Вітаю: країна пережила найважливіший, певно, з часів виборчих марафонів і засідань Верховного Суду в прямому ефірі, телеіспит – пряму трансляцію Першим та 5 каналом аукціону, на якому вирішувалась доля «Криворіжсталі». Народ почув цифру, що перевищила найоптимістичніші прогнози; цифра говорить сама за себе і, якщо піарникам владної команди вистачить хисту й розуму, зможе повернути дечиї втрачені рейтинги...

Та залишмо цей історичний ефір політикам, кожен із яких, безперечно, трактуватиме його наслідки з максимальною користю для себе. Повернімось до минулої п'ятниці, коли в прямому ефірі каналу ICTV про долю металургійного гіганта сперечались представники різних політичних таборів. Програма «Свобода слова» від 21 жовтня мала назву «Кому дістанеться Криворіжсталь?» - хоча, власне, жодної відповіді ми від учасників не почули.

Навіть не намагатимусь дати оцінку самій програмі «Свобода слова», оскільки й позитивні, й негативні її сторони були вичерпно проаналізовані в попередніх публікаціях «Детектор медіа». Назву лише рису, яка мені, як глядачеві, найбільше імпонує, вирізняючи проект Шустера з-поміж інших політичних ток-шоу: інтелігентність. Стриманість і тактовність ведучого впадає в око, контрастуючи з геть протилежними якостями більшості гостей, і, природно, мала би бути взірцем для наслідування. Інший, знаючи замашки деяких наших народних обранців, не виходив би в ефір без «служби безпеки», як у програмі «Окна», - але Савік Шустер вірить, що, організувавши програму за європейськими стандартами, можна змусити учасників поводитись по-європейськи.

В результаті свобода слововиливу не обмежена нічим – навіть таким звичним заходом безпеки, як можливість відключення мікрофону. Тому трохи соромно стає, коли політична еліта демонструє на практиці слушність вислову Шустерового співвітчизника: «свобода слова – це коли кожен кричить своє на повен голос, і хто всіх перекричить, того і правда».

Певної абсурдності додавала програмі та обставина, що на момент її виходу в ефір питання «чи продавати?» вже не стояло: проігнорувавши спроби законодавців заборонити повторну приватизацію, Президент і Кабмін однозначно заявили, що конкурс відбудеться в понеділок, учасники були визначені, голова ФДМУ вмила руки (і, до речі, на «Свободу слова» не з'явилась). В результаті, серед головних дійових осіб програми хоч якийсь вплив на долю підприємства мав хіба що міністр фінансів Пинзеник. Інші – представниця Регіонів Кириченко, БЮТівець Семинога, нашоукраїнець Кармазін і реліктовий комуніст Гуренко, – далеко не найвпливовіші представники своїх політичних сил, яким залишалось або коментувати доконаний факт «заклання» з відповідних партійних платформ, або вдатися до з'ясування стосунків.

Гіркий досвід попередньої програми, присвяченої визнанню українських повстанців і перетвореної зусиллями Вітренко й Голуба на образливу для багатьох глядачів істерику, змусив, вочевидь, Савіка Шустера відмовитись від запрошення «ревностных возвещателей». Але Станіслав Гуренко, червона зірка першої величини часів перебудови, виявився теж не в тім'я битий. Ігноруючи регламент, Станіслав Іванович виявив дивовижну для своїх сімдесяти енергійність, звинувативши ведучого в цілеспрямованому (треба думати, оплаченому світовим імперіалізмом) знущанні з жертв приватизації. Ввічливість не порятувала ведучого від блискавок комуністичного гніву: Савік Шустер: Пожалуйста. Я еще раз приношу извинения, если я оскорбил, я не хотел этого делать.

Станіслав Гуренко: Не мене. «Свобода слова» – це свобода слова, а не свобода насміхатися над людьми, не вислухавши їх. Ніде так не робиться.

У своїх філіпіках Гуренко зробив припущення, що відсутність серед учасників програми Валентини Семенюк, яка нібито запізнювалась – не випадковість, а «отражение ... того, что приватизацией сегодня довели страну практически до грани экономической катастрофы». Учасники програми навряд чи могли знати, що Валентина Петрівна в понеділок подасть заяву про відставку. Та напружену, повну домислів атмосферу довкола порожнього стільця не зміг розвіяти навіть заступник голови фонду Олександр Бондар.

То хто ж із присутніх візьме на себе моральну відповідальність за продаж «Криворіжсталі»? Цікаву позицію озвучив нашоукраїнець і герой оборони НЗФ Юрій Кармазін: мовляв, продавати прибуткові стратегічні об'єкти не можна, вони повинні бути в державній власності, але в цьому конкретному випадку ми мусимо продати завод, бо це справа честі для України. Почуваючись на цьому ґрунті не надто певно, Кармазін спробував порятуватись інвективою, згадавши іншу приватизаційну легенду – «Укррудпром», за продаж якого одностайно голосували всі теперішні прибічники націоналізації «Криворіжсталі». Брак аргументів Юрій Анатолійович компенсував підвищенням голосу.

Не був занадто впевненим і Анатолій Семинога. Хтозна, чи не доведеться завтра блокові Тимошенко боротись за електоральний ресурс прибічників націоналізації. Схоже, цього побоюються й комуністи з соціалістами: досить беззубо сприйнявши виступ Кармазіна, Гуренко й соціаліст Рудьковський напосілись на БЮТівця, а той не зміг оперативно визначитись, що важливіше – донести до ліберально настроєної аудиторії, що «Криворіжсталь» продається виключно завдяки Тимошенко, чи якось пом'якшити цей меседж для лівих. У результаті під час виступу Семиноги розпочалась звична українська жабомишодраківка: Анатолій Семинога: Я хочу вам відповісти, що ми 70 років будували соціалізм, але так його й не побудували.

Станіслав Гуренко: Та не треба про соціалізм.

Анатолій Семинога: Побудували те, що ні ковбаси, ні м’яса не було в нашій державі.

Станіслав Гуренко: Ви про соціалізм чули від тих, хто сьогодні вважає, що їх Радянська Армія поневолила. А я соціалізм будував. І я можу вам розказати у вільний для вас час, що таке був соціалізм. І професор Пинзеник може розказати, якщо він не забув своїх лекцій.

Але перед тим, як професорові Пинзенику дали можливість висловитись і продемонструвати свої діаграми, що свідчать про бюджетні успіхи уряду, слово взяли оборонці державної власності. Станіслав Гуренко, ще раз викривши буржуазну й антинародну сутність режиму Ющенка, нарешті, сформулював позицію комуністів: «Я понимаю, что «Криворожсталь», к сожалению, наверное, будет продана, но я хочу, чтобы мы все извлекли из этого политические оценки и взяли на себя политическую ответственность». Людмила Кириченко після довгого вступу на тему «український народ і Верховна Рада втратили довіру до Президента», нарешті, пояснила, що саме не подобається регіоналам у ситуації з «Криворіжсталлю»: «...самое серьезное нарушение – то, что по законодательству принимать участие в конкурсе имеет право только промышленный инвестор. Но не предприятие, которое занимается экономическими услугами».

Ось він, той унікальний момент, коли актори ще не втягнулись у передвиборні ролі й можуть дозволити собі аж таку відвертість. Коли їм ще не обов'язково весь час гиркатись і виводити одне одного на чисту воду, коли республіканець Іоффе може собі дозволити назвати Кармазіна «своїм старим добрим другом», а Пинзеник із сумом попереджує: «Потерпіть, дорогі люди. До березня ви побачите надзвичайно багато масок». Це точно. Остання нагода подивитись на людські обличчя, які незабаром аж до квітня сховаються під масками «принципових позицій».

Глядачі цього, щоправда, не оцінили. Принаймні, ті, що в студії; одна жіночка каже в кінці: «Приїхала з Чернігова, але нічого хорошого від вас не почула. Чи то по радіо, чи то по телевізору – одні скандали. Сваритеся один з одним. Та хоч тут живими побачила». Це ж хіба називається – «скандали»? Ви ще не бачили, як вони вміють сваритися.

А найдужче всім сподобалась думка директора Інституту Приватизації Олександра Рябченка: мовляв, раніше належала «Криворіжсталь» олігархам – продавали все через «офшорки», повернулась у державні руки – все одно через «офшорки» все йде, яка ж нам тоді різниця, раз бюджет однаково не отримує прибутків? Проблема виявилась близькою прибічникам як приватизації, так і націоналізації: лінії зійшлись. Отже, ідея «вони (політики) всі однакові» живе й перемагає. І, треба сказати, на практиці політики небагато роблять для її спростування.

Отар Довженко, для «Детектор медіа»

Читайте також:

УТ-1 та "5 канал" у прямому ефірі покажуть продаж „Криворіжсталі” (оновлено)

Запитання „ТК: - Які політичні ток-шоу ви дивитеся? Чим вони вирізняються на фоні інших, чим саме вони вам цікаві? Які , на вашу думку, недоліки українських ток-шоу

Помилка Савіка Шустера?

Недоторканність: неприпустиме зло чи світова практика

Ця солодка свобода слова

«НАВІКИ РАЗОМ» із Савіком Шустером

Савик Шустер: «Взаимодействуя с властью, не давать этой власти делать все, что ей вздумается»

„Свобода слова” Савіка Шустера стане головним дискусійним майданчиком в країні?