Втім, дивуватися немає підстав. Якщо у вас є совість, то, найімовірніше, немає грошей. І навпаки. А якщо у вас є телеканал, то, скоріш за все, немає не лише совісті і є не лише гроші…

Принаймні так було іще зовсім недавно.

Серед головних телеканалів країни, „Інтер”, удавано, для вигляду похизувавшись об’єктивністю, здається, найбільш чітко стає в телеопозицію, потроху перетворюючись на своєрідний 5 канал новітньої опозиції, але переважно для есдеків.

Вчора, спостерігаючи в „Подробностях” за репортажем із прес-конференції керівництва партії есдеків, український телеглядач вглядався в майже забуті вже риси «залізного» есдеківського ватажка. Він не покаявся. Бо визнати власну помилку – іще не означає вибачитися, а вибачитися – не означає виправити її. Телеканал, мабуть, сам на те не сподіваючись, відкрив, втім, для вдумливого спостерігача досить потворну анатомію влади, яка відійшла. „Подробности” зробили це, безперечно, не навмисне. Насправді, здається, мета була інша – поволі готувати глядача до того, що „Інтер” залишився есдеківським.

Справа навіть не в тому, що репортаж про згадану прес-конференцію вийшов за часом чи не найдовшим порівняно з іншими, в тому числі й про висвітлення візиту Президента країни до Польщі. Справа в іншому. Натомість нам довго демонстрували палкі поцілунки есдеків один з одним. Та категоричні, «програмного» характеру висновки В.Медведчука, чимось дуже схожі на «квітневі тези» В.Леніна. Чому до них не додалися думки інших членів цієї партії? Чому нам показали лише суворе однаководумство присутніх?

Вибори програли не лише есдеки, які від цього почали привітно цілуватися один з одним. Так що, ми тепер щовечора будемо спостерігати за тим, як і інші будуть «рвати волосся» на власних головах?

Зрозуміло, що зараз будь-які теленовини на будь-якому каналі не можуть бути одночасно високохудожніми, цікавими, незалежними та об’єктивними. Але ж хоча б можна намагатися цього досягти.

Світло вчорашньої зірки навряд чи зможе освітити комусь шлях. Навіть якщо її, цю зірку, безперервно цілувати…