Втрачати власнiсть завжди неприємно. Ще неприємнiше втрачати своє майно, якщо воно коштує не один мiльйон доларiв i без нього ти вже не будеш входити у список найбагатших людей Центральної та Схiдної Європи.

Тож не дивно, що ситуацiя навколо Нiкопольського заводу феросплавiв вже котрий мiсяць постiйно з'являється у випуску новин телеканалiв СТБ, "Нового" та ICTV, пiдконтрольних зятевi екс-президента Леонiда Кучми Вiктору Пiнчуку. А останнiм часом ситуацiя на НЗФ у випуску нових згаданих каналiв стає топ-новиною. Невже боротьба за завод є такою цiкавою

для мiльйонiв глядачiв, котрi дивляться новини? Мiй сусiд, котрий працює на Львiвському автобусному заводi i ось вже кiлька мiсяцiв не отримує зарплатнi, нiяк не може зрозумiти,

чому у четвер, 28 липня, "Новий" канал аж чотири хвилини розповiдав про подiї навколо НЗФ. Тодi як свого часу про страйк на ЛАЗi i перекриття його працiвниками дороги не розповiли навiть мiсцевi ЗМI. Чому iншi канали Пiнчука навiть словом не згадали про можливий замах на Юлiю Тимошенко, а нав'язують своїм глядачам тільки позицiю Вiктора Пiнчука щодо НЗФ і не надають при цьому слово представникам групи "Приват".

Невже журналiсти цих каналiв не розумiють, що їхнє чесне iм'я просто використовують? А може, йдуть на це свiдомо, звiсно, небезкориливо. Чому у їхнiх сюжетах Вiктор Пiнчук ледь не ангел, у котрого ось-ось з'являться крила, а група "Приват" - злочинець гiрший Хусейна?

Якби у сусiднiй Польщi власники медiа використовували журналiстiв для захисту своїх бiзнес iнтересiв, це був би скандал номер один.

Бо у полякiв ЗМI – перш за все комерцiйнi проекти, покликанi приносити прибуток, а не лобiювати чиїсь iнтереси. У нас же навпаки. Невже менеджери каналiв не розумiють, що їхнi новини глядачi скоро перестануть дивитися? Чому бабця у забутому Богом та людьми селi по декiлька хвилин щоденно має слухати про НЗФ, навiть не знаючи, а де той Нiкополь i що таке феросплави.

Читайте також:

Уряд перегляне приватизацію заводів Пінчука і Дерипаски

Ахметов і Пінчук поскаржилися в Європейський суд

Смутні часи Ахметова і Пінчука