Несподівана оперативність, з якою парламент прийняв рішення про ротацію Нацради, змусила тепер уже екс-члена цієї структури Миколу Княжицького терміново повернутися до Києва зі Львова, де він веде боротьбу за депутатський мандат. Учора ввечері він запросив журналістів на прес-конференцію до клубу “Остання барикада”.

Сьогодні ми знайомимо наших читачів із заявою Миколи Княжицького, яку він оприлюднив на цій конференції, а також з його відповідями на запитання “Детектор медіа”.

- Хочу звернути увагу колег на два аспекти того, що відбулося у Верховній Раді. Перший аспект – політичний, бо я впевнений , що прийняте рішення є виключно політичним. Як вам відомо, я зареєстрований кандидатом у одному з мажоритарних округів. І представники тих політичних сил, які голосували за мою ротацію, перед тим вели зі мною переговори, суть яких зводилась до наступної пропозиції – якщо я знімаю свою кандидатуру, то вони, зі свого боку, не голосуватимуть за мою ротацію. Це був типовий приклад політичних торгів і політичного тиску. Я б назвав це однією із форм використання адмінресурсу.

Те, що трапилось, дає мені право після закінчення виборів, в залежності від їх результатів, подати в суд на ті політичні сили, які чинили на мене тиск.

Це щодо політичного аспекту.

Що стосується юридичного боку питання, то я вважаю рішення, прийняті Верховною радою, незаконними. В Конституції є, зокрема, стаття 20, де сказано, що до повноважень ВР належить призначення половини складу Національної ради, але там нічого не сказано про те, що парламент має право припиняти повноваження Нацради або окремих її членів. Таким чином, прийняте рішення ВР щодо процедури ротації членів Нацради грубо порушує Конституцію.

Не буду зупинятися на тому, що це рішення також порушує інші закони – Кодекс про працю, Закон про телебачення та радіомовлення та про Національну раду. (читайте інші думки щодо цього в статті у “Детектор медіа” “Так чи є перепони для ротації…”) Взагалі, ніколи не буде порядку в цій державі, поки найвищі посадовці не будуть працювати дотримуючись закону.

Крім того, я особисто завжди виступав проти самого механізму ротації. Хоча б з тієї причини, що у рекомендаціях Ради Європи, які стосуються свободи слова, сказано, що жоден орган влади не може чинити тиск на незалежний регулятивний орган, яким є Нацрада. У тому числі не може відкликати члена Нацради без суттєвих підстав. У даному випадку для відкликання не було ніяких підстав. Мене ніхто не запрошував на засідання Верховної Ради, не ставив ніяких запитань і не висловлював жодних претензій.

В моєму житті це вже другий випадок, коли мене звільняють без жодних пояснень. Колись таке вже було на УТ-1. У мене єдине пояснення такої ситуації. До нас у Нацраду приходять депутати і лобіюють ті чи інші канали, до яких мають стосунок. Нацрада - не політичний орган, і не може видавати ліцензії тільки на прохання депутатів. Я, звичайно, не можу сказати, що ми не прислухалися до цих прохань. Коли просять за компанії фахові, які виграли відповідний конкурс, то звісно, ніхто не буде їм відмовляти. Але часто трапляється, що депутати просять за компаніїї, які неграмотно подають документи, або взагалі існують тільки на папері. Причому, як не дивно, але таке відбувається з депутатами правого спектру. З тими новими бізнесменами, які ще вчора були соціал-демократами, а сьогодні стали найбільшими “нашоукраїнцями”. Я думаю, що рішення про ротацію – це помста саме цих людей. Тому що ніякої іншої логіки у тому, що сталося , не має. Зараз робота Нацради буде заблокована. Зараз робота Нацради буде заблокована, оскільки кворуму не буде. ( Ще один член Нацради – Микола Баграєв теж балотується і знаходиться у відпустці. – “Детектор медіа”). Національна рада не зможе захищати ЗМІ від переслідувань адмінресурсу. Впевнений, що саме для зручності використання адмінресурсу все ця процедура ротації і була запущена.

- Використання адмінресурсу ким?! Хто конкретно чинить на вас тиск і стоїть за прийняттям рішення про вашу ротацію?

- Я не хотів би називати прізвищ. Якщо ця справа дійде до судового розгляду, там я ці прізвища назву. Але якщо ви проаналізуєте, кому належать мережеві телекомпанії, особливо на Західній Україні, то вам багато що стане зрозуміло.

З іншого боку, законодавство повинне не давати можливості чинити тиск на державних чиновників. Наприклад, на Конституційний суд тиснути складно. Якщо закони дають можливість чинити тиск, то він буде чинитись.

Чи пов’язана, на вашу думку, зміна керівника Держкомінформу з ротацією, що відбулася?

- Я не думаю, що це, якимось чином, пов’язано. На жаль, наше законодавство є настільки недосконалим, що робота всіх органів, які працюють в інформаційній сфері, є неефективною.

Яке Ваше бачення ситуації, що склалась останнім часом навколо каналу “1+1”?Наскільки обгрунтованими є, на вашу думку, претензії, щодо неправильного оформлення ліцензії цього каналу і яким чином можуть розвиватися події далі?

- З моєї точки зору, як ліцензія, яка була видана компанії “1+1”, так і ліцензія, що була видана “АІТІ” – були видані з порушенням законодавства. Я в цьому абсолютно переконаний. Але, з іншого боку, має бути якийсь час для апеляції.

Візьмемо для прикладу ту ж компанію “1+1”. Вони отримали ліцензію від імені держави. Іноземні інвестори вклали десятки мільйонів доларів. В певний час з таким рішенням ніхто не сперечався. То хто тепер має повертати ці кошти? Я вам скажу - хто. Українська держава. Тому, що інвестори подадуть до суду на Україну, бо в них є інвестиційна угода, і з нашого бюджету повинні будуть повернути ці кошти. При цьому люди із попереднього складу Нацради, які видали ліцензію з порушенням, відповідати не будуть. Постраждають інвестори, державний бюджет і міжнародний імідж України.

Що стосується ліцензії “АІТІ”, то вона була видана тоді, коли та Нацрада, з моєї точки зору, не мала повноважень це робити. Але знову-таки, “АІТІ” теж має документ, виданий від імені держави. Тобто, по суті, ми маємо цілу низку порушень з боку державних органів, від яких страждали комерційні структури.

Це є наслідком корупції. Але ця корупція відбувається на всіх рівнях аж до найнижчого. І немає на то ради. Бо якщо є порушення законодавства на рівні кожного депутата Верховної Ради, незалежно від того, чи він великий рухівець, чи великий комуніст, то що вже говорити про дотримання закону на нижчому рівні?

Отже, має бути в законі обумовлено, в який термін можна подати апеляцію на рішення Нацради. І цей термін не має бути коротким. А, наприклад, кілька місяців. Якщо виникають якісь складні ситуації, то протягом цього часу можна оскаржувати ті чи інші рішення, а компанія не зробить передчасних інвестицій. Але якщо через п’ять років роботи компанії суд може припинити її діяльність, а український бюджет мусить за це відповідати!?

У нас була схожа ситуація з “Гала-радіо”. Аналогічна ситуація. Тому що розгляд питання про їх ліцензування попереднім складом Нацради не був прозорим, а юристи наші не були фаховими. Ми програли міжнародний суд. Зараз “Гала-радіо” подавало на ліцензію у Львові і програло конкурс. Вони тут же кажуть “Якщо ми програли конкурс, то держава має нам повернути 70 мільйонів”. При цьому, вони не ведуть мовлення українською мовою, порушують українське законодавство, але виграли міжнародний суд. Чому? Тому що українські державні чиновники є нефаховими.

Стосовно прогнозів. У нашій ситуації, коли наші суди працюють таким чином, що і продемострувало рішення міського господарчого суду стосовно “1+1”, можна прогнозувати що завгодно. Моя думка, ще раз підкреслю, така. Хоч ліцензія і була видана з порушеннями, але оскаржувати її потрібно було у певний термін, поки не були вкладені інвестиції. Зараз змушувати Україну сплачувати сотні мільйонів доларів з держбюджету – просто злочин. А далі все буде залежати від того, хто із сторін конфлікту на який суд має вплив. Дійде до Верховного суду, а там голова Верховного суду – в одній із політичних партій...

От така демократія… Так що я думаю, що у “плюсів” можуть бути проблеми.

А оці помилки, допущені при оформленні ліцензії, від яких відштовхується господарський суд, вони були наслідком чого – недоліків тодішнього законодавства чи якогось злого наміру?

- Я думаю, що просто був тиск на чиновників, щоб вони порушили закон. Чиновники із задоволенням закон порушили. Ну добре, але це давно сталося, Люди вже вклали гроші. Тому не можна все відміняти. І якщо вже когось карати, то карати слід чиновників, а не телекомпанію. Зрештою, це ж не телекомпанія малювала собі цю ліцензію.

Коментар Тараса Шевченко,медіа-юриста

Вважаю, що з точки зору закону, процедура ротації була дотримана. Аргументи щодо перебування у відпустці не можуть братися до уваги, оскільки заборона на звільнення у цьому разі стосується лише звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Про це Детектор медіа вже писала.

Однак, на вчорашній прес-конференції Микола Княжицький висунув ще один новий аргумент. Він зазначив, що Верховна Рада взагалі не мала права проводити ротацію членів Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення, оскільки такого права не передбачає українська Конституція. Дійсно, якщо зазирнути до Основного закону, ми побачимо, що п. 15) ст. 85 встановлює, що до компетенції ВРУ відносяться „призначення та чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад у випадках, передбачених Конституцією”, а п. 20) цієї ж статті дослівно сформульований наступним чином: „призначення половини складу Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення”. Тобто на відміну від, наприклад, п 19), де йдеться про призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України, чи п. 21), де йдеться про призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента, та багатьох інших пунктів, у статті 85 не передбачено повноважень щодо звільнення членів Нацради.

До речі, якщо проаналізувати всі передбачені Конституцією кардові повноваження Верховної Ради, то ми побачимо, що лише у трьох випадках праву призначати не кореспондується право звільняти: щодо призначення суддів Конституційного суду, обрання безстроково суддів та призначення членів Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення.

Таким чином, в Конституції України дійсно не прописано можливості ротації, однак законодавчо вона передбачена. Зокрема, в статті 5 Закону України „Про телебачення та радіомовлення”, статтях 8 та 10 Закону України „Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення”. Верховна Рада діяла відповідно до законів, але ми маємо потенційний конфлікт закону та Конституції. Подібні конфлікти розглядаються лише Конституційним судом України. Стаття 150 Конституції України відносить по повноважень Конституційного суду серед іншого й вирішення питання про відповідність законів Конституції (конституційність).

Юристи можуть мати різні, навіть, діаметрально протилежні погляди на те, чи відповідає звільнення членів Національної ради Конституції , однак офіційне рішення з цього питання може прийняти лише Конституційний суд. Для ініціювання розгляду потрібне звернення, яке можуть подати: Президент, не менше 45 народних депутатів України, Верховний Суд України чи Уповноважений Верховної ради з прав людини.

Разом з цим, слід відмітити, що навіть позитивне рішення суду не поверне посади звільненим членам Національної ради, оскільки стаття 152 Конституції визначає, що визнані неконституційними закони чи положення втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність. А особи, що зазнали матеріальної чи моральної шкоди мають право на відшкодування з боку держави.

Читайте також:

Рабинович- Роднянскому: Знакомство с высокими политиками не освобождает от уголовной ответственности

Київський господарський суд позбавив канал "1+1" ліцензії

Рабінович: за рішенням суду про позбавлення "1+1" ліцензії стоїть Москва

Речь идет о бизнесе

“1+1” назвав замовників скандалу. Чи все ж таки виконавців?

Нацсовет: бои местного значения