«Детектор медіа» отримала сьогодні відгук від PR-директора «Нового каналу» Оксани Панасівської на репліку журналістки Віри Карайчевої. Публікуємо текст Оксани Панасівської без редагувань та скорочень. Нашим читачам ж ми пропонуємо відійти від суб’єктивних моментів в дискусії та все ж таки пошукати разом з нами відповідей на професійні питання. Яким чином зробити так, щоб «прості, звичайні» люди були справжніми героями і подібних церемоній, і героями (рівноправними персонажами) нашого буденного телеефіру - повсякденно та повсякчасно? Чи виправдані звернення телевізійників до постановочних сюжетів за участю героїв реальних драматичних, а інколи і трагічних подій – наскільки художній ефект важливіший за співчуття до емоцій людей? Як можна зробити акцію «Гордість країни» ще більш професійною, людяною, публічною та резонансною? Як завжди, всі відгуки «Детектор медіаю» будуть надруковані.

Шановна пані Віро Карайчева! Від організаторів цьогорічної церемонії “Гордості країни”, від “Нового каналу” та від себе особисто, як керівника проекту “Гордість країни” на даному етапі, приношу Вам щирі вибачення за те, що Вам не було передане офіційне запрошення на урочисту церемонію премії “Гордість країни-2004”. Це надзвичайна помилка, технічна і організаційна, і той працівник відділу PR «Нового каналу», що припустився цієї помилки, буде покараний.

Спеціально для Вас хочу зазначити, що перше, що я почула, прийшовши працювати у відділ PR «Нового каналу» і отримавши завдання все ж таки готувати урочисту церемонію (а Ви знаєте, що з відомих причин її не було проведено у грудні 2004 року), це були розповіді співробітників відділу про те, скільки сил, часу та душі вклали Ви особисто та колишній PR-директор Вікторія Рубан у проект. Жодним чином ніхто не намагається перекреслити Вашу частину роботи, навпаки, ми дійсно лише продовжили те, що починали робити Ви.

І я впевнена, що “Гордість країни” для Вас – це частина життя. Саме тому мені було надзвичайно прикро і гірко читати Вашу репліку у відповідь на рецензію Лесі Ганжі, з якої колектив, не дивлячись на значну частку дошкульної критики, надзвичайно порадів. Адже сам факт, що церемонія все ж таки відбулася - дуже відрадний. У випадку, якби організатори з якихось причин все ж таки вирішили не продовжувати проект, номінанти, прості люди, з якими Ви ж і працювали, яких добре знаєте, були б ошукані в своїх найкращих сподіваннях. Отже, це заслуга організаторів та спонсорів премії, що вони, не дивлячись на можливі звинувачення у самопіарі чи ще в чомусь, все ж таки продовжили проект, бо політика політикою, а люди – не винні. Прості люди, що здійснили у своєму житті непересічні вчинки, мають отримати визнання суспільства. Ви це добре знаєте, це ж і Ваше бажання, наскільки я розумію.

То чому ж Ви не пораділи за Ваш же колишній рідний колектив (який, до речі, пам”ятає Вас, жалкує за Вами), що виконав величезний обсяг роботи, зіткнувся з чималими труднощами (бо часу було обмаль), і намагався гідно втілити Ваші ж ідеї та напрацювання? Невже тільки образа за те, що Вам не привезли квитки, в Вас говорить? Повторюю, мені дуже шкода, що Ви не отримали запрошення. До речі, на певному етапі, коли я зрозуміла, що квитків на всіх бажаючих просто не вистачає, настільки величезною була увага до цьогорічної церемонії, я доручила відповідальній за зустріч гостей Ользі Балабан, пресс-секретарю “Нового каналу”, щоб вона усіх, хто прийшов без квитка, пропускала безперешкодно. Ми усім знайшли місце. Ми були б раді Вас бачити, якби Ви просто прийшли без жодного запрошення. Адже до друзів ходять без запрошення, чи не так? А лауреати премії – це ж Ваші давні знайомі та друзі.

Я не сприймаю Вашої гострої оцінки роботи ведучих під час церемонії. Так, минулого року гарно церемонію вели Марія Єфросініна та Юрко Горбунов. Вони пішли з каналу. Ми мусили шукати новий варіант. На мій погляд, надзвичайно гарна ідея режисера-постановника церемонії Ганни Гресь спрацювала чудово. Церемонію вели пліч-о-пліч з зірками переможці минулорічної премії – Олена Чинка, Володимир Мартинчук та Василь Питлик. Всі вони надзвичайно переживали, хвилювалися, але гідно провели церемонію. Які паузи у Вас породжували нудоту, з чиїх слів Ви це говорите, адже Вас не було у театрі Франка? Дійсно, сама церемонія була дещо просторою у часі, але ніхто не може закинути, що було нудно чи нецікаво. І цього разу, за загальними оцінками, чотири години промайнули, як одна мить. І цього разу зал, затамувавши подих, переживав одну спільну емоцію (цитую Вас). А як інакше, коли йшлося про людей, що стали героями премії, про їхні вчинки, їхнє життя?

Якщо Вам так дорога ідея премії, Ваша робота, Ваш взаємозв”язок з героями, то навіщо Ви принижуєте їх, кажучи, що вони не стали героями премії? З чого Ви судите? З телеверсії? Вона ж удвічі коротша за саму церемонію. Вона не може в принципі передати всю атмосферу, весь дух, всю повагу, теплоту та піднесеність у залі. Ви ж фахівець, Ви це знаєте. А технічні проколи? Вони завжди були і будуть. Ми самі дуже переживаємо з цього приводу, але знаємо, що не проколи стали визначальними. Головне, що церемонія відбулася і відбулася дуже успішно. Був повний зал, прийшли чільні особи держави, а це дуже важливо, бо люди мають відчувати, що вони не одні, що суспільство не проходить повз їхні непересічні вчинки. Ми надзвичайно вдячні пані Катерині Ющенко, що вона була присутньою на церемонії і зголосилася вручати премію Надійці Халимон. Без перебільшення, присутність пані Катерини, її довге, неформальне та приязне спілкування з героями та гостями після закінчення заходу, додали усій церемонії додаткового настрою. Одним словом, попри певні недоліки, все пройшло надзвичайно щиро та піднесено. Учасників святкового концерту, до речі, ми запрошували, враховуючи побажання героїв премії ( Ви це знаєте), і на щастя, зірки радо погоджувалися вітати лауреатів. Дивно, що ви вважаєте низку найпопулярніших співаків випадковим зібранням.

А щодо агресивної реклами, то дозвольте і тут з Вами не погодитися. Премія відбувається за підтримки корпорації “Інтерпайп”. Її за всю чотиригодинну церемонію згадали аж тричі. Вітали героїв премії знані люди, керівники чи представники відомих фірм чи засобів масової інформації. Дарували подарунки. На мій погляд, це тільки плюс.

Я абсолютно згодна з Вами, що Сашкові Ткаченку вдалося започаткувати справжню, чесну премію для простих, звичайних українців. Гірко, що Сашко цього року вийшов зі складу Громадської ради і припинив свою роботу у цьому чудовому проекті. Але нам дуже радісно, що нам таки вдалося гідно його втілити, і ми знаємо, що наступного року ми це зробимо ще краще. Заходьте на канал, допомагайте порадою, із задоволенням поспілкуємося. Не ображайтеся.

Читайте також:

Про кого і для кого «Гордість країни»?