– Доброго дня усім. Я думаю, що коло тем, які ми означили напередодні, розшириться саме по собі. Але, що б ми сьогодні не робили, цей день проходить під знаком фінішу висування всіх, хто хоче покермувать дорогою Ненькою та її посполитим людом.

– Пане Володимире, із ким ви працюєте зараз? Ефективно? Вам подобається? Чому? І що таке "мийна машина"? Це пралка?

– Моя нинішня робота пов’язана із загальнодемократичним процесом. Якщо ви хочете знати персонально, то це та людина, яка виграє саме вибори, а не будь-який інший процес, який проходитиме у нашій країні в цей період і групою зацікавлених осіб буде поіменований як "вибори".

Щодо ефективності, то, на жаль, я зайнятий відсотків на 10. І це мені не подобається, оскільки маю звичку братися за роботу і доводити її до потрібного завершення. "Чому " – питання, відповідь на яке, здається, склалося в уяві кожного, хто хоч якось дотичний до демократичного процесу. Мені нинішня ситуація нагадує двох пекарів, котрим дали по шматку тіста з одної діжі, і в одного з них вийшла смачна хлібина, а в іншого – глевтяк.

– Ви були креативним натхненником виборчої кампанії-99 кандидата Кучми. Які, на вашу думку, прорахунки у креативному аспекті робить команда кандидата Януковича? І взагалі – чи доречно вести мову про креативність щодо кампанії-2004 кандидата Януковича?

– Найголовнішим прорахунком кампанії Януковича є те, що її саме й хочуть побудувати на креативі. А в нашому випадку є персоналія, до якої, як кажуть в Одесі, ні додати ні відняти. Якщо центральною буквою кампанії стало егоїстичне "я", а слоган взагалі з першого прочитання не запам’ятаєш, то, очевидно, запустивши процес креативу, все ж таки ставка робиться в кампанії Януковича виключно на оргметоди, один із яких – підписні листи. Якщо буде сформована база з підписних листів приблизно на 16 млн. виборців, це стане основним аргументом у подальшому фальшуванні кампанії, бо й справді тяжко буде пояснити будь-кому, що ось у нас є 16 млн. підписів, а голосів чомусь 4 мільйони... Все просто!

– Ну, всі, напевно, знають, з-під якого батога збирають ці підписи... Долар – підпис..... І жодних сумнівів, що донецькі знайдуть не тільки 16 мільйонів...

– Чия ідея була зробити біл-борди Януковича, де 3/4 площі займає обличчя самого кандидата? Це якийсь новий піар-хід, з натяком на статус кримінального авторитета?

– Основну скрипку в креативних справах Януковича відіграють його оточення і смаки цього оточення. Навряд чи воно сприйме якусь новітню зображальну ідею. Все, що вони не роблять, відповідає їхньому світогляду, тобто "шоб всьо било как у людєй".

– Хто із кандидатів у президенти, на вашу думку, здатен не просто збільшити ВВП і випуск труб великого діаметру, а зробити з електорату, який стоїть по один та інший бік прилавку, щось, більш-менш схоже на народ?

– Якщо говорити з точки зору сантименту, то за сумою сподівань і очікувань такою людиною є Віктор Ющенко. Але я вже згадував притчу про двох пекарів, і тут, якщо подивитися на державу як на великий завод, а на методики управління не тільки як на заохочення, а ще й підпорядкування, то існує небезпека, що найбезликіша маса, переївши свободи, запросить для себе поводиря, а не координатора.

Те, що асоціюється з вибором Віктора Ющенка, – це в першу чергу очікування позитивних і швидких змін. Віктор Янукович же асоціюється не стільки із еволюцією, скільки зі стагнацією. Він – лідер не народних сподівань, а, швидше, лідер бюрократії. Як він збирається долати цей стереотип і чи збирається – не знаю.

– Чи вважаєте ви, що молодь України здатна вплинути на виборчий процес? Яким чином? (активіст "ПОРИ")

– У першу чергу молодь привносить у будь-яку кампанію передчуття серйозної кадрової ротації, а значить – бажання завойовувати, а не входити в глуху оборону. А ще молодь, як ніхто інший, є популяризатором певного життєвого стандарту. Хоча б так званого "кодексу чотирьох свобод". Про всі ці свободи говорить часом навіть український істеблішмент. Але допускати у своє середовище "заражених" цими свободами не поспішає. Престижність держави в очах як власного народу, так і світу напряму пов’язана із залученням молодих людей до всіх ланок державного управління.

– У пресі активно обговорюються пасажі з нової поеми "Врятувати Ю". Чи немає бажання з часом написати ще й "Врятувати Я?"

– Якщо назву України англійською – "Юкрейн" – раптом постановою Кабміну буде транскрибовано як "Якрейн", то я просто виправлю це в тексті!.. Але справжнього давньокитайського Ю переписати я не зможу. Як і переписати контекст, у якому цей Ю став таким асоціативно впізнаваним. Чи, може, кожен додумує своє – у цьому і є цінність постмодерну: в переломленні старих істин крізь призму сучасних контекстів.

– А К не треба рятувати часом?

– А це ще хто такий? Якщо ви подумали про К того, що є другом Пу, то в нього не все так погано. Принаймні в цьому нас переконують "щелкопьори" його друга Ме.

– Які ви маєте літературні плани на найближчі місяці?

– Найближчий літературний план – це відлагодження мого сайту tsybulko.kiev.ua, а також – видання книги пісенних текстів з простою назвою "Пісенник" та перевидання доповненої українсько-англійської книги "Ангели в піраміді" у перекладі на англійську Юрка Тарнавського.

Якось сама по собі дописується книга "Політикон". Це такий собі міський фольклор. Деякі тексти з неї давно вже живуть своїм життям і не потребують нагадування про авторство.

– 15 серпня ви починаєте потужну роботу в штабі Януковича. Скільки вам за це платять?

– Із великою радістю черговий раз виявляю таке про себе, що навіть і здогадуватись не міг. Чи це хтось вирішив погратися в широку інтеграцію? Саме ту, про яку я говорив минулого року на одній із чат-конференцій, але тоді йшлося про Віктора Ющенка і необхідність залучення до його штабу якомога ширшого спектру сил. Перед тим, як висловлювать подібні припущення, краще за все спочатку прицінитися – а ким він буде, цей Цибулько, у штабі Януковича? Ніким. Ну то навіщо ставити таке запитання?

– Це єдине, що вас тримає – що ви будете "ніким" у штабі Януковича?

– Не єдине. Є ще література. Та інші цінності – тобто світогляд.

– А якщо порівняти кандидатів Кучму і Януковича: у чому спільність і відмінність?

– Це в першу чергу більш струнка виконавська схема, тобто – кулаком по столу – і – "виполнять"! Але насправді Янукович – це адміністративно вдосконалений, трішки прибілорушений кучмізм. Я би сказав, що це теж еволюція, але ще з меншою національною складовою, ніж це є у Кучми. Чи знайде Янукович спосіб розмови з українським сегментом малоукраїнської України? Та чи й взагалі він задумується над цим питанням – поки що незрозуміло. Так само, як Віктор Ющенко дошукується шляху до серця донецько-луганського виборця. Зрозуміло, що будь-яке поспішне ламання стереотипів може призвести швидше до негативу, ніж до очікуваного результату. Але мені здається, що рух Ющенка на схід є більш успішним, ніж рух Януковича на захід – у розумінні цінностей.

– Як ви оцінюєте піар-кампанію Ющенка?

– Як посил, як певне повідомлення, принаймні ця піар-кампанія не подавляє і не викривляє найкращих людських рис кандидата Ющенка. Єдина небезпека, яка існує в цій кампанії, – це виконання всіх задумок штабу в регіонах та якість кадрів, які покликані виконати це найвище завдання. Але інших людей взяти вже ніде. Та й народ міняти немає смислу...

– Будуть змагатися двоє-троє. А що решта?

– Для більшості "технічних" кандидатів це шанс вихопити лотерею в 2-2,5 відсотки і породити надію у потенційних спонсорів, що за умови регулярного фінансування на наступних парламентських виборах все ж таки можна втрапити в пул щасливців, котрі подолали бар’єр. Ці вибори для них, крім відпрацювання технологій та партійної вертикалі, також цікаві своїм другим туром та можливістю долучитися до табору переможців саме в другому турі. От тоді зміна векторів буде вражаюча. А виборці в черговий раз переконаються, що політика – це мистецтво майже неможливого або неможливого взагалі.

– А як розцінити "кандидатство" Черновецького?

– Ні Михайло Бродський, ні Леонід Черновецький нашкодити кампанії Віктора Ющенка не можуть ніяк. Швидше за все, вони навіть вдало відтінятимуть "надію нації". А про другий тур я вже казав.

– Чи можете ви зараз чітко уявити та описати Україну Януковича?

– Це жовто-блакитна Білорусія. З пільгами для ветеранів УПА і єдиною помісною церквою – Донецького патріархату. Шанувальників української мови прошу не турбуватися – Ненька таки буде українізована, бо це середовище таки зрозуміло мою тезу про те, що продуктом політики є ідентичність.

– Багато хто говорить про грузинський варіант у випадку фальсифікації виборів. Усе-таки, який буде варіант у нас – "грузинський" чи суто український?

– Я би не говорив про грузинський варіант взагалі, оскільки вибори в нас все ж таки робить еліта, або контреліта. Ющенко як лідер контреліти дуже ефективний в очах виборців. Але основні групи населення все ж будуть орієнтуватися на думку і позицію своїх безпосередніх керівників або ж локальних лідерів – очільників місцевого самоврядування.

Я не виключаю, що ще напередодні першого туру деякі регіональні еліти напряму звернуться по підтримку до Віктора Ющенка. А нинішня механіка збирання підписів, тобто унеможливлення вибору ще на підготовчому етапі, досить серйозно тривожить не тільки простого виборця, а й регіональних лідерів.

Основне ж – що українська контреліта веде населення, яке навряд чи вдасться до радикальних вуличних дій. Адже більшість усе-таки задіяна в тих чи інших економічних проектах і радіє нещасним тіньовим 20-и – 50-и доларам, по які не приходить податковий інспектор. Боязнь втратити цю дрібничку, на жаль, серйозніша, ніж бажання стати гарматним м’ясом навіть у гуманному вияві цього поняття. Українець знає, що будь-якими його діями скористається той, хто й завжди користає з революцій.

Але український варіант – можливий. Тільки він займе значно більший відрізок часу. Та він, власне, й реалізується. Будь-яке нове покоління, що здобуде владу, іншого вибору, як європейський, своєму народові не запропонує, та й народ дозріє. Тільки грузинські злидні могли породити грузинський варіант.

– Що б ви зробили насамперед, якщо б, із цього дня, вам довелось піарити Ющенка?

– Те, що й зробив би кожен лікар: спочатку б сказав сам собі "Не зашкодь!". А потім би вдосконалив виконавську вертикаль та шукав способів прийнятного діалогу зі старою номенклатурою. Або ж зі старою бюрократією. Адже ця стара бюрократія потребує для себе своєрідного адвоката, ну, тобто, людини, яка, не урізавши їхньої впливовості, дасть можливість учням цієї старої бюрократії прийти без втрат у новітню політику. Я би пошукав нових форм діалогу з рядом регіональних еліт або ж бізнесово-політичних груп.

А ще треба відновити довіру в тих стосунках, які охололи протягом останніх двох років. Долучення сильної команди Тимошенко, крім свого позитиву, породило немало напружень, і ці напруження пригасити треба найближчим часом.

Минулого року я говорив про двох сильних партнерів. Один є, негайно треба знайти другого, щоби все замкнулося в сакральний трикутник, адже відомо, що трикутник – найбільш непохитна фігура.

– Щось ви, пане Володимире, надто часто вживаєте заїжджене чи нав’язане слово " еліта".

– Українська лексика досить багата, але те, що ми маємо, саме й називається цим гидким словом неукраїнського й навіть неслов’янського походження.

– Слово-то не гидке – наповнення падлюче!..

– А як щодо підтримки сумських студентів? І взагалі, чи є у нас реальні підстави повторити 90-ті?

– Проблема сумських студентів має ту ж саму природу, що й з’ява ліберальної партії в списку засновників "Нашої України". Єдине – із цього розумні люди роблять розумні висновки. І вони повинні їх зробити якомога швидше.

Що ж до студентів, то на вулиці доволі репресивна погода, а те, чим ризикують ці молоді люди, ще не стало проблемою всього покоління. Який із регіонів запропонував свою допомогу? А яка з реальних політичних сил? А навіть якби парламент намагався втрутитися в цей процес, навряд чи щось би змінилося. Мені здається, що сила трьох чвертей українських політиків закінчується стінами Верховної Ради або навіть в її стінах і не починається.

– Якщо сьогодні не вистрибне темна конячка (а вона не вистрибне, мабуть), то хто з уже відомих кандидатів може сплутати карти Ющенку/Януковичу?

– Найтемнішою конячкою може бути сам Леонід Данилович, котрий подасть документи о 23.50.

На нинішньому "двориб’ї" цілком самодостатньо виглядають двоє політиків – Мороз і Кінах. Але, якби раптом з’явилася невідома людина з прізвищем [вилучено "Детектор медіаю"], процентів п’ять непередбачених перетекли б в його кошик. Лише у другому турі ніхто з цих голосів скористатися б не зміг...

А тепер про серйозне. Коли говорять про те, що підтримка Росії може зіграти ключову роль у долі когось із кандидатів, це велика самопотіха путінських словоблудів. Пряма підтримка Росією будь-якого кандидата забирає в нього 5-7 відсотків, так само, як і пряма підтримка соціал-демократами. Так що – опрєдєляйтєсь, гаспада!

– А що у вас в літературних планах? І хто ваш улюблений сучасний український поет?

– Улюблений український поет – це мій син Іван, який (видно, блін, гени) нещодавно сказав: "Зараз вилізу на Джека і поїду десь далеко". Я його цьому не вчив. А Джек – це сусідський пес, кавказець.

– Що б ви найважливіше порадили українським письменникам? Заздалегідь вдячний за відповідь.

– А на чиєму вони боці? І чи дуже їм кортить використати виборчий процес для оживлення літературного процесу?

– Образ сучасного Українця – який він?

– Сучасний у повному розумінні цього слова. Тобто здатен долати будь-які виклики сучасного світу. Комунікабельний і успішний. А сумні пісні і ностальгійні сльози залишмо ХІХ століттю. Сучасний українець – це в першу чергу переможець. Принаймні, якщо не ворога, то обставин.

– Чи комфортно вам, поету, перебувати тут зараз, цієї миті саме у такій іпостасі? Чи це нормальне явище для суспільства? Ну, і для годиться – не питаю, хто винен, але – що ж його робити?

– Я дуже азартна людина. А оскільки я не люблю карточних ігор, то граю на більярді. А вибори – це і азарт, і спорт, і справжня чоловіча робота. Це так само, як пишеш роман. Це – перша сторінка, а це – остання крапка. Винні, як завжди, обставини, і звичка ставити типово російські запитання. Обставини переможемо, від звичок відмовимось. Із цього щось вийде, власне, справжнє, авторське, – от там і буде комфортно і затишно. Це ще гра не мого покоління і не мого світогляду. Наша справжня гра невдовзі. В інших контекстах. А поки що допоможемо нинішнім змінити контекст.

Дякую всім, наш час на сьогодні вичерпано. Але я з радістю продовжу розмову на власному сайті tsybulko.kiev.ua. Заходьте, за кілька днів він працюватиме.