Спочатку це збуджувало природний рефлекс співчуття до “гнаних і голодних”, бо коли людину, організацію, спільноту цькують, піддають переслідуванню – це завжди викликає бажання якось допомогти нещасним, тим більше, якщо приводом для репресій стає чесне виконання професійного обов'язку, відданість своїм переконанням, критичне ставлення до влади. Відверто кажучи, до всіх цих подій я не дивився НТН, а після них зацікавився, що ж там спровокувало лють режиму?

Ось уже протягом трьох місяців я регулярно “відвідую” цей канал і намагаюся зрозуміти, чому саме НТН? Якби почали тиснути на “Інтер”, “1+1”, “ICTV”, не кажучи вже про ТРК “Україна”, то в цьому була б якась політична логіка, бо НТН ще дуже далеко до цих телеканалів за рівнем критичності. Власне кажучи, майже всі програми НТН настільки ніякі, не погані, не добрі, не гострі, а саме ніякі, що це нікому не повинно заважати.

Iдеться про абсолютну невиразність, неяскравість. Є такий канал. Нехай буде, його ніхто особливо не помічає. А як не буде, то його зникнення теж ніхто не помітить. Якісь безбарвні новини, нескінченні серіали типу “гавриліади” (за Ільфом і Петровим), такі ж ніякі діалоги в ефірі, що забуваються за 5 хвилин після перегляду.

Інколи може промайнути щось непересічне, але то переважно російський телевізійний імпорт на кшталт передачі “Час суду” з адвокатом Астаховим у ролі громадського судді.

Каналу НТН критично бракує бодай якихось подій, родзинок, все іде якось монотонно, породжуючи нудьгу і позбавляючи інтересу. Між іншим, ті проблеми, що мав НТН з бюрократичними структурами, широкої підтримки глядачів йому не дали, бо для телеаудиторії НТН не став цінністю, тим каналом, без якого глядачі відчули б якусь порожнечу в своєму житті. Отримав НТН своє місце в ефірі, свої частоти, але запропонувати публіці, власне, нічого. Стверджую це без усякої політичної “задньої” думки, з позицій здорового егоїзму глядача, якому треба більше каналів “хороших і різних”. А НТН – і не хороший, і не різний, бо елементарно не має власного обличчя, aні позитивного, aні негативного - ніякого. Ці загальмовані ведучі, ця безособистісна манера в діалогах, складається враження, що тебе змушують їсти страву без смаку і запаху, щось таке гумове чи целулоїдне. Звичайно, дуже багато залежить від наявності творчих особистостей на телеканалі, від тих, кого називають креативними людьми, які випромінюють творчу енергетику, зрештою, енергетику непересічної людини, енергетику власної думки і власного переживання. А на НТН я бачу якихось симпатичних зовнішньо, бездоганно вдягнених чоловіків і жінок, що страшенно нагадують манекенів із модного мегамаркета. Інколи замислюєшся, а чи здатні вони обуритися, щиро розсміятися, образитися, зрадіти? Чи вони живі?

Можна як завгодно ставитися до Борсюка, Кіпіані, Макарова, Безулик, Герасим'юк, навіть до Піховшека, але вони всі мають своє індивідуальне творче і людське обличчя, і всі разом утворюють обличчя каналу “1+1”. Вони вже стали частиною нашого життя, нашими давніми знайомими, без яких нам буде дуже чогось бракувати. Як і без Скрипіна та Чайки на 5-му. Адже вони всі – свої, бо вже увійшли у наш дім, ставши його часткою. Навіть згаданий Піховшек, котрий у багатьох глядачів викликає, на мій погляд, вмотивовану лють. Але ж не байдужість. А НТН справляє враження якогось будинку роботів, ніби все роблять як люди, але насправді - механічні істоти, і все у них там якось так дуже холодно і відсторонено. Немає живого теплого контакту з глядачем.

Та й з точки зору професіоналізму є питання. Якось до студії НТН завітав Віктор Янукович. За талановитого майстра інтерв'ю з цієї зустрічі можна було зробити “цукерку”. А вийшов нудний монолог у стилі виступу секретаря обкому доперебудовної доби. Чи то авторитет донецького “авторитету” тиснув на хлопчиків і дівчат з НТН, чи то бракувало професійності, але замість творчої удачі – провал. Хоча є інше пояснення: для того, щоб брати інтерв'ю в людей, до яких зберігається значний громадський інтерес, треба самому бути непересічною особистістю, не порожнім місцем. І ще: треба орієнтуватися в предметі розмови принаймні не набагато гірше, ніж об'єкт інтерв'ю, чи, принаймні, дуже ретельно підготуватися до такої зустрічі.

Звичайно, НТН – то крайній випадок, але на загал – то проблема цілого ТБ країни. Майстрів інтерв'ю поміж наших телевізійних журналістів практично немає. Хлопці з 5-го (над усе Роман Скрипін) цю відсутність хисту інтерв'юера часто компенсують апломбом і самовпевненістю (що у деяких гостей студії викликає добру усмішку, а в деяких - роздратування), а журналісти НТН взагалі нічим не компенсують. Талановитий інтерв'юер, який вміє “розговорити” гостя, бути для нього гідним опонентом, себто вести розмову на рівних, вміє дати можливість гостю розкритися і показати навіть те, чого показувати не хочеться, що воліють приховувати (не обов'язково погане, можливо, й позитивне) – такий ас цієї справи є великою цінністю для будь-якого серйозного телеканала. Цих майстрів треба берегти, сплачувати їм грубі гроші, створювати усі умови для творчого зростання. Але спочатку їх треба десь відшукати… Судячи з усього, НТН у найближчі роки це не загрожує, бо, здається, керівництво каналу нинішній рівень цілком влаштовує…

Схоже на те, що НТН шукає нових перспектив не там і не так. У газетах, зокрема в “Українській газеті”, за якою стоїть УРП “Собор”, у “Вечерних вестях” (партія “Батьківщина”) з'явилися (і з'являються майже щотижня) численні апологетичні статті про феноменальну технологічну потугу цього телеканалу. Технічний директор НТН Юрій Бойчук у розлогому інтерв'ю розповів, що НТН має суперобладнання, якого не мають інші українські телеканали. Тут і революційні системи монтажу, нелінійні технології, “синій лазер” (добре, що не помаранчевий! (жарт), особливий відеосервер “Palladium”, і все це багатство, весь цей “супер-пупер” НТН придбав першим на просторах СНД. Як гордовито заявив Бойчук, електронного “ньюсруму” взагалі ніхто більше не має, крім НТН. Ба більш, якщо вірити пану Юрію, щодо придбання технологічних “ноу-хау” НТН випередив навіть CNN. Ну що ж, вражає…

Як казав ветеран розгромленого російського ТВ-6 Хрюн Моржов: “Внушить!” Але все це нагадує мені інші реалії. За твердженнями сучасних російських і білоруських істориків В. Суворова, Б. Соколова, В. Бешанова в 1941 році радянські танкові війська мали техніку значно кращу від німецького Вермахту, і мали її значно більше, а результат? Зрештою, значною мірою все вирішує не лише якість та кількість техніки, а професійна якість тих, хто з нею працює. Добре, що НТН має найсучаснішу чудову телевізійну техніку, але чому ж тоді – “нуль на виході” (і навіть мінус), чому таке убозтво в ефірі? Жодна супертехніка не може замінити елементарну творчу обдарованість, талановитих особистостей, що перебувають в професійному пошуку. А поки що за три місяці перегляду програм НТН я не спромігся запам'ятати жодного ведучого, бо нічого запам'ятовувати… Отже, техніка є, людей немає.

Керівництво НТН, намагаючись чогось досягти в конкурентній боротьбі на українському телевізійному ринку, витрачаючи величезні, як можна зрозуміти, кошти на технічне обладнання, явно недооцінює людський фактор. Техніка – то лише питання грошей, а де взяти непересічних, обдарованих, унікальних телезірок? Ця проблема складніша за будь-яку технологію. Що ж, можливо, в майбутньому НТН якось її розв'яже. А на сьогодні загальне враження – важке. На каналі “ТЕТ”, який теж має якісь адміністративні неприємності, часто можна побачити заклик – запитання – протест: “Кому заважає телеканал без політики?” На НТН варто було би сформулювати це по-іншому: “Кому заважає телеканал без власного обличчя, думки і позиції?” Але – канал молодий, енергійний, у нього – все попереду і, зрештою, він стане таким, яким сам схоче стати. Якщо, звичайно, захоче – адже безликість за наших умов іноді приносить свої дивіденди. Грошові, звичайно, а не творчі.