Важкий хрест президента

12 Травня 2005
1022

Важкий хрест президента

1022
або 100 днів як одна мить
Важкий хрест президента
Сергій Грабовський, для „Детектор медіа” Віктор Ющенко у перші 100 днів свого президентства, попри конкретні успіхи й провали, зберіг унікально високий, як для новітньої України, рівень довіри до себе з боку суспільства. Обидва його попередники завершували перші місяці перебування на посаді глави держави з не надто приємними показниками. Тим часом, Ющенкові довіряє відносно більша частка населення всіх регіонів країни, крім Донбасу та Криму. Ну, а на Західній Україні його рейтинг відверто зашкалює. Здавалося б, усе в порядку – з такою підтримкою державний лідер здатен реалізувати практично будь-яку програму суспільних перетворень.

І на міжнародній арені на перший погляд усе О‘К. Уся Україна спостерігала прямі телевключення виступів Ющенка у Давосі, у Вашингтоні, у Варшаві, у Брюсселі, і повсюдно просто-таки шкірою відчувався колосальний контраст із натужними, вимученими спічами Леоніда Кучми, за якими, чесно кажучи, було соромно стежити. Тим більше, читати в Інтернеті веселі оповіді про пригоди колишнього гаранта Конституції – де він мацав дамочок із обслуги, а де перепив до зачудування. Ба більше – після цих поїздок Ющенко, за опитуваннями журналістської спільноти світу, увійшов до сотні найвпливовіших людей Землі. Чи снилося нам щось подібне ще недавно?

І все ж, мабуть, кожного, хто береться за аналіз перших результатів діяльності нового президента та його команди, часом охоплює прямо протилежне гордості за свою країну почуття, а саме – почуття відчаю.

І зовсім не тому, що вже «все зрозуміло» з новою владою, що вона нічим не відрізняється від старої чи що Ющенко – це кабінетний нездара. Базікає такі речі людина або брехлива, або лінива, або налаштована пофіґістично (власне, останнє – це суміш першого і другого). Досить устати раненько, підійти під велику сіру споруду адміністрації, чи то пак, секретаріату президента, де завжди юрмляться пікетувальники і ходоки з глибинки, і поспостерігати, як Віктор Ющенко енергійно, і водночас якось хронічно-втомлено дає по мобілці оперативні вказівки: «Слухай, тут з такого-от району приїхали, прийми їх, будь ласка, о пів на одинадцяту... А ти (до одного із супроводу) організуй цій жінці розмову по її справі в такому-от відділі». Жаль, що тележурналісти також здебільшого ліниві, і в цей час або сплять, або сидять на балконі Верховної Ради: адже «президент із мобілкою» – це ноу-хау у світовій політиці, і якби Ющенка регулярно показувати з нею в руках на західних телеканалах, дивись, і мода нова виникла б, і Буші з Шираками почали наслідувати нас...

Отож причина періодичного розпачу зовсім в іншому. А саме – у тому, що Ющенко та його команда за ці 100 днів не зробили або зробили в неповному обсязі те, що могли і мусили зробити, виходячи з національних інтересів. Під цим оглядом спробуємо проаналізувати засадничі (не всі, але більшу частину) напрями, на яких уже мала домогтися успіхів команда Ющенка.

Сергій Грабовський, для „Детектор медіа”




Продовження матеріалу читайте в 5-му номері журналу "Детектор медіа", який вийшов з друку.

З 1 січня 2005 року друкований журнал „Детектор медіа” розповсюджується платно.

Оголошено передплату на друге півріччя 2005року. Всі передплатники отримають в подарунок нове видання ГО "Детектор медіа" - книжку "Інформаційні війни. Моніторинг теленовин та медіатехнологій під час президентської кампанії-2004 в Україні." Про умови передплати докладніше можна дізнатися тут.


Також журнал можна придбати на розкладках преси у вестибюлях станцій метрополітену м. Києва та в магазинах:

1. «Наукова Думка», вул. Грушевського 4, м. Київ

2. Книгарня «Сяйво», вул. Червоноармійська 6, м. Київ


Видання здійснюється в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов"язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Publication is supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine/ The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Проекти ГО "Детектор медіа" реалізуються за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) за угодою № F11158-TK-01. Погляди авторів не обов'язково збігаються з поглядами Агентства США з міжнародного розвитку.

"Telekritika" projekt were made possible through support provided by the United States Agency for International Development, under the terms of Award No. F11158-TK-01. The opinions expressed herein are those of the authors and do not necessarily reflect the views of the United States Agency for International Development.

Реалізації проектів ГО "Детектор медіа" сприяють Тhe National Endowment for Democracy /NED/, Internews Network, Центр Медіареформ

Журнал "Детектор медіа" виходить також за підтримки Міжнародного фонду „Відродження”.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1022
Читайте також
04.10.2001 13:49
незалежний експерт-дослідник телебачення і радіомовлення
1 604
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду