«Не вірю!» – відчуваючи себе Станіславським, відповідала Мольфару Зіна Підалькіна

8 Жовтня 2004
950

«Не вірю!» – відчуваючи себе Станіславським, відповідала Мольфару Зіна Підалькіна

950
«Форт Буаяр» ніби підводить підсумок поп-культурі ХХ століття, демонструючи глядачеві вичерпаність подібних ігор та нездатність їхніх героїв породити щось живе. «Після «Останнього героя» прості смертні довели, що вони не гірше за будь-яких зірок здатні стати народними Героями, – заглиблювалася у медитацію, споглядаючи «плюсівський» «Форт Буаяр» Зіна.
«Не вірю!» – відчуваючи себе Станіславським, відповідала Мольфару Зіна Підалькіна
Можна згадати «Гарем», «Крісло», «Поле чудес» та інші ігрові шоу-мило, фішка яких полягала у тому, що глядач, спостерігаючи за собі ж подібними, міг розслабитись біля екрана. Глядач міг ідентифікуватися з героями шоу, відчути себе часткою ненаситного ТБ-простору, дихання мільйонів телеглядачів. Так от: чи був сенс запускати у форт Буаяр визнаних зірок шоу-бізнесу, спортсменів та політиків, які стали обличчям телевізії та й без ігор привертали увагу глядача до екранів?» Зіна розуміла, що запрошуючи у гру зірок, продюсери хотіли за допомогою їхньої ж, породженої ТБ, популярності привернути увагу якомога численнішої аудиторії до свого нового проекту.

Але у випадку зі спортивними коментаторами, які брали участь в одній з перших ігор, Підалькіна бачила, що перед нею вже стомленні довгими роками праці на ТБ, виснажені люди (принаймні Зіні так здалося), для яких участь у «Буаярі»є продовженням тої ж щоденної праці – світіння в екрані фейсом. Гра просто була ще одною черговою спробою не ляпнутися лицем у багнюку перед глядачами і втримати «на рівні» марку каналу, представниками якого вони були.

«Ніякої свіжості, розслаблення й кайфу, – думала Зіна. – Солдати у стані війни – як механічні гвинтики невгавної машини, рухались вони від одного завдання до іншого». Депутати були дещо жвавішими. Як люди, які звикли прагнути поставленої мети до кінця, вони легше долали завдання, раділи виграшам, але, знов-таки, їхні буаярівські забавки породжували деякий хаос у Зіни в думках. «У стані, коли вибори в нації на носі, коли усі занепокоєні тим, що в країні, як і раніше в совдепі, існує фактично єдиний кандидат, – рефлексувала дівчина на бачене, – чи личить народному обранцю бавитись зануренням обличчя в акваріум із жабами, щоб представникові іншої фракції показати цифри, які б допомогли тому вибратися з клітки?»

Підалькіна розуміла, що це просто той же ж піар – привселюдна демонстрація того, що якщо є єдина мета, то представники усіх фракцій здатні, не дивлячись ні на що, об’єднатися. Та тут Зінка згадала скандальну історію з дочкою Віктора Ющенка, яку викреслили зі списків учасників гри, збагнула, що цей хід є певним знущанням з чекань стомленого українця, черговим замилюванням ока телеглядача, спробою відволікти його увагу від реального стану, в якому живе він та його бідолашна країна.

Коли ж на ринг Буаяру вийшли поп- та рок-співаки, стало зрозуміло, що цьому прошарку шоу-бізнесу байдужі і політика, й будь-які змагання та бажання вийти з гри героями. «Навіщо напружуватися, коли вони вже й так на Олімпі? – іронічно всміхнулася Зіна. – Минули часи, коли співак і поет на світ божий з’являвся, щоб проголосити про свою виключеність з гри соціуму». І можна було б, звісно, зосередити увагу на аналізі поведінки тої чи іншої соціальної групи, її місці в системі суспільних пріоритетів, але займатися цим Підалькіній чомусь не хотілося.

Повну версію тексту читайте у 9-му числі часопису "Детектор медіа", який виходить найближчим часом. Починаючи з цього числа часопису „Детектор медіа” припиняє викладати повні версії статей з часопису на сайт. До кінця року часопис розповсюджується безкоштовною адресною розсилкою. Замовити друковану "Детектор медіа" можна, повідомивши нам свою поштову адресу за адресою info@detector.media, або 04112, Київ, вул. Ризька, 15, ГО "Детектор медіа".

Проект реалізується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) за угодою № F11158-TK-01. Погляди авторів не обов'язково збігаються з поглядами Агентства США з міжнародного розвитку.


This publication was made possible through support provided by the United States Agency for International Development, under the terms of Award No. F11158-TK-01. The opinions expressed herein are those of the authors and do not necessarily reflect the views of the United States Agency for International Development.

Друк та розповсюдження часопису здійснюється в тому числі за підтримки Міжнародного фонду „Відродження”

Реалізації цього проекту також сприяють Тhe National Endowment for Democracy /NED/, Internews Network, Центр Медіареформ.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
950
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду