Реорганізація.

- Яка головна мета проголошеної реорганізації НТКУ?

Ігор Сторожук: - Я би використовував слово не „реорганізація”, а „оптимізація”. На сьогодні в телекомпанії працює майже дві тисячі чоловік. Телекомпанія на цей момент має ліцензійного мовлення 18,7 години на добу. Ще ми очікуємо чотирьох годин щоденного мовлення на УТ-2. Тобто, ми очікуємо оголошення конкурсу й братимемо у ньому участь. Не питання – переможемо ми чи ні, але поки що, оскільки наша ліцензія на ці години мовлення багато років діяла, то ми по прецеденту і зараз здійснюємо мовлення на УТ-2. Це нормальна практика.

У нас є канал „Культура”, який не фінансується. Є „Освітній канал” і ми викладаємо 5 мов, є новинні блоки цими мовами, виходить підсумкова інформаційна програма англійською мовою. Це неприбуткова діяльність. І ми це робимо, щоб вижити в умовах конкуренції, щоб нас все ж таки дивилися.

Оптимізація почалася не з того, що ми взялися за скорочення колективу. Ми почали з іншого – на вересень місяць цього року ми заробили трохи більше 12 мільйонів 600 тисяч гривень.

Я звернувся до глави держави з тим, щоб відтворити механізм фінансування телекомпанії, який дозволить: підвищити рівень матеріальної зацікавленості працівників, а також використовувати зароблені кошти не по тих лімітах, які зараз встановлені. Адже усі гроші, які нам виділені з бюджету, розписані по статтях витрат і мають лімітовану цифру, за яку ми не можемо виходити. А якщо нам потрібно сьогодні не кіно купувати, а камери чи авто? Ми не є звичайною бюджетною установою і не можемо запланувати усе наперед. Але чому ніхто не планує тї витрати (хоч ми звертаємося з такими пропозиціями), які понесе держава на придбання права показувати, наприклад, Олімпійські ігри у 2004 році? Або чому не фінансували, поки не втрутився безпосередньо прем’єр-міністр, заплановані витрати на Чемпіонат світу з футболу? І тому ми кажемо, що гроші, які надходять на спецфонд НТКУ за рекламно-комерційну діяльність, повинні використовуватися на розвиток телекомпанії. До того ж, ми вже заробили дозволені законом 50% від бюджетного фінансування, а отже, по закону, реально мусили б припинити рекламну діяльність і спонсорство.

Запитання: чому не більше 50%? Це абсурд. Як і ліміт на витрати коштів зі спецфонду. І сьогодні склалася парадоксальна ситуація. Ми маємо зароблені гроші і не маємо можливості на їх використання. Ми маємо ліміти на загальному фонді, але не маємо його фінансування. Все це треба вирішувати.

Ще один крок, який було зроблено – підписано Указ Президента про надання НТКУ статусу національного закладу. Завдяки цьому ми маємо Наглядову раду, яку очолює віце-прем’єр В.Семиноженко, головна функція якої „сприяти”. Це зовсім не є прообразом політично-врівноваженої Наглядової ради для створення Суспільного телебачення. Це абсолютно різні процеси. Насправді цей статус дає нам тільки можливість розблокувати дії по тим коштам, які ми заробляємо. І водночас дозволяє розглядати питання про підвищення заробітної плати журналістів удвічі: не просто до рівня держслужбовців, а до рівня членів Кабінету Міністрів. З’явиться також можливість збереження фонду заробітної плати незалежно від штатного розпису.

Про проблеми регіональних мовників.

- Як рішення Національної ради з питань телебачення та радіомовлення про надання ефірного часу обласним ДТРК на першому каналі вплине на діяльність компанії?

Ігор Сторожук: - Наше мовлення, можливо, буде скорочено на дві години. Відповідне рішення Національної ради з питань телебачення та радіомовлення було прийнято після того, як одержав повну ліцензію „Інтер” і не було оголошено конкурс на мовлення на УТ-2. У рішенні вказано: „Підтримати пропозицію. З метою забезпечення мовлення обласних, регіональних державних телерадіокомпаній, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення вирішила: 1.Підтримати пропозицію Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення щодо організації мовлення обласних регіональних державних телерадіокомпаній шляхом встановлення особливих умов ліцензії Національної ради №0400 від 24 липня цього року, виданої Національній телекомпанії України. Розповсюдження програм обласних державних телерадіокомпаній на першому загальнонаціональному телеканалі УТ-1 забезпечити в проміжках часу щоденно з 17-ої до 19-ої. 2. Держкомінформполітики здійснювати регулювання мовлення ОДТРК на обласних мережах першого загальнонаціонального каналу, відповідно скоригувавши обсяги державного замовлення обласним телекомпаніям і Національній телекомпанії. 3. Контроль за виконанням покласти на ліцензійний, науково-технічний та контрольно-аналітичний відділ”. Отже, 2 жовтня цього року до нашої ліцензії, яку ми одержали в липні цього року, було внесено особливі умови на її одержання. Між тим, розповсюдження програм обласних державних телерадіокомпаній ми здійснюємо вже і сьогодні - шість днів на тиждень. Оскільки Перший національний транслює сьогодні програми тижневі, регіональні, які виробляються в регіонах. І для того, щоб не створювати чергу з 25 таких програм, вони підсумовуються в регіонах і у нас ідуть програми: „Регіон-Схід”, „Регіон-Захід”, „Регіон-Крим” і т.д., – це тижневики суспільно-політичного інформаційного жанру, в тому числі й культурологічного. Обласні телерадіокомпанії виробляють для нас дитячі програми, в тому числі й „Вечірню казку”, дитячі музичні програми, відеофільми, присвячені країнознавству тощо. Репортажі з кожного з регіонів виходять у випуску „Новин”. Ми маємо 25 корпунктів. Отже, перший пункт рішення ми виконуємо.

Другий пункт виглядає таким в рішенні Нацради, що ми мусимо припинити мовлення Першого національного каналу з 17-ої до 19-ої. І в цей час на нашій частоті будуть мати мовлення 25 регіональних обласних телекомпаній, своїм сигналом охоплюючи тільки територію свого регіону. Інакше кажучи, канал буде розібрано на 25 мовників, у цей час не буде нашого логотипу, а те, що буде виходити в ефір, буде повністю підконтрольне і редагуватиметься дирекціями обласних телекомпаній, а не нами.

Сьогодні (8 жовтня – „Детектор медіа”) на засіданні Нацради, де був присутній заступник Держкомінформу, було сказано, що держзамовлення нам, яке було недофінансовано на цей час, тепер, через скорочення мовлення, і не буде вже дофінансовано. Це все, безумовно, „сприяє” розвитку державного телебачення, поліпшенню якості телепрограм, розширенню тематики і т.д.

- Яким є ваше бачення вирішення питання із мовленням державних обласних ТРК?

Ігор Сторожук: - Сьогодні наша „цілісна” сітка, якщо таке рішення буде реалізовано, виглядатиме як мовлення з 9-ої до 14-ої, 15-ої до 17-ої, 19-ої до 23-ої. Я думаю, що такими творчими імпульсами ми, безумовно, „зможемо перемогти” у тій конкурентній боротьбі, яка на сьогодні існує в мас-медіа. Адже державна чи недержавна телекомпанія, ми все одно існуємо в ринковому просторі.

І ще один нюанс: у обласних ТРК немає ліцензії. Тобто виходить, що ми або переуступаємо свою частоту, що заборонено законом (це є суборенда частоти), або невідомо, хто платитиме за це мовлення: чи обласні ТРК чи НТКУ. Якщо обласні, то кому і на якій підставі і т.д.

Тобто є певні недопрацьовані юридичні моменти. З іншого боку, ми виконаємо це рішення, перебудуємо сітку мовлення, але у нас не залишиться часу, наприклад, на трансляцію кіно. У нас є стільки обов’язкових показів, потрібних програм, що на це часу просто не залишиться... Це ще один зразок того, що кожну тему потрібно вивчати, а не одразу реалізовувати.

Завдання було на початку поставлено напряму. Коли Леонід Кучма зустрічався у грудні минулого року з колективом компанії, він сказав, що на його думку, необхідно розширити інформування всієї України про те, що відбувається в регіонах. І не одержавши жодної підтримки, включно і від колегії Держкомінформу, ми переговорним процесом і за певний час переконали більшість колег у регіонах і маємо зараз ці регіональні випуски. Що буде завтра – невідомо.

Про господарську діяльність.

- Згідно з новим Статутом, НТКУ змінило організаційно-правову форму. Наскільки це допомагає вам у господарській діяльності?

Михайло Охендовський: - Згідно з Статутом, НТКУ – це державна телеорганізація. У чинному законодавстві такої форми підприємства немає. За способом здійснення діяльності, за всіма ознаками – це підприємство. За формою фінансування – державною – це бюджетна установа. Тобто, за формою фінансування ми такі ж, як дитячий садок чи райвідділ міліції.

Ігор Сторожук: - А за формою виробництва – ми такі ж, як завод „Антонов”. Цікаво й те, що формулювання про те, що ми є телеорганізацією, є в законі „Про телебачення і радіомовлення” і ми не можемо назватися ані установою, ані підприємством. Але Мінфін не знає, що таке „організація”.

Михайло Охендовський: - Організація – родове поняття. Організації поділяються на підприємства, установи, політичні партії тощо. Це – видові поняття. Ми – визначені родовим поняттям без конкретизації.

Ігор Сторожук: - У Кабміна така позиція: якщо ми будемо борсатися у цих поняттях, то нічого не зміниться. Є підприємство – працюйте. Вони не бояться цей крок робити. Є розпорядження КМУ. Це дає нам можливість використовувати не розписані по лімітах зароблені гроші. Статутом це передбачено.

Михайло Охендовський: - Проблема полягає в тому, що відсутній механізм цього. НТКУ є унікальним суб’єктом господарювання, який потребує якогось спеціального механізму фінансування. Зараз ми фінансуємося як бюджетна установа. Але ми не можемо себе віднести до будь-якого виду з них. Ми працюємо як підприємство, у нас є потреба у витрачанні коштів сьогодні на завтра. Нас не влаштовують річні ліміти. У нас є потреби у існуванні спеціального механізму фінансування, якого зараз немає. Ми вирішуємо цю проблему з державним казначейством. Ми посилаємося на те, що є норми постанов Кабміну, які визначають механізм фінансування бюджетних установ. Є норми іншої постанови КМУ, тобто однакового за рівнем підзаконного акту, яка визначає спеціальний порядок витрачання коштів НТКУ. Але оскільки далі немає документів, наприклад, інструкцій Держказначейства, наказів Мінфіну, то попри постанову Кабміну, Статут НТКУ в частині механізму фінансування зараз не діє. У цьому полягає проблема. Ми неодноразово зверталися до Мінфіну і Держаказначейства і отримуємо одну й ту ж відповідь: „не передбачено”.

Ігор Сторожук: - До того ж, загалом постійно скорочується державне фінансування НТКУ. Якщо зважити на інфляцію, то порівняно з 1998 роком обсяг держфінансування зменшився у 6 разів. 1998 рік – 44,5 млн. грн. 2002 рік – 30,9 млн. Недофінансування – 13 млн. Реально ми маємо – 25 млн. У доларах США в 1998 році ми мали 18,5 млн. дол., у 2002 – 3,2 млн. дол. на цей час.

Ми написали лист Кінаху і поставили його до відома, що на вересень такі питання не вирішені: фінансування та регулювання оплати праці, оплата членських внесків у міжнародних організаціях, надання права президенту НТКУ затверджувати і вносити зміни до спеціального фонду, погашення боргу за Японський кредит, продовження будівництва комплексу на Сирці, затвердження програми технічного розвитку і т.д. Є всі рішення, і немає результату.

- Щодо Японського кредиту. Що саме НТКУ отримало? Бо кажуть, що за гроші від цього кредиту оснащували „Еру”, „Гравіс”, а ніяк не НТКУ?

Ігор Сторожук: - Ні. Це технічний кредит, отриманий НТКУ у 1995 році. Це - камери і вся та техніка, що так давно тут стоїть, що вже застаріла, а ми ще за нього розплачуємося. Половину кредиту сплачуємо ми, половину бюджет. Але бюджет фінансує нас. Ми не сплачуємо за кредит із зароблених коштів. Залишилося виплатити ще біля 10 мільйонів гривень. Але якби ми фінансувалися регулярно, то ми могли б сплачувати 5 мільйонів на рік. А так борги накопичуються і це створює для нас певні проблеми.

- Яким чином ви зараз вирішуватимете, хто працюватиме на НТКУ, а хто піде?

Ігор Сторожук: - Зрозуміло, що механічного звільнення не буде. Особисто я не можу розкидатися долями людей. Хоча в „Новинах” працює 396 журналістів. Це забагато і вони самі це розуміють. Професійна реалізація їх дуже низька. Не вистачає ні техніки, ні ефіру. До того ж, відбувається зміна поколінь. Тут працюють люди і 30 років, і рік-півтора. Умовно кажучи, фаховий рівень у них приблизно однаковий. Але люди старшого покоління мають певну інерцію і певне бачення того, як використовувати свій фах. Вони почали працювати у той момент, коли була залізна завіса, вони були перші і кращі, незалежно від того, як вони працювали.

Інші прийшли з незалежністю, на хвилях революційності.

А ті, що почали працювати три роки назад – вже мали можливість працювати в іншій інформаційній системі. Вони вже чітко працюють на замовлення, по жанрах.

Тож люди старшого покоління, або „революціонери” можуть працювати, наприклад, у жанрі есе. І коли до дуже талановитого журналіста Бориса Гривачевського звертаються з тим, що у його тексті забагато епітетів як для новин, він говорить: „Це моє бачення”.

Але в новинах не потрібно мати бачення, треба - максимум інформації. Це є проблемою, а не просто зміна по віку поколінь.

Я думаю, що це вирішуватиметься трохи іншим чином. Насправді, немає визначеного терміну скорочення штату. Тим паче, що за законом люди, яких скорочують з посади, мають двомісячний термін. З іншого боку, це - болісний процес. Насправді це вирішуватиметься так: якщо проект закривають, то і люди втрачають роботу. Є держзамовлення і є програми, які ми виробляємо. Тоді тендер виглядатиме так: є тема „Пенсійна реформа”. Розглядаємо пропозиції кількох груп чи авторів. Також є пропозиції, які не виглядають, як обов’язкові, соціальні зобов’язання компанії. Тоді тут інший, більш жорсткий підхід, схожий на той, що відбувається на комерційному ТБ.

- Як ви юридично вирішуватимете питання переведення працівників на роботу за контрактом?

Ігор Сторожук: - У нас є новий Статут НТКУ, зареєстрований і легітимний, і говорити про те, що він не відповідає закону - неправильно. Телекомпанія заснована 1995 року, її ніхто не ліквідовував, тому засновувати її від початку було непотрібно. Старий Статут не відповідав Закону „Про телебачення і радіомовлення” і вже не відповідав - після Указу Президента, статусу національного закладу. Він був переопрацьований юридичною службою Кабміну. На ньому є всі візи. Він є документом, що визначає: Держкомінформ є головним розпорядником бюджетних коштів, телекомпанія відповідальна за сітку мовлення, роботу і т.д. І телекомпанія має право залучати людей на контракт із зарплатою, яка тут є, або окремо – на контракт за якісь великі гроші. Жодного такого працівника у нас поки немає, оскільки ми ще до кінця не пройшли підписання купи додаткових листів у Мінфіні та Держкомінформі.

Михайло Охендовський, віце-президент НТКУ: - Норми нашого Статуту за своєю юридичною силою – це норма Кабміну. Можливість застосування контракту в трудових відносинах, згідно з Кодексом законів про працю, визначається тільки нормами законів України. Тобто цей статут – це підзаконний акт. І є певна суперечність між нашим Статутом, який є постановою КМУ, і нормами Кодексу законів про працю.

Ігор Сторожук: - Усі ці процеси мають різну швидкість вирішення. Не можна визначити, якої кількості працівників ми потребуємо. Спочатку треба визначити, яке ми будемо мати стале мовлення, держзамовлення, кількість проектів, оптимальну кількість груп, тоді ми можемо визначити кількість працівників.

Про нові проекти.

- Тобто ви оголосили конкурс проектів?

Ігор Сторожук: - Фактично, так. Для того, щоб він працював, є Художня рада з працівників телекомпанії. У ній є лише один адміністратор – директор програм. Я відмовився сам брати в ній участь, і заборонив своїм заступникам, а також відмовився погоджувати списки Ради. Яка мета? Нам - потрібна діалектика, мені – потрібен хтось, з ким я буду боротися. Все одно я підписую сітку мовлення. Якщо я ставлю програму, проти якої виступає Художня рада, я або це не роблю, або роблю свідомо, використовуючи якісь свої аргументи. І соромно буде мені. Наскільки я знаю, вони повинні були переглядати усі проекти, які ми виробляємо, і виносити свої оцінки щодо доцільності існування якогось проекту. У нас є застарілі циклові проекти. Один з найстарших проектів „Сільський час” – виходить 27 років. Але він має постійний рейтинг та аудиторію. Останні півтора роки над ним працює інша ведуча - Катерина Вороненко. Вона достатньо сучасна, але й не є революціонером, аби не відлякати стару аудиторію.

Є проект для людей похилого віку - „Надвечір’я”. Він потребує оновлення. Там працює найкраща і найдосвідченіша Тамара Щербатюк. Але мені здається, треба туди додати трохи людей, які, крім того, що у нас є „клуб Т.Щербатюк”, розповідатимуть і про проблеми пенсіонерів. Бо на них, власне, програма й розрахована. Тобто, треба розширити дещо тематичне коло програми. Немає такого жанру - „клуб „Надвечір’я”. Є жанр – журнал, ток-шоу чи інше.

Аби ми могли виживати у конкурентному середовищі, я хочу, щоб ми були технологічні у творчому смислі, щоб глядач розумів правила гри, які ми йому пропонуємо.

Але ми не забуваємо, що ми на державному ТБ і, наприклад, програма для людей похилого віку не може зникнути на якийсь період. Тобто ми ремонтуємо автомобіль у процесі руху. Ми не можемо сказати: це погано й зняти програму загалом, а потім доробити її і випустити в ефір. Такі речі ми робили із програмами необов’язкового характеру: новинами спорту, економіки. Так само, попри те, що є недосконала, сіренька „Вечірня казка”, ми не можемо її зняти. І постійно тренуємося на самих собі. Ми вилізли з шкіри на початку року і купили мультфільми, але вони і їх псують. У нас була „Музична казка”. Ала Мигай співала, розучувала пісеньки з дітьми. Може бути. Але коли я побачив у цьому проекті (я не дивлюся щодня „Вечірню казку”) такий текст: зараз, мовляв, діточки у нас в гостях чотири ведмедики і вони запропонують нам щось цікаве. І камера від’їжджає, і ми бачимо квартет „Гетьман”, який робить так: „Гей!!! Гей!!!” Як з’ясувалося, у них через день був концерт в Києві. Коли я зробив зауваження, Ала сказала, що я обмежую її творчий пошук. На цьому мій словарний запас вичерпався. Отже, Художня рада має цим займатися.

- Чи плануєте ви випуск аналітичних програм?

Ігор Сторожук: - Аналітичні програми ми будемо планувати тільки в тому випадку, коли буде особистість, здатна навколо себе щось створити.

- Невже на каналі немає людей, які б хотіли чи могли взятися за створення такого типу програм?

Ігор Сторожук: - Минулого понеділка ви були у найбільш „просунутому” колективі, у ТО „Новини”. Немає людей, хоч потреба у програмах є і є кілька нових проектів, але це секрет. Щодо дискусійних програм - на НТКУ виходить „Ток-ринг”, де обговорюються абсолютно полярні точки зору. Проблема – запросити таких людей, щоб вони між собою дійсно дискутували. З іншого боку, я не можу сказати, що наші працівники не подають проектів, вже п’ять-шість проектів подано, але це не зовсім фахово.

Позиція, яку ми тут неодноразово озвучували: нам потрібні особистості - на маленьку зарплату, але дуже престижну роботу.

Є й інша ситуація. Є держзамовлення на висвітлення проблем пенсійної реформи. Є техніка, студія, ефір. Знайшли ведучу – Євдокію Колесникову. Що ми робимо? У студії розмовляємо. Виходить, ми повинні були сказати, як створити програму. Один був тільки супер-журналіст, який працював у парламенті: шкода, що старий і хворий: Вілен Хмара. Він приходив з парламенту, маючи абсолютно точну картину того, що там відбувалося, вкладену у хвилину-півтори.

- Запрошуватимете знову російських варяг?

Ігор Сторожук: - Малоймовірно. З В.Молчановим експеримент був невдалий. А „Диканька” – експеримент, на мій погляд, дуже дивний. Рейтинг у цієї програми був один з найбільших і, практично, дорівнював рейтингу Чемпіонату світу. А по суті, це не був дуже інтелектуальний продукт. Можна багато говорити про причини: люмпенізацію і що завгодно, але сьогодні у нас цього проекту вже немає. Ми вже маємо ігровий україномовний проект „Дев’ятий вал”. За рівнем виробництва і якості він не гірший того продукту, що ми мали з Росії.. Ми вже дещо підтягнулися в рейтингових показниках: вони не є високими, але є сталими і не провалюються нижче одиниці, як це було трохи раніше.

Про спонсорів і співпрацю.

- Як ви вирішуватимете питання з фінансуванням проектів?

Ігор Сторожук: - Держзамовлення забезпечено технікою, зарплатами, приміщеннями. Інші проекти? Наприклад, у нас є спонсор, який хоче бачити передачу „Футбольні діалоги”, вона йде в ефірі. Ведучий В.Щербачов пропонує нам виробництво своєї програми. Якщо ми бачимо, що передача готова до ефіру, ми пропонуємо спонсору профінансувати виготовлення декорацій, наприклад; а також спонсор оплачує кошти за розміщення логотипів у програмі.

- Так, але тут може виникнути конфлікт: на державному телебаченні прерогатива надаватиметься передачі, що має спонсора, чи тій, що має більший суспільний інтерес?

Ігор Сторожук: - Ні. У нас є програми, спонсори у які знайшлися пізніше. Є кілька спонсорських пропозицій, які ми не прийняли через різні причини: творчі чи технічні.

- Ви оголосили конкурс проектів серед журналістів, але ми отримали інформацію про те, що запустити власний проект на НТКУ не можливо без певного, скажемо так, внеску. Нібито потрібно перечислити на певний рахунок 4 чи 5 тисяч доларів і тоді програма з’явиться в ефірі. Чи це так? Говорять, що гроші також від оплачених сюжетів офіційно надходять на рахунки „ES Communication”.

Ігор Сторожук: - Це – неправда. Я не можу сказати, що все абсолютно підконтрольно і немає „халтури”. Але якщо це відбувається, то повірте мені – не я це організовую. В тому сенсі, що люди все одно щось шукають, з кимось домовляються... Яким чином ми скоротили вечірній випуск новин з 50 до 30 хвилин, крім того, що зробили коротшими самі повідомлення? Ми викинули оплачені сюжети. Все. Крапка.

Я пояснюю. “ES Communication”, “Студія+”, „Гравіс”, „Приват-ТБ”, „Магнолія”, „Альтернатива” – це недержавні студії, з якими ми маємо контракт на виробництво певних передач, або репортажів на умовах стороннього виробництва. Усі угоди зберігаються у юридичному управлінні. ICTV сюди входить з програмою „Питання дня”, але там інша структура. Тобто, якщо журналісти роблять оплачені сюжети, а випускові директори пропускають це, то ми програли. А я, як бачу, - викидаю.

Люди, які тут працюють, хочуть мати більшу зарплату. І хоч наші критики заявляли, що молода команда „Новин” працює у нас не в штаті, це не так. Не в штаті тільки стажери. А по-друге, нові люди в „Новинах” мають пафосну ідею – довести, що тут можна щось гідне зробити. Насправді основна суперечка триває між новими і старими працівниками. І старі працівники кажуть, що нове – погано. Але до чого повертатися? До „УТН”? Мені закидали, що в назві „Новин” немає слова „українські”. Тільки, що ми цим хочемо довести? Що ми готуємо неказахські новини? А ми подивилися Бі-Бі-Сі. У них, як? „Новини”. А у нас що? „Новини”.

Про новини і „Новини”

-

Ігор Сторожук: - Хіба у нас є така норма? Плюралізм передбачає наявність не двох думок, а різних думок. Ну, наприклад, я згоден, ви не до кінця згодні, Сергій Юрійович згоден, але не сильно, а Михайло Володимирович проти. То, якщо ми про нього забудемо, у нас буде три думки? Це я жартую, але насправді плюралізм думок пов’язаний у нас з тим, що у нас є зобов’язання висвітлювати діяльність органів влади.

- Тобто плюралізм, на вашу думку, не передбачає наявність контроверсійних думок?

Ігор Сторожук: - Ні, я цього не сказав. Просто, коли відбувається якась нарада, яка видається не настільки важливою, як мітинг на Європейській площі, то мітинг ми висвітлюємо все одно, а нараду обов’язково. Таке у нас правило.

- Іноді буває, що якісь важливі події з новин зовсім випадають.

Ігор Сторожук: - Давайте перейдемо до конкретних прикладів. Наприклад, з’являється така теза: „журналісти готуються до страйку”. Це подія? Ні. Буде страйк – буде подія. Це тенденція? Ні. Вони що, постійно готуються?

-

Ігор Сторожук: - Знаєте, у нас стільки відбувається конференцій... Я думаю, що саме цю подію ми могли, насправді, і більш широко висвітлювати.

- Тому я думаю, що важливо зараз поговорити про критерії підбору новин.

Сергій Білоус, перший віце-президент НТКУ: Побудова новин на загальнонаціональному каналі, перш за все, визначається інтересами держави.

- А не суспільства?

Сергій Білоус: - Ви дуже так розрізняєте ці поняття. Тобто для вас конференція, яка відбувається, має більш суспільне значення. Ми ж якось звикли поважати закон і ставимося до Президента як до людини, за яку проголосувало 16 мільйонів наших співгромадян, і вибори якого були визнанні законними і визнані у світі. Тому для нас, скажімо, візит Президента в Індію і те, що відбулося вперше за 10 років – підписано контрактів на десятки мільйонів доларів – для нас це важливіше, ніж конференція 100 журналістів, які обговорюють цензуру та проблеми свободи слова. Можливо, тому, що ми про свободу слова знаємо дещо більше, ніж наші співробітники говорять. Але це могло бути у новинах так само. Але тут йдеться про пріоритети.

Ігор Сторожук. - Повернімося до критеріїв новин: якщо будь-хто говорить про іншу людину, що він злочинець - це для нас не новина. У державі є органи влади, вони утворені за законом: суспільство голосує і обирає Президента і т.д. Є інституції держави. У законі записано: висвітлення діяльності органів державної влади. Суспільні течії проявляються найактивніше під час виборів, або ж коли вони є масовими. Якщо виходити з того, що масова подія має значення, то ми кожного разу повинні давати репортаж про вихід 100 тисяч футбольних вболівальників зі стадіону. Це суспільне явище і вони об’єднані дуже сильно.

Сергій Білоус: - У мене щодня десятки факсів з пропозиціями взяти участь у тому чи іншому круглому столі. Ми виходимо, по-перше, з масштабів самої події і тих можливостей, які ми маємо, у технічному плані та плані формату.

Ігор Сторожук: - З іншого боку, наші новини недосконалі.

Сергій Білоус: - Так недосконалі. Але наші новини зараз мало чим відрізняються від тих, які виробляються в світі.

- Так, тільки у вас, щоб не сталося в світі чи країні, перша тема „Новин” присвячена діяльності Президента.

Ігор Сторожук: - Ну, якщо ми говоримо про поїздку Президента в Індію, то це тільки тому, що в один сюжет вмістили кілька подій. „1+1” починає завжди з катастрофи, вбивства чи ще чогось, а візит в Індію Президента йде на другому місці. Ми є офіційний канал і ми знайшли нішу: всі починають з катастроф, а ми з висвітлення діяльності Президента. А щодо свободи слова –то, дивіться, ми - ангажований канал, як про нас говорять, і який подає одну точку зору, а є, начебто, абсолютно неангажоване ЗМІ – газета „Молодь України”. То чекайте, насправді у нас точок зору більше...

- А хіба вам не відомий власник цієї газети?

Ігор Сторожук: - Тоді назвіть мені інший приклад. Ми сьогодні в такому періоді реального життя, що все побудовано таким чином. Це – гумус. Воно перемелеться і коли нас вже не буде, аж потім воно буде структуруватися. А ми хочемо одержати зразу щось на зразок Бі-Бі-Сі.

Політичне різнобарв’я було й буде і це не потрібно ані прискорювати, ані гальмувати. Все одно різні точки зору наявні, генезис відбувається, метаболізм кипить. І ми сьогодні відстаємо не у цьому, хоч скільки ви не кажіть про цензуру, ми відстаємо в якості, майстерності, у тому врешті, які фрази використані, як відзнято, як змонтовано..

Про цензурування та редакторські правки.

- Врешті перейдемо до проблеми власне цензури. На зборах колективу „Новин” щодо сюжету журналіста Олександра Піддубного, зміст якого було повністю змінено, ви сказали, що мала місце редакційна правка. Чим редакційна правка, на вашу думку, відрізняється від цензури?

Ігор Сторожук: - У сюжеті, про який йдеться, було скорочено фрагмент інтерв’ю. Сюжет став коротшим приблизно на три хвилини. Тепер давайте пограємося в таку гру? Чий синхрон? Степана Гавриша. То чию позицію ми цензуруємо?

Висновок журналіста був такий: більшість створюється важко, а запропонований редактором висновок: цей процес відбувається. На сьогодні на ранок, чи ми можемо довірити такий висновок п.Піддубному, маючи таки результат?

- Чекайте, йдеться не про сьогоднішні події, а про липневі!

Ігор Сторожук: - Чи в тому репортажі було сказано, що на цей момент воно йде важко? (!!! – прим. „Детектор медіа”). Піддубний робив загальний висновок, який абсолютно неточно відображав, і на той момент в тому числі, ситуацію. Так от, редагування полягає в тому, якщо прийде будь-хто і напише будь-що, і ми йому скажемо, що вашого досвіду не вистачає, і я вже не кажу про інші вимоги, то це - редагування, а не цензура. Цензура – це не переробка і не пропозиції щодо переробки матеріалів, а просто заборона існування певних думок. В результаті, якби ми йому сказали, що процес формування більшості є закритою темою і не існує, це була б цензура. Якщо ми йому кажемо, що з п’яти інтерв’ю піде два – це не цензура.

- ...Тобто, це, по-вашому, і є плюралізм думок...

Сергій Білоус: - Як цензуру можна розглядати і сьогоднішній репортаж з відкриття прес-центру Адміністрації Президента України. Президент зробив декілька дуже важливих заяв і ми не зможемо дати їх всі. Це цензура? Ми цензуруємо Президента? Ні, це нормальна редакторська робота, бо я не зможу присвятити весь випуск новин Президенту держави.

Ігор Сторожук: - Але вони усі будуть представлені у неділю в підсумковій програмі новин.

І ви знаєте... Від кого я б це чув? Зараз Вам Піддубний ще розкаже, що його зняли з ведення ефіру. Так знаєте, хто його звільнив? «ES communication». Передача «Енергополе», в якій він працював, не дивлячись на те, що він говорить про копірайт «УТН» - насправді, є продуктом комерційної студії, яка тут у нас в телекомпанії орендує стільці, приміщення, частково технічні засоби, і платить Піддубному. Де бере гроші «ES communication»? У спонсора. Угоди є на все. Все нормально. Далі Піддубний бере і свою передачу присвячує тому, що на свій розсуд, як він це бачить, «абсолютно конкретно мочить» цього спонсора. 600 доларів коштує така робота у даному випадку. То до чого тут цензура?

- Але про існування цього факту (доведеного чи ні – невідомо) ви знали і раніше, але промовчали: програма продовжувала виходити, ведучий працював. І раптом ви його виганяєте з роботи тільки тоді, коли він, єдиний з НТКУ, оприлюднює факт цензурування сюжету в „Новинах”?

Ігор Сторожук: - Мені поскаржився керівник „ES communication” Юрій Каплуненко і я сказав, що його треба просто вигнати. Чого так не сталося раніше, я не знаю.

- Але ж програма продовжує виходити у вас на каналі?

Ігор Сторожук: - Я не можу сказати Ользі Таукач ( керівник ТК „Гравіс”, яка виробляє для УТ-1 програму „Саме той”. – „Детектор медіа”) вигнати Костянтина Журу. Я не можу сказати Каплуненку: вижени Піддубного. У мене є угода, в якій написано, за яких умов виходить передача. („Детектор медіа”. - Шановний Ігор Анатольєвич тут суперечить сам собі, але ми подаємо так, як було сказано).

Тематично програма працює, і якщо одна, вибачте, вівця... програму не закриють, просто змінять ведучого. Хоча тепер, коли ми втратимо ще дві години ефіру, важко сказати, чи ця програма залишиться, бо вона якраз йде в ефірі у той час, який ми віддамо обласним ДТРК.

- Очевидно, що повинна бути якась виписана редакційна політика, де має бути зафіксовано, що, наприклад, „інформаційного кілерства” не має бути... Адже це факт, була на УТ-1 програма „Досьє”, що саме цим і займалася, і яку курував Андрій Деркач, а матеріали для журналістів доставлялися прямо з СБУ.

Ігор Сторожук: - Саме з цієї причини я у свій час і пішов з каналу.

Сергій Білоус: - Програм на зразок „Досьє” і „Зона правди” в ефірі НТКУ не буде. Це позиція принципова і ми з нею сюди прийшли на роботу Якщо ви помітили, ми єдиний канал, який під час виборів не потоптався по родині Віктора Ющенка. Єдиний.

Ми єдині, хто не дозволив собі робити цього - відмовилися від скидання компромату та бруду. Тобто жанр „мочить”, який тут практикувався, нами був просто відкинутий. Це важко не помічати.

Відчуйте, будь ласка, різницю. З комерційного каналу звільнити журналіста можна у будь-який момент, але Олександр Піддубний залишається працювати в „Новинах” – це його основне місце роботи і тут його ніхто не переслідує. Він отримуватиме заробітну плату і їздитиме на зйомки.

- Журналісти говорять, що обмежують їх творчий пошук чи що існує цензура, часто тоді, коли йдеться про звільнення їх з роботи. А топ-менеджери каналів, у свою чергу, вказують на професійну непридатність цих журналістів. Але ж ми знаємо приклади, коли на закордонних телекомпаніях існуює певний документ з виписаною редакційною політикою, критеріями роботи журналіста... Тобто, все прозоро, і є з чим порівнювати реальну діяльність журналіста і давати певну оцінку. Чи є у вас намір виписати редакційну політику?

Ігор Сторожук: - Я знаю, що такий статут існує на Бі-Бі-Сі. Подібний документ треба виробляти, ми це розуміємо і вже обговорювали цю проблему, але у нас поки що немає такого документу.

Редакційна політика в новинах зосереджена в одній фразі: новини повинні бути новинами, тобто робитися в інформаційному жанрі, новинному і оперативному. А творча оптимізація полягає в тому, що коли є люди, внутрішньо готові, зрілі і перезрілі (щодо новин), ми їм пропонуємо: не треба бути в штаті „Новин”. Наприклад, Борис Гривачевський говорить про те, що у нього якийсь там матеріал не пішов. Якщо він приносить матеріал на 4 хвилини і не дає його скорочувати, бо говорить, що має на нього авторське право, цей процес тягнеться до 21-ої години, а потім, відповідно, матеріал не іде.

Тому я ставлюся доволі скептично до заяв журналістів про утиски.

Про державне і суспільне мовлення.

- На вашу думку, чому Україна не переходить до створення громадського ТБ і чи є політична воля до такого рішення?

Ігор Сторожук: - Політична воля влади, персони, парламенту в цілому недостатня для створення суспільного телебачення. Мені здається, що бажання суспільства утримувати ТБ за свої, кожного конкретно, гроші, і бачення в політикумі необхідності саме такого джерела інформації, реально не підпорядкованого жодній з гілок влади ще немає. І вибачте, механічно сто партій не може бути представлено в Наглядовій раді. Тільки консенсус щодо всіх цих питань та прагнень дасть нам можливість створити суспільне телебачення.

І до того ж, якщо ми будемо говорити про суспільне телебачення як явище політичне, тоді воно з’явиться пізніше, бо насправді телебачення – то є індустрія. Я переконаний, що процес появ