Учасникам розмови на тему „Українське інтелектуальне ТБ: падіння "останньої барикади"?” було запропоновано подискутувати про те, чи вдалося авторам "Останньої барикади" створити притулок для мислячих представників української нації, про тенденції інтелектуальних проектів на вітчизняному ТБ, а також чого бракує в Україні для продукування інтелектуальних теледискусій.Для читачів, котрі не змогли долучитися до, дискусії під час-конференції, пропонуємо її виклад:– В своєму нещодавньому інтерв'ю "Телекритиці" Алла Липовецька зазначила, що жодного редакційного тиску чи цензури на "Останню барикаду" не було. А як вам особисто працювалося в плані "вільних рук", особливо, коли передача виходила в прямому ефірі?– Руки були практично вільні, хіба що за винятком тих хвилин, коли вони тримали склянку з водою (на жаль). Що ж стосується відмінності між прямими і "кривими" ефірами, то її практично не було.– Михайле, чи може нічна програма бути рейтинговою й комерційно успішною? Що для цього потрібно?– Очевидно, нічна програма може бути комерційно успішною, хоча навряд чи рейтинговою. І взагалі використання слова "рейтинг" у нічний час некоректний. Бо відсоток аудиторії у нічний час просто смішний. Ну і зайве говорити про те, що будь-який інтелектуальний продукт апріорі не може бути ні рейтинговим, ні комерційно успішним.– А чи є зараз в Українi реальний споживач iнтеллектуальних програм? Генiальну програму "Монологи" Скуратiвського та Маслобойщикова (на тiй-такi "Студii 1+1") не дивився жоден з моїх численних знайомих одеситiв – навiть професура. Коли я питав "Чому?", знаходилося безліч причин, з яких найбільш розповсюдженою була така - хочеться вiдпочити. На прикладi свого мiста Одеса можу засвiдчити: так званi iнтелектуали майже зовсiм не цiкавляться iнтелектуальними програмами. Одиниця дивляться росiйський канал "Культура" - i все. То ж, може справа не в утисках продюсерiв, а у споживачеві?– Було б дивно, якби інтелектуали виявляли надмірну зацікавленість інтелектуальними програмами. Як відомо, кожен прагне зміни діяльності, розпруження і релаксації. тож я би порадив монстрам розумової праці дивитися по ночах мордобойки і порнуху.– За час твоєї роботи у проекті тебе не розчарувала "просунута" українська аудиторія?– Якщо вам не важко, уточніть, в яке місце вона просунута?– Наскільки є зацікавленим вище керівництво "Студії 1+1" в "гуманітарних " телевізійних проектах? На "1+1" все добре?– Загальне зауваження і прохання до всіх гостей - не запитувати мене стосовно планів керівництва студії "1+1" та інших атмосферних явищ на цьому каналі.– Як ти ставишся до такого, може, не надто приємного означення як "недобитки української інтелігенції"? Чи є зараз такі? Чи були колись? Чи це "проіскі" іноземних спецслужб?– Інтелігенція завжди мала статус недобитків, у кращому разі маргіналів. І це не предмет подиву.– Як ви оцінюєте вплив "Останньої барикади" і ваш особистий як її ведучого на інтелектуальний "тонус" української нації?– Імовірно, вплив "Останньої барикади" можна вимірювати у мілілітрах, але це будуть недостатньо серйозні показники.– Мене цікавить, чи буде створено альтернативну "останню барикаду", а якщо ні, то, можливо, варто було б не чіпати ту, що була?– Не знаю.– Чи не є це якоюсь внутрішньо редакційною розборкою, себто боротьбою творчих колективів за вечірній ефір? І цю боротьбу барикадівці програли.– Не є.– Чому були наїзди на Мишка Бриниха? Чим він конкретно не догодив?– Не було.–Чому українські інтелектуали ганебно відмовчались, і чи були спроби сказати "Фе"? З найкращими побажаннями зі Львова.– Інтелектуалам більше личить не фекати, а тримати в кишені агромадну дулю.– Що за фігня? Чому це нічна програма не може бути комерційно успішною? Ви просто не вмієте її робити, цю передачу.– Отака от фігня...– Чи є ТБ адекватним форматом для інтелектуальних дискусій? Як ви вважаєте, чи здатне телебачення консолідувати таку роз'єднану українську інтелігенцію?– Телебачення ніколи не було природнім середовищем для інтелектуала. Парадокс полягає в тому, що обоє сповідують неприховану ворожнечу одне до одного, але не можуть зруйнувати традиції мазохістського взаємоіснування. Інтелектуал потрібен ТБ тільки в одній іпостасі - ексцентричного типа, на кшталт колекціонера акулячих геніталій, який міг би побалакати на будь-яку тему, окрім всього, що стосується його праці. Інтелектуал чомусь переконаний, що його присутність на телеекрані додає йому авторитету, популярності та іншого маскультівського сміття, що начебто мусить перетворюватися рано чи пізно на "пресловутые дензнаки". На моє переконання, така позиція є помилковою. тож нічого, окрім угамування своїх амбіцій, інтелектуал на ТБ не знайде.– Чи ви особисто вважаєте, що проект "Остання барикада" був справді невдалим?– Я не можу визначити успішність цієї програми.– Чи підготовлений український телеглядач взагалі сприймати розумні передачі подібні тим, що показує, наприклад, Бі-Бі-Сі? Чи, може, все цілком безнадійно, і українська аудиторія інтелектуальних програм настільки незначна, що ефір, наприклад, "Барикади" загнали аж за північ?– Чи є у передачі сьогодні той, хто б її міг розвивати? Якщо є, то можна говорити про проект нової передачі, тільки на принципово нових засадах – передача тільки тоді може бути цікавою, коли вона більше, ніж телепередача, коли вона створює своє середовище спілкування, свій клуб. Отже пропозиція перша – потрібно створювати клуб, тоді вдасться досягти того, чого хоче Оселедчик, її будуть цитувати.– Яка з передач "Останньої барикади" тобі найбільше запам'яталася?– Програма про галицький сепаратизм.– Що втрачає і що отримує 1+1 із закриттям "Останньої барикади"?– Пишіть листи кому треба і кому не треба теж. Ще раз уклінно прошу не адресувати мені запитань, що на них може відповісти тільки керівництво каналу "1+1".– Коли розпочинався проект "Остання барикада", часто наголошувалося, що в такому собі останньому притулку для розумників не буде розмов про політику.Але згодом у вашому ефірі все ж почали з'являтися деякі політичні персонажі і мотиви. Чи стала від цього програма цікавішою? І чи не є певною спланованою політикою те, що одна за одною зникають інтелектуальні телепрограми?– На початку я наївно вірив, що "Остання барикада" заповідається на культурологічну програму. Цього не сталося. Відразу поперла різна актуалка, всі ці довбані іракські війни, теракти, Чечня та інші політичні "радості". Втім, мені ще хотілося би вірити, що колись якийсь телеканал дозволить собі абсолютно неактуальну програму, в якій не буде промовлятися слово "політика".– Михайле, чи будеш ти продовжувати свої експерименти в ролі телеведучого? Що треба, щоб на українських каналах почали з'являтися такі професіонали, як Ларрі Кінг, Опра Вінфрі чи Роберт Кілрой?– В цілому мені не подобається телебачення як жанр, про що я вже втомився говорити. Злобливість цієї роботи полягає здебільшого в матеріальному відшкодуванні твого всенародного неробства. Але не збираюся зарікатись від тієї тюрмосуми.– Чи готовий ти Михайле стати ініціатором розвитку нового типу інтелектуальної програми? Якщо так, то тоді тобі потрібне середовище однодумці, тоді потрібен соціальний проект, а не тільки інтелектуальний (сайт, теми від споживачів, рейтинг запрошених в передачу), потрібно підійти до передачі як до комерційного і навіть рейтингового проекту. Самотужки таке зробити не можна. І ще одне гроші на це потрібно шукати не на телеканалі.– Усегда готов.– Які твої враження від того, яких спеціалістів готують нинішні журналістські вузи?– На моє переконання, якість роботи журналіста не має ніякого стосунку до його освіти. Як дипломований журналіст можу лише сказати, що відповідна фахова підготовка – це не найгірший спосіб марнування часу.– Чим ти зараз займаєшся? чим плануєш? – Працюю над створенням культурологічного часопису. З забобонних міркувань більше нічого не скажу.– Вам особисто зрозуміло, чому закрили "Барикаду"? Подейкують, що проект припинили тому, що ви не впоралися з роллю модератора…– Розмови про закриття "Останньої барикади" розпочалися одразу після її виходу в ефір. Тому ніякого подиву її закриття в мене не може викликати. Що ж стосується моєї ролі модератора, то мене дуже тішить, що ви так перебільшуєте її значення.– Наскільки вітчизняна журналістика відображає сьогодні інтелектуальний рівень української нації?– Журналістика та інтелектуальна праця – це антоніми.– Як ви вважаєте, хто має ініціювати на пострадянському просторі, включно з Україною, інтелектуальний дискурс про занепад нації на кшталт того, що в повоєнні роки в відбувався Британії після розпаду Британської імперії? – Леонід Кучма.– Михайле, ти хочеш залишитися на телеканалі і робити щось інше, чи хочеш робити саме таку передачу, можливо і на іншому телеканалі?– Формально я і не працював на телеканалі "1+1". Це було неосновне місце роботи.– Котра із парламентських фракцій, на вашу думку, "тягне" на найбільш інтелектуальну?– Якби я знав українські парламентські фракції, тоді точно не зміг би відповісти на це запитання.– Вас не здивувало запрошення на чат в "Детектор медіа"?– Здивувало.– Михайле, яке ваша загальне враження від інтелектуалів, що побували у вас в нічному ефірі?– Я ніколи не підраховував, яка частка гостей "Останньої барикади" могла би претендувати на титул інтелектуала. І взагалі під кінець я перестав розуміти це слово. Більше того, у мене склалося враження, що інтелектуали – це люди, яких запрошують на програму. Але загальне враження цілком стерпне, комфортне і пухнасте.– Чи задовольняє вас як джерело інформації інформаційна програма "ТСН", що виходить на тому ж каналі, де ви працювали?– Я не люблю новини.–Яке враження на вас справляє "Епіцентр" Піховшека? Чи піддаєтесь ви як представник інтелектуального клубу його маніпуляціям?–Не дивлюсь "Епіцентр" і нікому не рекомендую.– Ваше ставлення до програми "Что? Где? Когда?"– Одна з чудових програм, яку завжди було приємно подивитися.– О телезрителе - главном потребители вашего продукта - вы высказались: "....не варто перебільшувати його інтелектуальні запити". Для кого же (или ради чего) вы тогда распинались по ночам в эфире?– Очевидно, що ради вас.– Ви не будили своїх дітей уночі, щоб вони побачили тата по телевізору?– Достатньо часто діти урочисто дочікувалися мого повернення після прямого ефіру. не тому, що вони прихильники інтелектуального формату, а просто через неврегульований спосіб життя.– Чи радує вас як літературного оглядача стан вітчизняного літературного процесу? Чим саме? – Перше цікаве запитання в цьому чаті. Мене тішить, по-перше, що вітчизняний літпроцес протягом останніх років лише набирає обертів і кількісно досягає вже небезпечної для критика позначки. Себто того комфортного існування, коли в Україні з'являлося півтори вартісні книжки за рік вже неможливо собі намарити. З іншого боку, це саме та найприємніша робота, від якої я ніколи не відривався і яка постійно буде для мене приорітетною. Попри злостиву тональність багатьох своїх рецензій, все ж таки мушу визнати, що сучасна українська література в сенсі якості істотно зрушилася вперед. І то доволі швидко. Одначе, це запитання потребує занадто довгої детальної розмови.– Вас вже запросили кудись щось вести на ТВ?– Не запросили.– Що ви все відбріхуєтеся?! Ви і "барикаду" так вели. Через те її і закрили!– Дякую. Тепер я нарешті знаю, чому закрили програму "Остання барикада".Біографічна довідка: Михайло Бриних, 1974 р.н., закінчив факультет журналістики Київського національного університету. До того, як став ведучим "Останньої барикади", працював заввідділом культури й мистецтв журналу "Україна", редактором програми КІН (СТБ), заступником головного редактора часопису "Книжник-Review", редактором відділу культури газети "Україна молода". Постійний автор часописів "Нота" й " Столичные новости".Повний виклад чат-конференції читайте тут

Підготувала Людмила Гуменюк, "Детектор медіа"