Із цим питанням ми звернулися до голови Комітету Верховної Ради з питань інформаційної політики Миколи Томенка:

- Це питання ми будемо обговорювати і на зборах Громадської ради з питань свободи слова та інформаційної політики, громадської організації, на яку ми давно чекали, - каже пан Микола. - Як тільки вона з”явиться, моя позиція буде такою: найближчим часом, можливо, наступного тижня, ми проведемо обговорення ситуації, що склалася в країні із політичною цензурою, й будемо в межах Громадської ради створювати, з одного боку, асоціацію чи фонд незалежних журналістів, який передбачатиме, скажімо, такі дії. Якщо достеменно буде відомо, що людина відстоювала свободу слова і змушена була піти з роботи виключно з політичних мотивів та через переслідування за свободу слова, то вона зможе розраховувати на підтримку фонду. Думаю, що в організації, яку ми зараз створюємо -- а я маю попередні домовленості з багатьма комерційними й міжнародними структурами щодо фінансування -- ці журналісти могли б працювати, отримавши статус незалежного журналіста. І отримували б заробітну плату, скажімо, впродовж півроку, щоби адаптуватися, звільнившись з роботи.

Ми шукаємо й інші конструктивні форми їхнього працевлаштування. Є багато ідей стосовно створення нових проектів і розширення діючих теле- й радійних проектів, де б вони могли реалізувати себе як поборники свободи слова. Так, я хотів би, аби щонайбільша кількість журналістів заявила про те, що реально відбувається у ЗМІ. Адже ми все це бачимо, і треба мати елементарну повагу до себе.

Та я не вимагаю від журналістів сміливості йти з каналів. Я лише готовий підтримати такий варіант їхньої адаптації - пісял прийнятого їми власного рішення - коли вони зберігатимуть свою чесність, гідність і цнотливість. У фінансовому плані і соціально вони почуватимуться деякий час захищеними.

Сьогодні відбудеться засідання Громадської ради, і я говоритиму про такий варіант.

- Ви якось оголосили премію за свідчення проти цензури в ЗМІ. Ця ідея спрацювала?

- Моя ідея полягала не у тому, щоб давати комусь гроші, а щоб привернути увагу до цього явища. А мене обізвали і сталіністом, й аморальною особою. Я хотів би цим людям сказати: будьте чесними перед самими собою. Коли вже настільки боятися й ненавидіти журналістів, що аж розписувати, як їм подавати матеріали, то мені здається, що у цих людей власні критерії моральності трохи зсунуті. Якщо вони називають мої анти-цензурні зусилля сталінізмом, то я буду займатися сталінізмом у їхньому розумінні цього слова.

До мене зверталося дуже багато людей, і я знав про випадки цензури в ЗМІ. Однак, я не міг зробити крайніми керівників каналів, бо на сьогодні у мене є десятки свідчень, на яких стоять підписи віце-президентів, виконавчих продюсерів, редакторів. Якщо так піде далі, то я думаю, що ми будемо спонукати журналістів до того, щоб вони відстоювали своє право через суд. Але я знаю, що топ-менеджерів змушують так чинити. І для мене є принциповим довести, що на них чинять тиск певні люди з Адміністрації Президента. Бо можна добитися звільнення когось із каналу, але він теж є, так би мовити, „стрілочником”. Метою ж премії було виявити справжніх архітекторів політичної цензури в Україні, а не тих, хто її реалізує.

Думаю, що сьогодні слід рухатися далі і формулювати це як політичні вимоги. Бо я переконаний, що ресурс парламентського комітету вичерпується. Я не можу одним комітетом змінити ситуацію з відсутності свободи слова, котра складалася 11 років за участю податкової адміністрації, прокуратури, АП, Кабміну і т.д. Гадаю, що серед ключових вимог в діалозі Президента й опозиції, який все рівно відбудеться (а не політичних ходоків від опозиції до Президента), вимоги зміни ситуації в інформаційному просторі будуть ключовими.

Ми готуємо ці пропозиції для переговорного процесу. Бо я переконаний, що у сесійній залі це не може бути прийнято. Наприклад, стосовно мого законопроекту про порядок призначення керівників НТКУ та НРКУ Олександр Задорожній мені сказав, що позиція 9 фракцій є не підтримувати цей документ. Чому? АП проти того, щоб парламент почав контролювати діяльність національних теле- та радіокомпаній, хоча це є вимогою закону.

Більше того, відомо, що при створенні нового формату парламентської більшості, голову інформаційного комітету ВР має бути звільнено. Тому для мене є принциповим винести ці питання на найвищий рівень, щоб, попри зміну голови комітету, проводилася робота з парламентського контролю за дотриманням свободи слова в країні та законодавчими змінами.