Зокрема триває подання пропозицій щодо персонального нового складу Нацради – як за призначенням Президента, так і за призначенням ВР.

Ми зобов’язувалися оприлюднити результати після 18-го березня. Однак, емоційна репліка Ігоря Куляса навряд чи може чекати до вказаного дня. Питання діяльності нової влади, зокрема в інформаційній сфері, болюче для журналістів. Болюче настільки, що часом у журналістів надто здають нерви. Однак і владі є над чим замислитися.

Відтак, „Детектор медіа” представляє позицію, що є дискутивною і нетолерантною, усвідомлюючи потребу негайного діалогу. Бо лише публічний діалог, ЗАПРОПОНОВАНІ І ПОЧУТІ позиції і аргументи кожної сторони дадуть конструктивний підхід до розв’язання найскладніших питань сьогодення. Серед яких принципи формування складу Національної ради – одне з першорядних.

Персоналії не відіграють жодної ролі. Має сенс принцип добору тих людей, які керуватимуть розподілом можливостей. Досі принцип не спрацьовував на користь широкій масі - зокрема суспільству. Або навіть державі як такій. За роки правління пана Кучми стало абсолютно зрозуміло, що формувати Нацраду за квотним принципом "чотири від Кучми (хай навіть прізвище Кучми буде Ющенко) - чотири від парляменту (себто від Волкова/Медведчука/Литвина етс)" – є повною нісенітницею з точки зору нормальної психічно здорової людини, яка жиє в Україні.

Цього принципу ніхто з "групи спротиву" так і не второпав навіть, коли вся ця група перебувала в опозиції до "злочинного режиму". Очевидно, тому, що група спротиву боролася за НАБАГАТО ВИЩІ ЦІЛІ. Сьогодні ця група спротиву несподівано і вибачайте, панове, АБСОЛЮТНО НЕЗАСЛУЖЕНО опинилася при владі.

А ми - такі собі сторонні спостерігачі - вже бачимо, що цілі, за які боролася нинішня група влади, яка ще учора була в групі спротиву, яка вважає, що вміє і знає геть усе, так і не зуміла геть нічого второпати зі своїх учорашніх уроків. (До речі, це - заклик до панів Ющенка, Томенка, Зінченка, Порошенка, Червоненка, до пані Тимошенко і до багатьох різних інших панів та панянок, які нині вважають себе "у праві").

А тому, друзі мої, нема геть ніякого сенсу обговорювати особистісні кандидатури. Нічого геть не змінилося. Якщо вчора вирішував Медведчук, чи Табачник, то сьогодні вирішує Томенко чи Зінченко. Для мене особисто не змінилося геть нічого. Я особисто не довіряю ні тим, ні сим. Тому що принципи "волевиявлення влади" не змінилися. Змінилися лише персоналії. А тому, наприклад, мені особисто глибоко байдуже до принципів формування чи Нацради, чи Верховної Ради, чи Канцелярії Його Величності Президента, чи на Куруали (читати саме так! - авт.) Великого Пана Віце-Томенка, чи на Бо Йо Зна на кого, хто тут намагається керувати чи країною, чи - Боронь Боже - навіть тєлєбаченням якимось (чи рейтинговим, чи так званим державним, чи навіть громадським, яке ще по нерозумінню називають суспільним). Нема жодного сенсу це обговорювати. І нема жодного сенсу перейматися тим, що хтось сьогодні - Боже-Боже, як мене розчулили! – подає млін у відставку. Причому всі. Вже трохи "нацарювали" собі? Український нарід має комплекс всепрощення? Вас се влаштовує? ...

З усіх складів Нацради я особисто (без будь-якого обгрунтування) можу запропонувати лише одну кандидатуру, за яку я особисто проголосував би (ну, якби від мого голосу се залежало) - Віталій Шевченко. І все.

"Телекритиці" я бажаю усіляких гараздів, але її голос не буде почутий ні Президентом, ні Верховною Радою, ні Господом Богом. Нас - хоч як би не було нас багато, і як би "нас не подолати", але на печерських пагорбах відшибає слух. Це - медичний факт. Підтверджено вже неодноразово. Вже навіть підтверджено новонавернутим Президентом на прізвище Ющенко. Слуху геть нема.

Так що, шановно "Детектор медіа", зась! Викиньте навіть саму думку з голови, що вам вдасться хоч як достукатися до макітр наших правителів. Най до найвищого з них. Хай навіть не Кучмою він називається. Фігня це все. Нема макітр на вершині. Влада - це наш ворог. Коли ми - що телеки, що Детектор медіа це нарешті геть всі зрозуміємо - тут лише нашу поточну владу трохи і попустить. Ну хай нам пару-трійку голів знову відріжуть. Але вже не так некваліфіковано, як відрізали голову пану Гонгадзе.

Я готовий підставити свою власну голову. Давайте, спробуйте, пане Ющенко!