Можливо, щось би з цієї ідеї й вийшло, якби організатори заходу хоча б повідомили учасників про тему зустрічі. На жаль, радійники були зовсім не готові, отож і аргументували свою відмову переходити на ведення програм державною мовою (ця тема, попри здивування багатьох, стала стрижнем зустрічі) хіба тим, що в них немає ді-джеїв, які б володіли українською та й, власне, тих, хто російську добре знає, звільняти шкода, адже більшість стояла у витоків створення компаній.

Голова Нацради Віталій Шевченко щиро усміхався в «українські вуса» та питав: «А нас вам не шкода? Нас теж з роботи можуть звільнити». Ще він пропонував відійти від правил, закладених старою Нацрадою, і йти в усьому радійникам назустріч. Аж до того, що: «Ми готові при Нацраді відкрити курси для ваших ді-джеїв. І викладати там буде ді-джей Паша з «Гала-радіо», який довів усій Європі, що можна трьома мовами класно програми вести». І, помовчавши, додавав: «А в ефірі він змушений працювати російською». Ще Нацрада була готова: «захищати радійників від української естради», на якій, на думку деяких керівників радіостанцій, «пишуться пісні для дружин та тещ, і немає гарних пісень, а те, що є, не відповідає формату». Зазначу, що були й протилежні думки з боку тих же керівників радіостанцій. Зокрема, згадували пісенні фестивалі «Червона рута» та деяких із українських виконавців, які складають конкуренцію не лише російським, а й європейським співакам. Говорилося також, що державні органи, насамперед, мають сприяти саме пісенним фестивалям, на яких би відкривалися нові імена, а не вказувати радіокомпаніям, що саме їм ставити…

Загалом, у мене склалося враження, що Нацрада вирішила «провести розвідку» й послухати голос народу. При цьому радійники не бажали говорити, доки не визначаться, що ж від них цього разу хоче держава й у скільки їм це обійдеться в грошовому еквіваленті. Власне, більшість говорила про те, що «кожна поїздка до Києва коштує чимало нервів і досить уже «цуценяті хвіст шматочками різати», треба нарешті визначитися з правилами гри в радіопросторі України». Радійники, як на мене, прагнули зачепити ширше коло проблем, члени Нацради, насамперед, бажали вирішити питання ведення ефіру українською і просили хоча б погодитися на «тенденцію впровадження української мови». При цьому керівники радіокомпаній зосереджувалися на частковостях, члени Нацради – говорили про речі глобальні. Звучало й те, що вмовляють представників радіокомпаній лише до 1 вересня, після цієї дати – можливі санкції.

Пожвавлення в дискусію внесла Оксана Білозір, яка в свій день народження вирішила зустрітися з керівниками радіокомпаній України. Міністр культури та туризму, послухавши якийсь час присутніх, сказала, що «в такому форматі діалог вести неможливо». Затим вона звернулася до присутніх з нагадуванням, що всі «ми нині маємо розбудовувати державу, отож усвідомлювати свою роль у цьому процесі». Оксана Білозір зазначила, «що нині потрібні тільки порозуміння і добра воля. Нарешті, − сказала вона, − має уповні запрацювати „Закон про мову”, якому, як відомо, вже півтора десятка років». Навела міністр і слова Конфуція: «Скажіть, які пісні співає народ, і я скажу вам – хто ним править». «Я також шукала формат, − згадала минуле пані Оксана. – І мені говорили: не формат. Кивали на Москву. Поїхала. Знайшла там друзів. З групою Алли Пугачової «Рецитал» ми записали диск «Лелеки». Якісний. Привезла я це в Україну. Пропоную. Знову: це не формат. Я витягую гроші. Стає форматом. Але лише до того часу, доки плачу. Щойно я перестаю платити – одразу знову: не формат. Я розумію, що це бізнес. Я розумію, що це якась ваша концепція розуміння всього, що відбувається. Це правильно. Але чи правильно ми робимо, що українську музику запихуємо у формат? У Туреччині – турецька музика звучить. В Італії – італійська. А в нас українська – не формат… Та той ді-джей сам хоче, можливо, змінитися. Але ми не ставимо йому завдання, то він і не буде змінюватися».

Оксана Білозір говорила досить емоційно, і треба сказати, що дехто з присутніх дозволив собі не менш емоційно її перебивати. Попри те, що вона міністр. Попри те, що жінка. Попри те, що – день народження.

Виконавчий директор Асоціації мережевих телерадіомовників України Дмитро Федечко для «Детектор медіа» так прокоментував те, що відбувалося в залі: «Таке враження, що інших проблем, крім української мови, у нас в ефірі немає. Я сподівався, що ми на цій представницькій нараді також і інші проблеми порушимо. Зрозуміло, що питання мови в силу різних політичних та культурних обставин турбує Нацраду, але є проблеми, які набагато більше турбують мовників. Зараз радіо, яке ми створюємо й розвиваємо, це – як «Одеса-Броди». Питання не стоїть, чи класти трубу – лише в якому напрямку йти. Радійна інфраструктура мусить бути, треба розвивати її, а тоді вже вирішувати, яку по ній продукцію ганяти – україномовну чи російськомовну. Головне – поліпшувати інфраструктуру. Люди наперед не знали теми розмови. Зробили це, вважаю, навмисне. Не готувалися попередньо документи, тому що було б одразу неприйняття проекту рішень. Разом із тим, щодо позитиву зустрічі – то не можу пригадати, щоб була колись настільки широка дискусія в такому форматі. Не на круглому столі, не в присутності журналістів, де кожен прагне покрасуватися… Фактично, ми дізнались, чого Нацрада від нас хоче, а вони – чого ми прагнемо. Лише аргументи мали проговорити. Щодо мови, то питання, думаю, або нарешті буде вирішене, або ж усім набридне...»

Олексій Карпенко, заступник голови правління «Нашого радіо», сказав, що не став би з іншими журналістами говорити щиро, але „Детектор медіа” не може відмовити. На його думку, «суть в одному – україномовні радіостанції програють у рейтингу, якщо мовлять на всю Україну, якими б гарними вони не були. Приватні компанії не хочуть втрачати власні гроші. Треба популяризувати українську мову, але щоб при цьому не було переваг у російськомовних станцій. До 1 вересня, мабуть, буде розроблено якийсь план, у рамках якого підуть тенденції на поглиблення україномовності на програмах усіх радіостанцій. Новини нині фактично всі йдуть на радіо українською. Треба попрацювати над тим, щоб забезпечити ведення ефіру українською мовою. А Пугачову українською переспівувати ніхто не буде...»

Катерина Котенко, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету: «Українська мова – це набагато серйозніше, ніж дехто думає. Це питання державної інформаційної безпеки загалом. І вимоги будь-кого до певного числа українізуватися – це смішно. Така вказівка просто не може бути виконаною в принципі. Треба розуміти, що питання мови пов’язане з іншими факторами, які неможливо проігнорувати. Радіостанції, як на мене, не змогли сьогодні з різних причин висловити свої позиції − можливо, були неготові до зустрічі, можливо, не уявляли, що Нацрада буде виставляти такі серйозні претензії чи сподівалися в черговий раз поговорити о «всяком-разном» і спекатися. Було спрощено процедуру розмови з радійниками. Телевізійники, а нещодавно в такому ж форматі відбулася зустріч із ними, як на мене, були більш підготовлені до розмови. Можливо, радійники ще не до кінця усвідомлюють власні проблеми. З іншого боку, якщо вже протягом 10 років радіостанції не вдалося переконати, то, можливо, потрібно розібратися в причинах цього − у глибинних причинах...»

За результатами тристоронньої зустрічі ухвалили створити робочу групу, яка протягом трьох тижнів підготує проект Меморандуму про спільні кроки Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Міністерства культури та туризму і провідних радіостанцій із розвитку вітчизняного радіо. Учасники наради вирішили по закінченню роботи над проектом Меморандуму провести ще одну зустріч, на якій остаточно визначатимуться із подальшими спільними кроками у розвитку галузі, зокрема, і пов’язаними з використанням мов. Планується також провести спільну зустріч представників державних органів, телекомпаній, радіостанцій та представників шоу-бізнесу.

Лілія Максименко, «Детектор медіа»

Читайте також:

Власти решили добиваться доминирования украинского языка в радиоэфире