Віктор Геварін, Донецьк, для „Детектор медіа”

На фото - Вадим Чупрун Судячи з призначення донецького губернатора, у нової влади або не вистачає кадрів, або минає запаморочення від успіхів.

Коли фактично на початку нового тисячоліття команда Віктора Ющенка здала Донецьк кримінальному угрупуванню на чолі з Віктором Януковичем, це можна було зрозуміти. Адже тоді мало кому було відомо, що відбувається в області. У грудні 2000 року прем’єр-міністр Ющенко відвідав Донеччину. Його візит супроводжувався ріками бруду, вихлюпнутими кишеньковими виданнями області. Столична преса в основному промовчала. Лише на сторінках київського видання “Українське слово” від 4 січня 2001 року донецький журналіст Віктор Краснов застерігав прем’єра: ”Від Віктора Ющенка обласна опозиція чекає рішучих кроків, у тому числі й кадрових. Але основне, що можна винести з результатів поїздки прем’єра до Донецька, – те, що вона несла більш рекламний, ніж діловий характер”. Результатом такої недалекоглядної політики став арешт Юлії Тимошенко, а потім і відставка всього уряду Ющенка.

Попри це, „нашоукраїнці” наступили знову на ті ж самі граблі – адже загравання з “донецькими” було улюбленим заняттям лідерів тодішньої опозиції аж до 31 жовтня 2003 року, коли кримінальна влада Донецька кинула проти делегатів з’їзду “Нашої України” кримінальні структури, які очолили п’яних “петеушників”, студентів та ринкових торгівців. Тоді прийшло протверезіння. Та, як видно, не надовго.

Врешті, призначення Вадима Чупруна головою Донецької облдержадміністрації знакове. Його прізвище з'явилося у списку кандидатів на посаду глави Донецької державної адміністрації, можна сказати, в останній момент. Точніше – за два дні до голосування. Привселюдно цю версію озвучила "Українська правда" напередодні утвердження Кабміну в парламенті.

Вадим Чупрун народився в Донецькій області у 1943 році. Після закінчення Мелітопольського інституту механізації сільського господарства за фахом "інженер-механік" повернувся в Донбас. У 1966-1968 р. працював на Донецької птахофабриці спершу механіком, а потім – головним інженером. З жовтня 1971р. Вадим Чупрун очолив Волноваське районне об'єднання "Сільгосптехніка". У 1974 році перейшов на партійну роботу. Був другим секретарем Волноваського райкому компартії України, першим секретарем Артемівського РК КПУ. У вересні 1988 року перейшов на роботу в Донецький обком партії. Там Чупрун очолив сільськогосподарський відділ. Був секретарем Донецького ОК КПУ.

Саме тоді на партійній роботі в Донецьку працював і нинішній глава КПУ Петро Симоненко. За словами тодішніх співробітників Донецького обкому КПРС, між ними існували доволі теплі взаємини. Після провалу комуністичного заколоту в серпні 1991 року Вадим Прокопович повернувся до господарської роботи. Обіймав посаду заступника генерального директора Донецького обласного державного кооперативного виробничого об'єднання садівництва. Та довго в тіні не відсиджувався. Для “червоного поясу” України знадобились перевірені партійні кадри. Тоді на світ божий сплив представник президента Кравчука в області товариш Смирнов, а за ним у листопаді 1992 року повернувся в "Білий дім", тепер уже на посаді голови Донецької обласної ради, і Чупрун. Саме за його сприяння у 2003 році в області був проведений з’їзд забороненої компартії, і вона відновила свою діяльність. В.Чупрун відновлює свою партійність і в 1994 році за підтримки комуністів висувається на виборах голови облради, де потерпів нищівну поразку, зайнявши аж четверте місце.

Після цього його відкликали з області і відправили послом у Туркменістан, де він і перебував із січня 1995-го по липень 2004 року. Згадаймо практику СРСР, коли в далекі малозначущі країни відправляли номенклатурних працівників високого рангу, що „не виправдали довіру”. Та цього разу несподівано Туркменістан став для України ключовою країною – завдяки поставкам газу. І роль посла стрімко зросла. Відомо, що Вадима Чупруна і президента Туркменістану Сапармурата Ніязова зв'язують дружні відносини. Сайт Народного демократичного руху Туркменістану "Гундогар" (http://gundogar.org/) повідомляє, що "На одному з дипломатичних прийомів у 1998 році С.Ніязов пообіцяв Чупруну: "Коли твоє відрядження закінчиться, я заберу тебе в Кучми. Будеш моїм послом в Україні". Кілька років потому С.Ніязов обіцяв Чупруну посаду міністра закордонних справ Туркменістану. Чупрун, у свою чергу, регулярно виступав зі статтями й інтерв'ю в офіційній туркменській пресі, прославляючи "мудру і далекоглядну політику Великого Туркменбаші". Туркменська опозиція вважає, що саме з подачі В.Чупруна Кучма став єдиним главою держави, що привітав С.Ніязова з його "воцарінням" на президентській посаді.

Крім інших нагород, В.Чупрун є власником ордену президента Туркменістану "Garassyz Turkmenіstana bolan beyіk soygusі ucіn" ("За велику любов до незалежного Туркменістану").

Про політичні пристрасті Чупруна свідчить його наступні слова: "У всіх цих і інших перетвореннях країни відчувається мудра політика Сапармурата Атаєвича Ніязова, що невпинно трудиться в ім'я свого народу. Його ідеї зосереджені як на рішенні проблем сьогоднішнього дня, так і на перспективі. Тому ми по праву називаємо ці ідеї не тільки мудрими, але і далекоглядними". Це цитує нинішнього главу Донецької обладміністрації http://turkmenіstan.ru/. Виникають серйозні і далеко не безпідставні побоювання, що туркменський досвід Вадима Чупруна накладеться на тоталітарний ґрунт, створений у регіоні Віктором Януковичем і в Донецькій області виникне культ особи нового губернатора, а то й, з його подачі, – президента Віктора Ющенка.

У вересні 2004 року Вадим Чупрун був призначений першим заступником голови правління НАК "Нафтогаз України". Природно, скупі рядки біографії не дають відповіді на питання, чому саме він став губернатором "білого-синього" регіону при "помаранчевій" владі. Тим більше незрозумілим виглядає це призначення у світлі того, що "Нафтогаз України" під керівництвом свого першого керівника Юрія Бойко вніс чималий вклад у передвиборну скарбничку Віктора Януковича (www.ostro.org).

Опозиція про це призначення твердила: ”Янукович, що не зовсім довіряє Бойко, прагне поставити усі виборчі грошові потоки в компанії під контроль своєї людини”. Наскільки опозиція помилялася – невідомо. Та чи й помилялася взагалі? Вадим Прокопович на питання "Обкому", чи не боїться він стати заручником відомої тільки йому інформації, зв'язаної з фінансуванням виборів, відповів: "Я вам чесно скажу, я прикладів фінансування того чи іншого кандидата з боку "Нафтогазу" не тільки не чув, я навіть не допускаю такої можливості. Занадто багато контролюючих органів сидить на нашій структурі. Ви ж бачите, що це центр притягання всіх і вся сюди. Тим, хто говорить, що в мене рильце в пуху, можу відповісти: рильця в мене немає. Я особисто злочинів не робив і ні з ким не йшов у частку, тобто не провинився ні перед ким, щоб боятися за своє життя чи безпеку". Наскільки новий губернатор при цьому був щирий, сказати важко. Врешті, мабуть нову владу він чимось привабив.

Я все ж пошлюсь на слова прем’єр-міністра України. Відомо, що шляхи Чупруна і Тимошенко перетиналися. У липні 2000 року віце-прем'єр з ПЕК Юлія Тимошенко відвідала Туркменістан. Мабуть, не без допомоги тодішнього посла України в цій середньоазіатській республіці Тимошенко домовилася про безпрецедентно вигідні постачання Туркменського газу в Україну. Можливо, саме це викликало роздратування Кучми та його незапланований візит до Туркменбаші, який скинув роздратованому колезі ще кілька доларів з кожної тисячі кубометрів газу. На початку січня в ефірі 5 каналу Юлія Тимошенко заявила про те, що вона знає, чому Туркменія, починаючи з 2005 року, підвищила ціну газу для України. На думку Юлії Тимошенко, з Туркменістаном можна було домовитися зі стратегічної точки зору, але Туркменбаші був добре інформований про афери, що проводило керівництво НАК "Нафтогаз України". Як заявила Тимошенко, НАК "Нафтогаз України" закуповував у Туркменії 1 тисячу кубометрів газу по 44 долари, а незаконно його експортував за ціною 170 доларів. Різниця ж осідала на нелегальних рахунках. Тимошенко кілька разів підкреслила, що вона довіряє цій інформації, але ретельно її перевірить. Джерело інформації, природно, назване не було...

Врешті, призначення в Донецьку область Вадима Чупруна дає підстави здогадуватися про це джерело.

Що ж до подальшої долі регіону під кермаництвом партноменклатурщика радянської епохи та друга лідера тоталітарного режиму в пострадянській республіці, то час покаже. В усякому разі функціонери з Партії регіонів та союзні їм комуністи з полегшенням зітхнули. Вони мають надію, і небезпідставно, знайти порозуміння з новою регіональною владою.

Віктор Геварін, Донецьк, для „Детектор медіа”

На фото - Вадим Чупрун

Читайте також:

Новий губернатор Донецької області Чупрун: Я не знайомий з Ахметовим...