Президент США Джордж Буш і сенатор-демократ Джон Керрі потрапили до великої політики у досить молодому віці. З того часу вони у своїх політичних кампаніях рідко припускалися двічі тих самих помилок. Вони вчилися боротися, вчилися втрачати, вчилися підніматися та робити все нові спроби. Однак до 2 листопада вони мають пройти, можливо, через найскладніший у своєму житті “політичний марафон”, переможцю якого дістанеться найбільший приз – омріяне крісло президента Сполучених Штатів. Проте постійні закиди щодо Керрі та намагання переглянути його бездоганне військове минуле наводять на думку, що ця тривала і широкомасштабна акція координується дуже впливовими людьми з одного центру.

Хоча, як передає телеканал CNN, Джордж Буш вважає, що його противник на президентських виборах Джон Керрі має гордитися своїм військовим минулим. “Його служба у В'єтнамі гідна захоплення. Керрі повинен пишатися своїм минулим”, – заявив Буш. У такий спосіб чинний президент США відреагував на заяву організації “Моряки-ветерани за правду” (Swift Boat Veterans for Truth (SBVT)”. Крім того, американський президент закликав припинити будь-яку незалежну агітацію, котра ганьбить кандидатів у президенти.

Варто пригадати, що група колишніх моряків, котрі служили разом із Джоном Керрі у В'єтнамі, звинувачує свого товариша по службі у фальсифікації фактів і сильному прикрашенні своїх військових заслуг. У свою чергу, Джон Керрі звинуватив групу ветеранів в'єтнамської війни в незаконних зв'язках із передвиборчим штабом Джорджа Буша. Крім того, кандидат у президенти США від демократичної партії заявив, що реклама організації “Моряки-ветерани за правду” містить неточності і порушує закон про вибори. Прихильники Керрі, як захід у відповідь, підготували свою серію реклами для ТБ, у якій ветерани війни у В'єтнамі згадують, як доблесно поводився кандидат у президенти.

Далі Джордж Буш і його команда зробили другий крок до примирення. Білий дім заявив, що непричетний до пропагандистської акції, у ході якої ставляться під сумнів військові заслуги кандидата в президенти Джона Керрі. Джордж Буш також закликав сенатора Керрі приєднатися до висунутих ним вимог про негайне припинення таких акцій. “Ми не піддаємо і не будемо піддавати сумнівам службу Керрі у В'єтнамі”, – заявив представник Білого дому Скотт Маклеллан. – Президент закликає до негайного припинення всіх подібних кампаній, початих суспільними групами, що не причетні до виборів”.

Більше того, за інформацією телеканалу Fox, Кен Кордієр, ветеран війни у В'єтнамі, котрий входив до передвиборчого штабу президента США Джорджа Буша, пішов у відставку після того, як стало відомо про його участь у пропагандистській акції, спрямованої проти кандидата в президенти Джона Керрі. Як заявив прес-секретар передвиборчого штабу Джорджа Буша Стів Шмідт: “Кен Кордієр не поставив нас до відома, що він був задіяний у цій пропагандистській акції. Він більше не бере участі у роботі передвиборчого штабу”.

Однак, попри всі заяви, зв’язок “Моряків-ветеранів за правду” з передвиборчим штабом республіканців вийшов на поверхню. Один з його юристів – Бенджамін Гінзберг – подав у відставку після того, як з'ясувалося, що він співробітничав із групою ветеранів, надавав їм юридичну допомогу і, можливо, координував їхні дії відповідно до побажань лідерів Республіканської партії. Офіційний представник штабу Керрі Чед Клантон вважає, що відставка Гінзберга – “це ще одне переконливе свідчення на користь зв'язків команди Буша і групи SBVT”. Проте довести це співробітництво буде нелегко. Відповідно до діючих у США правил, партійні комітети і кандидати не можуть збирати і витрачати необмежені пожертвування, але ці засоби мають право використовувати інші організації, якщо вони діють незалежно від кандидатських кампаній чи партій. Визначити, хто з ким пов'язаний і чи існує насправді координація дій між партією і громадськими організаціями, – дуже складно.

Однак по телебаченню транслюється ролик, у якому колишні товариші по службі Керрі розповідають, зокрема, про те, що поранення, за які лейтенант Керрі був нагороджений двома орденами “Пурпурного серця”, були отримані не в результаті обстрілу противником, а тому, що він потрапив під вогонь своїх же частин. Крім того, вони викривають колишнього командира катера Керрі і в інших “неточностях”. У рамках цієї акції Джон О'Ніл, котрий змінив Керрі на посаді командира катера, написав книгу за назвою “Unfit for Command: Swift Boat Veterans Speak Out Against John Kerry” (“Нікудишній командир: моряки-ветерани висловлюються проти Джона Керрі”).

“Політичне препарування” минулого Керрі в Америці набирає все більших обертів. Так, телеканалу ABC вдалося “розкопати” в телеархівах відеозапис інтерв'ю кандидата у президенти США від демократів, де той розповідає, як викидав медалі, отримані в ході війни у В'єтнамі. “Я викинув, не пам'ятаю, скільки... 6, 7, 8, 9 медалей...”, – сказав Керрі в інтерв'ю програмі новин “Viewpoints” телеканала WRC-TV 6 листопада 1971 року. На запитання про ветеранів, які виступають проти війни, викидаючи отримані медалі, Керрі заявив, що “вони вирішили повернути медалі своїй країні” на знак протесту проти триваючого кровопролиття. Тоді кореспондент поставив запитання самому Керрі, чи правда, що той повернув “Бронзову Зірку”, “Срібну Зірку” і три “Пурпурні серця”, якими його нагородили за бойові заслуги у В'єтнамі? “Більш того, я повернув і всі інші”, – відповів Керрі.

Однак зараз Джон Керрі заперечує, що будь-коли робив такі заяви. Так, у інтерв’ю впливовій газеті “The Los Angeles Times” він назвав цю історію міфом. “Я пишаюся своїми нагородами. І завжди пишався ними”, – заявив він, додавши, що повернув тільки нагородні стрічки і медалі двох інших ветеранів, що не змогли взяти участь в акціях протесту, але попросили Керрі повернути державі їхньої нагороди. Аби детальніше пояснити обставину, котра виникла, Керрі планує виступити у телепрограмі “Good Morning America”, де він має намір прояснити цю ситуацію.

Сам же Джон О'Ніл провів інтерактивну конференцію, присвячену виходу його книги “Unfit for Command: Swift Boat Veterans Speak Out Against John Kerry”. О'Ніл заявив, що “список членів “Моряки-ветерани за правду” (Swift Boat Veterans for Truth (SBVT) можна знайти в Інтернеті на інформаційному вузлі swiftvets.com і що до організації, яку очолює наш командир у В’єтнамі адмірал Рой Хоффман, входить більше, ніж 260 чоловік. Я – просто один із багатьох людей, котрі залучені до нашої організації.

Ми – об’єднались з двох причин. По-перше, спочатку Керрі брехав відносно нашого перебування у В’єтнамі в 1971, а нещодавно щодо своєї автобіографії. По-друге, що меншою мірою важливо для нас, він дико перебільшив свою роль у В’єтнамі”.

Наразі, якщо дійсно припустити, що проти Джона Керрі вкотре задіюють не “брудні технології”, а вся ця кампанія є не що інше, як принципова і безкомпромісна позиція ветеранів в’єтнамської війни, тоді виникає закономірне питання – чому ж ці всі непримиренні особи “злочинно” мовчали більше 30 років з приводу сумнівної законності нагород, котрі отримав Керрі від американського уряду? Чи не випливає логічно з цього, що “група 260” таким чином ставить взагалі під сумнів компетентність всього військового керівництва Сполучених Штатів? Бо якщо керуватися подібною логікою, то взагалі можна поставити під сумнів кожну нагороду, котрої був удостоєний колись будь-хто з американських військовослужбовців. І за якими взагалі критеріями можна відділити “хороші” медалі від медалей “поганих”?

Джон О'Ніл пояснює, що частина книги присвячена інцидентам, за які Керрі отримав нагороди. “Відносно першого “Пурпурного серця”, то книга доводить, що Керрі сам собі заподіяв рану за відсутності ворожого вогню. Це подання було відхилено командиром. І Керрі отримав нагороду лише через три місяці, коли той, хто знав реальні факти, залишив В’єтнам. Відносно третього “Пурпурного серця”, котре отримав Джон Керрі, то він повідомив військово-морські сили, що був поранений шрапнеллю від підводної міни. Він визнавав, що поранив себе рано-вранці, граючись з гранатою. Поранення було незначним і неглибоким.

Система нагородження у військово-морських силах, особливо відзначення “Пурпурним серцем”, залежить від особистих рапортів і довіри до їх достовірності. Гра Керрі полягала у тому, що система на флоті не завжди здатна виявити недостовірну інформацію. Він використав три “Пурпурні серця”, щоб закінчити службу у В’єтнамі на 243 дні раніше від солдатів свого призову. Ніхто ще в історії нашого підрозділу не отримував “Пурпурного серця” за завдану самому собі рану. У військово-морських силах система нагородження покладається на чесність офіцера флоту. Керрі її не мав”.

Джон О'Ніл підкреслив, що “про всі злочини у В’єтнамі необхідно було рапортувати слідчим уповноваженим і переслідувати винних у судовому порядку. Проте ані Керрі, ані його колеги по VVAW жодного разу не повідомили про якісь конкретні злодіяння слідчим уповноваженим військово-морських сил чи іншій юридично уповноваженій владі. Замість цього Керрі висував загальні звинувачення щодо ґвалтувань, вбивств та нанесення каліцтв, з котрими день у день доводилося стикатися офіцерам і владі на всіх рівнях.

Ще на слуханнях у червні 1971 року я попросив, щоб Керрі перерахував конкретні злочини, які він бачив. Він не був спроможний назвати жодного, крім неконкретних узагальнень. Він брехав Конгресу Сполучених Штатів і всьому світові, коли стверджував, що наша політика у В’єтнамі була злочинною політикою і що наші наймолодші військові чини були військовими злочинцями, котрі щодня убивали і калічили. Це лише одна теза проти війни у В’єтнамі, другою стала – криміналізація молоді країни, котра послала своїх дітей, щоб воювати. І це не відповідало дійсності”.

Цікаво, що всі закиди Джону Керрі ґрунтуються не на військовій документації того часу, а на свідченнях його товаришів по службі. Котрі якимось дивним чином мовчали майже 35 років, і водночас всі дружно раптом “прозріли”. Бо якщо дійсно все, що вони інкримінують Керрі, правда, то військовослужбовець, котрий сам собі завдав поранення під час військової служби та ще під час бойових дій, є не ким іншим, як військовим злочинцем.

Крім того, фактично фікцією виявилися слова Джорджа Буша щодо його бажання “припинити будь-яку незалежну агітацію, котра ганьбить кандидатів у президенти”. Як заявив Джон О'Ніл – “наш лідер адмірал Хоффман скомандував “повний вперед”. Джордж Буш не служив у нашому підрозділі, і він непричетний до наших заяв. Це питання безпосередньо між Керрі і нами”.

За словами Боба Елдера, одного з лідерів групи SBVT, багато тих, що воювали у В'єтнамі, не можуть простити Джону Керрі заяв, з якими він виступав на початку 70-х років, – про те, що американські війська нібито вчинили у В'єтнамі злочини: “він зрадив нас, коли після повернення з війни з'явився в Сенат США і звинуватив нас усіх у військових злочинах. Так герої не роблять”.

Однак кілька ветеранів, котрі служили разом із Джоном Керрі, взяли під захист його військове минуле. Так, Фред Шорт був членом команди патрульного катера, яким Керрі командував у 1969 році. “Я стою перед вами живий, – сказав він, – тільки завдяки тому, що, коли ми висаджувалися на берег під вогнем противника, сенатор Джон Керрі, який командував нами, встиг вистрілити в гранатометника, що цілився в мене. Якби не Джон Керрі, моє ім'я зараз було б на стіні В'єтнамського меморіалу”.

Передвиборна кампанія Керрі випустила власну телерекламу з прославлянням бойового минулого сенатора. Незадовго до цього група прихильників Керрі за назвою MoveOn.org, не пов'язана з його кампанією, підкреслила в телевізійному кліпі контраст між службою массачусетського сенатора у В'єтнамі і поводженням президента Буша в льотній частині Національної гвардії на початку 70-х років. У кліпі пролунали такі слова: “на майбутніх виборах балотуються люди протилежних характерів. Один з них, Джон Керрі, пішов виручати бойового товариша. Інший, Джордж Буш, не пішов служити”.

Тим часом, на захист військової репутації Керрі виступив у газеті “Chicago Tribune” журналіст Вільям Руд, який командував, як і сенатор- демократ, патрульним катером і брав участь поруч з ним у бойових діях на в'єтнамській ріці Меконг. “Стає все важче і важче для тих, хто був тоді там, слухати вигадки, котрі, як ми знаємо, є неправдою, особливо якщо врахувати, що все це розповідають люди, яких там не було”, – пише учасник в’єтнамської війни, котрий цілком згоден з тим, що Керрі одержав “Срібну зірку” за конкретний бій, у якому брав участь і сам Вільям Руд. „У той день, – пригадує Вільям Руд, – 28 лютого 1969 року, на ріці було три швидкохідних катери. Нас було троє офіцерів і 15 членів команди. І тільки двоє з цих трьох офіцерів можуть тепер розповісти, що тоді відбулося. Один із них – Джон Керрі, котрий за той день одержав орден “Срібної зірки”. Друга людина – це я”.

28 лютого три американських військових катери потрапили у засідку і, за словами Руда, Керрі, порадившися з іншими офіцерами, застосував незвичайну тактику. “Ми погодилися з ним, що за тієї ситуації найкращим рішенням було атакувати тих, хто був у засідці, вогнем спарених кулеметів, які знаходяться на носі, самим катерам причалити до берега, а членам екіпажів зійти на землю і також вступити в бій. Ми оточили нападників, трьох із них убили, потім члени команди вистрибнули на берег і вступили в бій, у ході якого було убито ще півдюжини в’єтконгівців. За той бій Керрі і був визнаний гідним однієї з вищих нагород Америки. Лейтенанта похвалив командир – тоді капітан, а нині адмірал Рой Хоффман. Тепер він виступає у лавах критиків і говорить, що Керрі в той день виявив “злочинну імпульсивність”.

На підтвердження своєї правоти штаб Керрі випустив ще один власний телеролик на в'єтнамську тему, у якому говориться: “Табір Джорджа Буша підтримує організацію, котра служить ширмою в нападках на військові заслуги Джона Керрі. Ці нападки – наклеп і неправда. Засудіть цей бруд, повернімося до справжніх проблем. Америка заслуговує кращого”. Навіть члени республіканської партії Буша ставлять під сумнів цінність дебатів щодо В'єтнаму. Так, Пет Робертс, впливовий голова сенатського Комітету зі справ розвідки, сказав, що ветерани в'єтнамської війни, з якими він розмовляв, “бажали б, щоб суперечки навколо патрульних катерів були відведені в сухий док і почалося б обговорення таких проблем, як медичне забезпечення, питання національної безпеки, наша оборонна політика і тому подібне”.

Між тим, Opinion Dynamics Corporation провела на замовлення телекомпанії Fox національне телефонне опитування 1000 потенційних виборців. “Потенційні виборці” мали відповісти на питання, хто, на їхню думку, має більше шансів на перемогу на президентських виборах у листопаді. Уся увага телекомпанії Fox з цього часу і до дня виборів буде зосереджена на цих виборцях, щоб отримати найбільш точний прогноз результату виборів.

Так, за цим опитуванням. 43% виборців вважають, що президент Буш переможе у листопаді, в той час, як тільки 35% вважають, що переможе Керрі. Серед виборців-республіканців 72% впевнені, що Буша буде переобрано, порівняно з 62% виборців-демократів, котрі припускають перемогу Керрі. І майже половина виборців (48%) сказали, що вони б воліли бачити першою леді Сполучених Штатів Лауру Буш, тоді як Тереза Хайнц-Керрі має тільки 33% своїх прихильників.

Звісно, що ці рейтинги не є остаточними. Бо, наприклад, за іншим опитуванням, котре було виконано на замовлення газети “USA Today” та телекомпанії CNN, Джордж Буш випереджає свого суперника Джона Керрі лише на 3%. За їхніми даними, нині Буша підтримують 50% потенційних виборців, а Керрі, відповідно, 47%.

Якщо ще декілька тижнів тому політичні рейтинги обох кандидатів були практично тотожними, то масована кампанія щодо дискредитації воєнного минулого Джона Керрі, схоже, принесла свої перші плоди. Застосування “чорного піару” та брудних політичних технологій значно знизили шанси сенатора-демократа опинитися у Білому домі. Важко повірити у те, що таку широкомасштабну кампанію проти Керрі організувала сама, до того часу нікому невідома, організація SBVT. На думку Джона Керрі, саме Буш дозволяє групам ветеранів “виконувати всю цю брудну роботу”, а його штаб повернувся до своїх “старих передвиборчих трюків”.

Сьогодні на переобрання Джорджа Буша працюють ті ж самі люди, котрі прославились своїми нестандартними передвиборчими технологіями. Саме вони допомогли його батьку Джорджу Бушу-старшому у 1988 році. Його суперник демократ Майкл Дукакіс був тоді представлений виборцям у шоломі танкіста не за розміром і жорстоко висміяним. Так само вони під час первинних виборів у 2000 році підбили групу ветеранів вилити компромат на минуле політичного противника Буша-молодшого Джона Маккейна. Тому немає нічого дивного, що успіх “акції” ветеранів з SBVT був, за даними американської преси, профінансований магнатом з Хьюстона Бобом Перрі, другом “сірого кардинала” Білого дому і політичного радника Буша Карла Роува.

Наразі до кінця серпня приблизно 80-85% американських виборців, з тих, що прийдуть на вибори, вже визначились зі своїми політичними пріоритетами. Це ті громадяни, котрі з покоління в покоління голосують чи за демократів, чи за республіканців. Вирішити остаточний результат виборів можуть 15% політично незаангажованих “середніх американців” із провінційної глибинки. Звісно, що вони слабо розбираються і слабо усвідомлюють високі ліберальні чи правові принципи. Однак вони переконані у тому, що молоді американські солдати, котрі воюють в Іраку, роблять необхідну вправу. А всі закиди лібералів-демократів з приводу невдач у Іраку викликають у них сильне відторгнення. Політичні штаби Джорджа Буша постійно відслідковують ці настрої “простих американців”. І на цій хвилі “антилібералізму” і постійного присікування до воєнного минулого сенатора Джона Керрі у Джорджа Буша-молодшого є непогані шанси вдруге потрапити до Білого дому.