Яким же було її здивування, що ми досі відзначаємо радянські свята. Намагався пояснити, що це вже наше, українське, свято журналістів. І тоді вона задала ключове питання: „Сергію, а що, власне, ви сьогодні святкуєте?”

От і зараз багато з моїх колег так і не знайшли відповіді на це запитання. Відзначаємо його за інерцією радянських часів – є ж свята шахтарів, міліціонерів, лікарів, чому б не бути і Дню журналістів? Може й так, але в усіх європейських країнах є інший день – захисту і солідарності журналістів, який традиційно відмічають мітингами і демонстраціями 3 травня. У нас цей день пройшов досить спокійно.

Сьогоднішнє звернення Президента Ющенка до журналістів теж не відрізнялося оригінальністю. З самого ранку Віктор Андрійович задав бадьорий тон привітанням, які, впевнений, сьогодні лунатимуть із вуст багатьох чиновників. Найкращі колеги отримають подарунки та преміальні, а ближче до вечора День журналіста завершиться банкетом в багатьох редакціях.

Всі атрибути свята наявні, та здається, що святкувати поки що нічого. Вчитавшись в текст президентського звернення, після кожного речення можна привести зворотні приклади. Падіння ери „темників”, звичайно, велика радість для журналістів, але лише для тих, хто ці „темники” отримував. Причина появи цензури – непрозора власність та управління ЗМІ, нелегальні зарплати та корупція на рекламному ринку – залишились. Відтак, і зникнення „темників” може стати лише тимчасовим успіхом помаранчевої революції.

Інші досягнення ще більш скромні. Наприклад, просування до Суспільного мовлення застрягло в високих кабінетах через розбіжності в поглядах посадовців на строки та напрямок реформ. Ось так і сталось диво: наш посол у Малайзії вже представив тамтешньому міністру інформації програму роздержавлення українських ЗМІ, тоді як пан Микола Томенко тільки розробляє її. Що представили малайзійцям можна лише здогадуватись.

Звідси випливає болюче для журналістів питання доступу до інформації, яку влада трактує як власну прозорість. Якщо чесно, то більшості з колег абсолютно байдуже – прозора ця влада чи ні. Для них показником прозорості буде можливість прийти в кабінет чиновника і отримати необхідні документи чи інформацію. У нас же журналістська спільнота вже два місяці намагається з’ясувати: чи є в Міністра юстиції диплом і якого навчального закладу?

Шість років тому моє ставлення до всіх цих радянських „днів” суттєво змінилось. Польська колега навела безліч прикладів, коли замість справжньої уваги уряду, роботодавців, нормальної зарплати, безпечних умов праці, ми отримували лише один день для величезної пропагандистської машини, щоб роздати партійні грамоти. І журналісти приймали в цьому маскараді дійсності безпосередню участь.

Сьогодні ситуація навколо нас швидко змінюється. Зараз, під час літніх відпусток, традиційно відбудеться переформатування наших ЗМІ. І традиційно, восени, ми зберемо врожай звільнень журналістів. Дуже скоро на наш ринок прийдуть закордонні інвестори. Наші колеги з профспілок журналістів в Хорватії, Норвегії та інших країн попереджають про небезпеку величезних скорочень, які роблять іноземні власники для підвищення прибутковості... У цифри скорочень, що наводяться, навіть не хочеться вірити – до 50 % штатного персоналу. Безліч невеликих газет та нерентабельних електронних ЗМІ просто ліквідують.

А ще на черзі роздержавлення комунальних та державних ЗМІ. Що за цим стоїть зараз важко зрозуміти. Але те, що більшість неприбуткових видань внаслідок, наприклад, приватизації будуть ліквідовані – скоріше факт. Журналісти і всі інші працівники опиняться без роботи. Навіть за найскромнішими підрахунками без роботи в найближчі роки можуть опинитися близько 10-12 тисяч журналістів.

І вже традиційно ми готуємось до посилення тиску під час виборів. Наші ЗМІ поки що не стали вільними від політичної та бізнесової залежності. Президент радить робити це поступово. Але скільки в часі займе ця поступовість теж невідомо. І саме зараз в ЗМІ потрапила інформація про новітні вже партійні „темники”. Хочеться вірити, що вони ніколи не повернуться в ЗМІ.

То що ж ми сьогодні святкуємо на державному рівні?