Гостем вчорашньої програми "Іду на ви" ("1+1") був Віктор Янукович. Свої враження від цієї програми "Телекритиці" надіслала її учасниця, журналіст Діана Дуцик.

Не змогла втриматися, щоб не написати декілька слів про цей “незабутній” ефір. Не знаю, як програма сприймалася глядачем, але у студії емоцій було багато, і до, і під час, і після ефіру. Мабуть, ТОМУ ЩО фігура головного героя дуже колоритна. Така ж колоритна, як і його оточення.

Ця програма нагадувала трагікомедію. І трагічного, на моє переконання, у ній було більше, ніж комічного. Оскільки відсутність нормальної, адекватної опозиції – це трагедія не одного Януковича, а цілої країни. І в тому, що така, тобто здравомисляча опозиція, ще не з’явилася, довів ще раз нам усім сам Віктор Федорович своїми відповідями, а швидше їх відсутністю. Не знаю, хто з того багаточисельного супроводу, який прийшов з ним на канал, готував його до ефіру. Складається враження, що не готували взагалі, бо майже на всі запитання Янукович повторював як мантру тезу про політичні переслідування. Хоча конкретних фактів цього так і не зміг навести і його змушений був час від часу “виручати” Піховшек.

Але вразив більше інший факт – поведінка Ганни Герман, яка присутня була там у статусі радника Віктора Януковича (принаймні так вона представилася одному із журналістів ще перед ефіром). Пані Герман була страшенно обурена тим, що на запитання, поставлене у студії “Як ви вважаєте, чого своїми діями хоче досягти опозиція?”, більшість глядачів, тобто 74,1%, відповіли, що опозиція хоче дискредитувати владу, а лише 26,8% сказали, що опозиція хоче поліпшити наше життя. Щодо коректності постановки самого питання можна сперечатися (мабуть, соціологи тут мене б підтримали, до речі), але зараз про інше.

Основні звинувачення Герман полягали в тому, що начебто ці результати були сфальшовані, бо багато їхніх прихильників не змогли додзвонитися в студію, що сказати як пан Янукович “покращує наше життя”. І чомусь головні претензії висувалися Ользі Герасим’юк, а не В’ячеславу Піховшеку, або ж обом ведучим одразу. Герман підходила до Герасим’юк у рекламних перервах, висловлюючи своє незадоволення таким результатами опитування. Мабуть, пані Герман забула, що ті часи, коли щось десь підтасовували, уже пройшли. І хто на користь кого підтасовував, теж відомо. Але, як кажуть у народі, кожен про іншого думає в міру своєї розпущеності.

Таке саме неприємне враження викликала й реакція Януковича на запитання Володимира Бойка про судимості. Може, воно, тобто питання, й уже затерте та заїжджене. Але Янукович, замість того, щоб наїжджати на журналіста, краще б відповів, як політик, який претендує на роль лідера опозиції, а не як той, що програв, і намагається виправдатися.

Після ефіру лунали думки, що, мовляв, виглядало так, наче всі журналісти накинулися на бідного Януковича. Та ніхто ні на кого не накидався. Просто треба вміти відповідати за свої вчинки, тим паче якщо йдеться про політику. Чи Віктор Федорович думав, що йому все життя наперед заготовлені його прес-службою питання задаватимуть? Але зрештою, ще раз хочу наголосити, проблема не в цьому. А в тому, що слабка опозиція, яка продовжує використовувати нецивілізовані методи боротьби з владою (пригадайте нещодавні наліпки із зображенням Луценка-Берії) замість того, щоб пропонувати альтернативні шляхи розв’язання наявних на сьогодні проблем, - це трагедія для всієї країни.