Правда, згадують Стаханова і стахановський (саме так правильно писати. – Авт.) рух зазвичай тільки з нагоди ювілею. От і цього літа Луганська обласна телерадіокомпанія повідомила про те, що Луганська обласна рада прийняла звернення "до Верховної Ради України, Президента та Кабінету Міністрів. Справа в тому, що у дві тисячі п’ятому році виповнюється сімдесят років стаханівському руху, проте наближення цієї дати в Україні залишається без уваги. Луганщина вважає це несправедливим і, крім впровадження загальноукраїнського святкування, наголошує на відродженні руху як такого. Причому незалежно від волі державних посадовців, для себе наш регіон вже все вирішив" (http://lot.lg.ua).

Тим часом в Інтернеті подибуємо сюжет відомого телеканалу кількарічної давності (до 65-річчя згаданого руху), де розповідалося про те, що "нині колиска стаханівського руху не діє, тут працюють бригади ліквідаторів та шукачі кольорових металів. На місці шахти залишилась напіврозвалена збагачувальна фабрика, консультативний центр з питань працевлаштування та музей.

Молоді стахановці добре знають на честь кого назване місто і до свого земляка ставляться з повагою.

Однак до майбутнього стахановського руху ставляться скептично". („1+1”, ТСН, 31.08.00)

Згадаймо, як це було: "Першому в когорті рекордсменів випало стати Олексію Стаханову. На шахті «Центральна Ірмино» він за одну робочу зміну (5 годин 45 хв.) вирубав відбійним молотком 102 тонни вугілля, що становило 14,5 норми. Уже через місяць Стаханов перевершив свій же рекорд, вирубавши 227 тонн вугілля (32 норми!). Далі в більшовицькій державі рекорди посипались, наче зорепад. Історія однак замовчує справжню технологію і всю показушність цих рекордів. Адже, хіба може робітник, навіть богатирської сили, перевершити свої фізичні можливості в 32 рази?! Насправді Стаханов лише рубав вугілля. Підготовкою ж лави, її кріпленням, вантаженням вугілля й усіма підсобними роботами займались інші…

Після двох ударних змін Стаханов більше не встановлював рекордів. Але його почин дав поштовх рекордам по всій більшовицькій країні. Цього вимагала система, і рекорди робили. Проте адміністративно-силове впровадження стахановських методів роботи без урахування конкретних умов не давало бажаних результатів. Планові завдання п’ятирічки так і не були повністю виконані". (3.06.2003 01:29 http://www.golosiyiv.kiev.ua)

"...11 сентября (1935 года. – Авт.) в газете "Правда" появился термин "стахановское движение". Первоначально он применялся для определения борьбы за повышение производительности труда только в угольной промышленности, но уже 13 ноября был распространен на все сферы производства.

Стахановское движение быстро охватило всю страну. Уже к середине ноября почти на каждом предприятии в тяжелой и легкой промышленности появились свои стахановцы. И не только в промышленности. Зубные врачи обязывались утроить норму по удалению зубов, балерины "по-стахановски" крутили фуэте, в театрах вместо двух премьер выпускали двенадцать, а профессора брали на себя обязательство увеличить число публикаций и научных открытий. В стахановское движение включились даже сотрудники НКВД, в ударном темпе арестовывавшие врагов народа и шпионов. Тайные осведомители, сексоты, тоже брали на себя повышенные обязательства". («Подробности» По материалам: «Остров», Донецк, 31 августа 2004 09:46)

Гадаю, не зайве нагадати, що "после смерти Сталина звезда Алексея Григорьевича закатилась. Хрущев, от греха подальше, выслал его из столицы в Донбасс, где о зачинателе стахановского движения все благополучно забыли". ("Подробности" По материалам: "Остров", Донецк, 31 августа 2004 09:46). "Не лучшая участь ждала и шахту, где работал Стаханов. Шахта "Центральная-Ирмино" была первой закрыта в Украине..." ("Facty i kommentarii". 01-Сентябрь-2000)

І насамкінець ще одна цитата: "Про небувалий трудовий подвиг відразу доповіли Сталіну. Однак так поспішали, що переплутали ім'я героя. У доповіді його назвали Олексієм, насправді його ім'я Андрій. Дізнавшись про помилку, партійні керівники терміново виправили помилку – за день Стаханову поміняли паспорт". ("1+1", ТСН, 31.08.00)

2005 року виповнюється 100 років від дня народження героя сталінської доби і 70 років руху, названого його ім’ям. Підготовка до подій уже розпочалася (див. рішення Луганської обласної ради). Особисто я нічого не маю проти того, щоб у ювілейні дні згадувати героїв неіснуючої вже країни. Мені важко зрозуміти мотивацію ось такої редакції: "Осталось лишь движение, названное именем Стаханова. Но и оно уже стало историей нашей (? – Авт.) страны" ("Сегодня", 05.05.01). І чи не пора вже прославляти нових героїв? На щастя, їх у нас багато. На жаль, національні ЗМІ недобачають...

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

Долучитись