Якщо про потребу роздержавлення українських ЗМІ заговорили керівники виконавчої влади, – це означає, що зі свободою слова ми вже точно “дійшли до ручки”. І тому є вкрай актуальним (особливо з огляду на рішучі наміри створити в Україні Суспільне телерадіомовлення) прийняття нормативних документів для забезпечення процесу роздержавлення ЗМІ.

Спробуймо подумки вийти з політичного шалу, в зоні досяжності якого перебуваємо вже багато місяців, і зафіксувати увагу на ознаках очікуваних змін у сфері інформаційних відносин, які можуть стати найкрасномовнішими свідченням політичного реформування суспільства.

“Держава має бути відокремленою від засобів масової інформації”. “Найголовнішим питанням влади є роздержавлення ЗМІ...”. Схоже на гасла пікетників? Насправді ці тези належать не тусовці журналістів, які вийшли підмітати Хрещатик чи видавати гуртову безцензурну вуличну газету з метою загострення уваги громадськості до проблем свободи слова та вільного розвитку українських ЗМІ. Так висловилися державні чиновники високого рангу: в першому випадку – віце-прем’єр з гуманітарної політики Микола Томенко, в другому – віце-прем’єр з питань адміністративної реформи Роман Безсмертний.

А ще висловлювався в цьому ж ключі Президент Віктор Ющенко – що маємо засилля офіційних видань і треба їх скорочувати, що застосування адмінресурсу в сфері ЗМІ – річ потворна й неприйнятна...

Розмови про невідворотне роздержавлення українських ЗМІ на більш-менш примітному рівні ведуться вже близько десяти років, однак лише нині про необхідність його проведення вперше заговорила не медійна громадськість, а ті, від кого це роздержавлення залежить. Р.Безсмертний, наприклад, тиждень тому заявив на прес-конференції в Чернівцях, що «будь-який державний орган не повинен мати жодного друкованого чи електронного ЗМІ", і такий стан справ є "альфою і омегою будь-якого суспільства». На його думку, “ЗМІ мають бути які завгодно, але не відомчі".

Питання роздержавлення українських ЗМІ є дуже актуальними в світлі оцінок європейських інституцій та поважних медіафахівців ситуації в нашому інформпросторі, їхнім порадам якомога швидше піти на цей рішучий крок і розкріпачити ЗМІ. Зрештою, це вимога Європи, в лоно якої ми прагнемо інтегруватися (донедавна це не було настільки актуальним). Але не менш важлива проблема роздержавлення ЗМІ у зв’язку з ініціативами громадськості, спрямованими на створення в Україні Суспільного телерадіомовлення. Тут від слів уже переходимо до діла...

Проти створення в Україні Суспільного телерадіомовлення сьогодні, на щастя, вже не заперечує ніхто. Але, на жаль, продовжуються суперечки, чи варто створювати його на базі державних телерадіомовних компаній. Дехто продовжує відстоювати право держави (читай: чиновників, які від її імені виступають) на безплатний піар.

Насправді створення Суспільного телерадіомовлення та роздержавлення ЗМІ – дві сторони однієї медалі. Існування системи Суспільного мовлення неминуче спонукало б до повного роздержавлення ЗМІ. А з іншого боку – неможливо роздержавитися, не створивши в країні Суспільного телебачення і радіо. І тому прийшов час братися за роздержавлення ЗМІ хоч би й тому, щоб припинити безплідні дебати про можливість окремішнього – кращого й гіднішого, ніж досі?! – життя НТКУ та НРКУ навіть тоді, коли в інформаційній сфері сповна запрацюють суспільні медіасистеми.

Пропонуємо проект Концепції роздержавлення засобів масової інформації в Україні, яку, на нашу думку, слід невідкладно прийняти парламентом.

Проект

Підготовлено групою фахівців під керівництвом Віталія Шевченка

КОНЦЕПЦІЯ РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ

Стаття 1. Мета концепції роздержавлення засобів масової інформації

Метою Концепції роздержавлення засобів масової інформації (далі – Концепція) є визначення загальних принципів законодавчої політики в галузі правового регулювання відносин власності в інформаційній сфері, з дотриманням яких чинне законодавство України буде приведене у відповідність з міжнародними правовими нормами, а також має зміцнити і вдосконалити правові гарантії свободи слова та інформаційного суверенітету України, посприяти становленню цілісного загальнонаціонального інформаційного простору, максимально захищеного від контролю та монополізації з боку суб'єктів державної влади і приватних осіб (корпоративних груп).

Роздержавлення засобів масової інформації має на меті створення системи засобів масової інформації, що об'єктивно відображають суспільні події та явища з урахуванням різних точок зору, а також звести до мінімуму можливості використання засобів масової інформації як важелів маніпулювання суспільною свідомістю і особистою думкою громадян.

Стаття 2. Роль держави в інформаційному просторі після роздержавлення засобів масової інформації

1. Держава в особі її легітимних інституцій та повноважних органів, згідно з цією Концепцією, позбавляється права бути засновником або власником засобів масової інформації. Держава може виступати як виробник та розповсюджувач лише спеціалізованої офіційної інформації, що стосується рішень та дій органів державної влади і управління.

2. Винятком з цієї норми є державні засоби масової інформації (друковані та аудіовізуальні), які призначені виключно для мовлення (поширення інформації) на зарубіж з метою інформування міжнародної громадськості про життя українського суспільства та рішень офіційних органів влади України.

3. Іншим аспектом діяльності держави в інформаційному просторі може бути державне замовлення на інформаційний продукт, яке на конкурсних (тендерних) засадах надається національним виробникам.

Стаття 3. Поняття роздержавлення засобів масової інформації

1. Під роздержавленням засобів масової інформації маються на увазі законодавче врегульований перехід прав засновника (власника) засобу масової інформації, а також прав контролю, управління і розпорядження ним в будь-якій формі від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій з державною часткою фінансування до недержавних суб'єктів та інституцій.

2. Роздержавлення засобів інформації стосується аудіовізуальних засобів масової інформації (телебачення та радіо), друкованих засобів масової інформації (газет, журналів, бюлетенів та інших видів періодичних друкованих видань), інформаційних агентств, а також електронних інформаційних систем, що донині могли використовуватися органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з державною часткою фінансування як носії масової (не службової) інформації.

Стаття 4. Загальні принципи роздержавлення засобів масової інформації

Процес роздержавлення засобів масової інформації визначається такими законодавчо закріпленими принципами:

а/ заборона органам державної влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям з державною часткою фінансування бути засновниками або власниками засобів масової інформації;

б/ поетапна уступка існуючих на сьогодні засновницьких прав та прав власності на засоби масової інформації органами державної влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з державною часткою фінансування;

в/ обмеження, а згодом і припинення бюджетного фінансування будь-яких засобів масової інформації; законодавче закріплення принципу: бюджетні кошти можуть використовуватися виключно на підтримку програм розвитку інформаційної інфраструктури та на інформаційні потреби суспільства в цілому, а не на фінансування окремих засобів масової інформації (за винятком засобів масової інформації, означених в частині другій статті 2 цієї Концепції);

г/ врегулювання в ході роздержавлення відносин власності на майно та засоби виробництва із забезпеченням гарантій діяльності засобів масової інформації, що підлягають роздержавленню, та з дотриманням трудових прав і державних соціальних гарантій для їхніх працівників протягом процесу роздержавлення і адаптаційного періоду існування цих засобів масової інформації в інших умовах;

д/ застосування та вдосконалення в процесі роздержавлення антимонопольних обмежень, насамперед у сфері теле- і радіомовлення, з метою створення плюралістичного інформаційного середовища.

Стаття 5. Шляхи реалізації Концепції

1. Концепція реалізується шляхом ухвалення на її основі та поетапного введення в дію законів, внесення відповідних змін і доповнень до чинного законодавства, запровадження інших нормативно-правових актів, які мають забезпечити регулювання процесу роздержавлення засобів масової інформації.

2. Концепція передбачає чітку послідовність та обумовлення термінів роздержавлення засобів масової інформації за умови законодавчого регулювання цього процесу.

3. Роздержавлення аудіовізуальних засобів масової інформації здійснюється шляхом їх усуспільнення або приватизації; інших засобів масової інформації – шляхом приватизації.

Стаття 6. Терміни здійснення роздержавлення засобів масової інформації

1. Початку процесу роздержавлення засобів масової інформації передує підготовча робота Комітету Верховної Ради України, що здійснює законодавче забезпечення свободи слова та діяльності засобів масової інформації, який спільно з відповідними службами та підрозділами Кабінету Міністрів України, міністерствами та відомствами має провести аналіз законодавчо-нормативної бази у сфері інформаційних відносин та діяльності засобів масової інформації і затвердити план підготовки необхідних законів, внесення змін і доповнень до чинних правових актів, спрямованих на забезпечення та врегулювання процесу роздержавлення.

2. Після завершення підготовчої роботи процес роздержавлення засобів масової інформації розпочинається одночасно і здійснюється в масштабах усієї країни в чітко визначені строки поетапних процедур, з урахуванням специфіки кожного виду засобів масової інформації.

3. Початок процесу приватизації та поетапні терміни її проведення визначаються окремим законом.

Стаття 7. Уступка засновницьких прав на засоби масової інформації

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації з державною часткою фінансування зобов'язані протягом одного року з моменту оголошення роздержавлення засобів масової інформації уступити свої права засновників (співзасновників) засобів масової інформації недержавним суб'єктам.

2. Умови уступки цих прав розробляються засновниками (співзасновниками) засобів масової інформації за погодженням з відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування, міністерствами та відомствами відповідно до чинного законодавства і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. У разі відсутності рішень щодо уступки прав засновника (співзасновника) засобу масової інформації таке рішення, з урахуванням частин першої та другої статті 11 цієї Концепції, протягом визначеного часу може прийняти на конкурсній (тендерній) основі законодавчо уповноважений на це орган з урахуванням пропозицій суб'єктів інформаційних відносин та споживачів інформаційної продукції.

4. Реєстрація засобів масової інформації, засновниками або співзасновниками яких після завершення процедури уступки засновницьких прав лишилися органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації з державною часткою фінансування, скасовується.

5. Роздержавлені засоби масової інформації підлягають перереєстрації, яка проводиться відповідними державними органами безплатно.

Стаття 8. Зміна видавця друкованого засобу масової інформації

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації з державною часткою фінансування зобов'язані протягом одного року з моменту оголошення роздержавлення засобів масової інформації передати статус видавців друкованого засобу масової інформації недержавним суб'єктам інформаційних відносин.

2. Передача статусу видавця друкованого засобу масової інформації здійснюється в порядку, аналогічному до визначеного в частинах першій та другій статті 7 цієї Концепції.

3. З усіх спірних питань остаточні рішення приймаються уповноваженим на це органом згідно з чинним законодавством.

Стаття 9. Передача прав власності на засоби масової інформації

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації з державною часткою фінансування зобов'язані протягом одного року з моменту оголошення роздержавлення засобів масової інформації передати свої права власників (співвласників) засобів масової інформації недержавним суб'єктам господарювання.

2. Передача прав власників (співвласників) засобів масової інформації здійснюється в порядку, аналогічному до визначеного в частинах першій та другій статті 7 цієї Концепції, згідно з чинним законодавством.

Стаття 10. Майнові відносини в процесі роздержавлення

1. Рішення щодо прав власності на майно, яке перебувало в користуванні роздержавлюваного засобу масової інформації, але належало засновнику (співзасновнику) засобу масової інформації, приймається власником цього майна згідно з чинним законодавством.

2. У процесі роздержавлення засобів масової інформації нерухоме майно, що перебувало в їхньому користуванні, може продаватися, передаватися в оренду, безоплатне користування (на визначений строк, протягом якого перепрофілювання роздержавлених засобів масової інформації забороняється), безплатно передаватися у власність інших суб'єктів інформаційної та господарської діяльності, надаватися новому засновнику (власнику) засобу масової інформації на інших засадах, передбачених чинним законодавством.

3. Рішення щодо власності на майно засобів масової інформації, які підлягають роздержавленню, приймаються гласно, із застосуванням конкурсних засад, із завчасним оприлюдненням повідомлень про зміну власника з подальшим врахуванням пропозицій щодо умов використання цього майна.

4. Роздержавлені засоби масової інформації підлягають обов'язковій перереєстрації як суб'єкти господарської діяльності. Плата за проведення перереєстрації в цих випадках з них не стягується.

Стаття 11. Особливості роздержавлення аудіовізуальних засобів масової інформації

1. Роздержавленню аудіовізуальних засобів масової інформації (теле- і радіоорганізацій) передує створення системи Суспільного телерадіомовлення у відповідності із Законом України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні”*.

2. Система Суспільного телерадіомовлення створюється на базі Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України із збереженням та подальшим цільовим використанням належного їм майна, устаткування, технічного оснащення, з використанням системою Суспільного телерадіомовлення ефірних радіочастот та каналів мовлення, проліцензованих за Національною телекомпанією України та Національною радіокомпанією України.

3. Роздержавлення аудіовізуальних засобів масової інформацій, засновниками або власниками яких є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації з державною часткою фінансування, здійснюється шляхом їх приватизації або усуспільнення. Рішення щодо приватизації чи усуспільнення приймається їх засновниками (співзасновниками) згідно з чинним законодавством.

4. Усуспільнення аудіовізуальних засобів масової інформації здійснюється шляхом їх входження в систему Суспільного телерадіомовлення за наявності відповідних рішень Громадської ради та Адміністративної ради системи Суспільного телерадіомовлення України і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Правовий статус телеорганізацій системи Суспільного телерадіомовлення визначається Законом України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”.

6. У разі, коли відповідний орган (засновник) протягом законодавчо визначеного терміну не прийме рішення щодо приватизації або усуспільнення аудіовізуального засобу масової інформації, цей засіб масової інформації підлягає обов'язковій приватизації згідно з чинним законодавством.

7. Після роздержавлення теле- та радіокомпаній надані їм раніше Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на право мовлення залишаються чинними.

Стаття 12. Використання електронних інформаційних систем

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації з державною часткою фінансування не мають права на використання електронних інформаційних систем для поширення масової (а не офіційної чи службової, згідно з статтею 14 цієї Концепції) інформації.

Стаття 13. Державне фінансування роздержавлених засобів масової інформації протягом адаптаційного періоду

1. Для роздержавлених засобів масової інформації встановлюється адаптаційний період, протягом якого допускається часткове фінансування їх коштом державного бюджету, з поетапним скороченням частки бюджетного фінансування.

2. Адаптаційний період становить 1–3 роки. Його тривалість для різних видів засобів масової інформації та залежно від інших умов, з урахуванням специфіки і категорій споживачів інформації, територіальних особливостей поширення інформації тощо встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Частка державного фінансування Суспільного телерадіомовлення в період його створення та в перший рік функціонування, згідно із статтею 10 Закону України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”, визначається в державному бюджеті на відповідний рік (замість видатків, раніше передбачуваних для потреб Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України). Паралельно запроваджується абонементна плата за користування теле- і радіоприймачами та активізуються інші джерела фінансування Суспільного телерадіомовлення, згідно із статтею 7 Закону України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”, після чого державне фінансування Суспільного телерадіомовлення припиняється.

4. Засоби масової інформації, засновниками (власниками) яких до роздержавлення були органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації протягом адаптаційного періоду можуть частково фінансуватися з державного бюджету за умови скорочення частки бюджетного фінансування кожного року адаптаційного періоду, в порівнянні з розміром фінансування в попередньому році, не менше ніж на 50 відсотків. Сума бюджетного фінансування таких засобів масової інформації в адаптаційний період проводиться окремим рядком у державному та місцевих бюджетах.

5. Аналогічні пільги (частина четверта статті 12 цієї Концепції) можуть поширюватися і на засоби масової інформації, засновниками (власниками) яких до роздержавлення були підприємства, установи, організації з державною часткою фінансування. Цільові суми бюджетних витрат на їх утримання протягом адаптаційного періоду вказуються в кошторисах та інших планових фінансових документах і в подальшому збільшуватися не можуть.

6. Бюджетні кошти, вивільнені внаслідок роздержавлення засобів масової інформації, за рішенням Кабінету Міністрів України протягом певного часу (3–5 років) використовуються для додаткового фінансування загальнодержавних соціальних програм у розмірах частки споживання на одного жителя України, не нижчої за розмір індивідуальної абонементної плати за користування ним теле- і радіоприймачами (стаття 7 Закону України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”).

7. Бюджетні кошти, вивільнені внаслідок роздержавлення засобів масової інформації, за рішенням Кабінету Міністрів України протягом певного часу (3–5 років) можуть скеровуватися на відшкодування споживачам (повністю або частково) розміру абонементної плати за користування теле- і радіоприймачами, з дотриманням умови, викладеної у попередньому пункті цієї Концепції.

Стаття 14. Антимонопольні обмеження у процесі роздержавлення засобів масової інформації

1. Усі нормативно-правові акти, пов'язані з проведенням роздержавлення засобів масової інформації, мають готуватися за участю (ухвалюватися за наявності висновків) Антимонопольного комітету України, щоб запобігти монополізації інформаційного простору України.

2. У процесі роздержавлення засобів масової інформації застосовуються антимонопольні обмеження, найперш щодо телебачення та радіо, зокрема:

а/ одна й та сама юридична особа може володіти не більше ніж двома телеканалами та трьома радіоканалами мовлення;

б/ одна й та сама юридична особа може скористатися квотою, вказаною в пункті а чистини другої статті 10 цієї Концепції, працюючи в режимі лише аналогового чи лише цифрового телерадіомовлення;

в/ одна й та сама юридична особа не може бути засновником (співзасновником) чи власником (співвласником) одночасно друкованих та аудіовізуальних засобів масової інформації;

г/ у розпорядженні одного мовника може зосереджуватися не більше 25 відсотків інформаційного ринку.

Стаття 15. Діяльність державних органів в інформаційному просторі після роздержавлення засобів масової інформації

1. За рахунок бюджетних коштів, вивільнених внаслідок роздержавлення засобів масової інформації, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи і організації з державною часткою фінансування можуть видавати друковану продукцію, вести мовлення для цільової аудиторії, користуватися іншими засобами масової комунікації для поширення виключно офіційної та службової інформації.

2. Під офіційною інформацією маються на увазі:

а/ закони, постанови, протокольні рішення комітетів і комісій, протоколи пленарних засідань, депутатські запити, проекти документів Верховної Ради України;

б/ укази та розпорядження, заяви і звернення, тексти офіційних виступів Президента України;

в/ постанови і розпорядження, протоколи засідань Кабінету Міністрів України;

г/ акти Конституційного Суду України;

д/ міжнародні договори України, що набрали чинності;

е/ нормативно-правові акти міністерств, Національного банку України, інших центральних органів влади та конституційних органів, зареєстровані Міністерством юстиції України, рішення судових інстанцій тощо.

3. Під службовою інформацією маються на увазі накази, розпорядження, інструкції та інші адміністративні акти, оголошення та повідомлення службового і господарського характеру, оприлюднення яких зумовлене потребами службово-господарської діяльності.

4. Діяльність державних органів і установ в інформаційному просторі після роздержавлення засобів масової інформації регламентується законами та (в оперативному порядку) нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Стаття 16. Адміністративні реорганізації після завершення роздержавлення засобів масової інформації

1. Після повного завершення процесу роздержавлення засобів масової інформації в Україні, але не пізніше, ніж завершаться терміни адаптаційних процедур для цих засобів масової інформації, Державний комітет телебачення та радіомовлення України, інші державні органи управління інформаційною сферою зліквідовуються.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що мали власні засоби масової інформації, після роздержавлення цих засобів масової інформації свою присутність в інформаційному просторі можуть компенсувати створенням (за рахунок вивільнених бюджетних коштів) прес-служб, які передаватимуть офіційну та службову інформацію для засобів масової інформації шляхом проведення прес-конференцій, поширення прес-релізів та в інший спосіб на загальних підставах.

3. Прес-служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах відсутності державних засобів масової інформації не мають права на виробництво та розповсюдження власного інформаційного продукту, що не підпадає під визначення офіційної та службової інформації згідно із статтею 15 цієї Концепції.

* У Концепції містяться посилання на Закон України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні” в редакції 1997 року, тоді як передбачається внесення змін до цього закону чи ухвалення нової його редакції.

Нову редакцію Концепції підготовлено Цетром громадських ініціатив “Інформаційне суспільство” в лютому 2005 року.

Автори розробки: Віталій Шевченко (керівник авторської групи), Юрій Бакаєв, Юрій Гирик, Володимир Горобцов, Вадим Кулько, Дмитро Фіщенко, Юрій Шкарлат, Сергій Шолох.