Сьогодні – 9 днів з того часу, як загинув наш колега Саша Калінін. Він працював звукорежисером в НТКУ завжди, за всіх трансформацій – понад 40 років. Це був суперпрофесіонал і на телебаченні, і в кіно. Він встиг оформити пенсію й уже переходив в інше життя, але на „зебрі” його збила машина. На смерть... Тут, на цьому НТКушному переході, загинули декілька людей. Профком 10 років листується з ким треба, домагаючись світлофора, а тим часом наочно-смугаста загроза смерті стала частиною нашого життя. Фактично, в режимі „перехідного” періоду НТКУ живе давно, і, до речі, також без „світлофора”. У напівправді – напівбрехні. І „ліві” гроші, і тіньові фінансові схеми, і „мертві” душі, і оренда, і реклама, і продакшн-програми, що торгують ефіром, і „вбита” техніка, і роздуті штати, і надумана виробнича структура. Хіба ті, хто тут працюють, не знають, не бачать, не говорять про це? І хіба все це треба захищати?

Інша річ – люди. Але в тому й складність, що люди – частина механізму. І що з цим робити? Я не знаю, хто автор листа „від колективу НТКУ”, але оголошена кількість підписантів (більше 1800) – вражає. Втім, і технології, за якими були зібрані підписи, – також. Кажуть, що за позицію людей проголосували профорги(!?). Насправді, чи є така монолітна маса – „колектив НТКУ?” Мені здається, скоріше є „населення НТКУ” та різні його прошарки. Від олігархів до „соціально незахищених”. До речі, останню групу представляють – творці. Тому що зарплата прибиральниці в НТКУ набагато вища, ніж у журналіста. А що можна сказати про так звані гонорари від 3 до 5 гривень, а то й по гривні, наприклад, у операторів за прямий ефір?.. Якщо люди за таких умов лишаються в НТКУ, або вони гідні такої ситуації (інакше чому терплять), або вона їм вигідна. Щодо вигоди, тут є різні причини і декілька проблемних напрямків. Пенсіонери, передпенсіонери – це зрозуміло. Варто згадати й тих, хто „по-дорослому” торгує національним ефіром, адже саме їм найбільш вигідна гра без правил.

І дуже небезпечно, що колективні виступи прикривають передусім їх. Формулювання „колектив НТКУ” стимулює не тільки войовничу позицію відомих жеківських активістів, а й неготовність і небажання будь-яких змін. „А от ми такі, у нас тут всі вчилися, всі працювали, ми з нічого робимо рейтинг 2,8. Скажіть іще спасибі...” Але проблема НТКУ не в тому, що тут вчилися і працювали, а в тому, що звідси – йшли. Ті, кого не влаштовувало життя без світлофора.