Як вже повідомляла «ТК», Президент України Віктор Ющенко буде вимушений призначити президента НТКУ своїм наказом. Про це, відповідаючи на запитання кореспондента „Детектор медіа”, сказав сьогодні на брифінгу голова Cекретаріату Президента України Олег Рибачук, роблячи наголос на слові „вимушений” та повторивши його кілька разів. За його словами, Президент мусить піти на цей крок, оскільки зміна статуту НТКУ, призначення її Наглядової Ради та інші організаційні процедури – то є дуже довга перспектива. А тим часом ситуація в колективі телекомпанії з кожним днем погіршується. От тому й було визнано за доцільне змінити попередні наміри. За словами Рибачука, опікується питаннями НТКУ віце-прем’єр-міністр із гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко. Голова секретаріату Президента не відповідав на запитання про передання функцій реєстрації ЗМІ - до Mін’юсту, функції стеження за дотриманням суспільної моралі - до Держкомінформу тощо та пообіцяв відповісти на них на брифінгу за тиждень, опрацювавши це питання додатково.

Олег Рибачук пообіцяв, що Віктор Ющенко та його родина опублікують декларації про їхні доходи наступного тижня. Утім, Рибачук був дуже незадоволений кампанією, яку піднято у пресі, назвав її передвиборчою та безжальною, грою без правил. На думку пана Рибачука, метою публікацій, зокрема, про Андрія Ющенка є дискредитація Президента, й насправді нічого такого, що становило б цікавість для суспільства та для громадян, у цьому немає. „Для чого це робиться, у чому користь для громадян? – питав керівник секретаріату. – Де межа?”. Питання про доходи й витрати не самих політиків, а їхніх родин – то, на його думку, питання етики. Тобто, судячи зі всього, на думку пана Рибачука, впевнитися в тому, що представники влади та близькі до Президента люди не зловживають - то зовсім не варте заохочення прагнення суспільства. І, мабуть, люди цілковито даремно вважають реакцію Ющенка на подібні проблеми неадекватною – зокрема, його дуже тривале небажання публікувати декларацію про доходи.

Політичною кампанією назвав Рибачук і звинувачення в тому, що Святослава Піскуна було звільнено через відкриття ним справ проти Петра Порошенка. Він упевнений, що Ющенко не телефонував і не міг телефонувати заступнику генпрокурора Винокурову щодо закриття справ. За його переконанням, заведені Піскуном справи проти Порошенка не мали судової перспективи, вони були необґрунтованими. Колишній Генпрокурор, на думку Рибачука, знав, що питання його відставки є лише питанням часу й відкривав кримінальні справи направо й наліво, не маючи для того підстав. Знав він, що закриватиме ці справи не він, і на цьому можна буде заробляти собі політичний капітал. А причину відставки Піскуна Рибачук бачить у тому, що той був непрофесіоналом, порушував закони – зокрема, оголошуючи, проти кого відкрито чергову справу, нехтуючи таємницею слідства. Жодну резонансну справу не було доведено до суду. А резолюція ПАРЄ, де нерозкриття гучних справ, передусім, справи про вбивство Георгія Гонгадзе, було прирівняно до порушення прав людини, стала останньою краплею. Аргументи Піскуна (мовляв, резолюцію ПАРЄ організував Сергій Головатий) Рибачук назвав смішними: за його переконанням, не може одна людина зманіпулювати цілою Парламентською асамблеєю.

Ну що ж, з цими висловлюваннями Олега Рибачука можна погодитися. Преса неодноразово висловлювала незадоволення (як не обурення) з приводу того, що генеральним прокурором є пан Піскун. Хай не прямо, але думка про те, що він перебуває не на своєму місці, простежувалася повсякчас. І от варто було Президентові звільнити його, як одразу це теж поставили йому в провину: у пересічних глядачів-читачів виникає враження, нібито припущення про пов’язаність звільнення Генпрокурора з відкриттям ним справ проти Порошенка є доведеним фактом. Саме це сприймається як провідна (й майже безсумнівна) версія, бо припущення зазвичай артикульовані надто категорично, а сумніви в них звучать надто слабко. Тож, виходить, хоч би як Президент зробив, а однаково знайдуться звинувачення?

І ще одне зауваження. Сварити Ющенка, безумовно, є за що. Є в чому його звинувачувати. Є про що в нього запитувати й вимагати відповіді. Але домінує у ЗМІ наскрізно звинувачувальна інтонація, хіба що лише вироки Президентові не виносять. Для звинувачень годиться будь-який привід – і достовірна інформація, і інформація лише гіпотетичного характеру, й відверті чутки. Усе це настільки змішано, настільки не відділено одне від одного, що реакцію Президента передбачити неважко: у нього мусить визріти упередженість проти ЗМІ, упевненість у їхньому прагненні здискредитувати його будь-що. А отже, й цілком справедливі звинувачення рано чи пізно почнуть викликати упередженість Ющенка. Чи це й є самоціль? Якщо ж вести мову про реакцію суспільства, то відбувається дивна річ: люди впевнені, що за Ющенка жити стало гірше. Хоча, якщо почати їх розпитувати: а в чому саме гірше - люди губляться, швидкої й упевненої відповіді, зазвичай, не буває. Тож наявним є цікавий феномен: порівнюючи те, чого очікували від Ющенка, з тим, що є насправді (а Президент поки що не виправдав більшості сподівань), і не зіставляючи насправді життя при Ющенкові з життям при Кучмі, громадяни роблять висновок щодо того, що жити стало гірше. Цей феномен завдячує своїм існуванням у тому числі й ЗМІ – бо саме там панує лемент: „Нова влада геть погана за всіма статтями” й лише й робить, що щось собі на користь.

Але повернімося до брифінгу. Олег Рибачук зупинився на новій конструкції Секретаріату Президента. Він заявив, що відтепер радники очолять підрозділи й матимуть перших заступників, причому радники будуть генераторами ідей, відповідатимуть за зміст роботи Секретаріату, а перші заступники – за бюрократичний бік справи, за процедуру. Керівник Секретаріату порівняв цю систему з системою держсекретарів міністерств, на відновлення яких він сподівається.

Розповідаючи про події навколо будинку в Івано-Франківську, пов’язані з фірмою, одним зі співзасновників якої є Андрій Ющенко, Рибачук наголосив: конкурс був інвестиційним, а не приватизаційним. Що ж до намірів знести цей будинок – пам’ятку архітектури, то, за його словами, дозвіл на таке знесення дав Кабінет міністрів ще наприкінці минулого року, і підписано його було Віктором Януковичем. Тепер, після зміни відповідного закону, знесення пам’яток архітектури заборонене, й згаданий дозвіл утратив чинність. Згадавши про наміри Піскуна допитати дружину Президента, керівник секретаріату розповів про її крайній подив. На запитання кореспондента „ТК”, як офіційно, за документами, звуть пані Ющенко – Катерина чи Кетрін (особисто мені доводилося стикатися з поважними експертами, які, залежно від вжитого імені дружини Ющенка, вели мову про політичну орієнтованість чи заангажованість того чи того ЗМІ, про прагнення ЗМІ недоречно підкреслювати її американське коріння, тощо), відповів: він того не знає.

Що ж до отруєння Віктора Ющенка, то, за словами Рибачука, тільки 20 жовтня у Генпрокуратурі вийшла постанова про проведення судово-медичної експертизи крові, жирових тканин та волосся Ющенка. Лише 16 вересня українська сторона звернулася до швейцарської лабораторії з проханням провести таку експертизу (в Україні сертифікованих установ, які могли б провести подібну експертизу, не існує). Керівник Секретаріату не міг стримати свої обурення та подив щодо того, що раніше таких кроків не вживали. За його словами, у червні в Україні перебували відомі європейські лікарі, що підтвердили: усі дані, зокрема, й дослідження, проведені в німецьких та голландських клініках, не дають підстави для сумнівів у факті отруєння. Така кількість діоксину не могла потрапити до організму у природний спосіб. Обстеження проходило анонімно – тобто, досліджуючи зразки тканин, експерти не знали, кому вони належать.

Відповідаючи на запитання журналістів про дані соціологічних досліджень, за якими 60% опитаних вважають, що Україна йде в неправильному напрямі, Рибачук уточнив: люди не знають, у якому напрямі рухається країна, вони не можуть того зрозуміти. Саме через це й відбулися всі гучні відставки, в тому числі й уряду. Але зараз падіння вже зупинилося, інвестори відзначають зміну ставлення до них з боку влади, зокрема, й місцевої, у поведінці митників. Що ж до офіційних, міждержавних стосунків, то, за словами Рибачука, ніколи ще не було такої кількості позитивних сигналів з боку Європи, сигналів про те, що на Україну чекають, як протягом кількох минулих тижнів.

Борис Бахтєєв, «Детектор медіа»

Читайте також:

Президент звільнив голову експертної комісії з питань суспільної моралі

Президент розпорядився ліквідувати експертну комісію з питань суспільної моралі