Утім технічні ресурси деяких із них свідчать, що вони прийшли на ринок всерйоз і надовго, і прекрасно готові до тривалої боротьби. Після огляду іще чотирьох інформслужб – короткий підсумок, в якому подано погляд на перспективи технічного розвитку галузі.

K1

На цей момент інформаційна служба К1 користується найбільш досконалим комплексом обладнання в Україні. Зовсім молодий канал від самого початку працює за цифровими технологіями зйомок, редагування текстів, верстки програм і відеомонтажу, а також видачі готових програм в ефір.

За словами головного технолога Павла Маслова, новинна служба каналу озброєна камерами цифрового формату DVCPRO та DVCPRO-50. Усе стаціонарне устаткування інформаційної служби побудовано за розробкою та із компонентів поставлених Європейським підрозділом компанії Avid. Текстова частина автоматизованого комплексу, верстка випусків, архівування текстів, титрування готового продукту здійснюються в межах програми iNews (яка раніше була окремим продуктом, а з кінця 1990-х років належить тому ж Avid). Журналісти самостійно набирають титри, використовуючи спеціальні плашки під кожну відповідну телепрограму (щоденну чи тижневу).

Тексти новин від міжнародних агенцій також надходять у iNews, щоб ними міг користуватися кожен підключений до неї користувач. Інформація від українських агенцій та інтернет-ресурсів обробляється інформаційним відділом і надсилається до системи iNews як окреме джерело інформації.

Зараз на К1 використовується 20 ліцензій робочих місць iNews, тобто, одночасно у програмі можуть працювати 20 комп'ютерів. Софт iNews може бути встановлений на необмеженій кількості комп'ютерів. (Аналогічний підхід до принципів користування обрали й інші світові виробники, зокрема Autocue, на обладнанні якого мають намір працювати “1+1” і “Новий канал”.)

Відзняте відео, або відео з супутника від агенцій новин, потрапляє на центральний сервер відеомонтажу як через два пункти оцифровки, так і через станції відеомонтажу. Розміщене на сервері відео журналісти переглядають і розшифровують на п'яти спеціальних робочих місцях підготовки до монтажу, що розташовані в ньюз-румі. При цьому відео з сервера доступне усім, кому воно потрібне, без копіювання матеріалу на локальні напопичувачі станцій.

Знову ж таки, з сервера відео забирається для монтажу на п'яти станціях нелінійного відеомонтажу новин Avid NewsCutter, які розрізняються за своїми робочими можливостями, і є замінниками монтажних апаратних за старою аналоговою технологією. Змонтовані матеріали з сервера потрапляють в ефір, їхню видачу синхронізовано з монтажним листом, який створює редактор під час верстки. Після випуску потрібне відео архівується для подальшої роботи, непотрібне затирається.

Прискіпливо на К1 ставляться і до роботи зі звуком. Для виконання складних завдань з озвучки програм до мережі Avid підключено станцію для монтажу звуку Digidesign ProTools.

Навчання персоналу К1 відбувалося за принципом “навчи учителя”, тобто з виїздом чотирьох співробітників (журналістів та техніків) на тренінг у Великобританію. Після повернення вони уже навчали основам роботи в новій програмі інших колег.

НТН

Обладнання новинної служби каналу НТН, який працює від листопада минулого року, є предметом гордощів технічної служби каналу. Адже від самого він початку будувався за новою виключно цифровою технологією – від відеокамер до видачі в ефір.

На сьогодні, за словами технічного директора НТН Юрія Бойчука, новинна служба користується автоматизованою системою обробки і видачі в ефір відео, побудованою на обладнанні і програмному продукті двох західних компаній – Pinnacle (компанію куплено іншою фірмою Avid на початку серпня) і Pebble Beach Systems. Текстова частина, верстка і архівація текстів здійснюються у “Фабриці новин”. Оператори на каналі працюють з камерами цифрового дискового формату XDCAM і цифрового плівкового формату DVCAM (обидва виробляє компанія Sony).

Отже, дві частини технології наразі існують кожна окремо. Відео – самe по собі, текст – окремо. Це тому, що від самого початку “Фабрика новин” розглядалася тут як тимчасова програма, частково, це було обумовлено бюджетними міркуваннями. Закупівлю нової текстової програми, яка б повністю “вписалася” у автоматизацію відео, буде включено у бюджет на наступний рік. Отже, повна автоматизація на каналі відбудеться у 2006-му.

Головні складові процесу обробки відео на НТН такі:

- програма Pinnacle Vortex створює простір для монтажу, виробляючи робочі проксі-копії, та контролює основний масив для зберігання відео; - монтаж здійснюється у Pinnacle Desk Edit (елемент Pinnacle Vortex), причому монтувати може кожен журналіст. Ця програма оперує не реальними відеокадрами, а їх робочими копіями (проксі-копіями), які займають менше місця на жорсткому диску і швидше передаються внутрішньою мережею. В Pinnacle Desk Edit під час монтажу вносяться до сюжетів і титри;

- програма Pebble Beach Neptune, яка відповідає власне за автоматизацію процесу видачі відеоматеріалів, і яка уже видає в ефір не робоче, а справжнє, чистової якості, відео у послідовності, яка задана в плей-листі автоматизації.

Загалом, на каналі монтаж можна здійснювати на 16 робочих місцях Pinnacle Desk Edit. Тобто, НТН має 16 ліцензій для монтажних станцій, які можна вживати у кожному підрозділі, де стоїть відповідний софт. Таких місць зараз 21, але з часом їхня кількість збільшиться.

Щодо можливості працювати одночасно на різних монтажних комп’ютерах з тим самим відео, на НТН якось поставили експеримент – одномоментно інженери монтували той самий записаний в системі сюжет на 18 станціях. І це при тому, що компанія-постачальник гарантувала одночасну боту тільки на 12 станціях.

Злив відео до системи після зйомок чи з супутника відбувається на дев’яти станціях Pinnacle Vortex Injest. Новинна служба переглядає і розшифровує відео на трьох додаткових переглядових – дві у форматі XDCAM і одна - DVCAM.

Картинки, тобто карти і фотографії, статичні і рухомі, для ефіру створюються в окремому відділі "відеодизайнер" – він має доступ до сервера з відеоматеріалом (Pinnacle Vortex).

Через 10 місяців після запуску каналу в ефір уже майже половина журналістів вміють самостійно монтувати відео у Pinnacle Desk Edit. За словами Юрія Бойчука, це багато, і ті, хто навчився працювати самостійно, “отримують кайф”. Для усіх інших існує можливість працювати з інженерами монтажу в апаратних, та у ньюз-румі.

Складається враження, що до технічної частини виробництва новин на каналі ставляться надзвичайно серйозно. Технічні можливості там удосконалюють планово, протягом року. Минулого тижня на каналі ставили нове обладнання, зокрема, збільшували місткість основного сервера і кількість потоків відео. Також на НТН закуплено додаткові станції оцифровки і перегляду відео.

5 канал

Повну автоматизацію новинної служби 5 канал планує здійснити наступного року, повідомив шеф-редактор каналу Роман Скрипін. Відповідно до цієї потреби на каналі готують скласти бюджет-2006, і, виходячи з цього, уже у вересні техніки 5 каналу збираються підбирати найбільш оптимальне рішення під час відвідин однієї з виставок нових телевізійних технологій у Європі.

Хоча вже зараз інформаційна служба частково автоматизувала виробництво новин. На каналі успішно працює власна технічна розробка редакційної програми, написана українськими фахівцями спеціально для потреб цього інформаційного каналу. Вона дозволяє новинній команді писати текстівки, здійснювати верстку і архівувати тексти.

Інформаційні агенції отримуються кожна окремо - і до редакційної програми не прив'язані.

Хоча функції програми більш-менш подібні до тих що пропонує російська “Фабрика новостей”, “Фабрикою” вона не є, як помилково вважають журналісти з інших телеканалів. “Фабрикою” на 5 каналі користувалися раніше, однак Роман Скрипін каже, що вона себе не виправдала.

На сьогодні відеочастина виробництва новин з версткою і видачею готового продукту в ефір не пов'язана. 5 канал працює зі станціями нелінійного монтажу Edius PC від виробника Canopus, пов’язаними через комп'ютерну мережу.

Перший Національний

Зі зміною команди на “Першому Hаціональному”, у новинній службі відбувається і оновлення технології роботи. Обширність завдань, які стоять перед командою, вражає своєю складністю і, одночасно, цікавістю. За словами шеф-редактора Василя Самохвалова, попередня схема роботи не передбачала навіть монтажних листів. Тому багато в чому новни мають починати з нуля.

На цей час команда працює за старою технологією, причому часто не вистачає елементарних речей, звичайних готових до роботи камер. Тексти обробляються у звичайному текстовому редакторі, верстка там само. Монтажки автоматизацією не зв'язано. Титри накладаються вручну в прямому ефірі асистентом режисера.

Найбільш прогресивним елементом нинішньої системи є написана і впроваджена українськими умільцями-комп'ютерниками програма, до якої збігаються чотири інформагенції, і куди включено архів новинок з пошуком, а також календар подій.

Перехід на цифрові технології зйомок, монтажу і видачі в ефір у новинній службі планують на 2006 рік. Але переговори з одним із провідних виробників нелінійних технологічних ланцюжків ведуться уже тепер.

Поки що ж новинарі мають шукати тимчасових рішень. Василь Самохвалов каже, що має обирати між двома варіантами автоматизованої програми для написання текстів, верстки та архівування текстів. Обидва називаються “Фабрика новостей-2”.

Шеф-редактор “Першого Hаціонального” пояснює існування двох незалежних варіантів “Фабрики” тим, що перший варіант цієї програми вийшов років десять тому, і досить успішно прижився на регіональних станціях в Росії, Українi і Казахстанi. З тих пір його кілька разів намагалися удосконалювати. Причому кілька груп розробників відчували, що саме вони є правонаступниками першої “Фабрики”.

Два варіанти “Фабрики-2” не повністю влаштовують керівництво служби новин. Один із них зручний, але може у відповідальний момент зависнути. Інший – надійний, однак це якість за рахунок зручності, оскільки схоже, що програму писали без консультацій з кінцевими користувачами – журналістами.

Іще один можливий варіант виходу з ситуації для “Першого Hаціонального” – написання програми українськими умільцями спеціально під потреби новинної служби.

Переваги нової моделі організації роботи

Нові технічні можливості телевізійних компаній, перш за все, відкривають новий простір для творчості. Зростає швидкість роботи, редакція здатна швидше реагувати на зміни у розвитку подій. Техніка і нова організація праці звільняють час для журналістів, режисерів та редакторів для вирішення завдань - що раніше витрачався на рутинні операції, які тепер може виконувати машина.

З'являється можливість виконувати складніші завдання, наприклад – легше маніпулювати цілими масивами новинного матеріалу. Якщо раніше переставити під час прямого ефіру тематичні блоки було надзвичайно складно (адже це вимагало оперативної синхронізації дій режисера, випускового, асистентів режисера, звукорежисера, титрувальника і ведучого), то тепер це відбувається перетягуванням з місця на місце кількох елементів на екрані комп'ютера і усним попередженням усіх учасників процесу.

Також нова модель інформаційної служби дає змогу одночасно виконувати завдання, які раніше могли виконуватися лише послідовно. Якщо над тим самим оперативним відео могла працювати лише одна апаратна, то тепер можна одночасно готувати, наприклад, сюжет на вечір і узагальнений, підсумковий сюжет на нічний випуск. Це ж саме відео в той же час може використовувати дизайнер для, наприклад, графіки, якою супроводжується підводка ведучого у студії.

Плюс співробітники веб-сторінки вільні брати найкращі кадри для своїх потреб. До речі, збереження відео у цифровій формі на відеосервері набагато полегшує розміщення відео- чи аудіо-сюжетів на інтернет-сайтах каналів. Технологія перетворення нескладна, і поява таких інтернет-сюжетів радше питання менеджменту і докупки другорядних елементів системи.

Легше стає працювати з архівом. Набагато зручніше відшукати тексти сюжетів і окремі випуски, а також простежити за розвитком висвітлення тієї чи іншої теми. Крім творчих переваг архів полегшує облік матеріалів позаштатих кореспондентів, і може бути підставою для створення фінансової звітності щодо гонорарів. Також це і елемент додаткового контролю за ефективністю роботи журналістів чи операторів, чи інших співробітників.

Вправно запроваджена технологія відкриває нові можливості для зв'язку і об'єднання в єдине ціле віддалених частин того самого редакційного колектива. Наприклад, регіональні корпункти чи журналісти у відрядженні, якщо забезпечити їх віддаленими робочими місцями редакційної програми, через інтернет (дротовий або і бездротовий) можуть мати доступ до верстки випуску, архіва, інформагенцій – до всього масиву інформації, якими можуть користуватися їхні колеги в головній редакції.

Перехід до цифрових технологій робить менш обтяжливими перегони готових матеріалів через інтернет, до того ж - збільшують швидкості передачі даних. Неоперативне відео з-за кордону через інтернет давно уже переганяє “Інтер”. Крім нього, активно користуються перегонами через інтернет НТН-івці. Тепер до них можуть долучитися й інші канали.

Одна справа, коли перегнане через інтернет відео ще треба переписувати на відеокасету, щоб видати в ефір, а інша – коли матеріал готовий до видачі у випуск одразу після закінчення передачі даних. Звичайно, супутникові канали поки що швидші за передачу через інтернет, однак вони і набагато дорожчі. Тому інтернет стає в нагоді, коли швидкість менш важлива, або якістю можна поступитися, чи йдеться про відносно невеликий відеофайл; наприклад, якщо треба перекинути короткий синхрон.

Потроху покращується швидкість передачі даних навіть з українських регіонів, таким чином, створюючи альтернативу неефективній і давно застарілій державній мережі передачі відео через радіорелейний зв'язок. Як кажуть фахівці на телеканалах, уже навіть з'являються фірми, які пропонують високошвидкісну передачу відео з регіональних центрів.

Проблеми, яких можна уникати

Крім позитиву, який несе нова техніка і нові форми організації роботи, є іще і підводні камені, які можуть псувати кров цілій редакції і знижувати ефективність впровадження обладнання.

Є, зокрема, небезпека технічних зривів, таких, як на одному з каналів кілька років тому, коли через технічний збій не вийшла в ефір програма новин. Тут важливі питання резервного обладнання, а також завчасно написаного плану дій на випадок “коли відмовило усе, що могло і не могло відмовити”. Теоретично можливі і ситуації, такі, як нещодавно в одній американській компанії, коли через вірус у комп'ютерній мережі, журналісти мали пересісти до друкарських машинок.

Однак, здається, більше проблем людських, організаційних, або таких, що виникають через різну виробничу культуру в нашій країні і країнах, звідки постачається обладнання.

З організаційно-технічного погляду, важливою є процедура збереження потрібного відео на сервері, вчасне затирання непотрібного і запис найважливішого у архів. Якими б потужними і місткими не були головні сервери, все одно - вони будуть переповнюватись, і тому треба завчасно узгодити правила чистки і архівування, а також – що дуже важливо – правила, за якими кожен відефайл називається, щоб уже з назви можна було зрозуміти, що саме всередині, хто до цього причетний і коли це було знято й записано на сервер.

Зміна технології вимагає не просто знання нової техніки, вона перекроює і функціональні обов'язки співробітників редакції: від випускового до асистента режисера. Щоби уникнути додаткових проблем, люди мають дізнаватися про свої нові обов'язки якомога раніше. Також треба бути готовим до перепрофілювання або звільнення співробітників, чия робота, повністю або частково виконується технікою, або частково виконується іншими людьми. Найелементарніший приклад – доля асистентів по титрах, коли титри в сюжетах набирають самі журналісти.

Є ще фактор журналістського сприйняття. Звичка до усталеної технології і побоювання зривів через незнання технології нової – природні. Тут треба послідовно роз'яснювати переваги нового способу роботи і як слід навчати кадри.

Окрема небезпека – техніку отримано, установлено, люди формально відходили курси, але обладнання не знають. Звичайно, усіх ознайомити з правилами гри – коли і як має відбутися перехід на нову технологію, що буде з тими, хто не вкладеться у відведений термін, і які винагороди чекають на тих, хто навчиться сам і навчатиме інших.

Крім того, треба вирішити, як краще подавати людям інструкції. Звичайно, з “Фабрикою новин” проблем немає, тут усе російською. Це зручно. Звичайно, що кількість журналістів, які читають англійською – невелика. В решті випадків – інструкції треба перекладати, розписувати, що означає кожна дія, кожне діалогове віконечко. Інакше співробітники редакції будуть виконувати дві-три ключові і знайомі з початкових курсів операції, але не зможуть користуватися повними можливостями закупленого обладнання.

Досвід показує, наскільки ретельно треба вибирати технічних партнерів, навіть західних. Вони можуть не відповідати на листи місяцями, або не квапитись із обіцяною підгонкою під вимоги конкретного покупця. Вони теж можуть бути недбалими – через внутрішній розгардіяш, чи організаційні проблеми (наприклад, перехід від одного власника до іншого). Ніхто не застрахований і від банкрутства; тому, теоретично, треба стежити за станом постачальників обладнання – відвідувати міжнародні технічні виставки, перевіряти коливання вартості акцій цікавої вам компанії на біржі.

І, нарешті, не можна оминути і проблему сприйняття новацій менеджментом, причому, ще на етапі планування закупівлі техніки. Чудово, коли телевізійні менеджери є однодумцями з технічними модернізаторами, або і самі ініціюють зміни на каналі. Гірше, коли керівники, від яких залежить прийняття рішень про бюджет, мають інші пріоритети, аніж технічна модернізація. Але і тут не все втрачено: хоча з одного боку менеджери і зацікавлені у максималізації прибутку, з іншого боку - вони не можуть не бачити, що втрачають конкурентні переваги у боротьбі за увагу глядачів.

Цифри затрат і ефект надбань

І, нарешті, до надзвичайно важливого питання – скільки може коштувати оновлення техніки для інформаційної служби. Фахівці називають цифри з великою погрішністю - в залежності від комплектації системи автоматизації виробництва новин, виробників обладнання, використання того чи іншого формату відео, тощо.

Вступний внесок у клуб шанувальників нових технологій коштуватиме каналу від півмільйона доларів до мільйона двісті тисяч. (У принципі, відступаючи від теми, це добрий знак стану київського телеринку – якщо у нашій бідній країні усе більше коштів вкладається у телевиробництво, значить, бізнесмени оптимістично дивляться на перспективи їх повернути).

Є кілька способів здешевшити покупку – наприклад, вдатися до послуг українських програмістів і написати програму для текстової частини виробництва виключно під потреби якоїсь окремої редакції. Вона в ідеалі має повністю вписуватися у технолоічний процес, до якого звикли в цьому колективі. Знов-таки, тут зникає фактор неточного перекладу – як при інструктажі, так і у щоденному користуванні програмою з англомовним інтерфейсом.

Можна спробувати купити частину софта у комп'ютерників у Польщі або Чехії, однак тут економія не завжди очевидна, а, крім того, лишається проблема з перекладом інтерфейса.

Якщо компанія обмежена у коштах, то найбільш бюджетним варіантом є та сама “Фабрика новин”. Вона суттєво спрощує технологічний процес, сприяє раціоналізації виробництва і усвідомленню кожним співробітником своєї конкретної ролі у підготовці випуску новин. Звичайно, за будь-яких обставин – планує компанія закупівлю автоматизованої системи виробництва новин чи не планує – обізнані редактори кажуть, що краще працювати з “Фабрикою”, ніж у Microsoft Word.

І останнє спостереження. Звичайно, поява нової техніки є предметом гордощів кожної телекомпанії. Крім прямої вигоди для виробництва, це ще і демонстрація фінансової спроможності каналу, серйозності його намірів, і елемент зміцнення самооцінки колективу, і виклик конкурентам.

Однак, будь-яка телевізійна техніка мало чого варта без журналістів і режисерів, які здатні нею вміло користуватися, без техніків, які можуть її обслужити, без супровідної інфраструктури (від бухгалтера до прибиральниці).

Аналогія, яка напрошується, можливо, декому здасться дивною – з російськими підводниками. На початку серпня, під час останнього щасливого порятунку підводників на Далекому Сході російські рятівні служби не змогли якісно обслужити закуплений за кордоном підводний робот, і він вийшов з ладу. Для порятунку підводників довелось викликати британських фахівців з їхньою технікою.

Під час розбору випадку з'ясувалось, що причина – у непродуманості цілого процесу, в якому техніка є лише одним із елементів. Тобто, крім робота потрібна іще команда фахівців, які його можуть обслужити, і яким треба платити конкурентну платню; а також - мати стільки таких спеціалістів, щоб вони завжди були напоготові, в будь-який час; мають бути і засоби доставки резервного рятувального обладнання, чи хоча б фахівців, з інших флотів. І багато інших нюансів - фахівці-підводники вам скажуть більше.

Тобто, на завершення простий висновок – жодна техніка без людей є нічим, і саме добре навчені і свідомі у загальному процесі кадри є головним скарбом кожної телекомпанії. Техніка не здатна робити чудеса, взагалі чудес не буває, і кожен успіх – це коли всі якісно зробили кожен свою справу.

Читайте також:

ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В УКРАЇНСЬКИХ НЬЮЗ-РУМАХ