Одним iз беззаперечних досягнень нової влади є те, що ЗМІ стали більш вільними. Принаймні, такий стереотип “вбивався” в голови простих громадян протягом останніх семи місяців. Більш того, чимало експертів справді відзначали наявність більшої свободи слова під час правління чинного Президента, ніж за часів його попередника Кучми.

Утім, останні події в українському політикумі можуть повністю зруйнувати міф про демократичні медіа. Чи дійсно преса є незалежною, незаангажованою, позбавленою «темників» - має продемонструвати висвітлення подій, пов’язаних із відставкою Юлії Тимошенко. На жаль, протягом останніх днів після скинення Юлії Володимирівни з прем’єрського крісла можна було спостерігати, принаймні, на телебаченні, відновлення такого підзабутого явища, як цензура. Переконатися у цьому міг будь-хто, проглянувши останні випуски таких “демократичних” програм, як “5 копійок” на 5 “каналі чесних новин” та “Подробно” з Дмитром Кисельовим на ICTV.

Порівнювати ці дві передачі виявилося неймовірно цікаво. Якщо пан Кисельов, який заплямував себе під час президентських виборів, не дуже дивує своїм суб’єктивізмом і проросійськими поглядами, то іронічна програма “найчеснішого” каналу Романа Чайки таки дійсно зганьбила себе.

В неділю у “Подробно с Дмитрием Кисельовим” глядачі могли спостерігати синхронний спів Богословської і Кармазіна, які щосили поливали брудом екс-прем’єрку, звісно, не без допомоги дирижера-ведучого. Дійшло до того, що Юрій Кармазін наводив як доказ змови Тимошенко з групою “Приват” розповсюджену по інтернету розшифровку нібито телефонної розмови леді Ю. з паном Коломойським, де вона називає Ющенка “прищавим” і використовує нецензурний, навіть кримінальний лексикон. Пан Кармазін iз цілковитою впевненістю заявляє, що так висловлюються лише справжні бандити. Чесно кажучи, важко повірити, що така елегантна, освічена жінка як Тимошенко вдавалася б до подібного стилю розмови. Натомість народний депутат (за чутками, людина Порошенка) з насолодою цитує інтернет-компромат, навіть не сумніваючись у його достовірності. Варто додати, що Юрій Кармазін – людина з юридичною освітою. Єдиним логічним поясненням такої поведінки парламентарія може бути спрямована дискредитація колишнього керівника уряду. А за браком доказів доводиться подавати як факт різноманітні чутки та інформацію з недостовірних джерел.

Щодо “5 копійок”, принцип якої завжди полягав у наявності двох сторін, які мають різні погляди на ту чи іншу ситуацію, суботній випуск цієї програми майже не відрізнявся від Кисельовського “шедевру”. Запрошені до студії пан Беспалий і пан Єремеєв замість дискусії доповнювали одне одного, навіть змагалися, хто нанесе більшого удару по репутації усуненої прем’єрки.

Хоч як не крути, а все це дуже нагадує масовану пропаганду з метою дискредитації опозиції за часів Кучми. Згадаймо лише славнозвісну програму “Проте” Дмитра Корчинського та й загалом усі випуски новин, коли тодішня опозиція, до якої входив і нинішній глава держави, згадувалася лише в негативному контексті. Причому коментарі лунали лише з боку провладних політиків. Думка іншої, обвинуваченої сторони не подавалася зовсім.

Сьогодні ж спостерігається аналогічна ситуація. Окрім згаданих “5 копійок” та “Подробно”, не можна не відзначити підсумковий випуск “ТСН” на “плюсах”. З журналістських коментарів і синхронів випливав лише один висновок: Президент прийняв правильне рішення, бо Тимошенко вела нечесну гру, орієнтуючись на парламентські вибори. Навіть подавався коментар відносно того, як по-акторському Юлія Володимирівна виступила на телеканалі “Інтер” після відставки. Натомість жодних коментарів з боку представників команди Тимошенко почути не вдалося.

Ну а те, як подав у п’ятницю телеканал «Ера» у нічних «Підсумках тижня» компромат на Олександра Зінченка – свідчення в.о. начальника київського УБОП полковника Гелетея щодо спроби тоді ще Держсекретаря натиснути на оперативні органи з метою відвести від відповідальності одну з туристичних фірм – взагалі ні в які ворота професійної журналістики не лізло. Сюжет та підводка до нього ведучого Юрія Торопчинова нагадували сумнозвісні часи цього каналу, коли завдяки наближеності його хазяїна, Андрія Деркача, до силових структур його використовували у якості «зливної ями» для боротьби з ворогами двох Деркачів та їхніх політичних «дахів». Звичайно, жодних коментарів іншої сторони у сюжеті «Ери» не було і близько, між тим, оціночних образливих епітетів у бік О. Зінченка – було предостатньо. То що ж, якщо ще згадати першовересневий телемарафон трьох каналів Пінчука щодо подій навколо НЗФ – висновок напрошується сам собою: комерційна цензура на вітчизняне ТБ повертається точно, залишається лише під питанням, наскільки сильно буде від неї тхнути ще й політичними замовленнями.

Не хотілося б вірити, що розмови про відсутність «темників», свободу преси виявилися нічим іншим, як піар-компанією нової влади. Не хотілося б вірити, що телебачення знову стане підконтрольним владі. І хай там як, а все залежить від самих журналістів. Чи зможуть вони дотримуватися принципу об’єктивності у своїй роботі, поки що сказати складно. Але зрозуміло, що в іншому випадку найближчі десять років годі й чекати жодних демократичних перетворень.

Читайте також:

Телеурок Пінчука

Виступ Юлії Тимошенко в прямому ефірі дозволив "Інтеру" побити рекорд

Запитання „Детектор медіа”: Як ви оцінюєте звернення та останні кадрові рішення Президента? Хто у виграші, хто - в програші?

Как правительственный кризис выглядел в телевизоре

Беспристрастная ложь объективизма