Хоча б тому, що українські селяни змушені споживати те, що їм пропонують два чи три канали.

На нещодавньому звіті Кабміну не один раз із уст урядовців та Президента лунало, що село на сьогодні є соціальним пріоритетом. Юлія Володимирівна виокремила відродження агропромислового комплексу в окрему Програму й зупинилася на створенні модульних типових комплексів, що включали б у себе не лише вироблення сировини, а й глибоку її переробку – від маленьких, середніх до практично промислових підприємств. Віктор Андрійович про що не заводив би мову, а так чи інакше переходив до нинішніх проблем "колиски нації" і просив зосередитися саме на них.

Не скажу, що мені відкрили очі на болі селян. Народилася й виросла в провінції, отож не лише з чужих слів та завдяки журналістським відрядженням про них знаю. Але те, що почула від дядька, який підвозив мене (автобус двічі на тиждень сюди ходить) до черкаського села, шокувало. Розговорилися про політику, й мало не кожний урядовець, Президент та опозиціонери отримали оцінки. Сказав він свою думку й про новини з "блакитного брехунця". А ще поскаржився, що "цього року мусив, щоб на пенсію піти, доплатити 500 гривень. Підняли, – сказав, – мінімальну платню, а в селі як платили по 70 чи 170 гривень на місяць, так і платять. Тільки записують робітникові не повний робочий день, а половину чи третину його. Отож і доводиться селянам за рік, що його в папери внесуть, два чи три відпрацьовувати..." Не зупинятимуся на законності таких нововведень, як і не говоритиму, наскільки масовим є таке "ноу-хау" місцевих бюрократів та скільки їх у "наборі" подібних. Ідеться про те, що влада нині далека від народу, як і журналісти, зусилля яких давно вже зосередилися в "бермудах": Верховної Ради – Кабміну та Адміністрації Президента. Які ж новини з владного олімпу доходять до українського селянина? Не згадуватиму тут прикордонні області, які можуть урізноманітнити свій інформаційний харч за рахунок російського чи польського продукту. Говориться про більшість нашої держави, яка змушена споживати те, що пропонують два чи три канали. У Черкаській області це УТ-1 та 1+1.

"Колорадські жуки – не звикають"

Богослужіння, які традиційно транслюють канали на релігійні свята, селяни навіть у селах, де церкви немає, не дивляться. "Сільський час" могли б. Якби його змонтували у форматі, пересічному селянинові потрібному. А може, подумалося, нині ця передача на сільського спеціаліста розраховується? Увімкнула УТ-1 – й наче з молодістю зустрілася, яка минула, даруйте, в роки стагнації та поганої, хоч і дешевої ковбаси. Даруйте, що переповім тут усі сюжети – інакше той, хто передачу "Сільський час" не бачив, мені не повірить.

Спочатку на екрані виникли гасла: "Земля народжує любов", "Без села немає України", "Майбутнє України за її господарями". Далі пішла реклама "Регента", який "добрий до картоплі – безжальний до жуків". За тим – дзвони, церква, вогники мерехтять і чогось ліхтар ("по-модньому", – сказали б Проня Прокопівна). Трохи постаріла від часів нашої спільної молодості Катерина Вороненко повідомила усім, що генеральний спонсор "Сільського часу" "Регент", фірма, яка...(див. вище).

Не знаю, якими саме джерелами послуговувалася К.Вороненко, готуючи програму. Спочатку вона сказала, що інформагентства повідомили, буцімто міністр сільського господарства стверджує, що експерти готують комплексну програму. Про те, що уже підготували й на засіданні уряду про це звітували, Вороненко анічичирк. Ті ж анонімні інформагентства повідомили пані Катерині, а вона всім телеглядачам, що "ціна на зерно буде вищою, ніж торік".

"І сущим во гробє", – заводить на екрані хор. Щось говорить хлопчик у вишиванці. Далі – хороводи. Ведуча розповідає, що "кривий танець виконується під пісню: кривий танець". Ще сказала б, подумалось, у кривому селі. Але – ні. Каже, танець той "символізує вічність". На екрані розповідь про костюм та те, що "разом головний НАБІР називається намітка". Бог із ним, подумалося, може, й така інформація для когось одкровення, як і різниця між убором та набором. Як і освідчення низки людей у любові до села на зразок: "Це з дитинства спогади якісь, родичі мої..". Вищевикладене тривало тринадцять хвилин.

Катерина Вороненко глибокодумно мовить: "Так уже сталося, що кожний район має свої особливості". І видає сенсацію про те, що спільним є: "на Великдень нічого не можна робити”. І далі буквально таке: „Так і в агрофірмі „Луга-нова”. Що – не роблять? На екрані – свиня. Посеред вулиці. Рохнувши, вона зникає. З’являються ще дві – на тлі велетенської калюжі. Затим начальник хвалиться успіхами. Із синхрону важко зрозуміти, якими саме. Крапки розставляє К.Вороненко: „Свої небажані сюрпризи демонструє погода – та сівбу вирішили завершити до Великодніх свят”. Ага, здогадуєшся, то оце саме до цього факту Вороненко перед свинею підводила глядачів... На екрані знову начальник, який мрійливо каже: „На Великодні свята кожен кабанчика заколе” .Пенсіонери хвалять „Луга-нову”, але якось невпевнено. І для особливо тупих К.Вороненко розшифровує: „Особлива увага ветеранам”. Начальник на екрані також осторонь не залишається і видає: „Пенсіонери ще з тих часів знають, що таке ходити до церкви”.

Наступний сюжет про приватне господарство „Онікс”, створене на базі КСП. На екрані знову свині. І начальник, який стверджує: „Таких урожаїв земля ще не знала”. За тим – страуси. І жіночка (Галина Кузьменко), яка розповідає: „хочу поставить колбасный цех, пекарню”. Іде повідомлення, що в приватному господарстві працює 40 чоловік, але всі селяни одержують гроші за паї. Чоловічок, видно підначальничок, бо прагне говорити російською хоча в нього й не виходить, хвалиться: „помогаем постоянно школе деньгами. Больницу топливом обеспечиваем”.

Київ. Засідання. Усе та ж Галина Кузьменко: „ Мы все-таки надеемся, что правительство обратит на нас внимание”. З сюжету незрозуміло, чим саме це об’єднання відрізняється від багатьох йому подібних. Якщо не зважати на слова К.Вороненко: „Члени Асоціації сільгоспвиробників України не забувають про окремих людей”. Як саме, пані Катерина не пояснює, можливо, перебила її на півслові реклама. Все того ж „Регенту”.

Знову Київ. І синхрон з тією ж Кузьменко. Інша жіночка говорить про своє прагнення „ достичь европейского уровня”. На фоні „вічного вогню” лунають слова ведучої: „Вже цього року може збільшитися кількість сіл, де запалає блакитний вогник”. Хто ж сперечатиметься? Може – збільшиться, а може й ні.

Не скажу, що плавно, але п.Вороненко переходить до експерименту на Полтавщині. „Його мета, – повідомляють з екрана, – полягає в тому, щоб на практиці витримати всю технологію вирощування цукрового буряка” .Кажуть, робиться 5 закладок по 20 соток. Ще повідомляють, що „мінімальна та мінімально-оптимальна системи захисту передбачають використання ручної праці”. Вибачте, але закралася в мене думка, що ведуча сама не розуміється на тому, про що говорить. Інакше не було б сюжетів, які ні богу свічка, ні чорту кочерга. І не ламали б глядачі голови над синхроном: „оці досліди... дають основний недолік у технології – це боротьба з бур’янами”. Допитливим Вороненко пообіцяла за 10-12 днів репортаж з цього ж поля. Мовляв, саме тоді „ефективність дії має проявитися”.

Знову йде реклама „Регента”, до якого жуки, виявляється, не звикають. На відміну від людей, яких набридлива реклама дратує.

Ох, невдячна це вправа – переповідати телевізійну жуйку. А дивитися її? К.Вороненко декларує: „З кожним роком у нас збільшується кількість сортів та гібридів” і далі „ втім, вони мають відповідати певним критеріям” Хто б сумнівався? Ось якби ще й сказали, яким саме, але ні. Ведуча продовжує: „ І як кожна інтелектуальна власність має захищатися”. На фундаменті цих банальностей робиться висновок: „У нас уже закладено основи до приєднання до Європейської спільноти”. „Членом ЄС рік тому стала Польща, досвід сусідів, звичайно, може бути корисним” – котиться програма „Сільський час” завдяки старанням ведучої, й немає у ній за що зачепитися ні розуму, ні серцю. Хіба що за оте: „добрий – до картоплі, нещадний – до жуків”. Воно знову лунає з екрану.

І одразу пояснення ведучої: „На Великдень працювати не годиться. Тому сьогодні вирішили обійтися без традиційної „Торбинки порад”. К. Вороненко кілька слів говорить про весняного Юрія – називає його голодним. Лунають дзвони. На екрані вже знайомі хрести й церкви. Мерехтять вогники і з’являється ліхтар (по-модньому). Заставка таки довгенька й та сама, що й на початку програми. Погроза ведучої зустрітися за тиждень передує рекламі „Регенту”. Не знаю, як кому, а мені ця отрута менш симпатична, ніж та, що її рекламують у „Погоді” на УТ-1. Дарма, що українською треба не „Антіжук”, а – „Антижук”. Зате в рекламі пропонують: „Застосуйте один раз і забудьте про колорадського жука”.

Вона – в рожевому, а він – у білому.

Підсумкові випуски новин на двох доступних їм каналах, впевнена, селяни 1 травня дивилися. Тим паче, що 1+1 попередньо проанонсував ексклюзивне інтерв’ю з Юлією Тимошенко. І воно, як і, власне, вся новинна програма цього каналу, яку вів Олесь Терещенко, поза критикою. Запобігання перед Прем’єром чи нинішньою владою не було. Дали слово й опозиції. Даруйте, хочеться написати конструктивній – хоча й розумію, що справа не в конкретних особах, а в доборі синхронів, які несуть у собі, як їм і належить, певну думку, позицію, а не мають вигляд, як це трапляється на деяких каналах, набору слів. Навели результати соцопитування, за якими уряд ще не втратив довіри. Зауваження ведучого: „у політиків часто різне уявлення – що таке зло” – здалося доречним. Як і те, що інтерв’ю з Тимошенко передувала ненав’язлива розшифровка термінів на зразок „ревальвація” тощо. Проте й Тимошенко (вся в рожевому) говорила впевнено та просто. Відбивала з честю незручні запитання журналіста. Про те, що прем’єр не забувала про свою аудиторію (насамперед сільську) під час викладу економічної стратегії, свідчила і фраза: „є погана погода, яка впливає на врожаї, є – гарна, а агротехнічні роботи однаково ведуться”. Тимошенко не говорила про село, але з селянами – говорила.

Вищим пілотажем було, як на мене, одразу після інтерв’ю з українським прем’єром поставити матеріал про Росію. Саме такий матеріал – про тероризм та ксенофобію, „демократичну риторику чи контрольовану демократію”. І про те, що розпад СРСР є найбільшою, як вважає Путін, геополітичною катастрофою. І про новоспеченого росіянина Бакая, втікачів Боделана, Ківалова та Щербаня, Ахметова і К°.

.

Не можу не зупинитися на ліро-трагічному репортажі з Чорнобиля Костянтина Грубича, в устах якого навіть порівняння України з Олександром Матросовим виглядало природнім. Як і підсумок Олеся Терещенка: „Оцінки за ці 100 днів ставити і вам. Поки що усно, а за 11 місяців – на парламентських виборах”.

На жаль, природністю й продуманістю не відзначилися „Вісті тижня” на УТ-1. Попри окремі професійні матеріали.

Можна сперечатися, чи треба вкотре розповідати про ”господній хліб” та крашанки й традицію ними цокатися. Як і про традицію щороку ставити звіт про святкування в різних регіонах 1 травня. Але сумніваюся в доцільності заклику з екрану П.Симоненка: „Не допустить эту наволочь” (маються на увазі вояки УПА) на Хрещатик. Не зовсім мені зрозумілі й розмірковування на тему „100 днів – це багато, чи мало. Наполеон, втікши з острова, крокував 100 днів до своєї поразки”. Далі йшла прив’язка до наполеонівських план ів уряду. Посилання на майдан. Заявка про те, що за ґратами лише Колесников. „Помаранчевих теж викликають на допити, але за ґратами їх немає”. І такі знайомі кадри, що їх уже бачили на тижні. Те саме м’ясо: "Чергове ж підвищення зарплат та пенсій ЧАСТКОВО (можливо, слова цього першого разу не помітила?) з’їла інфляція". Синхрон із Януковичем. Синхрон із Кравчуком. З Олександром Барановським. Брехня, що в одну й ту саму воду не ввійдеш. Не рятує ситуацію з подачею на каналі УТ-1 навіть професійний, як завжди в Сергія Сиволапа, репортаж із зони відчуження.

Не витримує жодного порівняння з інтерв’ю прем’єра на 1+1 робота журналістів на УТ-1, які запросили до студії секретаря РНБОУ Петра Порошенка. Насамперед тому, що журналіст не продумав стратегію розмови, й гість (у білому) борсався самотужки „серед усього й одразу”. Не дивно отож, що П.Порошенко зробив висновок: „ЗМІ, якщо вони хочуть викликати зацікавленість глядача, їм потрібен скандал. 90% скандалів видумуються”. А ще секретар РНБОУ, попри зауваження журналіста, що: "На першому Національному каналі вже з’явилися зміни. Я впевнений, ви їх побачили”, зауважив, що говорити треба „про природу Суспільного телебачення”. Потрібно, на його думку, забезпечити „рівень довіри та незворотність змін”. Відбудуться реформи на телебаченні, вважає секретар РНБОУ, не пізніше, ніж у 2006 році.

1-го ж травня менеджери та провідні журналісти каналу УТ-1 задекларували власні наміри. Їхні слова та Богові б у вуха.