31 жовтня минулого року стало для Донбасу і всієї України вододілом між нестійким миром і громадянською війною. Це чітко зрозуміли ті, хто був присутній біля палацу молоді "Юність", де мав пройти з'їзд "Нашої України". По гарячих слідах можна було з упевненістю стверджувати, що масові безладдя організувала донецька влада. Тісно переплетені з криміналітетом "донецькі" пішли на цей крок, хоча організувати масове безладдя набагато складніше, ніж потім припинити.

Готуючи свій з'їзд у Донецьку, "Наша Україна" заручилася гарантіями міської влади, що акція проходитиме без ексцесів. Вікторові Ющенку був наданий палац молоді "Юність", що вміщує близько тисячі осіб. І хоч як різні проросійські сили нагнітали напругу, але реально вивести в пікети лідери карликових партій і рухів – Філатов ("Русское движение Донбасса") і Базилюк ("Слов'янська партія") – могли усього кількадесят своїх прихильників. На них уже давно ніхто не звертає уваги навіть у Донецьку.

Зі свого боку, "Наша Україна", лояльно ставлячись до представників Донбасу і маючи контакти на рівні Ріната Ахметова, ніяк не могли запідозрити підступу. Однак за кілька днів до з'їзду, швидше за все, з Адміністрації Президента, надійшло грізне попередження і вимога не допустити проведення Форуму в Донецьку. Після візиту Ольги Колінько, яка в пух і прах громила донецьку владу, й указу Президента з попередженням "про персональну відповідальність губернатора" (подальше формулювання не мало значення) ігнорування цих вимог стало небезпечним. Було вирішено зірвати проведення з'їзду анонімним дзвінком про мінування "Юності". "Донецькі" наївно очікували, що Ющенко злякається і відмінить Форум. Але не так сталося... Ці дії викликали зворотну реакцію і несподіваний ріст популярності Ющенка в Донецькій області. Тоді у четвер, 29 жовтня, близько дев'ятої ранку міліція заблокувала палац "Юність". Депутатів із фракції "Наша Україна" Є.Червоненка і Ю.Павленка не пропустили в палац невідомі в чорному. Павленко все-таки зміг проникнути усередину, але назад його так і не випустили. Не пропустили усередину і пресу, яка була запрошена на прес-конференцію. Міліція вустами зам начальника УМВД України в Донецькій області полковника В.Генсицького заявила, що жодного стосунку до "людей у чорному" не має. У той же час звільнити депутата вони також відмовилися. Зате усередину палацу безперешкодно пройшли голова облради Б.Колісників і зам губернатора В.Джарты. Про що розмовляли з “людьми в чорному” керівники області, невідомо. Але у світлі наступних подій неважко здогадатися...

Тоді ж, у четвер, дано команду ректорам донецьких і макіївських вишів організувати студентське пікетування з’їзду. Увечері з палацу "Юність" було відкликано міліцейську охорону. Уночі муніципальні служби Донецька підігнали спецмашини і на біл-борди наклеїли величезні плакати, де Ющенко зображувався на тлі есесівської символіки та у формі СС. Було багато плакатів із закликами відтворити СРСР.

Увечері 29 жовтня редакторам донецьких газет надійшла грізна вказівка розмістити у своїх газетах антиющенківські публікації. Деякі щотижневики відкликали прямо з друкарні для внесення змін. Доходило до маразмів. Рима Філь, редактор "Донецьких новин", написала: "Усю міць злості і ненависті до нас, донбасівців, я відчувала щомиті і щогодини. Вони, інтелігентні люди, просто вивергали злість, коли заводили мову про нас з вами. Про наші підприємства, заводи, шахти". Ну і далі в тім же дусі про своє перебування в Західній Україні...

На ранок, як тільки відкрилися двері, у палац увірвалися групи молоді, що говорили на кримінальному сленгу. Просто в залі почалася пиятика. У фойє продавали та навіть безкоштовно роздавали спиртні напої. Сцену закидали червоними кульками з паперу. Видані для цієї справи помідори були просто з'їдені. Чулися крики "Пацани, “мукора” з нами". У сцену летіли порожні пляшки. Почалися бійки п'яних і обкурених молодиків. У цей час на вулиці скаженіла юрба студентів, викладачів, бомжів і держслужбовців.

Цікава ситуація зі студентами. Вранці 31 жовтня в аудиторіях їм оголосили про те, що можна заробити грошей, і запропонували вийти на вулиці. Бажаючих знайшлося не так і багато. Обладміністрації довелося грізно гримнути, і студентів зняли з занять у примусовому порядку. Куратори проводили на площі переклички. Тих, хто був відсутній, загрожували відрахувати. Уявіть – батьки за вступ свого чада виплатили від 2 до 5 тисяч доларів хабарів, і ось так вони могли вилетіти з вузу. Крім того, з держустанов вивели чиновників. Багато було учнів ПТУ і технікумів. Виганяли і вчителів. Відразу безкоштовно видавали горілку "для сугріву". Відчувалася досвідчена рука диригента. Така ж юрба зібралася і в аеропорту. Міліція благодушно й відсторонено усе це спостерігала. Палац оточили близько трьох тисяч осіб. Ще чоловік дев'ятсот захопили приміщення. Близько двох тисяч оточили аеропорт і більше двох тисяч блокували вулиці Донецька. Влада показала себе як організатор масового безладдя. Відомо, що були потерпілі. У вуличних бійках. В аварії. Автобус із хуліганами протаранив трамвай. За іншими даними, цим автобусом їхали делегати з'їзду "Нашої України". Влада все це ретельно приховала.

Найбільш небезпечною стала ситуація, коли біля двох тисяч прихильників "Нашої України" зібралися поблизу готелю "Шахтар", розташованого на протилежному "Юності" боці вулиці. Щоб не допустити зіткнень, керівники "Нашої України" виставили оточення з козаків і молодих людей. Це дещо остудило гарячі голови з протилежного боку. Потрібно сказати, що й у цьому випадку міліція не виставила між ворожими таборами свого оточення. Складалося враження, що комусь дуже хочеться почати бійку. Більш того, з боку донецьких молодиків летіло каміння та порожні пляшки. Однак витримка делегатів з'їзду і цього разу зірвала плани провокаторів. Близько третьої години дня на площі з'явився Віктор Ющенко. Він зміг прорватися крізь юрби войовничих молодиків і виступив перед делегатами з'їзду. Слід зазначити, що багато зігнаних на площу переходили на бік "нашоукраїнців".

Країна ще має дізнатися імена організаторів цього безладдя. Але вже зараз можна сказати, що команда вивісити провокаційні плакати на біл-борди могла надійти тільки від донецького міського голови А.Лук’янченка. Студентів могли зняти з занять тільки на команду Віталія Лобаса – колишнього першого секретаря Донецького обкому СДПУ(о), який нині обіймає посаду заступника голови Донецької облдержадміністрації, куруючи освіту і науку. І, звичайно, команда пресі могла надійти тільки від заступника голови ОГА В.Демидка. До того ж, навряд чи про все це не знав донецький губернатор А.Близнюк та й сам Віктор Янукович.

Більш того – влада Донецька не обмежилася 31 жовтня блокадою аеропорту, захопленням палацу молоді “Юність”, перекриттям вулиць. Не без відома міського голови О.Лук’янченка та його заступника В.Лактіонова було вирішено одним махом добити й багатостраждальну українську школу №36 в Ленінському районі. Вирішивши залякати батьків та учнів тієї школи, що не здались і продовжували навчатись в її стінах попри всі заборони влади, вони не знайшли нічого кращого, як частину продажних відморозків, що готувались для виступу проти В.Ющенка, кинути проти учнів цієї школи. Для цього при потуранні місцевої влади в Сніжному, Торезі, Шахтарську, Ясинуватій, Макіївці та Голівці були найняті учні ПТУ, безробітні, кримінальні елементи, які на шести автобусах о восьмій годині були звезені на територію школи. Прибували також і на автомашинах та мікроавтобусах. Декілька разів до школи приїжджав заступник міського голови Лактіонов у супроводі заступника начальника міськвідділу освіти Скнаря. Та їхні перемовини з ватажками хуліганів носили характер надання інструкцій, як продовжувати акцію, а не вимогу звільнити територію школи. Більш того, в акції брали участь директори навколишніх російських шкіл разом з адміністрацією району та вчителями. Приїжджим видавали горілку, багато п’яних дітей з червоними прапорами громили навколишні будинки, розганяючи жителів. Моральний терор п’яних хуліганів тривав аж до ночі, коли врешті була дана команда прибрати “пікетувальників”. Учасникам за хуліганську витівку було виплачено по сорок гривень. Подвір’я школи загиджене – втім, таким після 31 жовтня став весь Донецьк. Цікаво, що, громлячи українську школу, хулігани вимагали відновлення СРСР, закриття українських шкіл і в той же час звинувачували В.Ющенка у фашизмі. У цей час міліції біля школи не було.

Про ці події немало писалося в Українській пресі (наприклад, в “Українській газеті”, “Україні молодій”, “Дзеркалі тижня” тощо). Автор спирався на публікації преси та власні враження 31 жовтня 2003 року.

Схоже, що зараз розкручується новий сценарій подій 31 жовтня з виносом їх на всю територію України.