Дуже важко собі уявити, щоб, скажімо, Президент Сполучених Штатів вийшов би до натовпу оскаженілих акціонерів якого-небудь «Мічіганстейтенерго», які похмуро зійшлися на галявину біля Білого дому, й півгодини під вульгарний свист розповідав би їм про власне бачення проблем приватизації, ледь стримуючися, аби не заліпити комусь у пику…

А ще важче уявити собі, щоб це протягом вечора показували всі національні телеканали, зухвало беручи до того ж інтерв’ю у одного й того ж підозріло молоденького та впевненого в собі акціонера в білій сорочці, модних окулярах та із краваткою, як це зробили в понеділок і в ТСН на «1+1», і "Подробности" на "Інтері", й інші …

Така телевізійна демонстрація обличчя нової влади є не чим іншим як відчайдушною спробою прискіпливо показувати беззастережну відданість вітчизняних телезасобів масової інформації вітчизняній же владі. Мовляв, ми оперативно й слухняно доносимо до народу кожен крок Президента: ось він, як пересічний мер провінційного містечка серед розлючених людей (чи було це можливим за часів попередника!), а ось в тих самих костюмі, краватці та сорочці доброзичливо-стримано приймає міністра закордонних справ сусідньої держави…

Не знаю. Як на мене, щось воно не так. Підозріло чемно. Чи не спроба це задушити нових наших керівників у телеобіймах? А ви помітили, як дивився під час зустрічі прем’єр-міністра України із міністром закордонних справ Росії посол цієї держави на пані Тимошенко? Особливо це було помітно у репортажі в інтерівських "Подробностях" 21 лютого, в понеділок. Можливо, шановний Віктор Степанович (який на величезну радість чемних і хлібосольних українських домогосподарок ніби залишається у нас послом) насправді зовсім іншої думки про ділові якості вітчизняної жінки-прем'єра, але із цього репортажу наочно проситься рекомендація до пані керівника уряду про те, аби вона поки що утрималася від візиту до братньої Росії…

До цього слід додати такі собі невеличкі чи то «ідеологічні», чи то «політичні» розбіжності (а скоріше - «розбіжності власності») у телерепортажах про те, що причиною захоплення адмінбудов окремих обленерго є криза у стосунках між власниками українських обленерго. Причому на «1+1» такими власниками вперто називали Григоришина та Суркіса, а в "Подробностях" пікетувальники чомусь тримали над головами плакати про Григоришина та Порошенко, які повинні негайно «забрати верхні кінцівки від обленерго»… Саме звідси легко можна зробити висновок про підозрілу, але глибоко «партійну» чемність наших медіа.

Тиск на Голову парламенту пана Литвина в порівнянні із тиском медіа на бідні голови телеглядачів - просто мультики про Чебурашку…

Зворотній зв'язок (від народу до влади) в нашому суспільстві був завжди. Але тепер, при «новій демократії» він, здається, стає ще більш телекерованим…