Олександр Зирін, незалежний телевізійний оглядач, для „Детектор медіа” Думаю, немає в Україні телевізійників, яких би не зацікавила процедура інавгурації нового Президента нашої держави. По-перше – вагомий і серйозний рядок у власному резюме, по-друге – гарантований рейтинг і цікавість українських телеглядачів, по-третє – можливість проявити творчі здібності і уяву, адже масштаб такої соціо-політичної трансляції доволі серйозний.

Який алгоритм вирішення подібних ТБ-завдань у цивілізованих країнах? Перша і найголовніша відмінність від ситуації нашої внутрішньоукраїнської – у „буржуїнів” усе робиться відкрито і зрозуміло, перш за все для професіоналів. Тобто публічно ставиться те або інше завдання, повідомляється, на скільки грошей можна розраховувати, і проводиться динамічне обговорення різних ТБ-ідей. Відкрито, а не тишком і нишком, визначається організація, яка може провести і показати такого роду ТБ-трансляцію. Організація ця готується і спокійно її проводить та показує. Ситуація ж в Україні має бути ще прозорішою – адже йдеться про мої, ваші, народні бюджетні гроші, чи не ТАК?

Отож, у нас в Україні (за народні бюджетні мільйони):

– чи ставилося відкрито і зрозуміло перед вітчизняними телевізійниками завдання організувати і провести зйомки інавгурації зразка 2005 року?

– чи повідомлялися чітко і зрозуміло суми, якими можуть оперувати професіонали для проведення таких ТБ-робіт?

– чи названі відкрито і спокійно концепції, які НЕ були зреалізовані, і та концепція, котра ВЛАШТУВАЛА (кого, за якими критеріями), а також їхні автори?

– чи названа спокійно і відкрито організація, яка виграла тендер на проведення такого роду ТБ-робіт, адже існує чіткий, правда, ще „старорежимний”, порядок витрат державних грошей?

З легкістю можу назвати 4-5 професійних вітчизняних продюсерів та 4-5 професійних ТБ-режисерів (як правило, всі – зі своїми приватними фірмами), які могли скласти серйозну творчу конкуренцію у випадку відкритості процедури.

Проаналізуймо і таке: а яка ТБ-організація в нашій країні може спокійно і впевнено, спираючись на власний багатолітній досвід проведення масштабних телетрансляцій з різних подій, забезпечити показ інавгурації? От, для прикладу, речник МЗС України заявив про те, що для їхнього Міністерства це певною мірою виклик, адже протокол має свої хитрощі і секрети. То хто ж має в Україні досвід такого роду викликів – висвітлення подій всеукраїнського, всеєвропейського, всесвітнього значення?

Відповідь абсолютно очевидна – Національна телекомпанія України. Думається, саме тому і критики, і зацікавлені особи якось не дуже уважно і активно поставилися до своїх можливостей прискіпливо розглянути і взяти участь у цій телевізійній події. Оскільки подія загальнодержавна, то і займатися нею має загальнонаціональний і державний телеканал – все логічно і зрозуміло. Та й гроші державні логічно було б сконцентрувати поближче до невсипущого ока держказначейства.

Першу нотку зацікавленості відчув при перегляді випусків новин на 5 каналі. Колеги довго і неодноразово повідомляли про те, що трансляцію буде вести їхній канал і її можна буде дивитися завтра і т.д. Для пересічного телеглядача різниці між „вести трансляцію” і „показувати трансляцію” практично ніякої. Для уважного фахівця-професіонала різниця суттєва – в одному випадку телевізійний канал бере на себе сміливість організувати і провести доволі цікаву телевізійну роботу, в іншому просто „бере сигнал” – готовий телевізійний результат, створений колегами з інших компаній. Здавалося б, дрібничка, але наскільки принципово важлива! Як приклад, знаний більшістю телеглядачів, – проведення президентських дебатів: програма, створена НТКУ, була показана більшістю ТБ-каналів України. Рейтинги рахували всі – творила ТБ-команда НТКУ.

На початку телепоказу інавгурації заспокоївся – ведучий повідомив, що трансляцію організувала, проводить і надає для показу багатьом телеканалам в Україні Національна телекомпанія України. Тобто ексклюзивний відеоматеріал належить НТКУ, і вона зможе у майбутньому таким добром скористатися – і собі на користь, і людям на радість. Поклацав на пульті і, на відміну від теледебатів, побачив ВІДСУТНІСТЬ емблеми Національного державного мовника. Емблема ТРК Верховної Ради – потужний іміджевий і чітко визначений для потенційних партнерів елемент – в ефірі була. Була і залишиться не тільки у відеокадрах на екранах практично всіх ТБ-каналів а й у відеоісторії України – адже наступна подія такого роду буде лише через 5 років, і буде вона іншою. Вітаю колег-телевізійників з тим, що вони дбають про імідж своєї телекомпанії, своє майбутнє в жорстко конкурентному ТБ-світі, свій професійний рівень. Що означає відсутність емблеми виробника (тобто правовласника) на відеоматеріалах? Це означає перш за все те, що будь-яка ТБ-компанія може змонтувати з отриманих кадрів будь-який відеоматеріал (кліп, сюжет, фільм) і продати його будь-кому за грубі гроші. Уже з’явилися швиденько і оперативно змонтовані „авторські” версії комерційних телеканалів: хто на гімн поклав відповідне відео, хто „в перебивочку” з інавгураційними кадрами палить опудала у відповідних кольорах і з відповідними написами – і це тільки початок. Піратське відео інавгурації, телевізійного продукту, створеного державним мовником за мої, ваші, народні гроші – цікава забавка, чи не так? Найбільш знервовані скажуть – про що це він, звісно ж, НТКУ уклала з усіма учасниками дійства відповідні коректні угоди! Хочу почути: ТАК!

У моєму відеоархіві залишаються й такі цікаві кадри: у кінці трансляції інавгурації на Першому Національному державному телеканалі УТ-1 з’явився титр. Такий собі маленький набір букв і знаків, але саме він сказав професіоналам наступне: всіма ексклюзивними авторськими і суміжними правами (переробка, продаж, використання іншим способом і т.п.) на щойно показаний відеоматеріал інавгурації володіє, крім НТКУ, ще й комерційна фірма під назвою „Фільм плюс”. Це – вже цікаво! Це – інтрига, порядок сум в якій зазначено навіть на сторінках вітчизняної преси. Хоча яка може бути інтрига – в країні нашій навіть діти уже знають, що означає поява комерційного посередника між бюджетними грошима і дійством – „дєрібан”, „откат” і т.п. Якщо я (і діти в нашій країні) помиляюся, то тоді мені не зовсім зрозуміло, навіщо керівництву найпотужнішого телевізійного виробника в нашій країні посередник. Для мене вже давно означати це може таке: топ-менеджери Національної телекомпанії не готові вирішувати поставлені завдання самостійно, топ-менеджери не володіють ситуацією щодо творчих можливостей колективу НТКУ. Або... Або – що!?

Про дійство. 44 ТБ-камери (як було заявлено ведучими) були розташовані на різних знімальних майданчиках: площа перед Верховною Радою, вхід до зали Верховної Ради, зала Верховної Ради, площа перед Маріїнським палацом, проїзд кортежу по вул.Інститутській і, власне, наймасштабніший майданчик – Майдан Незалежності. Роботу на такій кількості різноманітних точок зйомки можна забезпечити лише за допомогою декількох пересувних ТБ-станцій, сигнал з яких зведений в одну програму. (Такі ТБ-станції (ПТС) є у розпорядженні комерційних колег НТКУ і різних телевиробничих фірм, і їх використання коштує доволі серйозних грошей – але навіть якщо вони надавали НТКУ таку техніку на бартерній основі (техніка – готовий продукт) відсутність емблеми „УТ-1” на відеокадрах інавгурації все одно не зрозуміла.) Сучасна і ВІТЧИЗНЯНА(!) операторська і спеціальна техніка: операторські крани з різною довжиною стріл (від 5 до 21 метра) і можливостями різнобічного руху в просторі, стабілізуючі пристрої, автоматизовані й дистанційно керовані возики. Уся ця технічна махіна перебуває в розпорядженні різних вітчизняних фірм і наочно доводить тим навколотелевізійним діячам, які переконували Європу в неспроможності України забезпечити, для прикладу, телезйомки „Євробачення”, що ми не пасемо задніх.

Про видовище. Рівно, сухо, іноді з тремтінням і нервовими рухами трансфокаторами камер, без акцентів, без проявленого творчого режисерського і операторського ставлення – інформація як інформація. Чи справедливий такий підхід до показу інавгурації – хто знає, адже аналогів не було. Хоча, як на мене, атмосфера серед людей панувала зовсім інша. Пряма трансляція – це завжди найцікавіше телевізійне видовище перш за все тому, що ось саме зараз, в цю мить, усе й відбувається. Глядач має відчувати всю і саме цю атмосферу видовища, бачити всі нюанси. А саме цих головних і задуманих організаторами нюансів телеглядач і не побачив. Довгі розмови режисерської групи про якісь загадкові „родзинки” абсолютно не відобразилися на ТБ-екранах. Про всяк випадок ще раз переглянув відеозапис – ні, дещо таки над майданом літало, якісь предмети явно пересувалися повітрям і щось сипалося на глядачів. Навіть звідкись з’явилися голуби. Усі ці появи-акценти відбувалися самі по собі – телевізійники знімали самі по собі. Класика українського телебачення – дійство відбувається в повному розриві з роботою ТБ-команди. На додачу – телевізійники проґавили чи не ключовий (випадковий, але наскільки виразний і вагомий!) момент: Президент України намагався взяти в руки і запустити у небо красивого білого голуба-одинака. Символ всього дійства – живий, радісний, цікавий і... без ефектного й акцентованого телевізійного показу: і Президент, і голуб десь там, позаду геометрично вибудованого апофеозу композиції виходу аж двох співаків відносно певних архітектурних знахідок на майдані Незалежності. Жаль...

На закінчення ще одне – телеглядач дізнався практично все про тих, хто опікувався одягом осіб, які брали участь в інавгурації, але телеглядач так і не довідався через прикінцеві титри про тих, хто опікувався телевізійним дійством. Чого стидатися?

Олександр Зирін, незалежний телевізійний оглядач, для „Детектор медіа”

P.S. Комусь мої нотатки можуть здатися дещо упередженими. Розвіяти сумнів просто – повідомити і мені, і громадськості, що на телевізійну трансляцію не витрачено ЖОДНОЇ державної копійки – моєї, вашої, нашої...