншим шляхом – потрібно зробити прозорими не свої мас-медіа, а всі! Це ефективніше і довговічніше.
