Черговий показ минулого тижня на популярному телеканалі класичного трилеру Джонатана Демма „Мовчання ягнят” потішив прихильників хорошого кіно самим фактом цього показу. Бо не менш класична комедія Леоніда Гайдая „Діамантова рука” частотою демонстрацій по різних каналах набридла вже навіть палким прихильникам цієї стрічки і цього режисера. До того ж, „Мовчання ягнят”, за моїми спостереженнями, з`являється в кінопоказах наших каналів значно рідше, аніж його сіквел „Ганібал”, який є більш похмурим і більш кривавим, аніж оскароносне першоджерело. У той же час, показ сучасної кінокласики саме на „Інтері”, який відбувся пізно ввечері 16 липня, не тільки потішив, а й наштовхнув на сумні роздуми. Бо лише кіномани та уважні глядачі звернули увагу на той прикрий факт, що на каналі з'явилася кіноцензура. І помічено це не вперше.

Відразу хочу наголосити: тут висловлюється не обурення, а лише певна розгубленість і нерозуміння ситуації. „Мовчання ягнят” знято 1990 року, і на українському телебачення показ 16 липня прем’єрним не був. Стрічку свого часу вже демонстрували по „1+1”. Причому, у ті часи ще не було надто жорстких вимог до вітчизняних кінопоказів. Зокрема, фільми з елементами насильства та жорстокості, а також стрічки з „дорослими” сценами не обов’язково демонстрували після 22 години. Сьогодні все помітно змінилося. Хоча крові на більшості наших рейтингових каналів вистачає, все ж таки, найбільш бурхливим потоком вона починає литися тоді, коли в порядних родинах діти та люди зі слабкою нервовою системою лягають спати.

Таким чином, передбачається, що моторошну сучасну кінокласику будуть дивитися здорові дорослі люди без психічних відхилень. Отож, і викликає здивування втручання редакторів телеканалу „Інтер”, які готували „Мовчання ягнят” до показу, у оригінал, який навіть у пуританській Америці не просто випустили в широкий прокат, але й нагородили аж п’ятьма преміями Американської кіноакадемії.

Але пора вже прояснити ситуацію і пояснити, про що йдеться. Хто пам’ятає, фільм починається з візиту стажера ФБР Клариси Старлінг (Джоді Фостер) у закриту психіатричну клініку, де відбувають довічне покарання психопати. Серед них – людожер Ганібал Лектер. Його сусідом по блоку є такий собі недоумок Мікс, який увесь час, поки жінка перебувала поруч, займався онанізмом, а потім влучно кинув сперму їй на обличчя. За це псих поплатився – доктор Лектер змусив його проковтнути власного язика.

Наскільки я пригадую, коли стрічку демонстрували по „1+1”, цей маленький епізод було дбайливо збережено і український переклад давався відповідно до оригіналу. Тобто, ми чуємо, як божевільний кричить: „Вона в мене літає!”, бачимо, як він робить рух рукою, і розуміємо, що саме потрапило на обличчя молодої жінки. Отже, жодного натуралізму і смакування саме цієї теми не відбувається. Повторюся, та й ви без мене знаєте: натуралізму в стрічці й без цього вистачає. Обдерті трупи, відрізана голова, нарешті, поїдання канібалом своїх охоронців – кожна з цих сцен дасть фору згаданому вище епізодові.

Але на „Інтері” вирішили, мабуть, інакше. У їхньому перекладі психопат Мікс... розрізав собі вени. Причому він так і кричить: „Я порізав собі вени! Я порізав собі вени!». Далі він хлюпнув на жінку... власною кров`ю. Причому, редактори не лише змінили текст оригіналу, замінивши в ньому сперму на кров, а й дозволили собі скоротити сам епізод. Дорослі люди не бачать, чим саме займається в своїй камері божевільний – по стрічці акуратно пройшлися цензурні ножиці.

Там, де не можна було різати, редактори обмежилися зміною тексту. В оригіналі доктор Лектер нюхає повітря і каже гості: „Я чую, як пахне у вас під спідницею”. „Інтер” пропонує більш цнотливий варіант: „Я відчуваю ваш запах”.

Згоден, за великим рахунком фільм нічого не втратив. Але чи не нагадує така практика часи, коли з радянських фільмів після Указу про боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом почали вирізати епізоди розпиття героями алкогольних напоїв? Хоча, я щось не пригадую постанови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, котра б зобов’язувала телеканали боротися за моральність глядача, втручаючись редакторськими ножицями у оригінал достойної і перевіреної часом стрічки. Простіше не показувати її взагалі: адже вона може спровокувати до активних дій когось із доморощених маніяків.

До речі, це не єдиний випадок дрібної цензури на „Інтері”. Кілька разів телеканал у вечірньому кінопоказі демонстрував не менш класичний трилер „У ліжку з ворогом” із Джулією Робертс у головній ролі. На початку фільму є кілька епізодів, де подружжя займається сексом під музику Гектора Берліоза. Причому, епізоди ці досить пуританські - навіть для першої половини 90-х років, коли стрічку було знято. Тим не менше, редактори „Інтеру” цнотливо прибрали їх, справедливо вважаючи – від цього стрічка нічого не втратить. Тут пригадався епізод фільму давньої комедії „Ласкаво просимо! або Стороннім вхід заборонено!”, в якому піонери дивляться класичного „Фанфана-Тюльпана” з Жераром Філіпом і начальник піонерського табору у виконанні Євстєгнєєва закриває на екрані фанеркою глибоке декольте на сукні Джини Лоллобріджіди.

Утім, досить дивно виглядають ці цензурні ножиці саме на цьому каналі, адже свого часу саме на „Інтері” була показана повна авторська версія фільму Люка Бессона „Леон”. Тоді як копія, яку нам часто демонструють по інших різних каналах, зокрема – по „1+1” - була підготована режисером спеціально для американського прокату, тому зазнала цензури. Оригінал довший на 30 хвилин. З копії для американського прокату були вирізані інтимні переживання дівчинки Матильди (Наталі Портман), закоханої в дорослого кілера Леона (Жан Рено). Зокрема, вона відверто пропонує йому себе, навіть демонструє певну обізнаність у питаннях жіночої фізіології… Чомусь у даному випадку політика популярного каналу була на боці глядача – особисто я після цього вже не можу дивитися розтиражований цензурований варіант. Виходить, з огляду на наведені приклади показ повного варіанту „Леона” для „Інтера” можна вважати маленьким подвигом.

Кілька моїх спроб отримати якісь пояснення на самому „Інтері” виявилися невдалими. Без сумніву, є інші, менш відомі фільми, по яких також проходяться редакторські ножиці. Ясно, що теоретично тут переслідується благородна мета – боротьба за моральність власного ефіру. Але цю тезу мені дотепер ніхто офіційно не озвучив. Одного разу у відповідь я почув, що цензури не існує. Іншим разом мене почали переключати по колу на різні телефони, у результаті я сам заплутався і не зрозумів, з ким, власне, говорю. Нарешті, востаннє оператор на комутаторі „Інтера» поцікавилася, з якою метою я дзвоню в кіноредакцію, після чого в трубці почувся характерний зумер факсу. Думаю, жодної змови тут немає. Просто ніхто справді не розуміє, що відбувається, і чому подібних речей не можна робити.

Якщо набратися терпцю і зібрати докупи всі подібні факти, то оцінювати їх можна по-різному.

У тому, що відповідальні особи дозволяють собі нехай дрібне, але все ж таки купюрування відомих стрічок для телепоказу, можна вбачати реальну боротьбу за цноту дорослих глядачів. Але в такому разі слід попереджати: фільм демонструється зі скороченнями. Публікують же в журналах журнальні варіанти товстих романів із відповідними позначками...

Можна пояснити подібні речі загальною політикою каналу. Але чим епізоди, в яких живим людям відкушують носи, кращі за епізоди, де актори імітують статеві акти? Повторюся: у такому випадку краще взагалі не ставити небезпечний фільм у програму. Хоча від цього постраждають кінопокази, а вони, на мою думку, саме на „Інтері” останнім часом стають більш якісними...

Словом, якими б не були аргументи, особисто я не готовий прийняти жодного, який захищає цензуру. Коли вже визначати ступінь моральності і цнотливості, то лише – власного телевізійного продукту. Бо художні фільми для показів канали, як правило, закуповують. І навряд чи „обрізання” досить невинних епізодів у відомих фільмах заздалегідь обумовлено. Хоча... для пересічного глядача все це справді не має особливого значення.

P.S. від «ТК»: – Поки що ми теж не змогли взяти коментар на «Інтері» від офіційних осіб. Неофіційно нам повідомили, що працівник каналу Маргарита Шморгунова, яка може відповісти на запитання «ТК», буде завтра. Ми обов’язково завтра зателефонуємо та повідомимо про результат наших читачів.

Читайте також:

Цензура не потрібна, бо робимо правильні закупки