Іду до вас

29 Вересня 2005
1212
29 Вересня 2005
17:18

Іду до вас

1212
Хочеться попросити колег бути етичнішими в оцінках „групової діяльності”, не можна так по-сталінськи всіх під один гребінець зачесати в непрофесіонали.
Іду до вас
Три публікації поспіль про один і той самий ефір („Іду на ви” за участі Юлії Тимошенко, 26 вересня), неназваною антигероїнею яких мивмоволі стала і я, змусили мене вятися за своє „аморальне, непрофесійне” перо, яке „загрожує стрімко відродити стиль журналістики, який існував за часів Кучми”. Хочу зауважити на кількох аспектах, які випали з поля зору запеклих глядачів.

Участь у подібних телепрограмах може мати і певну інформаційну користь для журналіста. Це і розмови в кулуарах до та після „шоу” з гостем студії та його супроводжуючими, і запитання в той час, коли вимикаються камери, і ви бачите на екрані рекламу віскаса, чимало враженнєвої інформації криється навіть у спостереженнях, хто супроводжував гостя, як він спілкується „за кадром”, наскільки відрізняється його вираз обличчя „за кадром” і під час ефіру. Принаймні, мені це цікаво. Не будучи завсідником цього „шоу”, яке досить недоречно названо „прес-клубом”, я приходжу на ефіри тільки з тими політиками, які в такому ракурсі представляють інтерес. (Мушу сказати, що програма з Юлією Тимошенко в цьому сенсі принесла величезне розчарування. Куди й поділася усміхенена, напозір щира, охоча до розмови „Жанна д’Арк Помаранчевої революції”! Вона працювала тільки тоді, коли вмикалися камери. Складнувато „допитати” людину, кола вона дивиться на твоє питання, що повисло в повітрі точнісінько так, як її „покусана і облита дьогтем” рука, простягнута Ющенку, дивиться і мовчить. Непомітним було бажання політика висловитися, зате яскравіло бажання політика висловитися винятково в камеру. Для чого, власне, в кулуарах „1+1” відбулася відразу, як лише пані Тимошенко „вийшла з ви”, спеціально підготовлена прес-конференція для переважно російських телекомпаній).

Друге, про що б хотілося сказати. Така лавина статей однієї тональності про один ефір свідчить, гадаю, не тільки про актуальність гості, яка дала високі рейтинги останній програмі в „найпрямішому ефірі держави”. (Не вельми чемно з мого боку було б відзначити, що це ознака, з-поміж іншого, і браку тем для авторів вашого видання – за три дні двічі про бабу Параску і тричі про журналістів програми „Іду на Ви”, так, начебто у „Детектор медіа” зібралися одні параскознавці та піховшеконенависники). Це, гадаю, і побічне свідчення вбогості українського телепростору на політично-соціальні ток-шоу, на аналітичні політичні програми. А такі прогарми, судячи з рейтингів останніх ефірів екс-прем'єрки на „Інтері” та „1+1”, затребувані не лише злими публіцистами, а й суспільним загалом. Їх надзвичайно мало, та де там – їх фактично немає. Годі й казати про „радіоточки”, куди скупими трьома краплями просочиться „Свобода” чи „Ера”. Так, у Піховшека та Герасим'юк незручна для „питальників” програма, ближча до прес-конференції, ніж до прес-клубу: тільки хочеш уточнити відповідь – а за мікрофоном уже черга на три питання уперед, і якщо ведучі-„разводящіє” не вловлять точку „допиту” – вже спроба повернутися фактично втрачена. Утім, ці нюанси – для внутріцехових обговорень. Але в будь-якому разі, зацікавленим і політичних процесах та дійових особах українцям практично нічого дивитися. Клацнув – серіал, бойовик, якась „пральня” чи „потєрянная любовь”. І в цій диспропорції вітчизняного телепростору між серйозним „видивом” і лакованою попсою криється величезна відсталість, провінціність України. На жаль.

І остання ремарка. Не знаю, як хто тішиться від свого обличчя (або як віднедавна стало модно казати, „журналістської морди”) на екрані і чи думає при цьому, що збирає мед з бутоньєрки, причеплної на грудях Тимошенко. Направду, це смішні ремарки для серйозних публіцистів. Ну який, прошу сказати, піар отримав журналіст з тієї програми? Що, Володі Кацману запропонували рекламувати модний шампунь чи Наталю Влащенко впізнають продавці пиріжків на вулиці? Абсурд.

Залишається поставити крапку. Хіба що наостанок попросити колег бути етичнішими в оцінках „групової діяльності”, не можна так по-сталінськи всіх під один гребінець зачесати в непрофесіонали. Мар'яна Олійник ставила, як на мій погляд, влучні питання, Мустафа Наєм, як міг, молодець. Це по-моєму.

Читайте також:

Мило, кислота та інші хімічні речовини

Коні не винні або Чи пов'язані фаховість і моральність

Журналісти в люстерці Юлії Тимошенко
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
„Україна молода”, для „Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1212
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду