Юрій Луценко: "Раніше в Донецьку всерйоз переконували, що молодий Янукович просто із ввічливості при зустрічі зі старшими знімав шапку"
19 Травня 2004
Юрій Луценко: "Раніше в Донецьку всерйоз переконували, що молодий Янукович просто із ввічливості при зустрічі зі старшими знімав шапку"
"Тепер, після бурхливого старту пані Стеців на посаді прем’єрського прес-секретаря, вся країна уже знає, що він дійсно сидів, причому двічі, причому не за зняття шапок". Так народний депутат Юрій Луценко сьогодні під час чат-конференції в "Телекритиці" прокоментував призначення на посаду прес-секретарем Януковича Ганни Герман-Стеців.
Як бачимо, розмова із гострим на слівце політиком-редактором торкалася не лише заявленої теми чату: "Зміни до закону про радіочастотний ресурс: чи враховано інтереси телерадіоорганізацій?" (хоч і про це говорили). Учасників чат-конференції цікавило багато політичних питань, відповідаючи на які, Юрій Луценко повідомив, що, на його думку, проект "Кучма-3" поки що залишається найбільш ймовірним результатом виборів 2004 року.
Виклад чат-конференції у режимі он-лайн читайте тут.
– Расскажите, о чем говорили сегодня в ВР за закрытыми дверями?
– Все, про що там говорили, я в режимі он-лайн передавав на "Українську правду". Не боюся в цьому признатися. бо, по-перше, маю конституційне право на поширення інформації, а по-друге, жодних секретів ніхто нам не розказував. Якщо, звичайно, не вважати великим секретом те, що в Україні дурнів мало, але вони дуже вдало розставлені на керівних посадах.
Єдине, що я не повідомляв для "УП", – жодна постанова про виведення військ не пройшла. Усі її варіанти – термінові або з першого червня – набирали 130-140 голосів. Голосували "за" КПУ, СПУ, НДП, БЮТ і одна третина "НУ".
– Насколько вероятна опасность терактов в Украине, и выведут ли войска из Ирака?
– Однією із нечисленних подій сьогоднішнього закритого засідання парламенту щодо ситуації в Іраку є визнання Голови РНБОУ Радченка про існуючу загрозу терактів в Україні. Мало того, він заявив, що це не тільки загроза, але, кажучи мовою оригіналу, "вже прєсечени деякі дії в цьому напрямку". Соціалісти вважають, що єдиний метод гарантовано уникнути терористичної небезпеки – вивід військ із ненашої війни.
– Хто власник "Граней+"?
– Власником "Граней+" є ТОВ "Українське слово", яке очолює пан Гриценко. Якщо це вам щось сказало, то я вельми втішений.
– Якщо порівняти газету "Грані+" і "Товариш", як пояснити такий плюралізм у голові керівників однієї партії?
– Газета "Грані" ніколи не була партійним виданням, її політику визначає виключно журналістський колектив. Луценко навіть не є її редактором у точному сенсі цього слова (за що не раз отримував від дуже партійних товаришів). Насправді відносини "Граней" і СПУ є виключно товариськими: соціалісти надали захищений бліндаж для самовиявлення досить оригінальним і цікавим журналістам. Вони ж мають право на повну свободу. Якщо ви уважно читаєте "Грані", то і на критику СПУ.
– Чому газета "Грані+" саме така? Чому у соціалістів газети лише крайніх поглядів – і жодного професійного видання?
– Єдине право редактора – право встановлювати ліміт суто народних висловів на номер газети. Правда, інколи українська дійсність відміняє і це право, як, наприклад, новий прес-секретар прем’єр-міністра.
– Почему оппозиция не идет на создание не партийной, а объективной прессы? Ведь вы со своими "Гранями", по сути, – то же "Проте", только с противоположным знаком! А ведь если бы вы поддержали именно профессиональные принципы в журналистике – ваши издания из маргинальных имели бы шанс вырасти в полноценные, даже коммерчески!
– Предложение, конечно, интересное. Но не с нашими финансами создавать полноценные коммерчески СМИ. Да и кто ж им даст развиться? Если есть иллюзии, поинтересуйтесь ситуацией во львовской, наиболее свободной в Украине, журналистике.
– Чому Ірина Погорєлова пішла з "Граней+"?
– Погорєлова мала право на вільне викладення своїх поглядів, в тому числі і на критику дій СПУ. А розлучилися ми через різну оцінку творчості колег з опозиційних видань.
– А чим саме вам не вгодила прес-секретарка Януковича? До речі, чи не здається вам, що саме така "відсутність" головного редактора у "Гранях" – про що ви кажете – і різко знижує її рівень?
– Мені особисто вона дуже вгодила. Раніше на всіх зустрічах із виборцями мені доводилося відповідати на обов’язкове запитання: чи правда, що Янукович сидів у в’язниці. Тепер, після бурхливого старту пані Стеців на посаді прем’єрського прес-секретаря, вся країна уже знає, що він дійсно сидів, причому двічі, причому не за зняття шапок. А то раніше в Донецьку всерйоз переконували, що молодий Янукович просто із ввічливості при зустрічі зі старшими знімав шапку. Єдине, над чим ще треба попрацювати пані Стеців, – зняти якось із мене питання про третій термін її шефа.
– Якими політичними мотивами можна пояснити вашу позицію щодо непідтримки СПУ закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою"? Ви говорили про "непосильний тягар для українського бюджету", але й Мінфін, і Державний комітет з питань національностей та міграцій, ваші колишні колеги по "опозиційній четвірці", доводили, що це не так. Чи вважаєте ви підтримку та розвиток діалогу української політичної еліти та кримськотатарської політичної еліти, комплексні питання інтеграції кримськотатарського народу в український мейнстрім стратегічними завданням для української влади та українського парламенту в тому числі?
– Найперше, закон про депортованих за нацознакою стосується не тільки кримськотатарського народу, по-друге, я не вважаю його стратегічним завданням для української влади.
Натомість я вважаю важливим прийняття не просто закону – цукерки для вчорашнього мітингу в центрі Сімферополя. Вкрай необхідно прийняти реально діючий закон, який би відновив права невинно постраждалих десятків тисяч людей. При цьому постає два питання: чи повинна Україна самотужки робити це, додавши до фінансового тягаря Чорнобиля ще й тягар облаштування жертв злочинів, що вчинила інша держава. Чи не варто звернутися до Росії, як правонаступника СРСР, до Польщі, як правонаступника ПНР, про кооперацію в цій справі.
Тож соціалісти голосували за повторне друге читання цього закону, аби він став реально діючим, а не викликав одноразові аплодисменти, натомість заклавши міну на майбутнє. Адже татари, що аплодували б на площі, через півроку запитають: де кошти, де пільги, де все, декларативно обіцяне законом?
– Расскажите, какой будет в случае принятия вашего закона процедура получения лицензии на вещание ТРК? Уверены ли вы, что рычагов давления на ТРК станет меньше? Повторится ли ситуация с ТК "ЮТАР", радио "Континент" и под., когда "Укрчастотнагляд" просто "вырубили" ТРК из эфира?
– Спасибо за вопрос по теме чата. Закон о телекоммуникациях не регулирует эти вопросы, эту проблему мы пытаемся решить в изменениях к закону о радиочастотах, который прошел первое чтение. Судя по письму поддержки Индустриального телевизионного комитета, который объединяет все ведущие ТК Украины, нам это удалось.
Вкратце – речь идет об отмене двойного лицензирования, которое сейчас производится и Нацсоветом по ТБ, и Госкомсвязи. Наш закон предусматривает создание Плана использования радиочастот Украины и Национальной таблицы распределения полос радиочастот, в которых каждый оператор открыто может найти свое место. Причем лицензирование радийных частот будет проводить Нацсовет по телекоммуникациям, а телевизионных – Нацсовет по ТБ. Создание обоих советов – европейски апробированный путь к независимому от исполнительной власти регулированию этой тонкой сферы.
– Если отойти от политики и от темы СМИ и поговорить о телекоммуникационной сфере, какие положения в Изменениях к закону о радиочастотном ресурсе, на ваш взгляд, являются наиболее полезными с точки зрения продвижения в Украине новых технологий, таких, например, как беспроводные решения в стандарте 802.11б? Эти изменения уже приняты Радой, если нет, то когда ориентировочно могут быть приняты?
– Закон, по сути своей, не может регулировать отдельные стандарты. Закон предусматривает создание Национальной таблицы радиочастот, к которой и должно быть на как минимум на 10-летнюю перспективу указано место каждого интересного для Украины стандартов. Согласно закону это будет делаться, причем не келейно, а публично, возможно, даже с утверждением Верховной Радой.
– Закон "О телекоммуникациях" создает нового монстра – Нацкомиссию регулирования связи. Не станет ли она вторым политизированным монстром по образцу Нацсовета по телевидению и радиовещанию? Каков механизм защиты от злоупотреблений?
– Механизм избрания ее членов. Касательно "монстра" – не согласен. Нацсовет займется исключительно сферой регулирования, а Госкомсвязи – сферой управления. Реально оператор получит упрощенный режим своей деятельности. Так, например, законы предусматривают отмену лицензирования и переход к автоматическим разрешениям на вид деятельности.
Механизм защиты от злоупотреблений в отдельно взятой сфере – телекоммуникации – изобретен быть не может. Рецепт тут универсален: публичность деятельности, открытость конкурсов (которые в Госкомсвязи, кстати, уже не проводятся более двух лет), парламентский контроль за составом Нацсоветов.
– У вашому проекті закону часто згадують епітети "ефективний", "раціональний". Це нові юридичні терміни? Що вони означають?
– Можливо, це вплив журналістики на законодавчу роботу. Але ці красивості хоча б не заважають суті. Зате норма про обов’язковість плати за радіочастоти не з моменту використання, а з моменту отримання ліцензій – явно ефективний спосіб боротьби з монопольними собаками на сіні.
– П. 7 ст. 27 проекту закону про радіочастотний ресурс звільняє ТРО від отримання дозволу на використання частоти. Який порядок використання частот телерадіоорганізаціями пропонується? Чи Нацрада про це знає? Тобто, чи узгодили ви проекти законів?
– Телерадіокомпаніям буде достатньо однієї ліцензії – на канал мовлення, яка видається Нацрадою з питань ТБ і РМ, і дозволу на використання радіоелектронного засобу. І Нацрада, і Комітет Томенка підтримують це. По секрету скажу, що це не тільки моя заслуга. Серед авторів закону і Зінченко, і Артеменко, і Пустовойтенко – всі, хто особисто, або через помічників зробили закон прогресивним.
– Свободных частот может стать больше или меньше, но принципиально у нас ничего не поменяется.
– Я считаю, что не все, но многое решает конкуренция. Именно ее отсутствие мешает развитию бизнеса в сфере телекоммуникаций. А как может быть иначе, если более семидесяти процентов радиочастот в Украине закреплено за военными. А около 30% – спектр совместного с ними использования. Для примера, на Западе военные используют не более 25% – 30% спектра. И то на платной основе. Еще пример – в Украине в спектре 30-96 мГц (для мобильщиков) освобождено от военных 1% спектра. В Венгрии и Польше – около 50%. Я уж молчу о том, что Великобритания за 2000 год получила в бюджет 22 МИЛЛИАРДА ФУНТОВ за лицензии на радиочастоты. Так что, как говорят, имеем то, что имели, а могли бы намного больше.
– Бачив, як пан Рудьковський вмовляв головного податківця Кравченка його "не чіпати". Соціалісти теж не платять податки?
– Чесно кажучи. я дуже слабо обізнаний з бізнесом Рудьковського. Ще менше вірю, що Кравченка можна на щось вмовити. Звик відповідати за себе. Я не маю жодного бізнесу і є власником квартири та сайту "Граней+".
– Именно Мороз, как было и в "каневской четверке", будет виноват в развале оппозиции, если будет сам выдвигаться на Президента. Не кажется ли вам, что даже политреформа не стоит того, чтобы вновь привести своими руками к власти какого-нибудь монстра – Януковича, Медведчука, Кучму и т.д.? Ведь у самого Мороза – шансы нулевые, будем реалистами, даже если коммунисты не будут выставлять своей кандидатуры!
– Совершенно не согласен с вами, что Мороз виноват в проблемах "каневской четверки". Мало того, уверен, что "каневская четверка" была единственно верной технологией для выхода Мороза во второй тур. Скажу больше, я уверен, что Мороз вышел туда по результатам волеизъявления (это подтверждает и запись разговора Рябца с Кучмой по итогам первого тура). Результаты подсчета, однако, вывели туда другого кандидата.
Теперь о современном этапе. Так случилось, что политреформа развела казалось бы надежных союзников. Ошибки были совершены всеми. Однако ошибки Ющенко я считаю более серьезными. Во-первых, он не верил в саму возможность начала политреформы и публично поддерживал ее необходимость в расчете на то, что до этого точно не дойдет, а Мороз – уже в кармане. Вторая ошибка – его неучастие в процессе шлифовки изменений в Конституцию. Всем памятно его публичное заявление на УТ-1 о том, что если из проекта Медведчука-Симоненко, проголосованного 24 декабря, изъять норму об избрании Президента в парламенте, то "НУ" отдаст свои голоса "за".
Сегодня у Ющенко есть возможность исправить эти ошибки. Я не склонен доверять рейтингам Януковича, но динамика роста оного – налицо. Мукачево – не только налицо, но и на некоторые другие части тела. Поэтому в безальтернативность Ющенко могут верить только романтики из Галичины.
Наилучший вариант избежать очередного диктатора – проект 4105 в варианте Мороза от 7 апреля. Напомню, он предусматривает право Президента снимать и назначать руководителей ГПУ и СБУ, губернаторов до 2006 года. Полномочия парламента и премьера сводятся к парламентско-президентской модели. Отменяется тоталитарная модель надзорных функций ГПУ. Если "НУ" пойдет на поддержку такого демократического проекта, Соцпартия готова к самым широким компромиссам.
Хотя лично я считаю, что былого единства уже не вернуть и даже официальная поддержка партии любого кандидата, увы, не даст 100-процентного выполнения такого решения нашим электоратом. Лучше заключить договор между лидерами оппозиции о ненападении в первом туре и автоматической поддержке любого оппозиционера – во втором.
– По-перше, в другий тур ще треба вийти! А по-друге, що, і Симоненка – теж будете підтримувати?! Ви, як людина розумна, не можете не розуміти, що комуністи – то вже минуле України. Але соціалісти весь час із ними "партнерствують"! Це – принципи?!
– Не сумніваюся, що в другому колі буде представник опозиції. І не буде Симоненка. Колись могутня компартія під його керівництвом уже давно нікого не лякає і не надихає. Від того, наскільки швидко це усвідомлять наші сусіди зліва товариші комуністи, залежить абсолютно нагальне для України переформатування українських лівих. Не виключаю, що в цей процес мають бути залучені і наші сусіди справа.
– Пане Юрію, у вас немає враження, що ви "кинули" своїх товаришів по опозиції? Чисто по-людськи?
– Якщо натяк стосується змін до Конституції, то ні. Підписи Мороза і Симоненка стоять поруч із підписами Ющенка і Тимошенко під вимогами про зміну Конституції. Як кажуть, сказали А – не будьте Б. При цьому головне – не зациклюватися на тому, що нас розділяє. Ще раз повторюю: дуже важливо досягти угоди про проведення прийнятної для всіх політреформи і режим ненападу опозиції в першому турі голосування. На сьогодні саме це – рецепт недопущення Кучми-3.
– Ви вже відчули послаблення влади щодо виходу Мороза на центральні телеканали?
– Звичайно, так. Але, сподіваюся, ніхто не відчув зміни у виступах Мороза на цих ефірах. Соціалісти були і залишаються антикучмістами. Фракція СПУ голосувала і буде голосувати за відставку Голови АП В.Медведчука. Мороз ініціював і продовжує наполягати на зміні системи влади і на зміні людей при владі. Якщо про це через тактичну відлигу медведчуківських каналів дізнаються більше телеглядачів – тим краще. Погодьтеся, що альтернативою цьому можуть бути ментальна українська позиція: виклюю собі око, аби в тещі був одноокий зять.
– Які політтехнологи працюють із соціалістами, окрім вас особисто? Сьогодні "Детектор медіа" виставила розмову на Громадському радіо з технологами есдеків та НУ – Гельманом, Шуваловим, Медведєвим. Ви знайомі з ними особисто? Як ви оцінюєте їхній вклад в імідж та спецоперації цих політичних сил?
– Із соціалістами працюють практично всі політтехнологи. Але поки що – безрезультатно. Для їхніх замовників. Шувалова не знаю. А Гельман і Медвєдєв мені добре знайомі. Вважаю їх високоосвіченими інтелігентами. А першого –і ще й людиною з вищим за середній рівень почуттям гумору (очевидно, це наслідок бізнесових успіхів. Очевидно, від галерейної справи.) Якість їхніх послуг не хотів би оцінювати, нехай тренуються на Медведчукові і Ющенкові – раптом згодиться.
– Скандал навколо "Сільських вістей" – це побутовий антисемітизм (а отже – недорозвиненість редактури газети) чи послідовна політика Соцпартії України?
– Соцпартія не має жодного стосунку до статей Яременка. Проте "Сільські вісті" не є газетою СПУ і мають безумовне право на свою редакційну політику.
Не поділяючи багатьох, м’яко кажучи, нецивілізованих пасажів пана Яременка, я все ж вважаю, що реальний антисемітизм виникає не через статті, а через економічні і політичні реалії України. Табуювання теми ролі єврейської громади в Україні, а тим паче, спроби закриття "Сільських вістей" цьому сприяють на порядок більше, ніж ті чи інші статті. Наскільки мені зрозуміло, редактор також розглядав статті Яременка не як направлені проти євреїв, а як привід поговорити про українську олігархію, яка не тільки нищить економіку, але й зневажає дух України.
Щоправда, стаття саме Яременка не є оптимальною для зачину такої розмови. Мені особисто більше подобався відкритий лист російського письменника Е.Тополя до російського олігарха Б.Березовського. Там були пророчі слова: вместо того, чтобы употребить дарованную Богом еврейскую сметку на пользу этой стране, вы нагло и публично обдираете ее, вызывая возмущение обездоленного и потому темного люда. Награбив миллионы, вы улетите в Англию (как в воду глядел). А простые еврейские дети из бедных семей ответят за все (дай Бог, чтобы не случилось).
– Ви мене дивуєте. Чому так само ми не обговорюємо роль російської чи азербайджанської громади? Чи для України цікаве лише єврейське питання, бо його можна розігрувати як передвиборчу карту?
– Роль тих публікацій у передвиборній кампанії – радше негативна. Не знаю нікого, хто отримав від згаданих публікацій додатковий політичний аргумент щодо якоїсь із політичних сил. Але ще раз кажу – не можна перетискати в замовчуванні, не можна табуювати реальний вплив єврейської громади на економічний і політичний розвиток України з його плюсами і мінусами. при чому національність у цьому питанні – річ третьорядна. Мова про відкритість для обговорення і Ахметова, і Лазаренка, і Пінчука.
– Цікаво, СПУ хоче створити власний медіа-холдинг, прикупити канал? Вінський зміг би його профінансувати?
– СПУ не проти купити не тільки канал, а й два. Але стартова ціна Нового каналу, наприклад, була близько 15 мільйонів у.о. Це для нас абсолютно непідйомна ноша. Тим більше, що канал – це не одноразова затрата, а серйозний і затратний бізнес. Тут дай Бог "Грані+" втримати...
– Як ви розцінюєте можливість дострокових президентських виборів. За яких обставин це може відбутися? Чутки ходять різні... Наприклад, з Тігіпком у ролі прем’єра?
– Такі плани дійсно виношувалися в АП, однак на цей момент такий розвиток подій – майже неймовірний. Зараз іде зовсім інша гра – сватання в Криму до пана Путіна. Як на мене, більше шансів на взаємність має проект Кучма-3, адже слабкий Кучма-3, якого вже через півроку можна шантажувати достроковими перевиборами, – підходящий партнер для Росії з великими капіталами і не меншим апетитом. Тим більше, що Кучма-3 означає 100-відсоткову гарантію залізної завіси на західному кордоні України. При цьому Україну можна "полюбити" не одноразово і поспіхом, а системно і з задоволенням.
Другий на черзі – варіант Януковича. Єдине що стоїть цьому на заваді – виховання Путіна. Ходять чутки, що його батько в останні роки життя був заступником начальника петербурзьких "Крестов". Тож ментально у них є ускладнення в спілкуванні, але попри це вони розмовляють однією мовою у питаннях дерибану труби, телекому, енергоситсем тощо. І третій варіант – Ющенко. Найменш ймовірний, але не безнадійний, як от "лівий проект". Тим більше, якщо він погодиться на прийнятну кандидатуру прем’єра.
– Чи йдуть зараз перемовини між Ющенком та Морозом? Як ви оцінюєте можливості НУ добитися у ВР прийняття рішень щодо Мукачевого, які дадуть належну оцінку тому, що там відбувалося? До речі, ви особисто були там? Скільки бойовиків було від НУ, а скільки – від есдеків, на ваш погляд? І хто винен у подіях в Мукачевому – чи тільки есдеки?
– Буквально днями Мороз мав довгу і, здається, конструктивну розмову з Ющенком. Не дивно, що відразу відреагували образливими статтями щодо учасників переговорів медіа, спеціалізовані на цьому. Дивно що до цього долучилася і "Україна молода" з абсолютно неоковирною статтею Лесі Шовкун.
Щодо Мукачевого, то Верховна Рада, демонструючи чудеса героїзму фракцій НДП та "Центру" таки прийняли постанову, в якій дали політичну оцінку подіям в Мукачевому. Ми констатували факт злиття криміналу та влади, переходу від технологій фальсифікацій до практики призначення виборних посад.
Сумно, що і одна і друга сторона конфлікту мала сумнівні або і просто компрометуючі факти в біографії. І ті й другі свідомо йшли на радикальний конфлікт. Героєм залишився лише 70-літній сторож Мукачівської міськради Степан Левандівський, який до останнього охороняв мішки з бюлетенями. На жаль, Верховна Рада не прийняла рішення про зняття міністра МВС і його призначення на цю посаду. Дехто каже, що сторожа не можна призначати міністром... Цікава ситуація: злодія можна, а сторожа – ні.
Якщо без гумору, то Верховна Рада, згідно незміненої Конституції, не має права на відставку ні міністра, ні губернатора. От і святкувала опозиція прийняття постанови, де Президента просять покарати беззаконня. Просили овечки вовка покарати вовченят...
– Як ви ставитесь до журналісток Коробової, Мостової та Івшиної? Чи не вбачаєте ви в них щось спільне – наприклад, впевненість у власній геніальності і зневагу до інших колег? До речі, у побуті з Коробовою ви теж матом розмовляєте?
– До кого-кого, а до Івшиної не ставлюся ніяк. Боюся гніву чоловіка. Раптом призве на службу. А Коробову та Мостову поважаю як блискучих журналістів і норовливих жінок. Щодо мату, то часто це найбільш ефективний і, головне, короткий метод проведення дискусій. Пам’ятаєте класичне: слово "жопа" нічим не гірше слова "генерал", головне – кого вони стосуються.
– Вас не дратує кількість матюків у публікаціях Коробової?
– Мене дратує лише день отримання зарплати журналістами "Граней+"...
– А хто має більший вплив на Мороза: ви чи Вінський?
– Як кажуть у Львові, трафунки бувають розмаїті. Та й головне – не хто крутіший, а вміння Мороза вислуховувати, а часто і терпіти обох.
– Мене вразила під час відключення радіо "Континент" ваша поява на місці події у розпал конфлікту. Як вам це вдається? Маєте контакти зі спецами?
– Ні, просто слухаю радіо і читаю Інтернет. На жаль, на горищі, де розміщалася радіорубка "Континенту", я з’явився через годину після міліцейського рейду. А от у Печерський райвідділ МВС з’явився вчасно. Ще півгодини – і журналісти могли б там, як мінімум, заночувати.
– Електорат у Мороза не єдиний. Якщо гіпотетично Мороз не піде в президенти, частина електорату підтримає Ющенка, частина Симоненка. Чи вистачить авторитету Мороза, щоб об’єднати їх усіх і якою саме ідеєю?
– Ви абсолютно праві в тому, що електорат СПУ не готовий автоматично "лягти" під певного достойника. Мороз об’єднує виборців із Заходу, Центру і Сходу України своєю поміркованістю (за українську, але не проти російської мови, за дружбу з Москвою і Вашингтоном, але не за плазування перед ними, за державне регулювання, але за вільну конкуренцію в бізнесі тощо). Крім того, Мороз пройшов апробацію Соцінтерну на відповідність європейським стандартам сучасного лівого. І головне – Мороз багаторічний послідовний противник нинішнього режиму. Він в опозиції не через звільнення з влади вчорашнім "батьком" і не через ностальгію за незворотним. При цьому у нього чи не в єдиного всі ці риси органічно об’єднуються: поміркованість, послідовність у опозиції, чесність.
– Ви якось сказали, що провладні телеканали виконують функцію презервативів реальності і що в них треба пробити діру. Як ви це плануєте зробити в переносному сенсі цього слова?
– Поява Мороза у прямих ефірах, його ймовірна участь у теледебатах – це і є псування зайвого елементу, який заважає отримувати від телебачення задоволення.
– Якщо Янукович переможе, ви поїдете з країни? Якщо так, то куди саме?
– Не діждетесь, не виїду. Хіба що на короткий час з’їжджу в Африку для пришвидшеної акліматизації до нового режиму. І взагалі – Ven seremos! Ne Vseremos!
Дякую всім за участь. Особливо професійному і іронічному оператору чат-спілкування.
Читайте також: Радиочастотный ресурс "демилитаризируют"
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Оксана Лисенко, "Детектор медіа"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ