Зауважимо тільки, що справа не тільки і не стільки у цензурі – як про те йдеться сьогодні в чутках навколо «ТОНІСу».

Але нас цікавила саме ситуація з цензурою – якої, за твердженнями наших деяких чиновників з адміністрації Президента, в українських медіа нема, а за твердженнями багатьох журналістів – вона була і є, і її рамки саме зараз дуже розширилися. Що про це думає керівник інформаційної служби одного з київських телеканалів.

- Мені досить важко відповісти на це запитання, - каже Олесь Ковальчук, - адже, як відмічала вже і «Детектор медіа», досить складно відрізнити так звану «редакційну політику» - від цензури. От, скажімо, доручення робити сюжет про акції опозиції, що проходили 16 вересня, як порівняння із діями Володимира Леніна - це редакційна політика або втручання у працю журналіста? Безумовно, на Заході будь-яке зазделегідь упереджене ставлення до події – то вже непрофісіоналізм і необ’єктивність. Але в нас нові „технології” накладаються на давні, ще радянські, „традиції”, і навіть молоді журналісти зараз частенько не бачать нічого дивного в тому, що їм пропонують виходити не з того, що вони насправді бачать, а з того – що вони повинні помітити. Так, наприклад, була дана така вказівка: акція “Повстань, Україно!” – справжня революція, опозиція – революціонери. Ми проігнорували ці приписи та настанови. Такого сюжету в ефрі не було. Відтак суворе попередження кореспонденту, догана головреду. Ще один фрагмент. Журналістка, яка висвітлювала акцію, повинна була відвідати “Чайку”, щоб там відшукати обіцяні біотулети, розповісти про зручності та записати stand-up приблизно такого змісту: опозиції було створено всі умови для мітингування... Нічні кадри ліквідації наметового містечка, відзняті ІАС ТК ТОНІС, розійшлися по закордонню, показані вітчизняними колегами, а у нас касета з найкращим відео і синхронами зникла безслідно... Сьогодні Служба новин каналу працює навмання: ні концепції інформаційного мовлення, ні усталеного формату... Гостей у нічний ефір ми вже не запрошуємо. Якщо спочатку відсутність гостя була лише свідченням авральної ситуації, то тепер це стало нормою... Сьогодні в нас раз на два тижні “правильні” люди. Адже персоналії затверджуються „згори”, і часто складається так, що ми не вільні запросити того, чия присутність була б справді цікава глядачеві. У що перетворено Спецрепортаж “День за днем”? Це оди про урочисті дні то працівників торгівлі, то архітекторів, то збирачів макулатури. Хроніка наших “свят”, одне слово. Похід за датами. Тобто, я б так категорично не формулював питання: цензура лютує. Лютує тупість... Діймає самоцензура... Щоправда, останнім часом випускові редактори почали кудись надсилати факсом вже готові тексти сюжетів.

-- Куди? Хто їх вичитував?

-- Повірте, не знаю. Таке почалося після 16 вересня. Далі – більше...

-- А як змінювалися тексти після такої “факсової редактури”?

-- Інколи вилучалися взагалі. Сюжети, які стосувалися висвітлення акцій опозиції, відпочатку ставали небажаними. Мені, наприклад, після 16 вересня, начебто, оголосили догану за погану координацію виробничого процесу. Але я прекрасно розумію справжню причину цього “покарання”.

-- Журналісти “ТОНІСу” збиралися відгукнутися на ініціативу підписати листа на ім’я Президента, дипломатичних представництв в Україні та Ради Європи щодо політичного тиску на них...

- Ми знали про цю ініціативу. Тому одразу вирішили його підписати. Адже ми маємо обстоювати своє право на професію. Підписи під текстом поставили 15 журналістів ТК ТОНІС, у тому числі і я. Але, наскільки мені відомо, проект “Лист” поки що не зреалізовано. Виникли якісь проблеми...Та попри все, треба діяти, шукаючи адекватні форми протесту.

З 1 жовтня ми (Олесь Ковальчук, Ірина Король, Григорій Андрущак, Інна Капиця- „Детектор медіа”) не працюватимемо на каналі, в який вклали стільки здоров’я та душі, функціонуючи фактично в екстремальних умовах. Це наша нинішня форма протесту!

Від „Детектор медіа”. - Ми не вважаємо за потрібне в даному випадку брати коментар від керівництва „Тоніса” – бо добре розуміємо, що справа не зовсім в його позиції. Справа в загальній атмосфері залежності всіх телеканалів від тих, хто відповідає за „єдиний інформаційний простір” в країні. Те, що відбувається на „Тонісі” з цензурою – відбувається, за неофіційними розповідями журналістів, скрізь. І ми співчуваємо не тільки журналістам, а й менеджерам телеканалів. Хто такі ті, хто зараз всіма керують з одного центру „кризисного менеджменту” для Президента? Хто такі вони – поряд з досвідом, професіоналізмом, талантом, супер-командами, що стоять за плечима наших кращих медійників? Підкорятися „суцільній сірості” – як довго це відбуватиметься в українських медіа? шанс спробувати повести свою, власну, партію вже безнадійно втрачено?..