«Детектор медіа» продовжує дискусію щодо питання роздержавлення ЗМІ статтею нашого колеги зі Львова, який аналізує найбільш гостру проблему – з районними газетами. Схоже, що найближчим часом відбудеться чи не останній етап роздержавлення ЗМІ в Україні – районних газет. Власне, про серйозність намірів влади довести цей процес до логічного завершення переконують як кроки самого Президента, так і найвищих урядовців, як у Києві, так і тут, у Львові. Справді, існування державних та комунальних ЗМІ зараз виглядає таким собі анахронізмом старої системи, який дивом уцілів у нашій державі. І що найголовніше – ані запрошення туди на роботу кращих журналістів, ані багатотисячні фінансові вливання не рятують ситуацію.

Перший крок зробив Віктор Ющенко, який заявив про намір припинити видання “Президентського вісника”. Далі були заяви віце-прем’єра з гуманітарних питань Миколи Томенка про необхідність відмовитися від державних ЗМІ. На регіональному рівні цю заяву підтримав заступник голови Львівської ОДА Тарас Батенко, який у коментарі агенству “Гал-info” заявив, що Львівська ОДА вже не є засновником жодного друкованого ЗМІ, та закликав керівництво районних державних адміністрацій відмовитися від засновництва у районних газетах. Зауважимо, питання це вже настільки визріло, що спілкування з кількома головами райдержадміністрацій та редакторами районних газет свідчить про те, що обидві сторони, у принципі, висловлюються “за”. Однак це лише на перший погляд виглядає просто. Бо те ж спілкування засвідчило – процес роздержавлення “районок” не є простим, адже проблем у цих газет значно більше, аніж в інших друкованих ЗМІ. І можливостей заробляти самостійно гроші теж менше. І причини цьому - як об’єктивні, так і суб’єктивні.

Але для початку спробуємо проаналізувати ситуацію, яку маємо на сьогодні. Отже, у кожному районі Львівщини є щонайменше одна газета. Однак лише три районні газети мають своїми засновниками районні державні адміністрації, ще чотири газети мають у числі своїх засновників, окрім РДА, ще й районну раду та трудовий колектив. 13 газет мають у числі засновників лише районну раду та трудовий колектив. Усі інші видання, які виходять у районах, мають своїми засновниками міські ради. Наприклад, у Жидачівському районі, окрім газети “Новий час”, засновником якої є Жидачівська РДА, свою газету “Ходорівщина” видає Ходорівська міська рада. Подекуди засновниками місцевих газет стають і місцеві підприємці. Наявність райдержадміністрацій у числі засновників газети якогось особливого впливу на фінансовий стан газети не має. Адже рішення про дотування такої газети приймає районна рада, хоча самі кошти виділяються за посередництвом РДА. Розмір дотації в кожному випадку є різний, але із спілкування з редакторами газет та головами РДА можна зробити висновок, що він не перевищує 100 000 гривень на одну газету. Частину коштів газета заробляє сама. Власне специфікою районних газет є те, що основні кошти вона отримує за рахунок передплати, натомість роздрібний продаж, особливо у сільських районах, не є поширеним явищем.

Другим суттєвим джерелом фінансування районних газет є реклама та оголошення. Але й тут є свої особливості. Найбільші надходження районні газети отримують від друку привітань та некрологів, а от звичайна реклама підприємств чи послуг не є поширеною. І на це є декілька причин. Для великих фірм двохтисячні наклади районних газет не є цікавими. Навіть якщо в районі і є велике підприємство, наприклад Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат чи “Дунапак”, воно цікавиться рекламою в загальнонаціональних, а то й закордонних виданнях. І якщо рекламні служби цих підприємств можна зрозуміти – ну, не їхній це сектор, то парадоксом є ситуація з малим бізнесом. Бо ж усіляким магазинчикам чи невеликим підприємствам, які орієнтуються на місцевого споживача, здавалось, би, пряма дорога в районну газету. Однак власники малих підприємств чомусь вважають це марним вкладанням коштів – скаржаться редактори “районок”.

Власне рекламні можливості районних газет особливе зацікавлення викликали в ході останніх президентських виборів. Принаймні, редактори газет твердять, що їхні колективи таки змогли в цей період заробити певні кошти.

Окремою проблемою є кваліфікація самих творчих колективів “районок” та їх редакторів. Заступник начальника обласного управління у справах преси та інформації Юрій Кужелюк зазначив, що в деяких аграрних районах редактори газет більш готові до роботи в нових умовах, ніж в урбанізованих.

Найперше - мусить бути перехідний період – хоча б до кінця цього року. За цей час має бути ухвалений закон, згідно з яким усе приміщення, майно та устаткування, якими користуються районні газети, переходить у їхню власність. Натомість припиняється їх дотування з місцевого бюджету. І, очевидно, цей процес повинен зачепити не лише райдержадміністрації, але й районні та міські ради. На думку голови Миколаївської РДА Василя Кіндрацького (між іншим, колишнього журналіста, редактора міської газети у Новому Роздолі), вихід із числа засновників газет самих РДА не вирішить проблеми, адже залишаються в числі засновників районні чи міські ради.

Припинення бюджетного дотування означає, що стосунки редакцій із місцевою владою вибудовуватимуться на інших засадах. З одного боку, редакція продовжуватиме висвітлювати діяльність влади як незалежне видання, а самій владі тепер доведеться потурбуватись про створення позитивних інформаційних приводів. З другого боку, якщо райдержадміністрація, районна чи міська рада хоче, аби газета публікувала їхні офіційні документи, вона буде змушена укладати угоду з тією ж таки газетою. Зауважимо, що зараз місцеві органи влади у своїх бюджетах таку статтю видатків чомусь забувають закласти. Яку конкретно суму треба буде закладати в бюджеті – сказати важко, усе залежить від інтенсивності законотворчої діяльності ради, однак, на думку Юрія Кужелюка, це буде в будь-якому разі менше, аніж теперішня дотація.

Однією з головних проблем районних газет є малі тиражі, які не дозволяють залучити серйозних рекламодавців. Однак редактор Буської районної газети Микола Іванців розповів, як їм вдалося цю проблему вирішити – ініціювавши проект “Регіони Львівщини”, у який об’єдналося 15 районних газет. У сумі це дало наклад 30 000 примірників, з яким вже можна розмовляти з рекламодавцями. Крім того, газета змогла зменшити й деякі власні видатки, адже тепер вона централізовано отримує зверстану програму восьми телеканалів. Власними силами, як запевняє редактор районної газети, вони самі цього не могли б зробити.

Знову ж таки, повернемось до виборів. Позитивом для районних газет може стати розведення в часі парламентських та місцевих виборів, адже тим самим підвищиться значення та інтерес до останніх.

І коли вже ця система запрацює, почне повноцінно працювати ринок ЗМІ, з’ясується що в багатьох районах цілком достатньо однієї, але достатньо потужної газети. Адже чимало видань, які видаються місцевими радами, мають мало спільного із журналістикою та газетним бізнесом.

Читайте також:



Чи потрібен меморандум