Міністри, які відповідають за питання медіа політики з 46 країн – членів Ради Європи прибули до столиці України для участі у 7-ій Європейській міністерській конференції з питань політики у сфері засобів масової інформації, яка проходитиме 10 – 11 березня у Міжнародному виставковому центрі. Попередній захід такого рівня відбувався в Кракові 4 роки тому.

Особливістю Київської конференції стала унікальна можливість для неурядових організацій взяти активну участь та впливати на результати роботи конференції. (До цього такої можливості неурядовим організаціям не надавали). В межах програми конференції 8 березня відбувся Форум неурядових організацій, на якому представники Європейських організацій у галузі ЗМІ та прав людини обговорили проекти документів, що будуть розглядатися та затверджуватися міністрами, а також розробили конкретні пропозиції, які будуть представлені міністрам.

Цьогорічна міністерська конференція присвячена трьом конкретним темам: свобода вираження поглядів та право на інформацію під час криз; культурне різноманіття і медіа плюралізм в епоху глобалізації, а також захист прав людини і регулювання ЗМІ та нових засобів комунікації в інформаційному суспільстві. Міністри мають ухвалити загальну політичну декларацію, а також окремі Резолюції по кожній темі та План дій. Саме проекти цих документів були предметом дискусії на Форумі неурядових організацій. Учасники форуму розробили конкретні пропозиції, які будуть презентовані міністрам 10 та 11 березня – по кожній темі після офіційного виступу міністра буде альтернативний виступ представника третього сектору.

Форум 8 березня зібрав близько 40-50 експертів, більша частина з яких представляли європейські організації, зокрема, такі як Європейський мовний союз (European Broadcasting Union), Інститут Інформаційного Права (Москва), Інститут відкритого суспільства (OSI), Інтерньюз Вірменія, Liberty Foundation (Грузія). Багато відомих медійних європейських неурядових організацій не прислали своїх представників. Очевидно, причиною було те, що Рада Європи погодилася включити Форум до програми Конференції, однак не виділила жодного фінансування на проведення заходу, тобто організації мали приїздити за власний кошт. Незначну підтримку надав Інститут відкритого суспільства (фонд Сороса), який оплатив приїзд близько 10 представників неурядових організацій.

Українське представництво теж не було дуже великим. Активну участь у роботі над документами прийняли від нас лише три особи: Тарас Шевченко (директор Інституту Медіа Права), Алі Сафаров (директор аналітико-правового відділу Української Асоціації Видавців Періодичної Преси) та Олександр Найман (зареєстрований як представник преси, газета «Хадашот»). Ще декілька організацій брали участь у якості спостерігачів. Очікувалося, що на заході буде присутній Сергій Таран (Інститут Масової Інформації), більше того, він мав бути одним з трьох доповідачів, що представлятимуть результати роботи Форуму перед міністрами. Табличка з його іменем стояла в Президії, однак сам Сергій Таран з незрозумілих причин так і не з‘явився, внаслідок чого Україна втратила можливість мати свого представника серед неурядових організацій на міністерській конференції.

Українських учасників Форуму було вкрай небагато, очевидно, на це вплинула як дата проведення – 8 березня, так і слабка інформаційна підтримка цього заходу в Україні, як з боку Ради Європи, так і з боку Держтелерадіо України, яке, начебто, причетне до організації міністерської Конференції. Втім, до кінця все ж таки не було зрозуміло, хто був відповідальний за організацію, запрошення і на Форум, і на власне Конференцію майже не розсилалися, а проекти документів, що обговорювалися на Форумі, навіть не були перекладені українською чи російською мовами.

8 березня з 9 ранку до 6 вечора експерти дуже детально обговорювали кожне слово з близько 10 сторінок текстів проектів документів. Дискусії виникали навколо конкретних формулювань чи навіть одного слова, наприклад, чи можна писати про „суспільну відповідальність” ЗМІ чи це вже буде незаконне втручання в їх свободу. Була напрацьована низка зауважень та пропозицій. Разом з цим, принаймні два серйозні питання ставлять під сумнів ефективність роботи Форуму. По-перше, тексти документів є практично остаточними: над ними працювали і перероблювали вже майже рік (у тому числі за участю неурядових організацій), під час остаточного затвердження Міністрами, як правило, зміни вже практично не вносяться. Другою причиною є те, що теми дискусій не є такими вже новими і надзвичайно актуальними, експерти не очікують якихось серйозних змін, які мають статися за наслідками прийняття резолюцій, а тексти документів повторюють ті слова, які Рада Європи вже казала багато разів раніше.

«Детектор медіа» інформуватиме читачів про подальший перебіг роботи Міністерської конференції та її додаткових заходів.

«ТК» звернулася до Сергія Тарана з проханням прояснити ситуацію з його виступом – що не відбувся – на Форумі неурядових організацій.

-Просто вийшло непорозуміння, - каже Сергій - Мені здається, що у організаторів виникли певні технічни труднощі. Дійсно, мені було запропоновано виступити на цьому Форумі, але потім мені важко було знайти, з ким саме я маю говорити про організацію Форуму. Зрештою, я отримав програму, де не був включений в список виступаючих. І дуже було важко визначити, хто ж відповідає за формування списку запрошених. Я вважаю, що це суто технічні речі, які організатори Форуму врахують на майбутнє.

Власне, слова Сергія Тарана лише підтверджують вже сказане «ТК» про дуже погану організацію – саме з точки зору представлення українських громадських організацій та експертів – і Форуму, і Конференції. «ТК» спробує розібратися в тому, хто саме, все ж таки, мав нести за це відповідальність.