Сергій Дацюк: Якщо ми зберігатимемо політику, побудовану тільки на цінностях споживання, буде колапс
15 Грудня 2008
Сергій Дацюк: Якщо ми зберігатимемо політику, побудовану тільки на цінностях споживання, буде колапс
Нещодавно експерт корпорації «Гардарика» Сергій Дацюк опублікував свою нову міждисциплінарну роботу «Теорія віртуальності», яка претендує на створення основ віртуального мислення і розглядає віртуальність телебачення як «фундаментальну та універсальну метаонтологію». Не знайшовши зацікавлених видавців, філософ вирішив викласти текст книги у скороченому вигляді в мережі, прагнучи донести своє актуальне знання до якнайширшої аудиторії. «Телекритика» поговорила із Сергієм про те, який практичний сенс зможуть винести з його теорії віртуальності працівники ЗМІ, а також обговорила із філософом світоглядні виклики, що несе фінансово-соціальна криза, та можливі адекватні способи реагування на них.
– Сергію, я хочу почати розмову про твою теорію віртуальності, зокрема про текст, насичений словами на кшталт «семиозис», «бывание», «бытийствование»…
– Я, до речі, не знаю, як ці слова перекласти українською, вони не перекладаються.
– У такому разі хочу тобі запропонувати ще складніше завдання. Ти міг би зараз спробувати перекласти це мовою, умовно кажучи, зрозумілою аудиторії «Детектор медіа»? Адже було б непогано, щоб книга, яку ти написав, стала фактом свідомості, зокрема й медійників. Ти міг би пояснити популярно, що корисного і важливого можуть винести з цієї книги, скажімо, працівники телебачення?
– Телевізійники – нічого. Що телевізійники можуть взяти з критики чистого розуму Канта? Нічого. Онтологічні уявлення про світ ніби потрібні кожному і водночас нікому з професіоналів як таких. Це потрібно науковцям, зокрема логікам, лінгвістам, людям, які пов’язані з комп’ютерними моделями, які займаються медициною мозку тощо.
– Річ у тім, що ти, принаймні в резюме, яке я сьогодні прочитала тричі, оперуєш поняттям «телебачення», воно якимось чином там присутнє, незважаючи на високий політ твоєї думки.
– Як явище, а не як професія.
– Ти міг би тоді сформулювати, знову ж таки бажано в прикладному варіанті, що таке телебачення, з точки зору теорії віртуальності, що нового в плані підходу до цього явища несе твоя теорія?
– Раніше, і вся філософія на цьому побудована, ми виходили з того, що є обставини, до яких ми ставимося так, ніби вони самі собою зрозумілі. Таких обставин (я їх називаю онтологічними фактами) є небагато: наша тілесність, розміщена в просторі, наша свідомість, занурена у потік часу, і комунікація, яка дає можливість поєднувати різних людей через структури «ось-буття». У чому суть комунікації як такої? У тому, що одною з її функцій є мислення.
Скажімо, коли людина народжується у середовищі тварин, в неї мислення не виникає. Її вища нервова діяльність буде більш складна, ніж у тварин, але мислення не виникне, оскільки мислення живе на комунікації як такій. Людина має комунікувати з кимось, і на цій взаємодії, на структурах цієї комунікації має поступово виникати її мислення.
З часом ці онтологічні факти почали змінюватися: наприклад, тілесність почала отримувати різні «протезування». Все – від автомобілів до окулярів – може розглядатися як «протез». І друге – ми почали виходити своєю уявою, свідомістю і мовою за межі очевидності, і ось саме в цьому спрацювало телебачення. Воно почало показувати не тільки світ, яким він є в очевидності, але й світ, яким він є в уяві. Наша свідомість стала медіа-свідомістю, а комунікація стала інтерактивною – це принципово змінило онтологічні факти, відтак людина все більше зі світу актуального стала занурюватися у світ віртуальний.
Зверни увагу, що різні словники уподібнюють віртуальність із можливістю: віртуальна реальність – це можлива реальність. Або уподібнюють її до певної психічної реальності, уяви, тобто психологізують віртуальність, прив’язують до чогось, що вже є в нашому переживанні. Такий підхід мені не подобався, тому я вирішив заглибитися більш фундаментально і виявив, що є всього дві позиції, на яких ми можемо перебувати щодо уявлення про віртуальність.
Є стара традиційна позиція, коли ми можемо бачити те, що ми бачимо, і тлумачити його, а є принципово нова позиція, коли ми маємо стати в певну уявну позицію, коли нічого нема і ми маємо сконструювати це «щось» і спостерігати за тим, як ми це робимо. Ця друга позиція називається «конструктивною». Так ось, віртуальність не може бути тлумачена, інтерпретована, тому що інтерпретованим може бути те, що вже є, що дано нашим очам, вухам. А віртуальність – це те, чого нема, те, що може бути сконструйоване. Традиційно існують шість способів конструювання: в мисленні, в мовленні-тексті, в діяльності, а потім все те ж саме, тільки концептуально – в логіці, в мові, в емпіричній діяльності…
– Вибач, Сергію, що перебиваю, але здається, ти справді мимоволі переконав мене, що твоя теорія віртуальності не призначена для вжитку простими смертними, які днями бігають із мікрофонами та камерами. Але характерно, що твоєю філософською роботою не зацікавилося й жодне видавництво, тому ти й вирішив оприлюднити текст у мережі. Про що свідчить, на твою думку, цей суспільне ігнорування тебе як філософа з боку видавців?
– Давай я уточню: жодне видавництво сьогодні не буде публікувати будь-яку філософську книжку. В усі часи видавництва видавали філософські книжки на зароблений прибуток. Це свідчило про брендовість, «крутість» видавництва. Проблема в тому, що ми з часів Радянського Союзу інтенсивно просували тільки одну систему мотивацій – споживчу. З одного боку, це дало можливість дуже швидко подолати наші злидні. Якщо ще три роки тому люди не могли купити собі ані холодильник, ані мікрохвильову піч, то зараз для них це не проблема, навіть без кредиту, на саму зарплату.
З другого боку, і в цьому є небезпека і недоліки просування суто споживчої мотивації, вся духовна робота втратила цінність. Підтримка філософії, науки взагалі має бути державною справою, але у нас про цей рівень підтримки красномовно свідчить бюджетна політика щодо науки. Замість середнього європейського показника витрат на науку, що складає 3-4% бюджету, ми витрачаємо тільки 0,1% чи ненабагато більше. Отже, цінності нашої держави сьогодні суто споживацькі.
– У своєму інтерв’ю виданню «Фінансист» ти кажеш про необхідність якнайшвидшої та кардинальної зміни державної політики, побудованої, на твою думку, тільки на споживацьких цінностях. По-твоєму, хто саме в нашій країні сьогодні міг би бути переконливим у своїх закликах до всенародної практики самообмеження?
– Серед нинішніх політиків таких людей немає, але ж вони приречені. І жодні позачергові вибори не спричинять глибинних змін у цьому сенсі. Фактично, що зараз відбувається? Після закінчення кризи, дай Бог, щоб наш борг збільшився тільки на 19 мільярдів, які ми будемо винні Міжнародному валютному фонду і Світовому банку. Але я думаю, що він збільшиться набагато більше, бо Росія робитиме все, щоби такий самий борг у нас був і їй. Україна фактично опиниться в легалізованому де-факто зовнішньому управлінні, тут просто сидітиме вже інший режим влади, чужі люди реально віддаватимуть накази в нашій країні. Якщо ми сьогодні будемо продовжувати ту політику, яка є, то національну владу в країні буде втрачено надовго.
– Ти описуєш фатальну ситуацію…
– Чому фатальну? З точки зору сьогоднішньої нашої ідентифікації, це фатально, але з точки зору виживання – ні. До того ж рано чи пізно з’являться люди, котрі вважатимуть сьогоднішніх політиків ідіотами.
– Як ти, як медіа-експерт, вважаєш, у чому полягають найбільші хиби інформаційної політики на сьогодні?
– Я би сказав, що зараз відбувається посилення неадекватності, причому ця тенденція наростатиме. Потрібно, щоби політики сказали: ми некомпетентні, тому ми організовуємо експертні консультації для того, щоби зрозуміти, що відбувається. Це був би з їхнього боку сміливий і болісний, але дуже правильний крок. Натомість вони ще глибше поринають у стан неадекватності, самі це розуміють і нічого не роблять.Якщо ситуація не зміниться, то все скінчиться дуже страшними речами, і я їх у своїх статтях не один раз описував. Хочу ще раз підкреслити: якщо зберігатиметься інформаційна політика, побудована на збереженні цінностей споживання, це призведе до колапсу нашої країни.
– Наскільки, на твою думку, ЗМІ готові до цього виклику, що передбачає кардинальну зміну ідеології їхньої роботи і необхідність пропагування іншого образу споживання? Чи зможуть вони ризикувати, діяти нетрадиційними методами?
– Криза – це коли кожна традиційна дія погіршує ситуацію і люди, які намагаються працювати із ситуацією так, ніби кризи немає, виглядають неадекватно. Якщо сьогодні не почати цензурувати рекламу, з точки зору споживчих мотивацій, якщо сьогодні не заблокувати маркетинг, який розкручує маховик споживацтва, зовнішні борги країни, внутрішні борги банків і населення тільки зростатимуть. ЗМІ беруть у цьому пряму безпосередню участь.
– Природа реклами, від якої залежать ЗМІ, у тому, щоби «впарити» товар, це квінтесенція реклами. Як ти собі бачиш рекламу, яка не буде цього робити? Чи не занадто ідеалістичне в тебе уявлення про феномен реклами як такий?
– Але ж люди споживали товар у Радянському Союзі без реклами! Взагалі, як може жити країна, в якій нема реклами? Ми ж це все проходили і бачили. Питання не в тому, що я кличу назад у соціалізм. Ні, все лишається: і капіталісти, і наймана праця. Забирається тільки одне – компресор споживацьких мотивацій. Із зникненням цього процесору додається соціальна реклама, яка просуває принципово інші мотивації.
– Як бути з тим, що в нашій країні відчутно бракує позитивного досвіду соціальної реклами?
– Правильно, тому що ми жили винятково на домінуючих споживчих мотиваціях, вони заполонили всю свідомість. Люди жили тільки задля того, щоби споживати, і більше не задля чого. Вони перестали читати, займатися самоосвітою, спілкуватися один з одним на інтелектуальні теми.
Дивись, як я пропоную змінити принцип діяльності телебачення. Має бути серйозно обмежене заробляння грошей на рекламі. Натомість гроші за ті чи інші українські телеканали має брати кабельний оператор, який почне фіксувати, який канал, скажімо, ти дивишся, і виходячи з цих даних, робити відрахування. Підкреслю одне: нічого технологічно неможливого зараз уже немає, всі технології, які можуть дозволити це зробити, вже є у нашому розпорядженні. Є тільки опір консервативності, більше нічого.
Хочеш, опишу тобі світ у найближчі двадцять років, якщо зусилля, спрямовані на розкручення маховика надспоживання, не будуть обмежені? Дивись: раніше людьми, які експлуатували і споживали експлуатоване, були капіталісти, але це було неефективно, тому що всіх капіталістів мало, вони відносно мало споживали, а отже, щоб далі розвиватися, потрібно було розширювати клас споживачів. Генрі Форд зробив у цьому плані важливий крок, одним із перших підвищивши заробітну плату своїм працівникам. Він подав приклад іншим, і люди зрозуміли, що, підвищуючи зарплату, зміцнюючи клас споживачів, вони роблять можливим споживання автомобілів та інших дорогоцінних речей.
Тобто перший крок – ми розширили клас споживачів, що дало змогу протистояти кризам перевиробництва. Другий крок – протягом ХХ століття періодично виникали зсуви на попередній рівень споживання. Наприклад, Друга світова війна спричинила такий відкат, і відтак ми могли потім довгий час нарощувати виробництво, доки не вперлися в межу на рубежі 90-х років. Але тут сталося диво: з одного боку, впала Радянська імперія, звільнивши чорну діру споживацьких мотивацій для інвестування туди, для продажу товарів. До того ж іще й Китай став таким мегаспоживачем, тобто з’явилося півпланети людей, задіяних у гіперспоживанні. Але за 18 років споживацький бум було, так би мовити, перемелено, він знов вперся в межу.
– Виходить, що споживання як фактор цивілізаційного розвитку водночас дає поштовх для прогресу і призводить до колапсу?
– Саме так. Ми повинні сповільнити маховик споживання, тобто передусім переглянути своє ставлення до реклами, серйозно цензурувати її зміст на рівні держави, переглянути ставлення до маркетингу, можливо, заблокувати його повністю. Натомість ввести соціальну рекламу інших типів мотивацій і водночас зменшити робочий час із восьми годин хоча б до шести. Одразу з’являється дві години, з якими не зрозуміло, що робити, і тільки соціальна реклама може підказати: чувак, протягом цих двох годин, вільних від робочого часу, ти можеш читати, інтелектуально спілкуватися, пилити лобзиком, займатися творчістю і т. д. Тобто має бути реалізована мотивація якоїсь духовної якості.
.jpg)
Коли ми опануємо ці дві години, ми зможемо ще зменшити робочий час. І, зауваж, при цьому зарплата не зменшиться, споживання не зменшиться, просто у людей з’являються конкурентні мотивації, а зарплату вони отримують таку ж саму, тому що світ саме за рахунок цього і розвивається: не підвищується зарплата, а зменшується тільки робочий час, фактично за шість годин вони виробляють те, що раніше виробляли за вісім, тобто розвиток є, але він не за рахунок збільшення грошей, а за рахунок збільшення вільного часу. Бізнес починає інвестувати не грішми, а вільним часом у людей.
– Як ти думаєш, скільки знадобиться століть українським медійникам для того, щоби вони цю життєву необхідність усвідомили і почали діяти?
– Я розкажу, як це відбуватиметься. Три роки триватиме криза, ще два роки – рецесія, потім п’ять років передишки, потім знову п’ять років кризи, доки уряди різних країн та їх бізнес-еліти не зрозуміють усієї вичерпаності принципів своєї діяльності. Вони ж після першого циклу кризи всі подумають: ну все, криза закінчилася, будемо далі жити, але ні, через п’ять років буде те саме. Після другого циклу кризи розуміння буде вже більше, щось почнуть думати, експериментувати, але все одно не зрозуміють до кінця, тому криза бабахне знов. І може тільки за третім разом люди зрозуміють, що треба щось змінити. Поки що в мене навіть думки немає, що зараз до людей дійдуть мої слова. Не дійдуть, абсолютно точно: скажуть, що я несповна розуму.
– До речі, про людей. Чи ти не вважаєш, що якби в Україні громадянське суспільство було більш розвинутим, необхідні світоглядні зміни прижилися б швидшими темпами?
– Тут суспільство значення не має, тут має значення суспільна свідомість. Якщо в тебе свідомість помножена на нуль, то в тебе не буде розвинена культура громадянського суспільства. От мені зараз же ніхто не заважає їздити по містах і пропагувати певні ідеї, але проблема в тому, що вони не знаходять не те що підтримки, а просто адекватного розуміння! Ти питаєш, чому після ренесансу громадянського суспільства часів кінця 2004 року ми фактично втратили всі здобутки, так і не спромігшись ними скористатися? А чого ми хотіли? Ми розкручували маховик споживання, ми до влади привели людей, у яких є лише єдина мотивація – споживацька, вони її публічно заявляють і відстоюють. Наприклад, президент, який живе в 20-30-40-х роках ХХ століття, і той абсолютно відверто говорить про споживацькі цінності, що вони важливі. Навіть коли мова заходить про якісь духовні цінності, то це триває дуже недовго, і ніхто з них нічого конкретного не пропонує.
– Між іншим, було б цікаво дізнатися про те, як ти бачиш, що робиться в регіонах. Я знаю, ти багато їздиш сам і запрошуєш своїх однодумців у такі виїзні інтелектуальні поїздки.
– В регіонах ще більша неадекватність, ніж у центрі. Тут хоч розуміють, що у нас криза, а там говорять: криза – це у вас, у Києві, а у нас ніякої кризи немає. Думати про безробіття вони не хочуть, наївно вважають, що їх це омине. Тобто все, як завжди.
– Ти говориш про те, що люди мають нарешті зрозуміти, що вони живуть у цьому світі не тільки для споживання. Як ти думаєш, чи збільшується кількість людей, які вже зараз зрозуміли, що «не хлібом єдиним»? Чи ти віриш в те, що побільшає філософів, людей, які практикують такі самі життєві стратегії, як ти?
– З нинішніх – одиниці, тому що більшість має таке мислення, яке філософією вже неспроможне зайнятися. А от у сьогоднішньої студентської молоді ще є шанси не купитися на всі ці споживчі цінності. Річ у тім, що коли у тебе світ одноманітний, філософія тобі не потрібна, в тебе є одна філософія – реклама по телебаченню і все. Коли світ багатоманітний, він складається з різних частин, і щоби збирати ці частини, орієнтуватися серед них, потрібна філософія. Я нічого нового не повідомляю, так було завжди. Адже філософія завжди з’являлася якраз на конфлікті різних систем мотивацій, що давало появу людей, які просто мали віру в інші цінності, вільний час і бажання робити щось інше, не пов’язане з матеріальним світом. Отже духовною підвалиною розвитку завжди були люди, які пропонували, демонстрували та відстоювали нові мотивації наочно. І сьогодні хтось же має це робити.
Автобіографію Сергія Дацюка дивіться тут
Фото Яни Новоселової
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
14
2хе-хе - не раджу
5818 дн. тому
Чувак застряг в індустріальному світі із марксом в голові і мао в дупі. Або він чесний із собою і "Для него главное, чтоб его товар был в дефиците (нехватке), чтоб его покупали", а пост тут - лише невдалий маркетинговий хід із привертання уваги до власного продукту... Або він профан, який марить філо-фігнею i якого навчили клепати сайти. =============== 2Сергій Дацюк: 120 тисяч років споживацтва, і раптом "бац" і суспільство великої духовної сили... І ще кажуть наші політики експериментатори. Дайте волю хфілософам і завтра прокинетесь на будівництві піраміди Дацюка - 200 метрів прямого зв*язку із вселенським розумом.
2 Хе-хе // 16.12.2008 13:28:40
5819 дн. тому
Служебный почтовый адрес не указывался, чтобы не заниматься излишним самопиаром. Или Вам и это смешно? Если Вам интересен не только мой служебный или наш корпоративный адресс или другие контактные данные, а и предоставляемые нами информационно-девелоперские услуги, то пишите на указанный ниже адрес на zadarma: мы выслушаем все Ваши претензии и пожелания :-))
Хе-хе
5819 дн. тому
У разработчика сайтов почта на zadarma??? Смешно :)))
Уважаемому г-ну Дацюку. Продолжение
5819 дн. тому
А именно, многие толстосумы просто не хотят, чтобы фактически у всех кто захочет такую шикарную машину, какая есть у них, она была – такой шаг подорвёт их статус. Поэтому у них единая мотивация – сверхприбыль и поддержание благосостояния своих граждан на одном и том же уровне многие годы. А «бізнес починає інвестувати не грішми, а вільним часом у людей», когда люди меньше будут работать будет приводить не к интеллектуальному развитию индивидуумов, а к развитию индустрии развлечений, которая не очень то способствует развитию граждан. Вы своими изречениями предлагаете, сами того не подозревая, поддерживать «развитие» на одном и том же месте. Нужно же развивать высокие технологии, одновременно с развитием духовности. Не исключено, что религия со временем целесообразно перейдёт в разряд философии. Но все зависит от элиты!!! Вашу книгу не очень захотят печатать в СНГ, причины Вы сами понимаете. Но хочу обрадовать Вас – в западных демократиях появляются в элите одинокие голоса, которые согласятся с некоторыми изложенными мыслями. Начните общаться с подобными людьми. Если для Вас цель – завоевание доверия аудитории книгой, то такое же Вы можете проделать и в ИНЕТЕ. Создавайте сайт, раскручивайтесь, будьте искренним и к Вам потянутся люди. Хотите мы Вам можем помочь в разработке сайта, хоть многие из Ваших умозаключений противоречивы, а другие мы разделяем с Вами только частично. Если что, то дадите знать на электронную почту: mark2008СОБАКАzadarmaТОЧКАcom :-)). Удачи!!!
Уважаемому г-ну Дацюку
5819 дн. тому
Учитывая то, что комментарии к данному материалу активно модерируются, предположу, что пан философ читает нас. Упоминав Форда, Вы говорите: "підвищуючи зарплату, зміцнюючи клас споживачів", только вот хотелось бы обратить Ваше внимание на парадоксальность. Развивается производство бешенными темпами. Какой-то, еще в прошлом дорогой, товар выпушен в таком количестве, что он обесценивается и его себе может позволить купить некий работник завода, справедливо замечу, без увеличения зарплаты. Такое для экономического собственника завода приводит к кризису, который называется кризисом перепроизводства. Удивительно: РАЗВИТИЕ производства ПРИВОДИТ К КРИЗИСУ. Суть кризиса в мотивации экономсобственника -производителя. Для него главное, чтоб его товар был в дефиците (нехватке), чтоб его покупали, но когда товара становится много, а его всегда становится рано или позно много, то его ценность приближается к ценности воздуха, за который мы с вами не платим: смысла нет - на воздух отсутствует дефицит. Мотивация потребителя - ПОЛУЧЕНИЕ ДОСТУПНЫХ ТОВАРОВ И УСЛУГ. Однако, ПРОИЗВОДИТЕЛЬ НЕ ХОЧЕТ ДЕЛАТЬ ТОВАРИ И УСЛУГИ ОБЩЕДОСТУПНЫМИ, ведь так у него уменьшится сверхприбыль, прибыль и вовсе постепенно будет минимизироваться. А его мышление не может себе позволить этого - он же делает товары (услуги) не для людей, а для получения денег. Вот тут и проявляется духовно-психологическая изоляция личности (производителя) от общества, усугублённые проявления эгоизма, да и пагубность личных мнений. И поэтому у властьимущих (финансово и политически) не "єдина мотивація – споживацька", ведь это ошибочное мнение, уважаемый пан, поскольку в таком случае они способствовали прогрессивному высокотехнологическому прогрессу в производстве, то есть как ни странно продолжать перепроизводство, делая общедоступными дорогие товары (услуги) – повышая тем самым общий уровень благосостояния граждан , но не тут-то было, панове, ПОВЫШЕНИЕ ОЩЕГО УРОВНЯ БЛАГОСОСТОЯНИЯ СОСТАВЛЯЕТ УГРОЗУ ДЛЯ ИЕРАРХИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА, когда может пропасть само понятие элитарности. А именно, многие толстосумы просто не хотят, чтобы фактически у всех кто захочет такую шикарную машину, какая есть у них, она была – та
Вера Мериканец
5819 дн. тому
Сергей абсолютно правильно ставит вопрос, предлагает пути выхода и верно оценивает шансы на эффективность таких действий. И книга по исследованию феномена виртуальности очень нужна. Сергей, я не верю, что ЖОДНЕ издательтсво не захотело ее публиковать. Уверена, что издательтсво можно найти - например, в Росии.
Да, если вы соберетесь ездить по регионам, готова поддержать вас, помочь с организацией встреч. Моя электропочта: morning75@mail.ru
коля
5820 дн. тому
Умные вещи говорит, ну и вопросы ниичего, зря слишком только в пробелму потребления, хотелось бы и еще о чем-то любопытном прочесть от серегея... Хотя как доминанта нашего сегодняшнего мира - конечно, потребление стоит подробных разборок по сути.
Алегарф
5820 дн. тому
Телевизионщики - туповатые и нагловатые пожиратели людских эмоций и абсолютнейшие дилетанты во всех сферах нормального человеческого существования.
5820 дн. тому
Сергей, Вы, безусловно, один из немногих. Отлично ставите проблему, но выхода ясного не видите и ответов на вопросы не знаете ( очень бы хотелось ошибаться, но я сужу по статье). "Інші цінності... нові мотивації..." - тысячу раз ДА! Что Вы предлагаете взамен потребителю (2 свободных часа) , только хорошенько представтьте себе среднестатистического потребителя:
- читать ( а шо читать и на фига - нудно, да и привычки нет)
- "інтелектуальне спілкування" ( ну ты,чувак, загнул. А это как? И с кем?)
- "займатися творчістю" (????????????????????)
- "пилити лобзиком" ( А ты с юмором, чувак, только мне это за 6 часов уже надоело)
Адью, Серега.Пиши.
Мурло
5820 дн. тому
Такие "профи" дискредитируют философию и науку. Гнать поганой метлой!
читатель
5820 дн. тому
О теории надспоживання интересно. Все остальное - графоманство. Чтобы тебя считали несповна розуму, еще нужно заслужить - ты слишком неинтересный, чтобы быть белой вороной.
von Edison
5820 дн. тому
Розум - найвіртуальніша річ.
Предідущим комментаторам
5820 дн. тому
Не катите бочку на человека. Человек реально толковые мысли излагает. муТАКам, правда, их не понять :-))
й
5820 дн. тому
Сірожа, хто б говорив про неадекватність??? На себе поглянь, свої тіпаумні сентенції по кілька разів прослухай. Ти ж сам дивак з диваків, а ще на ТБ хвилю женеш
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
