– Перший час залишимо у такому вигляді, як вона є. А потім планується великий проект”. На запитання про те, чи буде програма працювати й далі у жанрі розслідування, Ар`єв не відповів, зауважив лише, що певні зміни у програмі відбудуться.

„Детектор медіа” поцікавилася і тим, як зміниться політика цієї програми при новій владі, адже, де-факто, якщо В.Ющенко стане президентом, 5 канал вважатиметься каналом провладним. Ар`єв запевнив, що програма збирається демонструвати „нормальну журналістську роботу”.

„Журналіст не має бути провладним, – говорить він. – Наша програма була віддзеркаленням нинішньої влади. А те, що ми будемо робити далі – це буде віддзеркаленням нової влади. Ми не збираємося йти ні в опозицію до нової влади, ні підтримувати її в усьому. Журналіст має об’єктивно оцінювати події. Якщо нова влада діятиме як стара і не дуже чесно, то це треба буде показувати. Але я думаю, що коли вони дійсно збираються змінювати Україну, то, не знаю як щодо того, щоб допомагати, але заважати – не варто, бо інакше ми матимемо можливість реваншу”.

Передноворічна програма „Закритої зони”, яка вийде в ефір 30, 31 грудня, буде „легкою”: „Ми зробимо легку програму, тому що люди дуже втомилися від такого роду інформації, якою їх перевантажувала програма „Закрита зона”. Нагадаємо кілька ключових подій цього року. Буде невелике передноворічне інтерв’ю В.Ющенка щодо подальшої політики нової влади. Буде передноворічний сюрприз. Про кримінал не йтиметься”.

У останніх резонансних програмах „Закритої зони” було оприлюднено записи телефонних розмов відомих політиків щодо фальсифікації виборів, спроби замаху на В.Ющенка та Ю.Тимошенко та отруєння В.Ющенка. В.Ар`єв говорить, що „Закрита зона” не буде проводити розслідування загибелі міністра транспорту Георгія Кірпи, а відслідковуватиме розвиток події у форматі новин. Одна з причин та, що „Закрита зона” свого часу вже подавала розслідування фінансових махінацій в „Укрзалізниці”. Щодо можливих версій загибелі Г.Кірпи В.Ар’єв сказав наступне:

– Поки що не можна говорити, чи було це самогубство, чи вбивство. Якщо взяти той обсяг інформації, який ми у програмі обробляли, можна говорити, що Кірпа міг чекати подібного з багатьох боків. Він був зав’язаний на фінансових операціях майже з усіма провладними олігархами. У нього були досить близькі стосунки з Пінчуком, Ахметовим, наприклад, з його компанії „Лемтранс” було передано рухомий склад залізниці. У нього були певні відносини з Леонідом Кучмою (це будівництво котеджів, „Укрзалізниця” перераховувала великі кошти на ремонт Адміністрації Президента і под.) Через Кірпу йшли дуже великі і потужні фінансові потоки, і за тими фінансовими потоками стояли абсолютно різні люди. Інша справа, що так само його могли шантажувати різними справами, ще зі львівського періоду. Я б не називав це зараз ні убивством, ні самогубством. Я можу сказати лише одне – знайти, звідки ноги ростуть, буде дуже і дуже важко, оскільки занадто велике коло людей.

– Чи була реакція правоохоронних органів на оприлюднені записи телефонних розмов, у яких, фактично, прозвучали звинувачення на адресу російського політтехнолога Г.Павловського у замовленні отруєння В.Ющенка і т.д.?

– Від правоохоронних органів реакції не було. А от російське посольство запросило запис програми. А загалом реакція на усі програми, у яких звучали записи телефонних розмов, була різною. Навіть таке: припиніть гратися із цими записами, бо ці люди можуть не витримати, можна й на кулю нарватися.

– Тобто це підтвердження того, що записи справжні?

– Фактично, так. Мені сказали, що після цих записів можна цих людей одразу саджати.

– Як ви вважаєте, чому повідомлення про те, що автором ідеї з отруєнням Ющенка є Глєб Павловський, ще не отримало реакції від правоохоронців?

– Запитайте у правоохоронних органів. Можливо, вони зайняті були виборами.

– Чи можете ви назвати джерела вашої інформації?

– Ні.

– А назвати учасників цієї розмови?

– Я їх знаю. Але вони не називали імен, тому і я їх називати не буду. Ця розмова була інформаційною. Тому висока вірогідність, що події відбувалися саме так, про що йшлося.

– Але журналістів продовжують звинувачують у тому, що вони послуговуються несанкціонованими записами телефонних розмов, що Україна перетворюється на поліцейську державу.

– Ми подавали це як факт. Коли мовчить правоохоронна система, це не означає, що так само повинні мовчати журналісти. У Швеції журналісти заміняють, фактично, органи прокуратури. Прокуратури як такої у Швеції не існує. Я розумію, що нам до Швеції як до неба рачки. Але ми маємо правоохоронну систему підхльоскувати. Після першої програми, у якій були оприлюднені записи, СБУ надіслала нам листа з проханням надати копію програми, бо СБУ відкрила кримінальну справу не проти нас, а за фактом скоєння злочину.

– Таким чином, виникає питання, а звідки у вас ці записи? Говорилося, що це наші спецслужби писали розмови політиків. Чи вони таким чином легітимізували свої ж плівки?

– Розшифровки розмов щодо фальсифікації виборів були в Інтернеті й до цього, у газеті „Дзеркало тижня”. Це не легітимізація, а інформація, яку ми отримали, оскільки до цього у СБУ, правоохоронної системи, не було можливості розбити мур, який стояв між законом та владою, тому, очевидно, ці люди організували передачу плівок у ЗМІ. Це був, очевидно, один з елементів розбивання муру. У правоохоронних органах є люди, які все-таки хочуть боротися із злочинністю. Так що це зовсім не легітимізація. Цей термін придумали ті, хто за всім шукає потаємний зміст і політичну боротьбу. Як було, наприклад, і після нашого фільму про Г.Гонгадзе. Тоді і Ганна Шерман у своїй статті писала, що це було політичне замовлення. Насправді цей фільм був невигідний нікому. Ми вели незалежне розслідування.

Якщо є суспільно важлива інформація, вона повинна бути в ефірі. І тут ні про яку легітимізацію не йдеться. Є приватні розмови, але якщо вони стосуються безпеки держави, мільйонів громадян, тоді вони вже перестають бути приватними. Ці записи велися. А СБУ чомусь мовчало, можливо, керівництво не давало їм ходу. Це було лише для того, щоб показати: нашій державі загрожує небезпека і потрібно над цим працювати.