«Детектор медіа» готова надати свої сторінки й іншим нашим колегам, які, як відома журналістка Алла Мігай, теж порушать деякі «побутові» проблеми наших ЗМІ, поділяться враженнями про те, «из какого сора…» народжуються - інколи -журналістські шедеври. Адже, наскільки нам відомо, подібні проблеми притаманні не тільки НТКУ. А, може, хтось поділиться, навпаки, позитивним досвідом вирішення цих «неважливих» питань? Обов’язково опублікуємо!

Хтось із мудрих сказав, що рівень цивілізованості народу визначає стан його туалетів.

У своєму житті я бачила багато різних країн, осель і офісів, і маю з чим порівнювати. На першому місці, звичайно, німці. Там у переважній більшості туалетів ростуть розкішні квіти, у них можна помитися, зачесатися, іноді навіть привести до ладу одяг і взуття, випити кави (!), а після кожного відвідувача працівник туалету робить санітарну дезинфекцію кабінки й запрошує наступного гостя. У таких туалетах відчуваєш до себе любов і повагу, а людині більшого й не треба. У нашій країні до такого сервісу ще далеко, але в деяких готелях можна спостерігати щось подібне. Хоча рівень нашої цивілізованості зростає з кожним днем, і в багатьох кафе або офісах столиці приємно завітати до туалетної кімнати, не боячись там забруднитися.

Заходячи до Національної телекомпанії України, що на Мельникова, 42, інколи доводиться затуляти носа, бо з туалетів, які розташовані поруч із центральним входом, вибачте, смердить. А вартові міліціонери змушені цілодобово вдихати цей сморід, бо не мають права залишати свій пост. Якщо у відвідувачів телекомпанії виникає бажання зайти до туалетної кімнати, вони не підуть до найближчої, з якої смердить, а шукатимуть іншу, із приємнішим запахом. По дорозі є така, але чомусь зачинена, а ключі приховані. Працівники телекомпанії знають де, але своїм цих ключів не видають, бо в кожного об’єднання є свої туалети, по два на кожному поверсі, ними й користуємось.

Якщо цікаво, завітайте до туалетів ТО культурологічних програм, яке виробляє мистецькі програми. Користуватися такими туалетами – справжнє мистецтво. Про мило й туалетний папір годі й думати, кожен приходить зі своїми. Не те що автоматичної сушки немає, жодного рушничка і навіть цвяха під нього ніколи не було. А ті, хто працює по вихідних днях (робочий день на НТКУ ненормований) змушені терпіти й стримувати свої природні потреби, бо в туалетах в ці дні немає води й користуватися ними негігієнічно, навіть шкідливо для здоров’я. На кожній кабінці табличка приліплена відомо ким – "ПРИБИРАЙТЕ ЗА СОБОЮ!" Що і робимо, бо якщо самі не приберемо, потонемо у цьому самому.

А тепер уявіть, що я – спонсор, готовий вкласти гроші в цікавий культурологічний проект на Першому національному, і мені припекло в туалет. У одному – смердить, в іншому немає води, третій зачинено, у четвертому – накурено, а в п’ятий – черга. Після того, як я намочу свої штани в пошуках чистого місця, у мене враз зникне бажання вкладати гроші в передачі Першого каналу, бо за рівнем своїх туалетів він останній з могікан. Гірший стан туалетів я колись дуже давно зустрічала на приміських автовокзалах, але люди ними не користувались – ходили в кущі. У зв’язку з цим пропоную усім працівникам телекомнанії оголосити "туалетний страйк" і ходити по "великому" й "маленькому" в кущі, яких навколо телекомпанії чимало - усім місця вистачить. Тим самим ми об’єднаємо одразу дві корисних справи – удобримо навколішній парк (нехай розростається), і звільнимо від брудної і невдячної роботи тих нещасних, які за штатним розкладом працюють прибиральницями в НТКУ.

Інший варіант чищення "авгієвих стаєн" – зробити туалети НТКУ платними. Будь-який журналіст або режисер телекомпанії залюбки поєднає свою благодійно-творчу роботу в телекомпанії з більш прибутковою посадою туалетного працівника. На сьогодні словосполучення "туалетний працівник" – звучить набагато престіжніше за слова "режисер", "інженер", "журналіст" тощо. У оформленні туалету можна проявити і свої таланти – у його дизайні, підборі музичного оформлення, мила, рушничків, дезодорантів, щіток, унітазів та іншої атрибутики туалетних кімнат.

Третій варіант – найдешевший. Приносьте з собою горщики. Просто, корисно і, головне, гігієнічно. У кожного свій, індивідуальний. На полицях шафи з мікрофонними матеріалами та відеокасетами виділимо для них місце, як у дитячих садочках. Тільки не забудьте кожний свого горщика підписати, щоб не переплутати.

Є ще останній, радикальний варіант – не платити працівникам НТКУ зарплат, тоді вони не їстимуть і, природньо, не спорожнятимуть свої кишечники. Таким чином, туалети стануть цнотливо чистими, а згодом - і зовсім непотрібними.

Поки такого ще не сталося, а на горщик хочеться, заходьте до кімнати 1708, запитаєте Аллу Мігай. У мене є мило, рушничок і туалетний папір. Можу поділитися.

З повагою, ваша "Тьотя Алла".