Ця давня історія згадалася тому, що погода знову увійшла в контраст із інформаційними випусками вітчизняних теленовин. Причому ще більш рельєфним чином, аніж за незабутнього Леоніда Ілліча.

Наприкінці минулого тижня Перший Національний телеканал України повідомив, що Прем‘єр-міністр Віктор Янукович доручив центральній і місцевій владі терміново почати опалювальний сезон і забезпечити його стабільність. Відповідна телеграма від імені Януковича надіслана голові Ради міністрів Автономної республіки Крим, керівникам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, керівникам міністерств і відомств. “Прошу невідкладно почати опалювальний сезон у житловому фонді і на об‘єктах соціальної сфери і забезпечити його стабільне проходження. Про виконання доповісти особисто”, – грізно говориться у телеграмі.

Зачитана проникливим голосом новина згадалася через ...надцять хвилин, коли настала черга прогнозу погоди. На зміну холодам має йти істотне потепління – говорилося у прогнозі, так що по Україні денна температура триматиметься подекуди на рівні 15-20 градусів, і в усякому разі не нижче за 14-16, а у Криму вже у поточні вихідні дні сягне 23 градусів за Цельсієм. І якраз на хвилі потепління у Криму та інших регіонах місцева влада зобов‘язана негайно почати опалювальний сезон і доповісти про це особисто прем‘єру й кандидату у президенти Віктору Януковичу.

Дрібничка? Незначний недогляд уряду? Чи показник чогось справді важливого? Як би там не було, а, схоже, у тій школі, де вчився свого часу майбутній “проффесор” Віктор Янукович, забули розповісти учням, що Україна – це справді значна за територією і кліматичними особливостями країна, де є і субтропіки, і альпійські луки, і де в різних регіонах середньодобова температура може часом відрізнятися аж на 15-20 градусів (коли, скажімо, у квітні вершини Кримських гір рясно вкриті снігом, а в Алушті та Ялті вільно ходиш у футболці). А в тій установі, де майбутній прем‘єр захищав свою докторську дисертацію з економіки, йому, видається, забули розказати про засади ринкової економіки, що не терпить директив сталінського штибу, та про невід‘ємні завдання місцевого самоврядування, яке, власне, і повинне перейматися теплом у квартирах городян та в соціальних установах.

Але мова не про саму по собі суто передвиборчу агітаційну дурничку, якої припустився Віктор Янукович (усі, кому холодно, прийдіть до мене, і я вас зігрію – за бюджетний рахунок, звісна річ, про що у повідомленні не говориться). Мова – про відсутність реакції на цю дурницю з боку журналістів, у тому числі незалежних і опозиційних. І про відсутність аналізу цієї типової популістської заяви, котра, як завжди, передбачає оплату урядових “благодіянь” із бюджету, тобто тим чи іншим робом – за кошти пересічного виборця. Та ще й у гранично абсурдній формі – підігрівання і без того теплого у ці дні атмосферного повітря у південних регіонах країни. Навіть „5 канал” із його фаховими і причепливими журналістами чомусь пропустив повз вуха чудову нагоду познущатися з бюрократичного абсурду виборчої доби – коли країна справді мерзла, уряд не видавав грізних директив, коли стало тепліше, незграбно вліз у справи місцевого самоврядування.

Але що цікаво: “Інтер” промовчав про урядову телеграму і розповів тільки про поліпшення погоди. Невже на цьому телеканалі працюють найуважніші журналісти, котрі вирішили не виставляти на посміх чинного прем‘єра? Чи, можливо, терміново надійшов відповідний “темник”? Чи на цьому каналі самостійно вирішують, що пускати в ефір, а „5 канал” чекає вказівок від керівництва опозиції?

Отож справа, повторю сам себе, не в погоді, а в журналістському професіоналізмі, у дотриманні того обов‘язку, котрий Іван Франко визначав як “песий”, – робити надбанням загалу кожен хибний крок влади, оскільки тільки так можна змусити останню хоч якось шанувати громадську думку та її інструмент – незалежні мас-медіа.

І знову згадалася брежнєвська доба, коли у першій половині 1982 року Леонід Ілліч під час перебування в Азербайджані примудрився двічі прочитати той самий фрагмент виступу, коли двічі всі присутні дружно аплодували у тих самих місцях (з якогось дива це був прямий ефір), а радянська тележурналістика, звісно, подала постфактум у новинах офіційний виправлений репортаж і... розповідь про погоду. Чи ми й справді повертаємося до тієї доби, коли без ідеологічної “підкладки” в ефірі з‘являлися тільки розповіді про погоду, а “ляпи” влади не діставали жодних публічних коментарів?