Коли протягом робочого, трудового тижня звичайному телеглядачеві бракує часу аби систематично й щоденно слідкувати за теленовинами, то він із сердечним трепетом чекає вихідних. Сподівається – будуть цікаві гості, несподівані висновки, чесні висновки та узагальнення. Це – з одного боку.

А з іншого, відбувається, мабуть, таке - ЗМІ остогиділо брехати цілий тиждень. Можливо, з інших поважних причин, вони починають наполегливо прикрашати, змінювати «під себе», під свої технічні, чи творчі, чи інші можливості, саму реальність саме вихідними. Та в такий спосіб - нас, своїх слухачів, глядачів, читачів. Це може складно називатися «моніторити», «режисувати», «дещо прикрашати задля високих інформаційних цілей», сказати «нове слово в журналістиці» тощо. Але все одно воно буде брехнею…

Брехня в медіа є у всьому світі. Ми – не виняток. Але де ж межа цієї брехні? Куди журналіст може лізти із запитаннями, розслідуваннями, висновками, дослідами та маніпуляціями, а куди ні? Субота й неділя 1 та 2 жовтня та п’ятниця 30 вересня, на жаль, знову не прояснили цього вічного для вітчизняних ЗМІ питання.

Скінчився важкий «урядоутворюючий» тиждень. Президент за сталою звичкою щез на вихідні наживо з телеекранів, що він робить завжди, коли немає Сорочинських ярмарків, невеличких військових навчань чи з’їздів бджолярів. Можливо, це й інформаційно виправдано. Та й по-людськи зрозуміло. Що ж бачили ми? Так, всі телемедіа говорили про уряд. А Олесь Терещенко з ТСН каналу «1+1» навіть спромігся запросити нового прем’єра Юрія Єханурова. Той впевнено й розважливо говорив звичні для таких випадків «програмні речі», з яких головне, що запало в душу і що стосується нашої проблеми, є те, що тепер усі урядові чиновники будуть звітувати перед телекамерами народові, а не натхненно «самопіаритися», як їх недолугі попередники. А ще прем’єр вимовив приблизно таку несподівану річ, - що, мовляв, українці відтепер можуть не перейматися думками про газ та інші енергоносії, а ходити до церкви, виховувати дітей та займатися іншими простими українськими речами. Про газ за них буде відучора, неділі 2 жовтня 2005 року, думати уряд. Просте порівняння того, що сказав шановний пан прем’єр-міністр із лише невеличкою частиною того, що говорили інші чиновники на інших телеканалах цими вихідними, дозволяє зробити висновок про те, що перетворювати за допомогою медіа цей уряд в «технічний», «перехідний», «тимчасовий» та, навіть, у «зайвий» не слід. Нехай так його називають політики, нардепи та будь-хто. Лише не ЗМІ. Медіа, видається, повинні бути більш відповідальними. Гранично відповідальними. Найвідповідальнішими в суспільстві.

Влада тепер, м’яко кажучи, розгублена. Хоча «свіжоспечений» віце-прем'єр В’ячеслав Кириленко у прямому ефірі 5 каналу ввечері в п’ятницю 30 вересня та «новий старий» міністр Юрій Павленко наступного дня, оптимістично зазначили, що, мовляв, нічого страшного немає. Маючи на увазі новий уряд. Можливо це так. Дай Боже, щоб це було так!

Натомість проблеми є у медіа. Вже екс-міністр минулого уряду Сергій Терьохін в прямому ефірі 5 каналу в неділю, 2 жовтня, просто вразив власною поверховістю бачення проблем держави, якоюсь «базарною» трактовкою економічних процесів України. Плутано, незрозуміло, перебігливо, навіть попри намагання ведучого Д. Яневського, з'ясувати хоча б особисто для себе абсолютно конкретні речі. Ні, це був не міністр. Просто «хороший хлопець». То навіщо його було запрошувати на ефір? Аби показати що то був за уряд? Це і так всі знають. А хто не знає, то дізнається найближчим часом.

Так само ні про що, точніше, не зовсім про те, про що б хотілося, відбулася розмова із головним шляховиком країни там само, у Данила Яневського. Причому чергова, бо пан В. Гуржос зовсім недавно, влітку, вже був на 5 каналі. Чому б не запросити у відповідності із новим курсом уряду когось із «старих нових» міністрів вже прозвітувати на 5 каналі перед народом, тим більше, що ведучий бачив перед власним ефіром розмову Ю. Єханурова у колег із «1+1»? Так само «посамопіарилися», базікаючи про нещасну й знедолену нашу культуру у програмі ЧАС на 5-му, два претендента на посаду міністра культури - пани Ю. Богуцький та В. Вовкун. Але воно так, на аматора чи політичного гурмана… Гості бувають різні. Тому незрозуміло, за якими ознаками чи критеріями запрошуються до студій наших телеканалів люди. Можливо, ними затикають якісь технічні «дірки», аби лише йшов час, і в студії не було тиші, або з інших причин, не виключаючи й грошові. Найвищі посадовці держави - зрозуміло – за визначенням. А менші? «Дорога в кущах», яку знайшли наші звитяжні шляховики десь між Харковом та Дніпропетровськом, і про яку радісно повідав всій Україні пан Гуржос – це, безперечно, цікаво, але навіщо?

Ми пораділи всі разом, що можна заощадити гроші, не будуючи зайві 100 кілометрів шляхів, а втратили, здається, в більшому.

В кущах немає правди життя. Вона в полі, на видному місці.