„Велика українська рок-енд-рольна битва”

26 Жовтня 2004
845

„Велика українська рок-енд-рольна битва”

845
24 жовтня о 21 годині 27 хвилин Україна дізналася, хто вперше в історії вітчизняної музики буде представляти нашу державу на щорічній всесвітній музичній акції „The global battle of the bands” в Лондоні. У жорсткій і чесній боротьбі перемогу виборола фантасмагорична київська формація „Оркеstр Янки Козир”.
„Велика українська рок-енд-рольна битва”
Арка Дружби народів на схилах Дніпра у Києві накривала собою не одну музичну подію в історії новітньої України. Але з часів уже легендарного рок-фесту „Чорна Рада” 1990 року подібного бронзові і гранітні дідугани, мабуть, не чули. Потужний професійний „апарат”, сцена, світло, 18 гуртів з усіх усюд України, журі, складене дійсно з професіоналів (директори відомих музичних фестів з усієї держави, представники „форматних” радіостанцій, музиканти, навіть два журналісти) мали представити глядачам відбірковий національний конкурс. Конкурс, переможець якого представить Україну на сцені щорічного світового музичного проекту„The global battle of the bands” (GBOB) у Лондоні...

Практично повний роковий антураж: гордо пройшов крізь натовп глядачів і кіловати звуку (очевидно, залишивши десь поруч скромний „Харлей”) молодик, весь у чорній шкірі. Сиві уже музики фотографуються за сценою з дітьми-фанами, що розчепірюють пальці. Один гордий пузатий майор, 2 міліціонери теж гордих, але худих, із раціями, плюс іще три худих і з палицями – бдять. ОМОН у найближчому автобусику типу „Богдан”, коли сутеніє. Загадкові люди в класно зшитих чорних спецкомбінезонах із резонансним словом „піротехнік” на спині. Дівчатка, які мирно поснули, обіймаючи одна одну... прямо під ревучими колонками. Екстремал, який переплутав події, та швидко, перечепивши кабель, і чесно зустрівся лобом з гранітом: кров, залишки „каманча”, швидка допомога, міліціонери питають у зблідлого колєги-екстремала телефон мами. Пиво – дітям з 12. Музиканти в найближчому туалеті про звукорежисера : випив зранку коньяку – зникли низькі частоти. Жорсткий, але досить теплий, як на жовтень, вітер в обличчя, який куйовдить довгі пасма музикантам і... рве потилицю сцені. І що найбільш (для рокерів, звичайно) фантастично – кава, чай і бутерброди – за наявності бейджика – на шару!..

„Подія такого рівня є яскравим шоу справжньої музики та незабутніх вражень” – це вже рядки з офіційної інформації від Національної дирекції GBOB.

Отримавши на попередньому, доволі кумедно проведеному, жеребкуванні певні порядкові номери, вісімнадцять наших гуртів мали в своєму розпорядженні по 15 хвилин. За цей досить обмежений проміжок часу потрібно було продемонструвати свої композиції, які мали представити Україну на всесвітньому фестивалі. О 15.58 вибухнув рок. Різна музика. Музика якісна, як на мене, і не дуже. Музика відверто вторинна, хоча і майстровито зіграна (любителів різних англомовних і всесвітньо відомих гуртів було відразу видно) і музика абсолютно оригінальна. Досить скоро стало зрозумілим, що є ще в Україні ентузіасти, переконані в тому, що англомовна пісня щойно від вогнища з приспівом „sha-la-la-la” або з невмирущою назвою „VIPUSKNOY BAL” просто повинна звалити батьківщину рок-н-ролу на сідниці. Та(!): в Чернігові є „Андерсон” та „Дивна суміш”, а у Чернівцях – „Гуцул Каліпсо”, в потужному мегаполісі Білозерському творять „Странниє Дєті”, вибухає „Толом” Кривий Ріг, у веселому Стаханові грає „Царство Небесне”, а в столиці України „Квадраджесіма”. Ці гурти уже зараз готові підучити будь-який крилатий фестиваль за північним кордоном, як треба високопрофесійно і якісно грати рокову музику на початку ХХІ століття. Години потужної вітчизняної музики – це я програмним директорам радіостанцій, там де все наше „НЄФАРМАТ”!..

Глядачі спочатку не знали, як ставитися до появи на сцені київської формації „Оркеstр Янки Козир” (музиканти вийшли тихо, рішуче і спокійно, хоча і під драматично-щасливим номером 13) – нервовий свист, крики і пауза. А потім – приголомшлива тиша, затиснена в груди енергетикою солістки. Усього лише три композиції – різні, багатопланові, різношарові, які перетікають одна в одну. Без пауз і пустих розмов із глядачем... а потім вибух емоцій та крики „Браво!”.

Так – суперники, перераховані вище, були сильні. Так – грали і співали високопрофесійні вітчизняні музиканти. Але в англомовне середовище рокової Європи потрібно входити зі своїм українським продуктом. Продуктом, який покаже їм нас, нашу музику, наше коріння – нехай воно зовні і не схоже на те, що вони звуть рок-н-ролом. Скажу відверто – це було перше журі за останні декілька років, якому буде не соромно за свої рішення. Веселу статуетку чортика-вогника-переможця отримав „Оркеstp Янки Козир”.

До Лондона позмагатися з десятками команд з усього світу за 100 000 їхніх доларів має вирушити перший український колектив. Час добрий...
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
телевізійний оглядач, для „Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
845
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду