Тиждень тому, як писала „Детектор медіа”, діалогу влади й преси не вийшло не через брак бажання в сторін, а насамперед унаслідок намагання втиснути в один робочий день абсолютно все напрацьоване й заплановане за три місяці Кабміном. Отож утомлена, задоволена собою та зголодніла за вісім годин безперервної роботи влада фактично не стала відповідати на запитання працівників мас-медіа. У свою чергу голодні, ошелешені зливою ексклюзивної й не дуже інформації журналісти творили сюжети, спустивши рукави. У підсумку народ український поживного інформаційного харчу не дістав.

Прем’єр залюбки говорила з журналістами й уникала олігархів

Цього тижня все було інакше. Хіба що можна було закинути Прем’єрові, що вона почала брифінг на півгодини раніше заявленого. Але ж знову-таки... Кажуть, зробила вона це лише, щоб мати змогу грунтовніше поспілкуватися з журналістами. Мені поскаржилася працівниця прес-служби, що змушені були в останній момент передзвонювати всім акредитованим журналістам. Та й узагалі прес-служба перебуває в постійній напрузі: прем’єр багато працює, й ніхто не знає, яку саме її ідею доведеться втілювати підлеглим. Скажімо, невідомо ще, як проходитиме „День відкритих дверей”, що, як дізналися нещодавно, планується за два дні. Можливо, навіть узагалі жодної акредитації не буде, хоча це й небезпечно – невідомо ж, чи лише журналісти відгукнуться на запрошення й чи не занесуть чогось небезпечного до зали.

Схоже, Юлію Володимирівну турбувало не те, що журналісти занесуть до Кабміну, а що вони з нього винесуть. Відповідаючи на запитання вашого кореспондента, вона сказала, що є „послідовним прихильником суспільного телебачення”, а ще подякувала журналістам „за НАМАГАННЯ об’єктивно висвітлювати події”. Заявила, що „буде для журналістів екскурсоводом на Дні відкритих дверей у Кабміні” й абсолютно спокійно сприйняла хамський вигук із залу про те, чи завезли вже розкладачки, які мають свідчити, що урядовці день і ніч працюють. Узагалі прем’єр під час брифінгу відповідала зважено, й відчувалося, що володіє всіма нюансами кожної з порушених тем. За народ, який має такого керівника, нарешті, не було соромно. Господи, думалося, невже можна буде залишити в минулому синдром меншовартості? Попри те, що деякі звиклі тримати в кишені дулю (характерна особливість українців), журналісти, коли їм запропонували демократичне спілкування, вирішили навіть не підніматися, вигукуючи запитання. Прес-секретар кілька разів поривався зупинити брифінг, проте це йому не вдавалося, оскільки Юлія Володимирівна продовжувала відповідати. Апогеєм же демократичності стало перебирання Тимошенко через навалене журналістами біля входу барахло. Прем’єрові довелося пробиватися через натовп, оскільки, кажуть, за дверима, через які планувала вийти, чергував із проханням Пінчук – бажання зустрічатися з олігархом Прем’єр не мала.

Екран, як дзеркало змін

Вразив оперативністю канал „1+1” – уже за 10 хвилин по брифінгу глядачі мали змогу послухати короткий звіт про нього з Кабміну у ТСН, який вийшов 0 14 годині. Із часом сюжети для наступних випусків ТСН впродовж дня ставали глибшими й постійно оновлювалися. Хоча, скажімо, пріоритетна для цього каналу нафтова тема й подавалася занадто, як на мене, особистісно у сюжеті Інни Коваль (ТСН о 19 годині 30 хвилин). На відміну від збалансованого сюжету у тому ж таки випуску ТСН про бажання уряду вирішити житлову проблему.

Але особливо вразив Перший Національний. І не лише явною компліментарністю до дій уряду. Насамперед, незвичним для цього каналу методом подавання інформації ( випуск „Вістей” о 21 годині). Раніше глядачі мали змогу дивитися різні – погані чи добрі сюжети, пов’язані між собою досить умовно. Цього ж разу було вибудовано логічний новинний ланцюг, у якому одна подія так чи інакше чіплялася за іншу. Від незвично динамічної для цього каналу програми не змогла відірватися аж до її завершення. Почали програму з подій, що відбувались у Кабміні. Плани уряду з реконструкції та будівництва житла виклали повно. Критиканство, на яке інколи хибував останнім часом канал (даються взнаки роки одобрямсу?), перевели в русло серйозної розмови про назрілі проблеми. Показали пересічних людей, яких „тимчасово” заселили в непридатні до проживання помешкання – в них вони бідують уже 23 роки. Глядачам повідомили, що в столиці України новонароджених не приписують до мам, показали чоловічка, житло якого, згідно з паперами, списане ще в 1986 році. Далі йшов життєствердний синхрон із Тимошенко. Знову прості кияни – щемливе: „а поки що баба Галя про нове житло лише мріє”. Недарма, як бачимо з нового сюжету – є вже законопроект про дооцінку „підприємств із сумнівною репутацією”, отож і будуть гроші від олігархів. Після новинного блоку випуску „Вістей” у „Діловому світі” знову (повторення – мати навчання?) про події в Кабміні. На екрані таблиці. Все про те саме (житлові реформи та ціни на бензин), але трохи глибше. Хочеться вірити, що працівники новинної служби Першого національного, які демонструють зараз явні зміни на краще, й надалі не розчаровуватимуть. І наостанок. Мене зацікавило, що ж буде „Темою дня”. Виявляється не хлібом...тобто не житлом єдиним. У „Темі дня” на УТ-1 стверджували, що „українська влада вважає своїм пріоритетом відродження духовних традицій”, говорили про „дорогу до храму” та про „гарне слово толока”.

Особливістю5 каналу є експерти серед гостей студії. Не розчарували глядачів і цього разу. Зокрема, в одному із випусків новин був присутній Валерій Омельчук, голова правління Державного фонду сприяння молодіжному будівництву. Саме він коментував синхрон Юлії Тимошенко. Ефір був досить переконливий: ведучий ставив гострі запитання щодо „амбітних планів уряду”, а експерт змістовно на них відповідав. Як на мене, недоліком цього каналу є те, що пересічний телеглядач не може зорієнтуватися за програмою, що саме він почує в черговому новинному випуску (їх багато) і кого саме з улюблених журналістів побачить. Чи це буде Ігор Слісаренко зі своєю улюбленою закордонною тематикою, а чи Євген Глібовицький із аналізом того, що саме відбувалося в Україні тощо. Показово, що на програмі дій уряду журналісти 5 каналу акцентували увагу в кількох випусках новин, які я дивилася.

Канал СТБ теж розпочав новини о 22 годині переказом того, що відбувалося в Кабміні. Професійний і досить глибокий виклад навіть не дуже зіпсувало закінчення: „Напередодні парламентських виборів жодна з політичних сил не наважиться виступати проти ПОПУЛІСТСЬКИХ рішень”. Ішлося і про те, що „уряд припинить стримувати ціни на бензин, коли буде створено тримісячний запас його”. Говорилося про „нафтові стосунки” України та Росії. Професійно. А потім ведучий запевнив, що „парламентарі та уряд грають у кішки-мишки”. Хочеш вір йому, а хочеш – ні. Увагу приділили й 150 працівникам Нікопольського феросплавного заводу під стінами Кабміну, які, мовляв, протестують проти зміни власника. Стільки ж уваги приділили і 100 тисячам презервативів, що роздаватимуться киянам і гостям столиці на Євробаченні.

На каналі „Київ” винесли в анонс новинної програми о 20 годині 30 хвилин прогноз міністра фінансів про те, що ціни на бензин зростатимуть. Потім було новин із п’ять, в яких центральною фігурою був Президент України. Сказали, що рейтинг нашої держави серед інвесторів зріс. І нарешті згадали про Житлову програму уряду та про ціни на бензин. Останнє в контексті того, що Терьохін дає невтішні прогнози, а „за словами пані Тимошенко, Україні невигідно купувати російську нафту”. Потім перейшли до новин, у яких акцент робився на прізвищі Омельченко.

Багато уваги подіям, які відбувалися в Кабміні, приділив канал „Інтер” . Подавання матеріалів було насмішкувато-агресивним. Розпочали нічний випуск „Подробностей” з повідомлення про те, що Ющенко створив комісію з кадрових питань. За тим сказали, що в парламенті вже є комісія, яка так і не дочекалася на своє засідання міністра культури та туризму Оксани Білозір. За тим пішло: „ ... на Кабміні про культуру говорили мало”. Слова Тимошенко про те, що нині невигідно купувати російську нафту, прокоментували: „Свій ТАЄМНИЙ план Юлія Тимошенко так і не відкрила. По-жіночому зберігши таємницю”. Розлого говорили про майновий конфлікт між Пінчуком і урядом України (ішлося про Нікопольський феросплавний, контрольний пакет якого за рішенням суду відходить державі). Пінчукові та робітникам заводу співчували. Зваричу в наступному сюжеті, який „десь на когось вивчився” – ні. Дали йшов обрізаний синхрон Тимошенко, з якого не можна було зрозуміти її ставлення до міністра юстиції. Зробили екскурс: „свобода слова і Юлія Тимошенко” В якому повідомили, що Тимошенко попрацює для журналістів екскурсоводом.. Наполягли на тому, що „Ющенко даватиме оцінку діям уряду. Проте Тимошенко й сама говоритиме про власні невдачі”. Сказали: „Дехто з міністрів почав працювати на випередження” Турчинову дісталося на горіхи від „профі” каналу „Інтер” менше за інших. А от про Луценка видали таке: „Сьогодні Президент найліпший і єдиний друг міліціонера. Решта вже – не товариші. Здебільшого – підозрювані.” А про Барановського: „Аграрний міністр має претензії хіба що до себе...Вдалося напрацювати велику кількість нормативних актів”, „А селян Барановський похвалив за те, що, попри все, провели посівну”. „До позитивів відніс також народжуваність худоби”. І відірвалися (хоча тут, власне, сам міністр винен), повідомивши, що вагітність у корови триває 9 місяців. У свині в середньому три місяці, три тижні і три дні. Отож, або урядові вдалося пришвидшити визрівання ембріонів, або худоба народжується недоношеною, або міністрові підсунули неправдиву інформацію...

Канал ICTV також був у гуморі – недоброму. Розпочав підсумковий випуск „Фактів” з цін на бензин та звинуватив уряд у „психологічній атаці на нафтовиків”. „Сьогодні Тимошенко заявила, що уряд знає, як зруйнувати монополію Росії”. Але побідкалися, що як саме – не сказала. Пройшлися по Тимошенко у ролі екскурсовода. Сказали, що „знову піднімали проблему „хрущовок”. І підсумували – „ось такі майже фантастичні плани уряду”. Згадали про переоцінку приватизованих із порушеннями підприємств. Досить довго і серйозно говорили про ситуацію з Нікопольським феросплавним. Про те, що працівники заводу вже вдруге в Києві. Про те, що саме ситуація з цим підприємством „шкодить репутації держави на світовому ринку”. І закликали „стабілізувати ситуацію в регіоні”. А ще наголосили на тому, що понад 300 резонансних справ (інші канали називали меншу кількість) „МВС порушило проти відомих в Україні людей”.

„24 години” на каналі „ТОНІС” дивилася вже опівночі. Розпочав канал своє ”на добраніч” із криміналу. Говорили довго – про Бакая, який таки українець. Про Щербаня, що крав, виявляється, багато і з музеїв. Давали синхрони Луценка й Турчинова. Останній наголошував на аферах із поверненням ПДВ. Нарешті – „Україна готова відмовитися від російської нафти”. Після запевнення, що краще ”дешевше і своє”, повідомляють, що до Тимошенко приходив Пінчук. Вона не могла відмовити йому в прийомі, але повідомила „Ніяких особистих домовленостей із жодним олігархічним об’єднанням у мене не буде”. Почали говорити про кредити на житло. Оптимістично...

Не вдалося подивитися новини на НОВОМУ каналі о 21 годині, оскільки не могла відірватися від „Вістей” на Першому Національному. Тож подивилася новини на НОВОМУ о 2 годині 45 хвилин та о пів на четверту. Ведуча в „Репортері” назвала нову програму уряду амбітною. Показала пенсіонерів на лавочці, які жодним обіцянкам не повірили. Потім досить повно виклала основні моменти житлової програми. Прозвучав і синхрон з Тимошенко. Акцентовано було й на тому, що іпотечні установи вже створено. Заставою будуть нові квартири. Непогано змонтували й сюжет про ціни на бензин. Але вершиною майстерності опівнічників із цього каналу був усе-таки трилер про те, як в Україні крали. Сказали про „понад 250 справ проти правоохоронців”. Про „десятки ображених колишніх керівників минулої влади”. Показали усміхненого Ківалова, якого, виявляється, бачили в розважальних закладах Москви. Про те, що „не полічити дачі й конюшні Білоконя”. А в Щербаня, виявляється, було „200 самоварів і 120 картин, серед яких багато викрадених із музеїв”. Не залишилися осторонь на НОВОМУ каналі й щодо проблем Нікопольського заводу. Тимошенко, сказали, „висловилася категорично: контрольний пакет має бути в державі”. Навели синхрон із Тимошенко, в якому йшлося про дооцінку „сумнівних підприємств”. Про конфлікт Резніковича з Білозір також згадали. Перед тим, що Україна потерпає від гельмітозів – дітям навіть у пісочку вже гратися не можна...

На каналі „Україна” новиною №1 у вечірньому випуску «События» зробили проблеми навколо Нікопольського феросплавного. Полякали щодо того, що ціни на бензин зростатимуть. І досить довго розповідали про кримінальну ситуацію. Хоча, виявляється, в бандитів тепер є вибір. Вони можуть „або сидіти 10 років, або заплатити 10 мільйонів” за індульгенцію від держави.

На каналі „ЕРА”, який переглядала вранці, новини подавалися збалансовано. Хоча також акцентували на подіях на Нікопольському феросплавному. Сказали, що Юлія Тимошенко не може відмовити в зустрічі народному депутатові, але „...не піде на жодні домовленості з жодним олігархом”. Говорили й про монополію на нафтовому ринку, і про Житлову програму уряду. Спочатку просто в новинах. Згодом у „новинах економічних”.

І наостанок. Зранку вчора перед Кабміном стояла група людей, яка протестувала проти перетворення державної компанії „Дельта-Лоцман” на приватну та проти трирічних силових наїздів на це підприємство. Не заглиблюватимуся в тему, але, повірте на слово, вона таки варта висвітлення. Стояли люди й тоді, коли підвезли протестуючих від пана Пінчука (щодо Нікопольського заводу). Не кажу, що останніх треба було проігнорувати зовсім, але виникає закономірне запитання: чому перетворення приватної компанії на частково державну зібрало біля себе десять телекамер, а намагання віддати „систему безпеки судноплавства” на відкуп приватним структурам, які залучають собі на допомогу спецназ, було проігноровано всіма телевізійниками? Може, нам уже й „темників” не треба? Вистачає того цензора, про якого ще Ліна Костенко писала, що його варто шукати в собі – „він там живе, дрімучий... і тихо вилучає нам сумління”.