НТКУ: проблеми з арифметикою чи адекватністю?, репліка
Страйковий рух на потужній британській ВВС та цифри з "Євробачення-2005".
З Олександром Зиріним, який у наведеному нижче тексті веде мову про те, з яким кадровим потенціалом можна робити сучасний якісний видовищний продукт на телебаченні, можна сперечатися. Як можна по-різному інтерпретувати й цифри, які він наводить, принаймні, детально їх аналізувати. Але ми пропонуємо нашим читачам цей матеріал як поштовх до дискусії щодо теми, яку досі серйозно ніхто не піднімав. Чекаємо на відгуки.
В Інтернет, на сторінки газет та в ефірний час вихлюпнули цифри. Цифри, пов’язані з результатами проведення „Євробачення”. Доволі динамічний аналіз, оприлюднений у різний спосіб, дав цікавий результат: практично ніхто не проаналізував написане в одному з розділів розповсюдженого серед журналістів прес-релізу. Цей розділ має назву „Кількість осіб, задіяних у підготовці та проведенні ПКЄ-2005”, і написано там наступне: „Працівників, задіяних у підготовці та проведенні (без урахування працівників компаній-підрядників) – 600 осіб”. Компанії-підрядники – це ті, хто забезпечував світло, звук, сцену, охорону і т.п. А кількість тих, хто створював власне ТЕЛЕБАЧЕННЯ – скромних 600! Ці люди працювали на забезпечення й видачу в „живий” ефір 2-х телевізійних програм загальним хронометражем близько 6 годин під назвами „півфінал” та „фінал” пісенного телевізійного конкурсу „Євробачення -2005”. Декілька сотень людей було потрібно для того, щоб створити всього лише 2 (дві!) складні видовищні постановочні телевізійні програми нормального стандартного європейського ґатунку. Програми ці зацікавили спонсорів, програми ці подивилася практично кожна друга пересічна українська родина. Звертаю увагу зацікавлених і вкрай незацікавлених – телевізійні програми на „Євробаченні” готувалися за дотримання „європейських стандартів”.
Ви ще не здогадалися, про ЩО я? Тоді − ще кілька цифр та дещо про вміння ділити й множити (як завжди: в стовпчик, за допомогою китайського калькулятора і т.п.), оскільки я знову буду говорити про дуже модні й зручні для декого європейські стандарти. Нещодавно лихоманило британську телерадіомовну корпорацію (ВВС) – саме організація роботи в цій телеструктурі багато, довго, із різними емоціями і в різних джерелах наводилася як приклад мало не ідеальних стандартів „громадського мовлення”. У Лондоні люди страйкували проти звільнення. Ну, звільнення − то звільнення – що нам до тих зажирілих англійців, якби не одне АЛЕ! Саме цей інформаційний привід, нарешті, дав змогу мільйонам українським читачів, слухачів, глядачів познайомитися з дрібними цифровими РЕАЛІЯМИ роботи колег-британців. Про всяк випадок повідомляю − цифри взяті мною з видань потрібного кольору чи забарвлення (як кому подобається).Так от: над створенням чотирьох цілодобових повноцінних телевізійних каналів у Великій Британії працює близько 21.000 (двадцяти однієї тисячі) співробітників. Простим діленням отримуємо середню кількість співробітників, які забезпечують повноцінне багатомільярдне (у фунтах стерлінгах) мовлення на ОДНОМУ каналі – 5.250 (прописом − п’ять тисяч двісті п’ятдесят) осіб.
До чого це я? В ефірах та на сторінках газет знову активно й радісно почала мусуватися проблема начебто ГІГАНТСЬКОЇ кількості співробітників НТКУ, які працюють на Мельникова, 42. Ті або інші телевізійні клерки подейкують про оптимізацію штату державного телебачення до „чисельності каналів-конкурентів УТ”, розповідають про проект нового Закону щодо суспільного (громадського) телемовлення і т.п. До речі, в одному з проектів мова йде не про один, а про два загальнонаціональних добових телевізійних канали, які мають невдовзі запрацювати на основі НТКУ. Тобто мова йде не про виробництво 2-х видовищних музичних складних постановочних програм раз і... більше ніколи в житті, а про заповнення якісним сучасним українським конкурентноздатним телевізійним продуктом 48 годин ЩОДНЯ (!). При цьому вкотре наголошую – мене не цікавить інформаційно-публіцистичний телевізійний передвиборчий програмний продукт. Такого роду передачі в сітці мовлення УТ займають близько 15 %. Мене цікавить 85% іншого продукту. Саме над виробництвом такого телевізійного продукту за мізерну платню й зовсім не з бюджетом у 107.000.000 гривень для виробництва 6 ефірних годин працюють тисячі людей!
Думаю, проблема на НТКУ складається системна й жорстка. Так звана команда молодих і енергійних топ-менеджерів створювала телевізійний продукт в Україні за принципом „два стільці – дві камери”, які встановлені в орендованому приміщенні роздягальні колишнього радянського НДІ і ніколи в житті (!) не створювала якісний і сучасний видовищний телевізійний продукт у спеціально пристосованих умовах потужної (національного масштабу!) телекомпанії. Є над чим поміркувати.
Наостанок. Для тих, хто кинеться вираховувати кількість „задіяних”, припустимо, що реально телебаченням на „Євробаченні” займалося не 600 а 598,77 осіб і стільців було три, а камер аж 2,5 і тому подібне… Але насправді − мова не про це, ідеться про принципові тенденції.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
незалежний телевізійний оглядач
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
