«Детектор медіа» багато уваги приділяє намаганням нового складу Нацради з питань ТБ та РМ вийти на новий – перш за все, правовий рівень стосунків із телерадіомовниками та регулювання інформаційного простору. Тож сьогодні ми пропонуємо увазі читачів досить гострий погляд професіонала - представника Нацради в Одеській області протягом багатьох років на потенціал останніх рішень − як цього органу, так і ініціатив виконавчих структур у сфері реклами на телебаченні та радіо. Сподіваємося, ця публікація викличе дискусію, ми готові, як завжди, опублікувати всі думки. Останнім часом з найвищих висот влади звучать заяви про необхідність зміни законодавства, яким регулюються відносини у царині телерадіомовлення, зокрема, Закону України “Про рекламу” − з метою заборони реклами тютюну й алкоголю на телебаченні та радіо.

Це вкотре свідчить про те, що творці законів їх можуть і не читати. Адже нинішній Президент, як і багато інших ініціаторів законодавчого обмеження реклами тютюну та алкоголю на телебаченні і радіо, серед яких і пан М. Томенко, були депутатами, коли приймався Закон України “Про рекламу”, а члени Національної ради рецензували проект Закону.

Досить переглянути кілька абзаців Закону, щоб пересвідчитися в тому, що реклама тютюну на телебаченні і радіо заборонена.

Ст.22. 1. Реклама тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, забороняється: на радіо та телебаченні...

А реклама алкоголю суттєво обмежена:

Ст. 22. 2. Реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та телебаченні у період з 6 години до 23 години...

Та ні, щодо пана М. Томенка, я неправий. Бо він мотивує необхідність внесення змін до закону тим, що... „як засвідчила практика, закріплені законодавством обмеження та вимоги щодо реклами алкогольних та тютюнових виробів у багатьох випадках не діють, а то й відверто ігноруються суб’єктами рекламної діяльності”. Констатуючи порушення встановлених законом обмежень, пан М. Томенко робить дивний висновок: “Тому сьогодні можна з прикрістю констатувати недосконалість правового регулювання цієї проблеми”.

Ідея жорсткішого унормування реклами алкоголю висловлюється паном М. Томенком давно. Уперше я почув її на одному зібранні, що проводилось Національною радою з питань телебачення і радіомовлення − минулого чи позаминулого року в Одесі. Ще тоді я задав питання, яке саме напрошується: якщо не виконують ці норми закону, то чому почнуть виконувати інші, жорсткіші? Відповіді не отримав.

А що роблять ті, хто повинен контролювати дотримання вимог чинного законодавства? Виявляється,ведуть переговори з метою досягнення компромісу: “Я вичерпав потенціал переговорного процесу, я не розумію логіки дій керівників телекомпаній. Вони живуть ніби останній день, і суспільних цінностей для них не існує. Декілька разів я проводив наради і пропонував домовитись, що алкоголь у денному ефірі рекламуватися не буде... Оскільки цей компроміс не був сприйнятий телекомпаніями, ми готуємо зараз законопроект про повну заборону (включно з пивом та слабоалкогольними напоями”.

Або підписують меморандуми: „Меморандум між телеканалами і Нацрадою: однакові правила гри для всіх”. Уявіть собі, що державна структура (або її керівник), яка займається боротьбою з нелегальним обігом наркотичних речовин, веде переговори із своїми “підлеглими” з метою досягнення компромісу або підписує меморандум, у якому вводиться поняття позитивної тенденції. Або: відомі персонажі − Жеглов, Шарапов, Фокс і Горбатий − займаються тим самим. Визначають позитивні тенденції у поведінці порушників закону. Порівняння не здається абсолютно недоречними, зважаючи на величезний вплив телерадіомовлення на індивідуальну та суспільну свідомість.

Заступник голови Національної ради пан І. Курус у прямому ефірі радіо “Ера” 4 липня сказав (не цитата - переказ): "одним із успіхів нинішнього складу Національної ради вважаю те, що вона перестала бути каральним органом... Ми домовляємось із телевізійними мовниками. От тільки ніяк не можемо домовитися з керівниками радіо про підписання такого ж меморандуму".

Але ж і уряд, у межах своїх повноважень, і Національна рада, повинні найперше виявляти порушення й карати за них (Ст. 5 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”: "У разі виявлення порушень телерадіоорганізацією чинного законодавства та умов, зазначених у ліцензії, Національна рада: оголошує попередження; застосовує штрафні санкції; тимчасово (до двох місяців) зупиняє дію ліцензії...").

Зверніть увагу, це не право, а обов’язок Національної ради. І жодної згадки про досягнення компромісів і меморандуми. Хоча цим не заборонено займатись. У вільний від застосування санкцій до порушників час.

Заради справедливості, слід відзначити, що Меморандум охоплює значно більше коло напрямків діяльності телерадіокомпаній, ніж тільки реклама. Але рекламна діяльність відзначається тим, що, на відміну від інших аспектів, дуже легко контролюється арифметично. За допомогою годинника з секундною стрілкою, тексту Закону України “Про рекламу” й краплі здорового глузду.

У березні 2004 року, а перед тим − ще у 2002 році було проведено моніторинги загальнонаціональних каналів, за результатами яких можна стверджувати: немає жодного телевізійного каналу (з перевірених), на якому було б менше ста порушень Закону України “Про рекламу” на добу.

Моніторилися на той час провладні канали, щоб не дати приводу тодішній Національній раді використати результати для боротьби з “опозиційними”.

Результати моніторингів спрямовувалися до Національної ради, та й сама Національна рада іноді дивиться телевізор − і не бачити “безпредєла” не може!

Наразі “провладними” є інші канали. Стверджую, що кількість порушень вимог чинного законодавства на цих каналах не менша! Одного разу у кількахвилинному прогнозі погоди на „5 каналі” нарахував близько двох десятків порушень!

Ставлю тисячу гривень проти однієї, що на 50% телевізійних і радіоканалах за добу нарахуємо кілька десятків порушень (насправді − на 100%, і більше 100 порушень, але, про всяк випадок, роблю собі послаблення).

Національна рада вклала великі гроші в моніторинговий центр, який ледь не віршами говорить, і тепер пишається тим, що можна зафіксувати все, що завгодно! Але ж, люди добрі, воно й так не було заховане. Телерадіомовлення не може торгувати “з-під прилавка”, вони за природою своєю публічні, абсолютно доступні.

У такій ситуації домовленості з порушниками закону виглядають аж надто дивно. Навіть двозначно.

Цитата з себе, січень 2002 року:

До Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

...

Усі загальнонаціональні та мережеві телевізійні канали транслюють рекламні матеріали, які повинні розглядатися як такі, що порушують Cт. 31 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, а саме: все що показується під загальним гаслом “реклама торгових марок”, по відношенню до виробників алкоголю є насправді забороненою Законом рекламою алкогольних напоїв.

По-перше, зареєстровані торгові марки мають конкретне зображення і, можливо, якийсь текст, але, без сумніву, дуже відрізняються від зображуваного в телевізійних кліпах.

По-друге, у рекламних кліпах, про які йдеться, як правило, відтворюються атрибути етикеток, які наклеєні на пляшки з продукцією. А як може йтися про рекламу “торгової марки” у кліпі “Союз-Віктан”, де пропонується збирати етикетки для отримання призу? Етикетки з чого? З торгової марки?

А „Nemiroff”, за якого “во всем мире”, “за искусство”, “за мисливство” чи “за рибалку”, або “чтобы было что вспомнить”. Та ще й усім відомим голосом персонажа, котрий навіть у воді не випускає з рота сигару, а з руки − чарку, що й створює бажаний рекламодавцю асоціативний ряд. А “Мягков” із сльозинкою роси, що збігає по запітнілій пляшці? Чи “Олімп”, і з яким “посидим как боги”, які, виявляється, теж “мужики”? А “Тост і чарочка – гарна парочка”? Та ще й усе це не тільки на телевізійних екранах, а й у друкованій пресі та на зовнішніх носіях із тими ж зображеннями та вже відвертими текстами, що є ознакою широкої рекламної кампанії.

Відтворення в рекламному кліпі легко впізнаваних ознак вживання алкогольних напоїв, як-то: заздоровних гасел, тостів, дзенькоту пляшок, чарок та келихів, булькотіння того, що наливають, голосне ковтання з прикрякуванням, занюхування та закурювання, хрускання солоними огірочками, міміка добряче хильнулого, похмілля наступного дня – усе це свідчить про рекламування певної продукції.

По-третє. Юридичні особи, яким належать рекламовані “торгові марки” є підприємствами, і у відповідності до Cт. 1 Закону України “Про підприємства в Україні” єдиною законною метою їх діяльності є отримання доходу (прибутку). А єдиний законний шлях до цього – реалізація продукції чи послуг. Таким чином, що б не говорилося, а демонстрація вказаних відеоматеріалів має на меті сприяння отриманню прибутків, а значить, є рекламою.

...

Цитата з себе, березень 2004 року:

Голові Національної ради України

з питань телебачення і радіомовлення

панові Б.І. Холоду

С К А Р Г А

Шановний Борисе Івановичу!

Надсилаю результати моніторингу загальнонаціональних та мережевих каналів (УТ-1, Ера, УТ-2, Новий канал, М1, ICTV).

Через відсутність розгорнутих програмних концепцій мовлення аналізувалося тільки те, що піддається простій “арифметичній” оцінці - дотримання вимог Закону України "Про рекламу".

На жаль, результати не можна назвати втішними. На кожному з перерахованих каналів за добу мовлення виявлено більше ста фрагментів, де порушено вимоги Закону.

Ці порушення можна згрупувати таким чином.

1. Порушення, викликані недбалим ставленням до вимог Закону і впевненістю у відсутності будь-якого контролю, безкарністю. До таких відносяться порушення Ч. 2 Ст. 9, яка вимагає: "Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм на їх початку і наприкінці − за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих із використанням слова "реклама".

Так, наприклад, жоден рекламний блок ТК "1+1" не "закрито" з дотриманням цієї норми. На УТ-1 в прогнозах погоди вставляється реклама (що саме по собі є порушенням Ч. 3 Ст. 13) з написом дрібними буквами у верхньому кутку екрана на тлі безперервного відеофрагмента. Те ж саме є і на ICTV.

2. Порушення в анонсах. По-перше, Ч. 6 Ст. 13 встановлює, що лише "для цілей цієї статті не вважаються рекламою: ... анонси власних програм, передач телерадіоорганізації". Це означає, що анонси не входять до ліміту рекламного часу, і що ними можна переривати програми, крім обмежень, що встановлюються Ч. 5 Ст. 13. До речі, виходить, що можна переривати анонсами навіть те, що заборонено переривати рекламою (Ч. 4 Ст. 13): "трансляції сесій Верховної Ради України, сесій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України, а також трансляції релігійних служб, програм, передач для дітей та програм, передач новин".

Але в анонсах оприлюднюються імена та торгові марки спонсорів, що є їх рекламою. А це вже порушення Ч. 2 Ст. 9. Адже та сама Ч. 6 Ст. 13 встановлює, що "Для цілей цієї статті не вважаються рекламою: оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені, найменування спонсора, об'єктів права інтелектуальної власності, що йому належать". Тобто, Закон дозволяє виголошення у програмі, передачі, що спонсорується, а не в анонсі цієї програми, передачі!

Крім того, в анонсах рекламуються торгові марки виробників алкогольних напоїв, що є порушенням Ч 2,7 Ст. 22. ( Ч. 2: Реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та телебаченні у період з 6 години до 23 години... Ч. 7: Реклама ...алкогольних напоїв, а також знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані напої, повинна супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. До речі, Ч. 2 Ст. 5: “не можуть бути спонсорами особи, які виробляють чи розповсюджують товари, реклама яких заборонена Законом” ставить під сумнів законність спонсорування алкогольними марками передач, що йдуть у час, коли реклама алкоголю заборонена Законом.

3. Порушення вимог Ч. 1,2,3 Ст 13. (Ч. 1: Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Ч. 2: Частка реклами протягом кожної астрономічної години фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків. Ч.3: Реклама повинна розміщуватися у перервах між програмами, передачами).

І, якщо порушення Ч. 1 виявлено лише на каналі М1 (де час реклами склав близько 40% обсягу мовлення за добу) − за рахунок реклами послуги "мелодія на мобільний", яка йде протягом усієї програми "Хіти" (на її тлі), то Ч. 2 порушується − більше або менше − усіма. А порушення Ч. 3 – широка практика.

Як ви думаєте, якою була реакція? Правильно, жодної реакції!

А кількість порушень величезна. Мовниками порушується все, що можна порушити.

На жаль, у багатьох випадках не обійшлося без “руки” Національної ради, яка в своїх положеннях та на практиці ввела поняття і дії, що дозволяють й іншим трактувати Закон як завгодно.

А саме: є практика поширення території дії ліцензії шляхом додавання нових передавачів. Так розбудовувалися мережі. Але таке “дійство” не передбачене Законом.

Крім того, незважаючи на протести фахівців власне Національної ради, приймалися рішення про надання ліцензій компаніям, які розбудовували мережі, з умовою включення в конкретному населеному пункті місцевого мовника.

Те ж саме, так звані "корпункти", які виходять з місцевою рекламою на мережевих каналах.

А це є руйнацією мережевого каналу мовлення, оскільки з його визначення очевидно, що в кожний момент часу в кожній точці каналу має бути один сигнал.

Цитата з себе, січень 2003 року:

До Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

...

Постійно порушуються умови ліцензій майже всіма мережевими компаніями (як радіо-, так і телевізійними) щодо каналу мовлення. На каналах, відведених для мовлення мережевих телевізійних та радіокомпаній, виходять місцеві мовники, котрих, із незрозумілих причин, називають “корпунктами”. Порушення полягає в тому, що мережеві компанії отримали ліцензії на право користування каналом мовлення, до складу якого, серед іншого, входить і конкретна частота в конкретному місці. За визначенням Ст. 1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення ” канал мовлення – це сукупність технічних засобів із частотними присвоєннями, призначених для трансляції теле- та радіопередач на території, що визначається параметрами технічних засобів мовлення”. Тобто, властивість технічних засобів – їх сукупність – є визначальною у понятті “канал мовлення”, а сукупністю довільний набір технічних засобів робить саме програма, що транслюється. Або, на фізичному рівні – єдиний сигнал у кожній точці каналу в кожний момент часу.

Вихід “корпунктів” розриває канал, на який надано ліцензію, на набір не пов’язаних між собою каналів, на які ліцензії не видавалися.

Таким чином, вказану ситуацію треба розглядати і як порушення умов ліцензій у частині зазначеного каналу мовлення, і як мовлення без ліцензії (на локальних каналах), і як заборонену законом суборенду каналу мовлення в разі виходу в ефір на локальних каналах у якості “корпункту” іншої юридичної особи.

А введене Національною радою поняття „зміна програмної концепції” взагалі − “ні в які ворота”. Адже саме програмна концепція була, принаймні, формальною, основою для визначення переможця в конкурсі. Як же можна її змінювати, вигравши конкурс?

Неодноразове “закочування рукавів” Національною радою до наведення порядку нічого суттєво не змінювало. І заяви про те, що ми беремося... нагадують давню казку про цигана, якого полонив Змій-Горинич. Звелівши полоненому принести води, Змій кинув йому міх із цілої бичачої шкури. Ледь дотягнувши той міх до криниці, циган зрозумів, що надходить його кінець. А потім ухопив лопату й почав обкопувати криницю. Прилетів Змій. Гримнув. Вогонь пустив. „Чому досі води не приніс?” А циган і каже: „Та от, думаю, що ходити кожного разу? От, краще обкопаю криницю, та всю її й принесу”. Злякався Змій циганової сили. Утік. Викрутився циган.

Керівництво Національної ради часто посилається на складність прийняття колегіального рішення про покарання порушників. Такі посилання оприлюднювались і в “Детектор медіа”. Або на те, що прийняті рішення будуть оскаржені в судовому порядку і, як свідчить досвід, будуть скасовані судами.

Але ж є простий шлях. Не впевнені в тому, що не буде скасовано ваше рішення, − самі зверніться до суду за визнанням того чи іншого фрагменту мовлення порушенням. А потім − застосовуйте санкції. До речі, й індивідуальним борцям за наведення порядку можна діяти таким самим чином. Що колись і порадив панові М. Томенку. Хоча, звісно, обкопувати криницю ефектніше, ніж тягти міх.

Не хочу, щоб наведене розцінювалося як закид нинішнім членам Національної ради. Тому що в такому складі вони тільки починають. І беруться за наведення порядку. Хоча й не у всьому з ними можна погоджуватись.

Оновлення складу Національної ради (політична обумовленість якого, на жаль, очевидна й не дуже “симпатична”) дає надію... Але оновлення вже відбувались і раніше. Вони теж давали надію...

Ага! Мало не забув! До чого ж тут китаєць? То, може, домагатися виконання існуючих законів, а не писати нові через те, що не виконуються існуючі?

Давайте помиємо тих, що є!

Читайте також:

МЕМОРАНДУМ ПРО СПІВПРАЦЮ