Тетяна Монтян, юрист, для "Детектор медіа"

Відразу оговорюсь, що вислювлюю в цій статті виключно свою особисту думку і своє особисте бачення ситуації, а також аналізую неспростовні факти – і пропоную читачам самим зробити власні висновки. Чесно кажучи, мені ще ніколи не доводилося писати некрологи. Ані людям, ані інтернет-проектам. І, змушена визнати, роблю я це без будь-якого задоволення.

УСІ БАЖАЛИ ЗМІН

Проект “Агентство ділової інформації “Контекст” (далі – АДІ “Контекст”) був дійсно чудовим, авторитетним у ділових колах та славився справді якісним "інформаційним продуктом". Можна вважати, що гроші інвесторів були витрачені недарма.

Трохи історії: на початку 2003 року на ґрунті АДІ “Контекст” було створено ТОВ Інформаційне агентство “Контекст-медіа”. Так АДІ “Контекст” стало одним з чисельних проектів ТОВ ІА “Контекст-медіа”, яке вже восени 2003 року мало 24 регіональні офіси та більше двох сотень власних кореспондентів. У вересні 2003 було ухвалено рішення про розвиток ще одного медійного проекту ТОВ ІА “Контекст-медіа” під назвою “Новини регіонів”. Фактично, мова йшла про створення всеукраїнської інформаційної агенції, що спеціалізується на виробництві регіональних ділових новин. “Новини регіонів” робилися як амбітний бізнес-проект (із усіма необхідними атрибутами, що супроводжують проекти, орієнтовані на отримання прибутку). У липні 2004 року сайт АДІ “Контекст” мав біля 3000 щоденних хостів та 8000-9000 хітів, і ця кількість мала стійку тенденцію до подальшого зростання. Проект “Новини регіонів” мав 56 передплатників, кожен з яких не пошкодував 100 баксів на місяць вартості передплати.

У червні в ТОВ ІА “Контекст-медіа” змінилося керівництво, яке почало розробляти план реорганізації та оптимізації бізнесу компанії. Зазначу, що журналісти, які працювали як в АДІ “Контекст”, так і в проекті “Новини регіонів” (за їхніми словами), а також комерційна служба, що працювала із проектом “Новини регіонів”, були налаштовані на серйозну корекцію діяльності ТОВ ІА “Контекст-медіа”, оскільки відчували, що процеси, які відбувались в компанії до червня 2004 року, гальмують подальший розвиток і унеможливлюють зайняття гідних лідерських позицій компанією на інформаційному ринку України. Те, що незадоволених стратегією розвитку проекту таки не бракувало, засвідчують відповідні дописи на форумі сайту “Контекст”. Доки ці дописи ще не “вбиті”, відсилаю всіх бажаючих за нижченаведеними лінками насолодитись трилером під умовною назвою “Зірка та смерть медіа-проекту “Контекст”.

У ПОШУКАХ КОМПРОМІСУ

Отже, вже у серпні новий генеральний директор ТОВ ІА “Контекст-медіа” Володимир Бабічев та виконавчий директор Владислав Вежнін почали проводити давно очікувану реорганізацію “Контекст-медіа”. Але проводити такими специфічними методами, що з перших чисел серпня журналістською тусовкою почали ширитися різноманітні найнеймовірніші чутки. Беззаперечним "хітом" стала чутка про те, що, мовляв, "інвестори продали проект "донецьким" разом з колективом".

Коли я почула цю "версію", мені стало цікаво – це які ж такі "менеджерські кроки" треба було зробити новому керівництву, щоб дати привід для подібних чуток? Як не дивно, дійсність перевершила найсміливіші мої сподівання. З'ясувалося, що на початку серпня пан Бабічев повідомив, що регіональних новин з акцентом на ділову тематику більше не буде. А 13 серпня співробітникам київського офісу проекту “Новини регіонів” (головний редактор Надія Кемуларія та три редактори – Макс Ніколаєнко, Яков Носков, Кіра Іванова), який займався координацією дій регіонів у сфері виробництва новин, виконавчий директор п.Вежнін повідомив, що вже 16 серпня в київському офісі працюватимуть два редактори із заробітною платою, скороченою у 2,5 рази. Так що 16 серпня на редагування новин у “Контекст-медіа” прийшли – сюрприз, сюрприз! – вже абсолютно нові редактори. Таким чином, 16 серпня київський офіс проекту “Новин регіонів” було розформовано, а його колишні працівники, фактично, втратили роботу, як вони вважають, із грубим порушенням Кодексу законів про працю України. Зазначу, що ані з Кемуларія, ані з Ніколаєнком, ані з Івановою, ані з Носковим нове керівництво “Контекст-медіа” не розрахувалося у повному обсязі за відпрацьований на компанію час.

Щодо іншого медійного проекту ТОВ ІА “Контекст-медіа”, то співробітникам АДІ “Контекст” на початку серпня було повідомлено, що бюджет проекту “захищений” до 1 вересня, до цього моменту потрібно зрозуміти, який рентабельний продукт може виробляти АДІ “Контекст”. Як мені повідомили колишні співробітники АДІ “Контекст”, протягом серпня вони передали на розгляд нового керівництва два варіанти реорганізації проекту. Втім, жодного офіційного обговорення цих пропозицій між керівництвом ТОВ та співробітниками Агентства так і не відбулось.

Слід зауважити, що ніхто зі співробітників згаданих проектів ТОВ ІА “Контекст-медіа” і на гадці не мав ставити під сумнів будь-які рішення інвесторів та нового топ-менеджменту стосовно відкритття/закриття будь-яких напрямків розвитку ТОВ. Як то кажуть, хто платить – той хай собі й музику замовляє. Але ж із музиками слід розраховуватись в повному обсязі! А крім того – вчасно їх попереджати, що замість ”Лєбєдінава озєра” з такого-то та такого-то часу починаємо грати “Как мы бомбили фраеров...”, та дати можливість тим, хто “фраєрів” грати не вміє/не бажає – підшукати собі інший “музичний” колектив!

Отже, відчуваючи хвилювання за своє майбутнє та побоюючись можливого порушення своїх трудових прав, журналісти “Новин регіонів” та АДІ “Контекст” створили первинний осередок Київського незалежного медіа-профспілки. Про цю радісну новину лідер профспілки Єгор Соболєв письмово повідомив пана Бабічева. Забігаючи трохи вперед, мушу засвідчити, що п.Бабічев, на мою думку, вкрай болісно сприйняв це наївно-щиросердне повідомлення Єгора та розцінив його як витончене знущання особисто з себе та прояв підступності та ворожості з боку журналістів.

Новоявлені члени профспілки утворили такий собі "переговорний комітет", члени якого (Н.Кемуларія, Н.Кононенко, Є.Кузьменко, Є.Соболєв) спробували "розкрутити" пана Бабічева на відповіді на деякі нагальні для трудового колективу питання, наприклад, про те, яке взагалі майбутнє АДІ "Контекст", як будуть врегульовані спірні питання, в тому числі і фінансові, з раптово звільненими 4-ма "новинарями"-регіоналами, і, нарешті, де ж усе-таки буде розташовано офіс проекту (його впродовж двох тижнів "переміщували" двічі)?

Генеральний директор Бабічев В.О. на переговори погодився і навіть пообіцяв, що підготує відповіді не пізніше 01.09.2004. Але дати відповіді не знайшов за потрібне – "замкнувся в собі", як пояснили члени "переговорного комітету". Більше того, 31 серпня виконавчий директор п.Вежнін зустрівся з трудовим колективом АДІ. Але ж замість відповіді на питання про майбутнє “Контексту”, він запропонував усім присутнім написати, на якій посаді вони себе бачать у “новому проекті”. Конкретизувати тезу щодо “новизни” інтернет-проекту виконавчий директор не побажав – як запідозрили журналісти, через повну відсутність будь-яких думок з цього приводу.

Після цього в колектив почали просочуватись чутки, що нове керівництво дискредитує колектив в очах інвесторів. Журналісти вирішили звернутись до інвесторів із листами, в яких пояснювалася позиція трудового колективу та наголошувалося на незрозумілості деяких кроків "нового" менеджменту, але цей лист був залишений адресатами без відповіді.

НАПАД МЕНЕДЖМЕНТУ, АБО ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ В СУД

На фоні спроб профспілки з'ясувати із топ-менеджментом компанії та інвесторами майбутнє АДІ “Контекст” і схему компенсації для редакторів проекту “Новини регіонів”, що втратили без попередження роботу, відбувалися "дива в решеті" навколо ще живого (на відміну від регіональних новин) на той момент Агентства ділової інформації “Контекст”. Спершу у журналістів Агентства було відібрано "адмінівські паролі", що позбавило їх можливості самостійно ставити матеріали на сайт, а потім з'явився "приказ" п. Бабічева № 07/8 від 2 вересня 2004 року, яким на сайті фактично було введено… цензуру. Ось його текст:

"О порядке прохождения информационных материалов, подготавливаемых к размещению на сайте www.context-ua.com

С целью упорядочивания процессов согласования и утверждения информационных материалов, подготавливаемых к размещению на сайте www.context-ua.com, приказываю:

1. С 2.09 сотрудникам АДИ «Контекст» обеспечить ежедневную до 16.00 отправку материалов предназначенных для выставления на сайте АДИ «Контекст» по адресу: kamenev@context-media.com.ua.

2. Ответственность за своевременную подачу материалов возложить на госпожу Кононенко Н.В.

Контроль за исполнением данного приказа оставляю за собой."

Слід зазначити, що журналістів нове керівництво не знайшло за потрібне поінформувати, хто ховається за зазначеною в наказі електронною адресою і якою буде доля надісланих на цю адресу матеріалів. Я порадила журналістам, яка звернулися до мене з сакраментальним питанням "що робити?", послатись на п.10 ст.26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", положення якого, на мою думку, цілком можуть бути застосовані за аналогією також і до журналістів інтернет-ЗМІ. Згідно цієї законодавчої норми, журналіст має право відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора. Журналісти ж "Контексту" були зазначеним наказом фактично позбавлені можливості реалізувати це своє право, оскільки ніякої можливості відмовитись від публікації того, що могло вийти після правки невідомим kamenev@context-media.com.ua, передбачено не було. Зрозуміло, що і бажаючих згодом отримати гіпотетичний судовий позов до себе через творчість невідомого kamenev@context-media.com.ua серед журналістів не знайшлося, і свої матеріали люди відправляти йому побоялися. Роботу було, фактично, паралізовано, оскільки порозуміння з Генеральним директором знайти не вдалося. За словами багатьох журналістів, з якими я спілкувалася, і п.Бабічев, і п.Вежнін справляли на них враження людей, абсолютно чужорідних як медіа-бізнесу в цілому, так і журналістиці зокрема, які зовсім не розуміються на специфіці цього виду діяльності.

Я особисто мала честь поспілкуватись з обома достойниками, і мені, крім того, здалося, що вони на додачу ще й дуже слабо доступні продуктивному контакту, тобто абсолютно не бажають ЧУТИ співрозмовника, а також не зовсім адекватно уявляють собі становище, в яке потрапили через конфлікт з журналістським колективом. Якщо їм самим, судячи з усього, байдуже, що вони стали посміховиськами в журналістському середовищі, то, можливо, інвестори поставляться до цього більш зацікавлено? Адже “Нашій Україні” останнім часом бракувало лише того, щоб у кулуарах жваво обговорювалося, як із медіа-проекту, пов'язаного з іменем одного з впливових депутатів цієї фракції, журналістський колектив В ПОВНОМУ СКЛАДІ (!) звільнився з величезним скандалом – через що б ви думали? – через ЦЕНЗУРУ!!! А також через невиплату зарплатні та хамське ставлення до себе...

3 вересня з'явився ще один “приказ” № 07/9" – цитую мовою оригіналу: "С целью изучения передового опыта формирования командного духа и корпоративной культуры в ТОВ "Контекст-медиа" путем проведения обоснованного мировой бизнес-практикой эксперимента в подразделении АДИ Контекст приказываю: 1. С 6.09.04 по 1.12.04 обязать сотрудников подразделения АДИ Контекст ... ежедневно вести САМОФОТОГРАФИЮ рабочего дня ... с последующей передачей лицу, ответственному за исполнение данного приказа. 2. Ответственным за исполнение данного приказа назначить г-жу Кононенко Н.В. 3. Контроль за исполнением данного приказа оставляю за собой.

Генеральный директор В.А. Бабичев."

Можливо, так і прийнято в іноземних компаніях, але як це реально впровадити у журналістському колективі, з огляду на специфіку роботи?

Жоден журналіст, який поважає себе, не погодиться працювати на таких принизливих, ганебних умовах. Навіть заради дослідження паном Бабічевим "передового опыта формирования командного духа и корпоративной культуры". Навіть заради "обоснованного мировой бизнес-практикой эксперимента". "Саме так, – сказали мені мої співрозмовники з “Контексту”. – Більше за все цей "приказ" скидається на м'який варіант витравлювання колективу дустом".

Як і слід було чекати, бажаючих виконувати наказ пана Бабічева про "самофотографію" знайшлося небагато. 9 вересня люди зареєстрували свої заяви, в яких вимагали негайно звільнити їх та провести з ними належний розрахунок – у зв'язку з невиплатою заробітної платні за серпень та нестворенням належних умов праці. Після чого трудовий колектив у повному складі відчув себе вільним, і всі його члени почали шукати собі нові робочі місця. Оскільки всі ці журналісти здобули собі чудову репутацію плідною працею в "добабічевськовежнінському" "Контексті" – ВСІ вони чудово влаштувалися в різноманітні видання та проекти. Хто – наступного ж дня, а хто – через день. Справа залишилася за "малим" – отримати свої гроші та трудові книжки. На час публікації даного матеріалу домогтися цього журналістам не вдалося. Мені "кризові менеджери" АДІ “Контекст” заявили, що «готові зустрітись з журналістами у суді».

Що ж, якщо люди прагнуть публічної слави сумнівного характеру – їх нічим не зупинити. Немає сумніву, що багато хто зацікавиться перебігом судового процесу за участю людей, які примудрилися довести повний склад журналістів ДІЛОВОГО видання до судових позовів.

КОМУ Я ВИНЕН – ВСІМ ПРОБАЧАЮ!

Невеличке юридичне роз'яснення. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, регулюється ст. 38 Кодексу законів про працю України. Згідно цієї статті, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це письмово за два тижні. Але!.. якщо бажання працівника звільнитись зумовлене неможливістю продовжувати роботу, трудовий договір має бути розірваний у строк, про який просить працівник. У нашому випадку – негайно.

Як з'ясувалося, нове керівництво "Контексту" має досить своєрідне розуміння цих цілком ясних та недвозначних законодавчих норм. Наприклад, колишнього шеф-редактора “Контексту” було запрошено на 15 вересня на зустріч з керівництвом. Наталя Кононенко вважала, що пан Бабічев бажає офіційно звільнити її та розрахуватись з нею у встановленому законом порядку. З'ясувалося ж, що викликано її було лише для того, щоб отримати від неї ... пояснювальну записку (!) стосовно... причин прогулу 13 та 14 вересня! Пояснення колишнього шеф-редактора стосовно того, що з 9 вересня вона вважає себе звільненою, наштовхнулися на зловтішні усмішки: "Це Ви так вважаєте. А ми Вас тепер звільнимо за прогули!" І дійсно – 16 вересня Кононенко отримала телеграму: "повідомляю вас про те що згідно наказу генерального директора тов контекстмедіа нр 392 від 15 вересня 2004 року вас звільнено за ч 4 ст 40 кзпп у зв'язку з прогулом без поважних причин 13-го та 14-го вересня 2004 року просимо вас з'явитись 20-го вересня 2004 року до офісу підприємства ... для ознайомлення з наказом під розпис здійснення з вами остаточного розрухунку а також для внесення відповідних записів до вашої трудової книжки яку просимо принести з собою = з повагою генеральний директор в о бабічев -"

Після ознайомлення з цим шедевром епістолярного жанру Кононенко попросила мене відвідати п.Бабічева. Оскільки мені самій було надзвичайно цікаво подивитись на нову зірку вітчизняної цензури та впроваджувача світової бізнес-практики самофотографування робочого дня саме серед журналістів (бо серед адвокатів та аудиторів таке дійсно практикується), я радо погодилася.

20 вересня я прибула замість колишнього шеф-редактора до офісу ТОВ "Контекст", аби, згідно вищенаведеної телеграми, отримати під розпис копію наказу про її звільнення та отримати грошовий розрахунок. При собі, зрозуміло, я мала доручення від неї з усіма повноваженнями. Незважаючи на це, Наталчиних грошей мені так і не віддали. Зате все-таки "ознайомили під розпис" з наказом про її звільнення за прогул. Натомість у порядку гуманітарно-юридичної допомоги я поінформувала милу дівчину на ім'я Леся, яка, судячи з усього, підробляє в ТОВ "Контекст" кимось на кшталт юрисконсульта, що трудову книжку, про яку йдеться в телеграмі, згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України, має заводити РОБОТОДАВЕЦЬ, причому на всіх працівників, які працюють у цього роботодавця понад п'ять днів. І порадила не заводити трудову книжку заднім числом, бо після "телеграфного" зізнання в тому, що її вчасно не завели, це буде чистої води фальсифікацією.

Перемовини з Бабічевим та Вежніним довели, що до медіа-бізнесу жоден з них ніколи не мав жодного стосунку. Пан Бабічев не знаходив нічого незвичайного у своїх наказах, а пан Вежнін – в опублікованих за його підписом прес-релізах під рубрикою "Мысли из офсайда". Спроби обговорити з ними питання грошей, що не були вчасно і в повному обсязі сплачені співробітникам компанії (як головне підґрунтя конфлікту), отримали відповідь на кшталт "кому ми винні – всім пробачаємо". Більше того, коли колишні співробітники повідомляли топ-менеджменту “Контекст-медіа”, що намагатимуться повернути зароблені у повному обсязі гроші через суд, один з топ-менеджерів казав, що якщо буде позов з боку журналістів до ТОВ ІА “Контекст-медіа”, то буде позов і ТОВ ІА “Контекст-медіа” до кожного, хто звернувся до суду. На запитання – що стане підґрунтям для позову з боку компанії, один із топ-менеджерів, посміхаючись, казав: “Мы еще не придумали!»

ЧОМУ "ВБИЛИ" "КОНТЕКСТ"?

Варіантів відповіді на запитання, "навіщо "вбили" АДІ "Контекст" і “Новини регіонів”, наразі декілька.

Варіант "конспірологічний". Хтось – чи то невідомий особистий ворог інвесторів, чи то агент конкурентів медіа-проекту – "просочився наверх" та свідомо "грохнув" нещасне АДІ. Звичайно, життя дотепніше за будь-яку вигадку, але особисто я вважаю, що вірогідність цього варіанту прагне до нуля. Он, Вежнін зі свого "офсайду" пише, щоб їх не поспішали ... мабуть, ховати? "Шпієни" повідомляють, що з дня на день буде придбано для сайту "Контекст" новий "двіжок"; повним ходом іде набір співробітників, і взагалі, планів у керівництва – "громадьйо" . Так що, думаю, проекти „вбили” випадково, так би млвити – при спробі бейсбольною битою зігнати муху зі скроні.

А отже, найвірогіднішим є другий варіант, який умовно можна назвати "лохи", з якимось із двох підваріантів. Суть другого варіанту – інвестори вирішили пришвидшити розвиток бізнесу в «Контекст-медіа» та найняти "кризових менеджерів" Бабічева та Вежніна. Підваріант перший – інвестори не знали про відсутність у цих двох будь-яких навичок роботи в медіа-проектах. І в цьому випадку скандальне розставання з колективом є звичайним собі "ексцесом виконавців". Підваріант другий – інвесторами все так і було заплановано, аби "кинути" колектив на гроші, зваливши все на недолугих "нових" менеджерів".

Який із цих підваріантів більш вірогідний – покаже найближче майбутнє.

І наостанок "про майбутнє". Я не маю жодних сумнівів стосовно майбутнього кожного з колишніх працівників АДІ „Контекст” і „Новин регіонів”, я переконана, що ніхто з них не загубиться.

У майбутньому ж панів Бабічева та Вежніна, а також "Контексту" під їхнім чуйним керівництвом – я впевнена значно менше. Але й для них не все втрачене. Головне – вчасно визнати свої помилки і більше їх не повторювати. Краще за все – повернутись з медіа-бізнесу, в якому ці пани не дуже "просунуті", до чогось більш звичного. Якщо ж цей, дійсно найкращий, варіант не підходить, то хоча б, наприклад, вивчити трудове законодавство якщо не особисто, то принаймні не пошкодувати грошей та найняти спеціаліста. Ще – бути порядними у стосунках з людьми, вчасно платити їм чесно зароблені гроші та не розповсюджувати про них наклепницьких чуток. Я щиро зичу вам – пани Бабічев і Вежнін – успіху, хоча майже в нього не вірю. Умови праці, які були створені вами для "ізнічтоженного" колективу, ще довго стоятимуть за заваді набору нових працівників.

Прощавай, "Контекст". Мені тебе не вистачатиме.

Тетяна Монтян, юрист, для "Детектор медіа"

Читайте також:

Керівництво ІА „Контекст-медіа” вважає непотрібним публічне обговорення трудових відносин

Члени медіа-профспілки з „Контексту” вимагають через суд борги з зарплати та компенсацію



Осередок медіа-профспілки створений у агентстві „Контекст-медіа”